Досліджено вплив біографії В. Винниченка на його літературно-філософську спадщину, проаналізовано співвідношення життєвого і творчого шляхів мислителя.

Досліджено специфіку ренесансної аксіологічної думки в межах єдиної світоглядної парадигми Середньовіччя. Увагу приділено аналізу ціннісних ремінісценцій і рекурсій, переосмисленню поняття "цінність" під впливом естетичних ідей гуманізму в контексті концепції подвійної істини.

Розкрито специфіку феноменологічного дослідження предметних даних естетичного сприймання. Спираючись на праці Е. Гуссерля, М. Гартмана, Р. Інгардена та М. Мерло-Понті, розглянуто естетичне сприймання як різновид безпосереднього досвіду, у якому відбувається синтетичне осягнення якісних, матеріально-речових, психоемоційних та метафізичних властивостей предмета.

Розглянуто екзистенціал любові в контексті пошуків сучасної філософської антропології. Розглянуто поняття символу. З'ясовано релевантність поняття символу. Поняття любові досліджено у межах західної філософської традиції.

Висвітлено проблеми кризи західноєвропейської культури, вплив на неї науково-технічних досягнень, наростання техносфери та витіснення органічного життя у праці О. Шпенглера "Занепад Європи", або "Падіння Заходу і глобальні проблеми людства", а також технософскої концепції філософії життя німецького філософа.

Визначено особливості дескриптивної метафізики П. Стросона. Здійснено аналіз ідеї концептуальної схеми та її порівняння із вченням Канта.

Здійснено спробу дослідити можливості побудови сучасної екологічної свідомості на засадах діалогічної етики. Проаналізовано філософсько-світоглядні передумови конституювання відношення "людина - природа" в історичній ретроспективі, на грунті чого окреслюються шляхи досягнення глибинної єдності людини та світу.

Здійснено аналіз етико-філософських поглядів Е. Левінаса. Увагу приділено дослідженню релігійного питання, відповідальності людини перед Богом. Здійснено порівняльний аналіз юдаїзму та християнства й наголошено на необхідності міжрелігійного діалогу.

Розглянуто особливості відповідальності у сучасному світі. Визначальною основою цього дослідження постає сфера Я-Інший. Виявлено необхідність розрізнення відповідальності та псевдовідповідальності.

З'ясовано віросповідну сутність протестантизму, розглянуто передумови його виникнення в контексті соціокультурних процесів епохи Реформації, характеристиці особливостей еволюції протестантизму.

Досліджено основні риси і наслідки віртуалізації сфер соціального під впливом постраціональних форм комунікації у суспільстві Постмодерну. Доведено, що результатом розвитку засобів комунікації стала віртуалізація сприйняття реальності і власного "Я" у сучасної людини, а також пов'язана з цим все більша опосередкованість комунікації технічними засобами її передання. Серед головних наслідків віртуалізації соціального виділено такі різноспрямовані процеси як індивідуалізація/уніфікація відносин, а також диференціація/стандартизація споживання.

На базі аналізу філософських вчень про волю, свободу і сваволю розглянуто проблему взаємозв'язку цих понять, і порушено питання про необхідність їх системного, цілісного пізнання як єдиного об'єкта.

Досліджено специфіку становлення і розвитку аксіологічної думки в межах єдиної філософської парадигми Античності. Увагу приділено вирішенню проблеми знаходження спільного знаменника для точної класифікації різних підходів і точок зору ціннісної проблематики.

Досліджено питання держави та бездержавності в концепціях громадівського соціалізму. Проаналізовано філософські праці Михайла Драгоманова та розуміння ідеального суспільного устрою.

Досліджено реалізацію естетичної ідеї "дзеркала" на рівні конструювання композиції художнього твору. Доведено, що "дзеркальність" у царині мистецького формотворення виявляється через принцип симетрії; прийом "дзеркало в дзеркалі"; застосування явища анаморфозу в моделюванні художнього твору; полідзеркальну композицію, внесення реального дзеркала до художнього простору арт-об'єкта.

Проведено смислову і термінологічну паралелі між розвитком ідеї єдності раціонального та ірраціонального в українській гуманістиці і концепцією взаємодії свідомого і несвідомого.

Здійснено спробу переосмислення сутнісних характеристик діяльності та спілкування як базових складових людського буття, проаналізовано діалектичний спосіб тлумачення їх взаємозв'язку. Обстоєно тезу про онтологічний пріоритет етичної відкритості людини та вторинність діяльнісної форми її самореалізації.

Осмислено діалектику публічного і приватного простору людського буття у світі міста як визначальних способів проявлення життя городянина. Зроблено висновок, що попри культурну, соціальну і онтологічну відмінність між публічним і праватним простором, вони об'єднані у спільній інтенції до смислового утворення як міської ідентичності, так і антропологічного середовища міста.

Досліджено філософську спадщину досократиків з нової точки зору, діалогічної. Головна проблема статті - з'ясувати, яким чином проявляються в ній тенденції до діалогічного способу вирішення тогочасними мислителями онтологічних проблем.

Проаналізовано понятя енергейного дискурсу (на прикладі православного ісихазму) і понять, розвинених у онтологічних теоріях мови, що надає можливість прослідкувати схожість і відмінності між природою зусиль людини як суб'єкта містичного досвіду і природою зусилля мовного розуміння.