Вивчено структуру відкритих пошкоджень кисті, рівень інвалідності та характер помилок при наданні першої допомоги потерпілим з відкритою травмою кисті. Для покращання результатів лікування відкритої травми кисті обгрунтовано необхідність випуску методичних рекомендацій з тактики хірургічного лікування відкритої травми кисті у працівників сільського господарства; оснащення травматологічних відділень шовним матеріалом та інструментарієм для операцій та ін.

Изучены причины формирования и патогенез посттравматических сгибательных контрактур пальцев кисти у больных с последствиями сочетанной травмы. Проведен ретроспективный анализ формирования сгибательных контрактур пальцев у 112 больных с последствиями тяжелой травмы верхней конечности. Большинство сгибательных контрактур возникали у больных с тажелой травмой кисти или с разрушением суставов. Наиболее часто (55,6 %) контрагировались ПМФ суставы 2 - 5 пальцев. Среди всех сгибательных контрактур пальцев наибольший удельный вес (49,6 %) составляли случаи с повреждением и неадекватным швом сухожилий сгибателей, недостаточной послеоперационной реабилитацией. Другими механизмами развития стойких сгибательных контрактур пальцев кисти были: рубцовый блок травмированных сухожилий (59,6 %), гнойно-некротические осложнения (22,8 %), травма костей и суставов (7,7 %), дефекты кожи (5,1 %). На основе изучения анамнестических данных и ретроспективного анализа причин формирования сгибательных контрактур разработана схема патогенеза развития сгибательных контрактур пальцев кисти, выделены типичные пути формирования контрактур.

Приведены результаты изучения первичной инвалидности; частота, структура и другие показатели стойкой утраты трудоспособности при открытых повреждениях кисти у работников некоторых сельскохозяйственных регионов Киевской области. Уровень первичной инвалидности при открытых повреждениях кисти составил в 1997 г. 0,37 на 10 тыс. населения, т. е. 25,4 % от общего количества впервые признанных инвалидами при травмах аппарата опоры и движения. Ампутации, контрактуры, нарушения движения, чувствительности пальцев придают инвалидности стойкий характер. Тяжесть травмы была причиной инвалидности в 55,4 % от общего числа случаев. В 44,6 % случаев в основе стойкого нарушения функции кисти были ошибки, допущенные при лечении открытих повреждений кисти и пальцев. Снижение стойкой утраты трудоспособности возможно при соответствующей организации помощи пострадавшим с открытыми повреждениями кисти на всех этапах.

На основе анализа 267-ми историй болезней предложена классификация открытой сочетанной травмы верхней конечности. По тяжести травмы больные были разделены на четыре категории, выделено три уровня повреждений: плече-локтевой сустав, предплечье-запястный сустав, кисть. Доказано наличие тесной корреляционной зависимости между степенью тяжести травмы и интегральным количественным показателем функции верхней конечности. Классификация может представлять определенный интерес с точки зрения анализа научного материала, экспертной оценки тяжести травмы и для практической работы ортопедов травматологов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.4

Рубрики:

Пошкодження плечового пояса і верхніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж70142 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализировано лечение 118-ти больных с последствиями открытой сочетанной травмы верхней конечности, осложненной сгибательными контрактурами пальцев. Разработана схема хирургического лечения в зависимости от ведущего этиопатогенетического фактора. Больным проведено многоэтапное хирургическое лечение, которое включало ряд операций на контрагированных суставах (мобилизация, артродез, пересадка сустава на сосудистой ножке). Установлены показания к операциям на суставах. Проанализированы результаты лечения, указаны причины, которые ведут к рецидиву контрактур, предложены профилактические мероприятия.

Обгрунтовано новий підхід до розв'язання наукової проблеми покращання результатів хірургічного лікування хворих з наслідками поліструктурної травми верхної кінцівки на основі розробки системи диференційованого хірургічного лікування з урахуванням тяжкості та характеру ушкодження. Проаналізовано 389 медичних справ хворих з наслідками травм верхньої кінцівки, обстежених у травматологічній медико-соціальних експертних комісій (МСЕК). Досліджено результати лікування 465-ти хворих з наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки. Вивчено причини інвалідності, проаналізовано помилки й ускладнення у лікуванні хворих. Розроблено класифікацію наслідків поліструктурної травми верхньої кінцівки та систему визначення її анатомічної втрати. Вивчено зміни у м'язах згиначів пальців кисті у разі тенотомічного синдрому внаслідок поліструктурної травми. Обгрунтовано концепцію оцінювання стану травмованої кінцівки та хірургічного лікування хворих з наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки.

Проаналізовано 389 медичних справ хворих з наслідками травм верхньої кінцівки, які проходили огляд у травматологічній МСЕК і вивчено результати лікування 465-ти хворих з наслідками поліструктурної травми верхньої кінцівки (НПТВК). Вивчено причини інвалідності, помилки й ускладнення лікування хворих. Запропоновано класифікацію НПТВК та систему визначення її анатомічної втрати. Визначено зміни у м'язах згиначів пальців кисті у разі тенотомічного синдрому внаслідок поліструктурної травми. Досліджено концепцію оцінки стану травмованої кінцівки та хірургічного лікування хворих з НПТВК.

Переломи ділянки ліктьового суглоба становлять близько 4,3 % від загальної кількості переломів. Ліктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур після травм, і переломи його кісток часто можуть призводити до істотних функціональних порушень. Подано розроблені рекомендації з реабілітації пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань на головці променевої кістки. Проаналізовано віддалені результати лікування пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань із приводу перелому проксимальних відділів променевої кістки. Загальна кількість спостережень - 46:18 чоловіків та 28 жінок. Вік хворих коливався від 7 до 62 років та в середньому становив 30 року. Права кінцівка страждала в 29 випадках, ліва - в 17. Реабілітація хворих після хірургічного лікування переломів головки променевої кістки має важливе значення, її характер та інтенсивність залежать від типу хірургічного втручання та часу, що минув після операції. Важливими віхами в досягненні повного об'єму рухів у ліктьовому суглобі ми вважаємо: гіпсування хворих у післяопераційному періоді в положенні розгинання в ліктьовому суглобі; початок активної реабілітаційної програми з 1-го дня після оперативного втручання; застосування змінних іммобілізаційних шин для ліктьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання ліктьового суглоба з поступовою їх заміною при досягненні більшого кута. Розроблена нами система післяопераційної реабілітації ліктьового суглоба дозволила одержати 80 % добрих та відмінних результатів лікування у групі пацієнтів із переломами головки променевої кістки.

Несмотря на развитие методов лечения внутрисуставных повреждений, восстановление функции после тяжелых травм локтевого сустава (ЛС) остается сложной и далеко не решенной проблемой. Цель исследжования - разработать дифференцированную тактику лечения пациентов с "несчастливой триадой локтевого сустава" в зависимости от сроков повреждения, его характера и сочетанных повреждений. Проанализированы результаты лечения 27-ми больных (14-ти мужчин, 13-ти женщин в возрасте от 17 до 66 лет) с "несчастливой триадой локтевого сустава". В 11 случаях (41 %) наблюдалось повреждение правой верхней конечности, у 16 больных (59 %) был поврежден левый ЛС. Срок послеоперационного наблюдения составил от 3-х до 120-ти мес. Отдаленные результаты лечения были оценены у 22-х из 27-ми пациентов по шкале Mayo Elbow Performance Score (MEPS). Результаты лечения пациентов с "несчастливой триадой" зависят от тяжести и запущенности травмы и характера предыдущего хирургического лечения. Согласно MEPS у прооперированных пациентов с "несчастливой триадой локтевого сустава" удалось достичь отличных результатов в 5-ти случаях (23 %), хороших - в 10-ти (45 %), удовлетворительных - в 5-ти (23 %), а неудовлетворительных - в 2-х (9 %). Вывод: "несчастливая триада" - тяжелая травма локтевого сустава, которая требует полного восстановления всех поврежденных структур с дозированной послеоперационной реабилитацией в ранние сроки после травмы. Сохранение головки лучевой кости и венечного отростка локтевой кости является залогом восстановления полной функции ЛС. При сочетании "несчастливой триады локтевого сустава" с повреждением Эссекса - Лопрести, кроме реконструктивной операции на ЛС, необходимо выполнять корригирующие вмешательства для устранения лучевой косорукости и конфликтов, развивающихся в дистальном лучелоктевом сочленении.

Переломи дистального епіметафіза плеча трапляються з частотою 5,7 випадку на 100 000 населення. Переломи головки плечової кістки (ПК) становлять 0,5 - 1 % від всіх переломів ділянки ліктьового суглоба і 6 % від всіх переломів дистального епіметафіза ПК. Висвітлено досвід авторів у лікуванні пацієнтів з цією патологією шляхом остеосинтезу ізольованих переломів головки ПК мікрогвинтами та гвинтами Герберта. У відділі мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ "ІТО НАМН України" в період з 2007 по 2012 рр. спостерігали 18 хворих із переломами capitulum humeri. У 17 пацієнтів було виконано малоінвазивний остеосинтез ізольованих переломів головки ПК мікрогвинтами та гвинтами Герберта, а також в одному випадку було здійснено видалення фрагмента головки. Серед прооперованих було 8 чоловіків та 10 жінок. Вік хворих коливався від 12 до 78 років та в середньому становив 36,23 +- 22,25 року. Хворі надходили в різні строки після травми - від 3 - 4 діб до 6 міс. Результати лікування хворих було оцінено в 13 пацієнтів після консолідації переломів і завершення реабілітаційної програми за Mayo Elbow Performance Score. У групі обстежених хворих було одержано 46,16 % відмінних та 53,84 % добрих результатів лікування. Не спостерігали жодного випадку розвитку асептичного некрозу синтезованих фрагментів кістки та жодного випадку незрощення кісток. На кінцевий функціональний результат лікування дуже сильно впливав час, що минав від моменту травми до оперативного втручання. Висновки: найбільш оптимальним способом остеосинтезу ізольованих переломів головчастого підвищення плечової кістки є застосування мікрогвинтів різних конструкцій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.452

Рубрики:

Пошкодження променевої кістки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані клініко-інструментального обстеження та лікування 327 хворих з ушкодженням периферичних нервів унаслідок травми кінцівок. На основі визначених особливостей перебігу ефективної та неефективної реіннервації м'язів, кількісних прогностичних електроміографічних і сонографічних критеріїв (активності введення, коефіцієнтів гіпотрофії та ехощільності) щодо ефективності відновлення функції та формування незворотної денерваційної атрофії м'язів запропоновано діагностично-прогностичну схему обгрунтування тактики лікування даного контингенту хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.452

Рубрики:

Пошкодження променевої кістки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.406.5-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Специфіка ведення бойових дій із застосуванням сучасної військової техніки обумовлює тяжкість пошкодження, що, зі свого боку, обтяжує та ускладнює надання медичної допомоги щодо відновлення анатомічних структур та функціональних можливостей. Зазначене обгрунтувало необхідність удосконалення, розробки новітніх технологій, принципів тактики хірургічного лікування поранених, зокрема, з вогнепальними травмами верхніх кінцівок. Мета роботи - довести ефективність хірургічного лікування поранених із поліструктурними вогнепальними травмами верхніх кінцівок за умови скорочення маршрутів евакуації до закладу IV рівня надання медичної допомоги. Об'єкт дослідження - 63 військовослужбовці з поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок. Виділено 2 групи спостереження. Критерієм розподілу був строк між пораненням і фактом надходження до закладу IV рівня високоспеціалізованої допомоги: до тижня та 1 - 6 місяців. До першої групи увійшов 21 поранений, госпіталізований упродовж тижня, до другої - 42 особи, які з різних причин були госпіталізовані через 1 - 6 місяців після вогнепальної травми верхніх кінцівок. Середні строки від часу поранення до виконання запланованої базової відновно-пластичної операції в першій групі становили 21,0 +- 3,2 доби, у другій - 73,0 +- 6,5 доби. Порівняльний аналіз віддалених результатів свідчить, що пацієнти першої групи, які були госпіталізовані на IV етап у строк до тижня після поранення, потребували високоспеціалізованої медичної допомоги й отримали її, що надало можливість повернути в стрій 15 осіб із 21 (71,4 %), а решту - до повсякденних обов'язків. Тоді як серед пацієнтів другої групи, які потрапили на зазначений рівень допомоги через 1 - 6 місяців після травми, таких було практично вдвічі менше - 16 із 42 (38,1 %). У решти 26 (61,9 %) тривали лікувально-реабілітаційні заходи. Висновки: отже, своєчасне та адекватне надання медичної допомоги на високоспеціалізованому рівні є гарантом збереження якості життя пораненим та умовою, що не тільки дозволяє повернути їх до звичайних повсякденних обов'язків, але й надає можливість більшості з них повернутись до професійної військової діяльності.

Відновлення функції ліктьового суглоба після ушкоджень головки променевої кістки залишається вкрай актуальною проблемою. У дослідженні 18 пацієнтів із травмою в ділянці ліктьового суглоба, яким з приводу перелому головки променевої кістки було виконано ендопротезування. У 4 пацієнтів (22,2 %) ендопротезування було виконано в терміни до 10 - 12 днів після травми, у 14 хворих (77,8 %) ендопротезування виконувалося в середньому через 2 місяці після травми. У переважній більшості випадків (16 хворих) операція виконувалася на фоні інших ушкоджень ділянки ліктьового суглоба. Ізольований перелом головки променевої кістки був лише у 2 хворих. Серед прооперованих чоловіків і жінок було порівну - по 9 осіб, середній вік хворих становив 44,6 +- 9,9 року. Результати лікування оцінені в 14 хворих у період від 4 місяців до 4 років після операції (у середньому 2,19 +- 1,63 року після операції ) за шкалою Mayo Elbow Performance Score. Відмінні результати лікування були отримані в 6 випадках (42,8 %), добрі - у 4 пацієнтів (28,6 %), задовільні - у 4 випадках (28,6 %). Прибавка в секторі рухів ліктьового суглоба коливалася від 30 до 70 градусів по дузі, проте в кожному випадку була індивідуальною. Висновки: ендопротезування головки променевої кістки є ефективним хірургічним засобом відновлення функції ліктьового суглоба при тяжких необоротних ушкодженнях самої головки й поєднаних переломах ділянки ліктьового суглоба іншої локалізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.430.88

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ