Изучены возрастные особенности синтеза свободного сфингозина, фосфатидилинозита, фосфатидилинозит 4-фосфата и фосфатидилинозит 4,5-бисфосфата в печени и влияние тироксина на этот процесс. Установлено, что к старости существенно снижается скорость синтеза в печени сфингозина, фосфатидилинозита и фосфатидилинозит 4-фосфата. Экзогенный тироксин увеличивает включение меченых предшественников в сфингозин 3- и 24-месячных животных, снижает - в фосфатидилинозит и фосфатидилинозит 4-фосфат 3-месячных крыс и повышает - в фосфатидилинозит 4,5-бисфосфат у старых крыс.

Проаналізовано літературні дані за станом захворювань на алергічні дерматити в Україні. Вивчено фармакологічні властивості отрути бджолиної як субстанції для створення дерматологічної мазі. Наведено результати досліджень технологічного та фізико-хімічного аналізу отрути бджолиної. Визначено показники активності фосфоліпази А та глюкозамінглікангідролазного комплексу. Одержані результати можуть бути базовими у розробці аналітичної нормативної документації для вхідного контролю на субстанцію.

Проанализированы литературные данные по состоянию заболеваний на аллергические дерматиты в Украине. Изучены фармакологические свойства яда пчелиного как субстанции для создания дерматологической мази. Приведены результаты исследований технологического и физико-химического анализа яда пчелиного. Определены показатели активности фосфолипазы А и глюкозамингликангидролазного комплекса. Полученные результаты могут быть положены в основу при разработке аналитической нормативной документации для входного контроля на субстанцию.

The literature data about the state of the allergic dermatitis diseases in Ukraine have been worked out. The pharmacological properties of the bee poison as a substance for creating a dermatological ointment have been studied. The research results of the technological and physical and chemical analysis of the bee poison have been given. The indexes of the activity of phospholipase A and glucosaminglycan hydrolase complex have been determined. The results obtained can be a basis in developing the analytical normative documentation for the substance's ingoing control.

Досліджено теоретичні основи становлення та розвитку страхування відповідальності судновласника перед третіми особами як самостійного виду страхової діяльності в Україні з притаманними лише йому характерними ознаками та рисами. Упорядковано основні види морського страхування та запропоновано критерії їх подальшої систематизації. Вперше визначено характерні особливості страхових організацій (юридичних осіб) як суб'єктів правовідносин страхування відповідальності судновласника перед третіми особами. Розглянуто основні види страхових організацій залежно від організаційно-правової форми. Проаналізовано специфіку здійснення страхування відповідальності судновласника перед третіми особами. Відзначено, що даний вид страхування на світовому рівні рідко провадиться у комерційних страхових компаніях та у більшості випадків здійснюється в товариствах взаємного страхування. Розглянуто характерні особливості страхування в товариствах взаємного страхування. З метою задоволення потреб національних страхувальників-судновласників обгрунтовано необхідність розробки відповідної нормативно-правової бази для створення та функціонування товариств взаємного страхування на території України. Вперше визначено ризики як імовірні об'єкти страхування відповідальності судновласника перед третіми особами.

Вивчено вікові особливості обміну фосфоінозитидів у печінці щурів, а також досліджено роль тиреоїдних гормонів у регуляції метаболізму фосфоінозитидів печінки щурів в онтогенезі. Встановлено, що у процесі старіння знижується базальний вміст та обмін фосфоінозитидів у печінці, спостерігається порушення у формуванні ацильного спектру фосфатидилінозиту та поліфосфоінозитидів. Виявлено, що тиреоїдний статус піддослідних тварин визначає інтенсивність утворення фосфоінозитидів у печінці. Доведено, що онтогенетичні зміни даного статусу організму є однією з важливих причин порушення синтезу фосфатидилінозиту та поліфосфоінозитидів у процесі старіння. Встановлено існування вікових особливостей у відповіді клітин печінки на ранніх етапах після введення тироксину в організм даних тварин. Зазначено, що у разі безпосередньої дії на ізольовані гепатоцити молодих щурів гормон стимулює активацію поліфосфоінозитидної сигнальної системи, яка супроводжується утворенням діацилгліцерину та інозит-1,4,5-трифосфату. Досліджено, що тироксин стимулює утворення та утилізацію вторинних месенджерів. Доведено, що в ізольованих гепатоцитах гормон індукує залежний від протеїнкінази C ресинтез фосфатидилінозит-4,5-бісфосфату.

Висвітлено особливості метаболізму окремих органів і тканин та механізми розвитку і способи діагностики деяких патологічних станів. Розглянуто проблеми патологічної біохімії в контексті типових порушень обміну білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів, води та мінеральних речовин, визначено шляхи їх регуляції в різних органах і тканинах. Увагу приділено біохімії крові, травлення, печінки, нирок та сечоутворення, нервової та ендокринної систем, м'язової та сполучної тканин, неоплазії.

Вивчено базальний вміст та утворення глікофосфоінозитидів (ГФІ) у печінці 3- та 24-місячних тварин різного тиреоїдного статусу. Уведення мерказолілу призводить до накопичення ГФІ в печінці щурів обох вікових груп, але не впливає на синтез цих ліпідів. Тироксин стимулює накопичення ГФІ лише в старих тварин.

Розглянуто українське православ'я як культурно-історичний феномен. Визначено та проаналізовано його основні характерні риси.

Показано, що в сироватці крові щурів групи Ф у порівнянні з групою І спостерігалося зростання рівня інсуліну (з 0,8 +- 0,1 до 1,7 +- 0,4 мкг/л), глюкози (з 4,3 +- 0,5 до 7,0 +- 0,9 ммоль/л) і МГ (з 147 +- 69 до 297 +- 84 нмоль/л). У печінці відмічали збільшення рівня МГ (з 437 +- 52 до 728 +- 112 нмоль/г тканини) і вмісту фосфорильованої форми JNK, що свідчило про активацію ферменту за даних експериментальних умов. У групі ФК у порівнянні з групою тварин Ф достовірно зменшувався рівень глюкози, інсуліну і МГ в сироватці, тоді як у печінці тварин знижувався рівень р-JNK, а вміст МГ в печінці достовірно не змінювався. Вважають, що одним із напрямків дії МГ є зв'язування та модифікація поверхневих рецепторів на плазматичній мембрані (Ott, 2014), саме тому ми вважаємо, що МГ сироватки може бути залучений до активації JNK у клітинах печінки. Таким чином, одержані дані свідчать про те, що кверцетин нормалізує стан експериментальної інсулінорезистентності шляхом зниження рівня глюкози й інсуліну в сироватці крові. Зниження вмісту МГ в сироватці може бути однією з причин зниження активності JNK і призводити до відновлення чутливості клітин організму до інсуліну.

Мета роботи - провести порівняльне вивчення впливу лікувально-профілактичного введення кверцетину, епігалокатехіну галату і поліфенольного екстракту з плодів винограду на зміни показників обміну глюкози в сироватці крові щурів за умов інсулінорезистентності. Інсулінорезистентність моделювали утриманням тварин на дієті, збагаченій фруктозою, протягом 6 тижнів. Суспензії поліфенолів вводили внутрішньошлунково останні 2 тижні експерименту. Вміст глюкози, імунореактивного інсуліну, фруктозаміну та метилгліоксалю визначали за допомогою колориметричних методів із використанням стандартних наборів реактивів. Виявлено розвиток інсулінорезистентності (накопичення глюкози, підвищення рівня інсуліну та зростання вмісту фруктозаміну та метилгліоксалю) у тварин із високофруктозною дієтою. Застосування усіх вивчених поліфенолів різною мірою нормалізувало досліджені показники вуглеводного обміну та інсулінорезистентності. Поліфенольний екстракт з винограду виявив більш виражені захисні властивості, очевидно, завдяки різноманітнішому складу і, відповідно, механізмам корекції інсулінорезистентності.

Досліджено проблему впровадження компетентнісного підходу в освітній процес. На основі наукової літератури здійснено аналіз понять "компетенція" та "компетентність".

Парацетамол (ПА) широко використовується в якості жарознижувального та аналгетичного засобу, однак особливості впливу ПА на органи і тканини в умовах інсулінорезистентності (ІР) вивчені недостатньо. Мета роботи - вивчення впливу ПА на функціональний стан нирок у щурів з експериментальною ІР. Дослідження проведено на білих рандомбредних щурах-самцях, які були розділені на групи в залежності від мети експерименту. ІР моделювалася висококалорійною дієтою, збагаченою фруктозою, ПА вводили втрутрішньоочеревинно в дозі 600 мг/кг маси тіла одноразово за 24 години до закінчення експерименту. В сироватці крові визначали активність лужної фосфатази (ЛФ), g-глутамілтранспептидази (ГГТ) та вміст загального білка, альбумінів, креатиніну, сечовини, натрію, калію та хлоридів. У сечі визначали активність нейтральної альфа-глюкозидази (НАГ) та альдолази. У тварин з експериментальною ІР введення ПА супроводжувалося достовірними змінами біохімічних показників, які відображають функціональний стан нирок, зокрема, підвищенням вмісту загального білка, альбумінів, креатиніну, сечовини та електролітів у сироватці крові. Також введення ПА на тлі ІР підвищувало активність ферментів; у сироватці крові досліджувалася ЛФ, ГГТП, а в сечі - НАГ та альдолази. Висновки: отримані дані свідчать про те, що в умовах розвитку стану ІР введення ПА викликає ураження нирок, зокрема їх канальцевого апарату.

В Україні кількість хворих на ЦД стрімко зростає. Захворювання посідає 4-те місце у структурі паталогій ендокринної системи, є однією з основних причин інвалідизації та втрати працездатності серед населення та перебуває на другому місці за кількістю летальних випадків. Поліфенольні екстракти (ПФЕ) з листя представників родини Вересові (зокрема чорниці, брусниці та мучниці) у попередніх дослідженнях продемонстрували наявність антиоксидантних, гіпоглікемічних і ліпотропних властивостей. Проте фармакологічну активність екстрактів із листя журавлини великоплідної достатньо не вивчено. Мета дослідження - вивчення впливу ПФЕ з листя журавлини на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і стан антиоксидантного захисту в печінці та сироватці крові щурів з експериментальною резистентністю до інсуліну. Дослідження проводили на білих безпородних щурах-самцях масою 180 +- 15 г, що утримувалися у віварії НФаУ. Резистентність до інсуліну індукували утриманням тварин на раціоні з високим вмістом фруктози протягом 6 тиж згідно з рекомендаціями. Екстракти вводили внутрішньошлунково в дозі 200 мкг/100 г маси тіла з 4 тиж експерименту протягом 14 діб. Активність ПОЛ оцінювали за рівнем ТБК-реактантів, дієнових кон'югатів і спряжених триєнів у печінці та сироватці крові. Стан антиоксидантного захисту оцінювали за рівнем відновленого глутатіону, активністю каталази та супероксидисмутази. Показники визначали спектрофотометричними методами. Розвиток експериментальної резистентності супроводжувався підвищенням активності ПОЛ у печінці та сироватці крові щурів. У сироватці крові тварин з ІР вміст первинних продуктів ПОЛ підвищувався в 1,75 разу, а вміст триєнових кон'югантів - у 1,7 разу, відповідно, вміст ТБК-реактантів - у 1,61 разу. Введення поліфенольного концентрату з листя журавлини супроводжувалося різким зниженням продуктів ПОЛ як у сироватці крові, так і в печінці, практично до висхідного рівня. Спостерігалася нормалізація активності ферментів першої лінії антиоксидантного захисту у порівнянні з тваринами з резистентністю до інсуліну, що зумовлено присутністю у складі екстракту рослинних флавоноїдів. Отже, отримані дані свідчать, що поліфенольний екстракт із листя журавлини проявляє антиоксидантні властивості в печінці та сироватці крові щурів з експериментальною резистентністю до інсуліну. Поліфенольний екстракт також відновлював антиоксидантний захист клітин та організму в цілому. Отримані дані свідчать про необхідність подальших досліджень з метою створення нового фітопрепарату для використання в комплексній терапії станів інсулінорезистентності та ЦД.