Визначено предмет і завдання психології, розглянуто основні етапи її розвитку. Висвітлено теоретичні, методологічні та природничі засади наукової дисципліни та її взаємозв'язок з іншими науками. Наведено методи психологічних досліджень та обробки одержаних результатів. Розглянуто вікову періодизацію розвитку психіки та особливості будови мозку. Наведено відомості про пізнавальні та емоційно-вольові процеси, охарактеризовано психологічну структуру особистості та засоби саморегуляції діяльності індивіда. Розглянуто основні теорії мотивації, визначено сутність темпераменту, характеру, здібностей, самосвідомості, показано особливості їх формування. Визначено функції психологічного захисту та механізми його реалізації. Висвітлено питання соціальної психології, зокрема розглянуто феномени суспільно-психологічної інтеграції індивідів у групи та процеси групової динаміки. Проаналізовано особливості міжособистісного спілкування, розглянуто основні типи конфліктів, визначенно їх структуру, функції, шляхи запобігання та подолання. Наведено матеріали про масові психічні явища (громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування, навіювання), встановлено механізми їх виникнення та розглянуто сучасні засоби впливу на психологію мас. Проаналізовано вікові особливості студентів та основні етапи розвитку студентської групи.

Определены предмет и задания психологии, рассмотрены основные этапы ее развития. Освещены теоретические, методологические и естественные основы научной дисциплины и ее взаимосвязь с другими науками. Приведены методы психологических исследований и обработки полученных результатов. Рассмотрена возрастная периодизация развития психики и особенности строения мозга. Представлены сведения о познавательных и эмоционально-волевых процессах, охарактеризована психологическая структура личности и средства саморегуляции деятельности индивида. Рассмотрены основные теории мотивации, определена сущность темперамента, характера, способностей, самосознания, показаны особенности их формирования. Установлены функции психологической защиты и механизмы ее реализации. Освещены вопросы социальной психологии, в частности рассмотрены феномены общественно-психологической интеграции индивидов в группы и процессы групповой динамики. Проанализированы особенности межличностного общения, рассмотрены основные типы конфликтов, определена их структура, функции, пути предупреждения и решения. Приведены материалы о массовых психических явлениях (общественном мнении, коллективном переживании, соревновании, наследовании, навеивании), установлены механизмы их возникновения и рассмотрены современные средства влияния на психологию масс. Проанализированы возрастные особенности студентов и основные этапы развития студенческой группы.

Здійснено аналіз сучасних підходів щодо визначення сутності ідентичності та ідентифікації. Встановлено детермінанти процесу самоідентифікації особистості вчителя та учня як суб'єктів педагогічної комунікації. Показано роль самоідентифікації як компонента ідентичності та розглянуто проблему її впливу на формування стилю професійної діяльності учителя. Висвітлено досвід вивчення самоідентифікації суб'єктів педагогічної комунікації та розроблено її функціональну модель для вчителя.

Проведен анализ современных подходов к определению сущности идентичности и идентификации. Установлены детерминанты процесса самоидентификации личности учителя и ученика как субъектов педагогической коммуникации. Показана роль самоидентификации как компонента идентичности и рассмотрена проблема ее влияния на формирования стиля профессиональной деятельности учителя. Освещен опыт изучения самоидентификации субъектов педагогической коммуникации и разработана ее функциональная модель для учителя.

Виборча кампанія "Президент - 2004" вже увійшла в історію як перемога нових технологій "інформаційної війни" над адміністративним ресурсом. Водночас причини перемоги "помаранчевої революції" тлумачаться по-різному. Більшість фахівців вважає, що рушійною силою було гостре невдоволення населення старою владою та розкол правлячої еліти. Спираючись на міждисциплінарний підхід, здійснено спробу (на перетині соціальної психології, політології, соціології, іміджелогії та виборчих технологій) визначити реальні й віртуальні чинники, що визначили хід президентської кампанії.

Розглянуто проблему дослідження професійної ідентичності (ПІ) педагога у вітчизняній і світовій психологічній науці. Визначено роль самоідентифікації як психологічного механізму визначення ПІ. Окреслено методичні прийоми експериментального дослідження проблеми та інтерпретовано його результати. Диференційовано форми ПІ вчителя.

Досліджено специфіку функціонування нормовідповідності та значущих ідентифікацій в структурі ідентичності майбутнього педагога з метою гуманізації його професійної діяльності.

Розглянуто проблему самоідентифікації в сучасній психології. Визначено роль і місце професійної та особистісної самоідентифікації в структурі ідентичності. Окреслено перспективи використання самоідентифікації як психологічного механізму подолання кризи особистісно-рольової ідентичності. Проаналізовано можливості формування "відкритої", "гнучкої" ідентичності гуманістично вмотивованого педагога.

Досліджено специфіку використання психологічних прийомів маніпуляції громадянською свідомістю в ЗМІ та зроблено спробу екстраполювати можливі наслідки цього стану на найближче майбутнє.

Зроблено спробу (з використанням результатів численних наукових праць, дотичних до проблеми, що обговорюється) окреслити головні методологічні засади, яких слід дотримуватися, створюючи та реалізуючи Концепцію державної мовної політики в Україні. Розглянуто соціально-психологічні аспекти проблеми.

Проаналізовано підходи до подолання кризи ідентичності педагога за використання самоідентифікації, що в даному випадку виступає як психологічний механізм переструктурування ідентичності. Описано структурно-динамічну модель самоідентифікації особистості викладача в процесі зміни його ідентичності. Представлено програму покрокового переструктурування особистісно-рольової ідентичності, що базується на розробленій моделі самоідентифікації.

Обгрунтовано новий концептуальний підхід до проблеми підготовки педагога XXI ст. Розглянуто становлення професійної ідентичності вчителя в контексті розгляду його як суб'єкта педагогічної комунікації. Визначено соціально-педагогічні механізми формування ідентичності, досліджено вплив комунікативної позиції педагога на специфіку формування його професійної ідентичності. З'ясовано напрями інтерпретації педагогом конфліктних ситуацій педагогічної взаємодії. Розглянуто вплив комунікативних очікувань на становлення Я-концепції. Розкрито філософсько-соціальні аспекти особистісно-орієнтованої освіти в процесі педагогічної взаємодії. Досліджено специфіку культурних парадигм у педагогічній взаємодії. Наведено психотерапевтичні шляхи підтримки становлення особистісної ідентичності школяра.

Проблема професійної компетентності викладача є однією з тих, що найбільше непокоять українське суспільство. Зроблено спробу, скористатись результатами багатьох наукових досліджень, окреслити основні методологічні засади, яких необхідно дотримуватися у ході створення концепції професійної культури викладача.

Розглянуто соціально-психологічні проблеми, які можуть завадити консолідації етнонаціональної ідентичності української нації, а також йдеться про кризу ідентичності української еліти в 2007 р. Запропоновано деякі організаційно-методичні заходи для переструктурування етнонаціональної ідентичності через механізм розгортання самоідентифікації.

Описано підходи до розробки структурно-динамічної моделі самоідентифікації педагога в процесі становлення його професійної ідентичності. Ця ідентичність є своєрідним осередком інтерпретації індивідуально-психологічних, соціально-психологічних та культурологічних знань в сучасній парадигмі гуманізації навчального процесу.

Проаналізовано у різних вимірах категорію особистості, одну з центральних у людинознавстві й, зокрема, у психології - академічній і практичній. Показано доцільність прагнення досягти більш цілісного, інтегративного тлумачення вказаної категорії, що має сприяти її ефективному використанню у наукових дослідженнях та у різних сферах соціальної практики. Розглянуто досвід вітчизняних і зарубіжних фахівців в напрямі інтегративних тенденцій у концепціях особистості. Викладено сучасні аспекти психологічного аналізу особистості: комунікативний вимір у персонології, єдність статичного та динамічного аспектів творчого мислення особи тощо. На підставі побудови теоретичних основ інтегративно-особистісного підходу в психології: екзистенційний вимір особистості, особистість, як індивідуальний модус культури як інтегративна якість особи тощо.

Проаналізовано категорію професійної ідентичності у її різних вимірах. Базуючись на раціогуманістичних і діалогічних методологічних орієнтаціях і спираючись на здобутки різних напрямів психологічної науки та суміжних з нею дисциплін розглянуто проблему становлення ідентичності фахівця за сучасних умов. Розкрито специфіку прояву цього феномену у різних професійних групах. Детально розглянуто методи формування та переформатування професійної ідентичності й особливості їх застосування в контексті цивілізаційних викликів сучасності.

Проаналізовано сучасні зарубіжні психологічні дослідження кризових ситуацій та підходи до їх діагностики. Визначено різні напрями до дослідження кризових ситуацій, копінг-стратегій і можливостей постстресового відновлення. Окрему увагу приділено типології стресових розладів, зокрема актуальному для реалій сучасної України посттравматичному стресовому розладу.

Роботу присвячено пам'яті Георгія Олексійовича Балла, людини і фахівця, який багато в чому допоміг становленню спеціалістів лабораторії метолодогії і теорії психології інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України та кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Проблема професійної культури викладача вищої школи, яка розглядається в статті, багато разів обговорювалась з ним. Зокрема, Г. О. Балл особливу увагу приділяв таким складникам професійної культури викладача вищої школи як нормативно-репродуктивні, що забезпечують усталеність засобів і способів функціонування людських спільнот і окремих осіб, і діалогічно-творчі, завдяки яким відбувається оновлення й розвиток людського буття. При цьому він підкреслював, що одним з нормативних смислів стосовно професії викладача вищої школи, як здійснювача суспільної функції, є налаштованість на педагогічну комунікацію, що будується на діалогічних засадах. Зазначено, що в останні роки дуже часто говорять про необхідність переведення частини, а подеколи й усіх лекційних занять у вищій школі на дистанційну форму навчання. Виправданням для таких нововведень начебто слугує наявність в Internet сучасних інформаційних ресурсів, необхідних для формування в майбутніх випускників ВНЗ усіх професійних компетенцій, перелік яких зазначається в програмах навчальних дисциплін. За умов, що склалися, публікація даної статті має нагадати усім працівникам вищої освіти, які важелі розвитку професійної культури майбутніх фахівців вища щкола може втратити через обмежену реалізацію принципу діалогічних засад в освіті через стрімке розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій і перехід на дистанційне навчання студентів.

Висвітлено теоретико-методологічні підходи до психології спілкування, традиційні та сучасні зарубіжні дослідження педагогічної комунікації. Охарактеризовано методики діагностування комунікативних стратегій вчителів і викладачів. Висвітлено шляхи формування комунікативної компетентності, зокрема у контексті майнфулнесс підходу. Увагу приділено сучасним концепціям педагогічного спілкування та практичним методикам профілактики професійної деформації вчителів за умов емоційно й інформаційно насиченої комунікації. Подано інформацію про такі чинники професійної компетентності педагогів, як самоефективність, автентичність і педагогічна оперативність.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Розглянуто тренінгові технології як один з найпопулярніших напрямів сучасної психологічної практики. Висвітлено теоретико-методологічні підходи до визначення тренінгів. Проаналізовано історію розвитку групового психологічного руху: Т-групи, тренінги сенситивності, терапевтичні групи, відмінності у структурі тренінгових і терапевтичних груп, психокорекційні групи, групи зустрічей (інкаунтер групи), балінтовські групи. Охарактеризовано тренінг як систематичне набуття знань, умінь, навичок і атитюдів, що спрямоване на покращення виконання діяльності у певній галузі. Проаналізовано соціально-психологічний тренінг як засіб розвитку компетентності у спілкуванні. Наведено практичні рекомендації проведення різних тренінгів, зокрема подолання горя, розв'язання конфліктів, профілактики емоційного вигорання та педагогічної компетентності. Досліджено соціально-психологічний тренінг як засіб розвитку компетентності у спілкуванні.