Визначено смислопродукуючі чинники тематизації масової відеопродукції: бойовиків, фільмів жаху, еротики і порнографії у контексті функціонування та розвитку соціальних систем. Проаналізовано історико-соціальні, теоретико-соціологічні та соціально-психологічні проблеми смислопродукуючого впливу відеопродукції даних жанрів на масову свідомість.

Определены факторы психологического воздействия тематизации массовой видеопродукции: боевиков, фильмов ужаса, эротики и порнографии в контексте функционирования и развития социальных систем. Проанализированы историко-социальные, теоретико-социологические и социально-психологические проблемы влияния психологического воздействия видеопродукции на массовое сознание.

Висвітлено поняття "конфлікту" в різних галузях людського знання. Розглянуто наукові підходи щодо вирішення конфліктних ситуацій.

Приведена общая характеристика теоретических исследований в области конфликтов. Освещена сущность конфликта и конфликтологии. Рассмотрен конфликт как объект изучения и управления. Описаны основные функции и последствия конфликтов. Раскрыты содержание современной методики изучения состояния трудовой конфликтности на предприятиях, стратегия управления конфликтами. Проведена оценка поведения людей в конфликтах. Проанализирована роль общения и стиля руководства в предупреждении конфликтов, приведены общие рекомендации руководителям коллективов по предупреждению конфликтов.

Проаналізовано психологічні детермінанти відносин особистості та держави. Визначено раціональні та ірраціональні складові сприймання держави особистістю. Розглянуто особливості аксіологічного виміру держави та його втілення у відповідному правовому та економічному просторі. Наведено емпіричну верифікацію особистісно-психологічних моделей образу держави.

Проанализированы психологические детерминанты отношений личности и государства. Определены рациональные и иррациональные составляющие восприятия государством личности. Рассмотрены особенности аксиологического измерения государства и его воплощения в соответстующем правовом и экономическом пространстве. Приведена эмпирическая верификация личностно-психологических моделей образа государства.

Виборча кампанія "Президент - 2004" вже увійшла в історію як перемога нових технологій "інформаційної війни" над адміністративним ресурсом. Водночас причини перемоги "помаранчевої революції" тлумачаться по-різному. Більшість фахівців вважає, що рушійною силою було гостре невдоволення населення старою владою та розкол правлячої еліти. Спираючись на міждисциплінарний підхід, здійснено спробу (на перетині соціальної психології, політології, соціології, іміджелогії та виборчих технологій) визначити реальні й віртуальні чинники, що визначили хід президентської кампанії.

Розглянуто особливості соціально-політичних настановлень молоді за умов нинішньої трансформації українського суспільства. Зокрема, такі їх феномени, як політична апатія, соціальна фрустрація, макіавеллізм, досліджуються у взаємозв'язку з особливостями процесу формування соціальних настановлень, що характеризують перебіг змін у суспільній свідомості молоді.

Розглянуто психосемантичні аспекти політичної свідомості сучасної студентської молоді. Наведено результати авторського лонгитюдного дослідження, проведеного з метою вивчення динаміки політичної свідомості студентів під впливом подій президентських виборів 2004 року.

На основі використання історичної психології як загальнопсихологогічного методу реконструкції соціальності розглянуто проблеми культурно-історичної детермінації психічної діяльності. Особистість досліджено у власне людському, культурно-історичному просторі та розглянуто як історичне за своєю сутністю, соціально-зумовлене породження ментальних структур, як продукт і конденсат культури. Запропоновано варіант двобічного осмислення особистості: шляхом зіставлення її з іншими членами соціуму, що створюють спеціальні культурні умови, необхідні для розвитку індивідуальної свідомості та методом розкриття її власного унікального засобу соціалізації. Як матеріал для історико-психологічної реконструкції використано об'єктивовані в культурному просторі результати творчої діяльності суб'єктів, зокрема, Гете, насичені афективним і когнітивним змістом. Досліджено взаємозв'язок і взаємозалежність між психотипом та історичним процесом. Відтворено історію особистості Гете на підставі результатів його психокультурної діяльності. Обгрунтовано тезу про те, що художні об'єктивації, які є проекцією людської психіки, завжди створені з елементів дійсності, тому вони не можуть не бути відбиттям цієї дійсності в її психологічних аспектах: пануючих умонастроях, засобах мислення, особливостях переживань, тобто відображенням на рівні аксіології загальних закономірностей психічної діяльності, властивих усім представникам конкретної історичної епохи. На цій підставі запропоновано вважати їх історико-психологічним свідченням часу.

Уперше запропоновано модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто є певним континуумом від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного. Надано визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістове поліпшення якої спричинює етнічну ідентичність. Доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку. Здійснено теоретико-прикладне дослідження загальновідомої універсальності архетипічних мотивів, а також етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем. Розвинуто теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету у контексті глибинно-психологічної інтерпретації одержаних результатів експерименту.

Запропоновано та обгрунтовано науково-психологічний підхід до аналізу відносин особистості й держави. Виокремлено 4 основні психологічні парадигми цих відносин: суб'єкт-суб'єктну, об'єкт-суб'єктну, суб'єкт-об'єктну, об'єкт-об'єктну, які безпосередньо втілюються у смисловому обміні між особистістю та державою, що регулюється образом держави (результатом соціальної перцепції особистістю держави) та концептом особистості (узагальненим тлумаченням пересічного громадянина, що є загальноприйнятим на рівні державних інститутів). Зауважено, що образ держави є складним багаторівневим утворенням, що може мати місце в індивідуальній та масовій психіці, а концепт особистості міститься у аксіологічному вимірі держави і безпосередньо виявляє себе у смисловому контексті ієрархічних, правових, економічних відносин.

Розглянуто переваги застосування низки різноманітних семантик під час побудові логічної моделі конфлікту. Зроблено висновки щодо доцільності застосування для цієї мети теоретико-ігрової семантики.

Проаналізовано сутність професійних конфліктів у соціально-педагогічному середовищі загальноосвітніх навчальних закладів та розкрито причини їх виникнення. Особливу увагу приділено підходам конфліктологів до типології професійних конфліктів у школах та їх функціям. Висвітлено погляди науковців щодо особливостей конфліктів у соціально-педагогічному середовищі.

Проанализирована сущность профессиональных конфликтов в социально-педагогической среде общеобразовательных учебных заведений и раскрыты причины их возникновения. Особое внимание уделено подходам конфликтологов к типологии профессиональных конфликтов в школах и их функциям. Освещены взгляды ученых относительно особенностей конфликтов в социально-педагогической среде.

The article explores the essence of professional conflicts in social and pedagogical environment of secondary schools and discloses their causes. Particular attention is paid to the typology of professional conflicts at schools and their functions. The opinions of scholars on the peculiarities of conflicts in the social and pedagogical environment are presented.

Досліджено та запропоновано стратегічні альтернати розв'язання управлінських конфліктів, які виникають та протікають у діяльності машинобудівних підприємств із врахуванням двох важливих ознак - напрям впровадження управлінських змін на підприємстві та необхідність залучення зовнішніх експертів до вирішення конфліктів. Таким чином розроблено та описано особливості формування та реалізації таких стратегій керування управлінськими конфліктами: стратегія структурних змін, стратегія психоемоційного впливу, стратегія структурного перерозподілу, стратегія психоемоційного перерозподілу. Для вибору остаточної стратегії управління конфліктами запропоновано використовувати метод сценарного аналізування, який надає змогу обрати оптимальну стратегію відносно поставлених корпоративних та функціональних цілей, а також управлінських завдань.

Відзначено зростання кількості конфліктів у суспільстві та необхідність їх всебічного вивчення з метою нівелювання негативних наслідків. Зауважено, що для представників професій типу «людина - людина» вміння зберігати рівновагу у конфліктних ситуаціях є професійно необхідною якістю. Аргументовано роль психолого-педагогічних технологій у вдосконаленні умінь педагогічних працівників та майбутніх фахівців професій типу «людина - людина» до ефективної комунікації. Виокремлено соціально-психологічний тренінг як основу психолого-педагогічної технології та поширену форму психологічної практики. Розроблено авторський тренінг «Управління емоціями у конфлікті» та висвітлено практичну перевірку його ефективності. Наведено скорочений варіант змісту та результати апробації тренінгу на основі таких показників ефективності як зміни психодіагностичних показників методик у контрольній і експериментальній групах.

Отмечены рост количества конфликтов в обществе и необходимость их всестороннего изучения с целью нивелирования негативных последствий. Отмечено, что для представителей профессий типа «человек - человек» умение сохранять равновесие в конфликтных ситуациях является профессионально необходимым качеством. Аргументирована роль психолого-педагогических технологий в совершенствовании умений педагогов и будущих специалистов профессий типа «человек - человек» в эффективной коммуникации. Выделен социально-психологический тренинг как основа психолого-педагогической технологии и распространенная форму психологической практики. Разработан авторский тренинг «Управление эмоциями в конфликте» и освещена практическая проверка его эффективности. Приведены сокращенный вариант содержания и результаты апробации тренинга на основе таких показателей эффективности как изменение психодиагностических показателей методик в контрольной и экспериментальной группах.

Marked increase in the number of conflicts in society and the need for a comprehensive study for the purpose of leveling the negative consequences. Observed that for members of professions such as «man-man» ability to maintain balance in conflict situations is professionally necessary quality. Convincingly the role of psychological and pedagogical technologies in improving skills of teachers and future specialists’ professions such as «man-man» in effective communication. Allocated social-psychological training as the basis of psycho-pedagogical technology and common form of psychological practice. Developed author's training «Emotions management in conflict» and highlight the practical test of its effectiveness. Abridged version of the content and results of testing of the training on the basis of performance indicators such as changes in indicators of psychodiagnostic techniques in the control and experimental groups.

Зроблено теоретичний аналіз дослідження проблеми формування конфліктологічної компетентності та конфліктологічної культури педагогів: уточнено зміст концепту "конфліктологічна компетенція" та названо основні підходи до формування цієї компетентності. Названо структурні блоки конфліктологічної компетентності педагогів в акмеологічному вимірі: аксіологічний компонент; змістовий блок; операційний блок. Розглянуто проблеми, які виникають у розв’язанні конфліктних ситуацій під час взаємодії педагогів з учнями, їх батьками та колегами. Викладено авторське бачення вирішення цієї проблеми, зокрема у процес професійної підготовки майбутніх педагогів та психологів у ВНЗ необхідно включати такі дисципліни, як конфліктологія, соціальна психологія, педагогіка, вікова педагогіка. Виокремлено психолого-педагогічні умови розвитку конфліктологічної культури вчителя в процесі проходження підвищення кваліфікації кадрів.

Сделан теоретический анализ исследования проблемы формирования конфликтологической компетентности и культуры педагогов: уточнено содержание концепта “конфликтологическая компетенция”, названы основные подходы к формированию этой компетентности. Определены структурные блоки конфликтологической компетентности педагогов в акмеологическом измерении: аксиологический, содержательный и операционный блоки. Рассмотрены проблемы, возникающие в решении конфликтных ситуаций при взаимодействии педагогов с учениками, их родителями и коллегами. Изложено авторское видение решения этой проблемы, в частности в процесс профессиональной подготовки будущих педагогов и психологов в ВУЗ необходимо включать такие дисциплины, как конфликтология, социальная психология, педагогика, возрастная педагогика. Выделены психолого-педагогические условия развития конфликтологической культуры учителя в процессе прохождения повышения квалификации.

The specificity of socionomic professions is that they people or community of people refer as not only social environment, but also as the object and sublect of activity in which the conflict is inevitable. The article reveals the callenges and problems of conflictological training of future specialists of socionomic sphere in Russia.

Досліджено досвід формування конфліктологічної культури майбутніх фахівців соціономічного напряму й особливості викладання конфліктологічних дисциплін в університетах скандинавських країн, зокрема в Норвегії, які можна творчо використати у вітчизняній практиці професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій.

Мета робота - вивчення й узагальнення теоретичних і практичних аспектів розвитку корпоративного конфлікту. Автор виходить з того, що саме взаємозв'язок між суб'єктами, що виникає на основі корпоративного конфлікту, приводить до перерозподілу власності, що може відбуватися із застосуванням ринкових, так і неринкових (антагоністичний характер) механізмів. Цей взаємозв'язок передбачає взаємну залежність і стратегічну важливість впливу на корпоративну форму управління. Розглянуто основні групи учасників конфлікту, вектори інтересу, процес розвитку поглинання, в основі якого лежить корпоративний конфлікт. Зокрема, особливу увагу зосереджено на інституціональній проблематиці розвитку корпоративної форми управління в Україні. Досліджено вплив корпоративної форми управління на гуманізацію суспільства. Детально розглянуто корпоративний конфлікт антагоністичного характеру, що стає основою для рейдерства, грінмейла, силового підприємництва. Зроблено рекомендації відносно формування неформальної інституції, здатної врегульовувати конфлікти на початковому етапі. Узагальнено ряд тенденцій, характерних для ринку перерозподілу власності, де має місце корпоративний конфлікт в Україні.

Розглянуто результати аналізу основних особливостей проведення інформаційно-психологічної операції Російської Федерації в Автономній Республіці Крим, які одержані за даними відкритих інформаційних джерел.

Дослідження надало змогу згенерувати стратегічні альтернативи вирішення управлінських конфліктів, які виникають у діяльності машинобудівних підприємств із урахуванням двох важливих ознак - напрям впровадження управлінських змін на підприємстві та необхідність залучення зовнішніх експертів до подолання конфліктів. Розроблено та описано особливості формування та реалізації таких стратегій керування управлінськими конфліктами: стратегія структурних змін, стратегія психоемоційного впливу, стратегія структурного перерозподілу, стратегія психоемоційного перерозподілу. Для вибору остаточної стратегії управління конфліктами запропоновано використовувати метод сценарного аналізування, який надає змогу обрати оптимальну стратегію щодо визначених на підприємстві цілей та управлінських завдань.

Обгрунтовано сутність і структуру феномена "готовність майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання і розв’язання конфліктів". Уточнено зміст поняття "конфлікт", "конфліктна ситуація", "запобігання конфліктів", "розв'язання конфліктів". Визначено компоненти, критерії, їх показники та охарактеризовано рівні готовності таких фахівців до запобігання та розв'язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями. З'ясовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів гуманітарного профілю до запобігання та розв'язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями. Розроблено модель та експериментальну методику формування готовності зазначених спеціалістів до запобігання та розв'язання конфліктів у навчально-виховній роботі з учнями та перевірити її ефективність.