Висвітлено результати дослідження теоретичних і методичних засад формування культуротворчості студентів університету. Розглянуто культуротворчість як педагогічну категорію, проаналізовано в зазначеному контексті стан освітньої практики, сформульовано та розроблено понятійно-категоріальний апарат з даної проблеми. Розкрито зміст, методи, форми, структуру та функції педагогічної системи формування культуротворчості студентів.

Освещены результаты исследования теоретических и методических основ формирования культуротворчества студентов университета. Рассмотрено культуротворчество как педагогическая категория, проанализировано в указанном контексте состояние образовательной практики, сформулирован и разработан понятийно-категориальных аппарат по данной проблеме. Раскрыты содержание, методы, формы, структура и функции педагогической системы формирования культуротворчества студентов.

Визначено суб'єкт соціокультурної діяльності (ССД) у науково-теоретичному та науково-практичному контекстах. Розглянуто художньо-споживчу діяльність як площину педагогічного впливу. Висвітлено особливості формування студентів ССД, встановлення динаміки опанування студентами поняттєво-категоріального апарату. Наведено методи діагностики сформованості у студентів ССД, динаміки набуття досвіду суб'єктної активності в навчальному процесі.

Определен субъект социокультурной деятельности (ССД) в научно-теоретическом, научно-практическом контекстах. Рассмотрена художественно-потребительская деятельность как плоскость педагогического влияния. Освещены особенности формирования студентов ССД, установления динамики овладения студентами понятийно-категориального аппарата. Приведены методы диагностики сформированности студентов ССД, динамики приобретения опыта субъектной активности в учебной процессе.

Досліджено теоретичні та методологічні засади формування культуротворчості студентів університетів. На підставі узагальнення тенденцій становлення нової виробничої парадигми розроблено модель культуротворчої праці. Створено концепцію формування культуротворчості студентів університетів як теоретичну основу підвищення ефективності фахової підготовки. Розроблено педагогічну теорію формування культуротворчості студентів університетів, зокрема обгрунтовано універсальну поведінкову модель фахівця за умов продукування нового як звичної форми професійної діяльності. Розроблено й експериментально перевірено педагогічну систему формування культуротворчості студентів університетів як сукупність упорядкованих дій, що врівноважують соціокультурні процеси в системі соціокультурна цінність - культуротворець.

Розроблено та науково обгрунтовано концепцію формування особистості студентів суб'єктами соціокультурної діяльності як теоретичну основу визначення формату сучасних відносин з Іншим, ціннісного виміру вищої освіти, напряму особистісного розвитку студентів. Визначено принципи такого формування та розроблено модель педагогічного впливу на підвищення сформованості особистості студентів суб'єктами соціокультурної діяльності як методичну основу (пере)осмислення особистістю сенсу повсякденної активності. Висвітлено підготовку, організацію та логіку проведення експериментальної роботи з формування особистості студентів суб'єктами соціокультурної діяльності. Досліджено ефективність запровадження способів реконструкції повсякденної життєдіяльності особистості.

Досліджено проблему змістового наповнення художньо-естетичної освіти майбутніх педагогів. Визначено критерії їх художньо-педагогічної підготовленості. Розроблено педагогічну модель процесу формування готовності студентів педагогічних училищ до художньо-естетичного виховання дітей засобами української дитячої музики.

Здійснено аналіз трансформаційних процесів в освіті. Розглянуто вітчизняну вищу освіту в дискусійному контексті сценаріїв майбутнього, описано архетипи соціального життя як базис наступності домодернізаційних і модернізаційних цінностей у вищій освіті. Показано можливості вимірювання якості вищої освіти через репрезентацію сенсу наукового знання. Розкрито сутність сучасної вищої школи та її роль в становленні середнього класу. Виявлено можливості застосування ідеї культуротворчості в професійній освіті та її реалізацію вищою школою. Розглянуто питання науково-методичного забезпечення процесу навчання у вищій школі, методичну компетентність викладача, а також можливості управління самостійною роботою студента. Проаналізовано дискурс модернізації освіти, сформульовано завдання педагогічного впливу в контексті становлення студента як суб'єкта соціокультурної діяльності.

Висвітлено проблему інтеракції зокрема, в контексті культуротворчого формування студентів зокрема. Розглянуто й охарактеризовано сутність та структуру інтеракції.

Визначено змістову сутність суб'єкта соціокультурної діяльності як актуального параметру привнесення змін у вищу освіту. Особливу увагу звернено на проблему особистісного самовираження. З'ясовано відмінності соціокультурної діяльності, охарактеризовано її як суб'єкта у площині культурних опозицій. Сформульовано основні положення, що зумовлюють сферу прикладання зусиль суб'єктом соціокультурної діяльності. Констатовано, що сама культура реалізується через виокремлення її особливих форм.

Определена содержательная сущность субъекта социокультурной деятельности как актуальный параметр внесения изменений в высшее образование. Акцентировано внимание на проблеме личностного самоопределения. Очерчены отличия социокультурной деятельности, приведена характеристика ее субъекта в плоскости культурных оппозиций. Сформулированы основные постулаты, что предопределяют сферу приложения усилий субъектом социокультурной деятельности.

The article deals with the the substantial essence of the subject of sociocultural activity as actual parameter of bringing of changes in higher education. The corresponding literature on this problem is analysed. The attention is stressed on a problem of personal self-determination. Differences of sociocultural activity are outlined; the characteristic of its subject in a plane of cultural oppositions is given. The basic postulates that predetermine sphere of the appendix of efforts the subject of sociocultural activity are formulated.

Висвітлено методологічні засади культуротворчості в контексті співвідношення традиції і новації, практик споживання і створення, підготовки фахівців до професійної культурної діяльності та кваліфікованих фахівців як носіїв культурних цінностей. Досліджено професійну підготовку майбутніх фахівців в ВНЗ в контексті створення нових стандартів професійної якості.

Висвітлено вихідні теоретичні засади утворення дискурсу модернізації освіти. Наголошено на активізації дискурсу модернізації освіти із входженням України до європейського освітнього та наукового простору (Болонський процес), хоча прямий зв’язок модернізації освіти із болонськими ініціативами є недоречним, оскільки останні не виникли як узагальнена практика реформування певної системи освіти. Виокремлено надуважне опікування вітчизняних науковців зарубіжними здобутками модернізації освіти. Проаналізовано когнітивний, соціокультурний і політичний контекст дискурсу модернізації освіти. Зазначено, що його когнітивний контекст значно посилиться, якщо буде виявлено джерела, механізми появи нової якості, котра й постане доведенням модернізаційного стрибка, а соціокультурний - коли більше уваги буде приділено процесам і явищам суспільного життя. Охарактеризовано політичний контекст дискурсу модернізації освіти, який більшою мірою пов’язаний із роз’ясненням її ідеалів через критику ідеалів попереднього етапусуспільного розвитку. Виокремлено установку на утвердження національної наукової лексики, яка має важливе значення для означеного контексту дискурсу. Констатовано, що трансформаційні процеси в дискурсі модернізації національної освіти не усвідомлені в усій їх комплексності; не завжди враховані наслідки постійного збагачення модернізаційних теорій, без чого досить проблематично сподіватися на переосмислення змін в освіті. Сформульовано теоретичні положення самооновлення дискурсу модернізації освіти.

Освещены исходные теоретические основы создания дискурса модернизации образования. Отмечена активизация дискурса модернизации образования с вхождением Украины в европейское образовательное и научное пространство (Болонский процесс), хотя прямая связь модернизации образования с болонскими инициативами неуместна, поскольку последние не возникли как обобщенная практика реформирования определенной системы образования. Выделено особенное внимание отечественных ученых к зарубежным достижениям модернизации образования. Проанализированы когнитивный, социокультурный и политический контексты дискурса модернизации образования. Указано, что его когнитивный контекст значительно усилится, если будут обнаружены источники, механизмы появления нового качества, которое и станет подтверждением модернизационного скачка, а социокультурный - когда больше внимания будет уделено процессам и явлениям общественной жизни. Охарактеризован политический контекст дискурса модернизации образования, который в большей степени связан с разъяснением его идеалов через критику идеалов предшествующего этапа общественного развития. Выделена установка на утверждение национальной научной лексики, которая имеет большое значение для указанного контекста дискурса. Констатировано, что трансформационные процессы в дискурсе модернизации национального образования не осознаны во всей их комплексности, не всегда учтены последствия постоянного обогащения модернизационных теорий, без чего достаточно проблематично рассчитывать на переосмысление изменений в образовании. Сформулированы теоретические положения самообновления дискурса модернизации образования.

the starting principles of creating the discourse of modernizing education have been elucidated; the analysis of its cognitive, socio-cultural and political contexts has been made. The theoretical principles of self-renovation of the discourse of modernizing education have been formulated.

Сформульовано основні положення концепції розгляду вищої школи як провідного суб’єкта формування в Україні середнього класу, підведено філософське підгрунтя для онтологічно-екзистенційного та трансцендентного смислових визначень пріоритетів у стосунках людина – суспільство. Визначено підстави для змістово несуперечливого розгортання процесу здобуття вищої освіти майбутніми представниками середнього класу. Окреслено соціально-психологічний, культурно-освітній і політико-економічний ракурси логіки педагогічного впливу на формування фахівця із вищою освітою як представника середнього класу. Акцентовано увагу на дискусійності цієї концепції.

Сформулированы основные положения концепции рассмотрения высшей школы как ведущего субъекта формирования в Украине среднего класса, подведено философское обоснование для онтологически-экзистенциального и трансцендентного смысловых определений приоритетов в отношениях системы человек – общество. Определены основания для содержательно непротиворечивого развертывания процесса получения высшего образования будущими представителями среднего класса. Отмечен социально-психологический, культурно-образовательный и политико-экономический ракурсы логики педагогического влияния на формирование специалиста с высшим образованием как представителя среднего класса. Акцентировано внимание на дискуссионности этой концепции.

Initial principles for considering higher school as a leading subject of the formation of the middle class are being formulated. The fundamentals for the development of the process of getting higher education by the would-be representatives of the middle class are being furnished. The logic of pedagogical influence on the formation of a specialist with higher education as a representative of the middle class is being determined.

Висвітлено сутність подієвого виміру повсякдення як одного з ідентифікаторів суб'єктної активності студентів. Уточнено емпіричну інтерпретацію поняття довільної активності як звичних дій. Пояснено операціональне визначення суб'єкта соціокультурної діяльності крізь призму налаштованості особистості на рефлексивно-оцінні дії. Окреслено змістову сутність подієвого досвіду вибудовування повсякдення та подієвого ареалу життєдіяльності. Розглянуто рівні набутого студентами досвіду суб'єктної активності, які встановлено на основі подієвого виміру повсякдення. Розкрито престижний та пафосний стани подієвого досвіду.

Освещена суть событийного измерения повседневности как одного из идентификаторов субъектной активности студентов. Уточнена эмпирическая интерпретация понятия свободной активности как привычного действия. Объяснено операциональное определение субъекта социокультурной деятельности сквозь призму настроенности личности на рефлексивно-оценочные действия. Очерчена содержательная суть событийного опыта построения повсекдневности и событийного ареала жизнедеятельности. Рассмотрены уровни приобретенного студентами опыта субъектной активности, которые установлены на основе событийного измерения повседневности. Раскрыты престижное и пафосное состояния событийного опыта.

Theoretical foundations of the eventual measurement of daily occurence as the identifier of the person's subjective activities are being considered. The empirical interpretation of the free activities as the habitual actions is being provided. The essence of contents of eventual experience of building up the daily occurrence and eventual areal of vital activity have been outlined.

Розглянуто актуальну проблему визначення педагогічних чинників, які детермінують формування фахівців за нових соціокультурних умов. Проаналізовано новочасні атрибути виробництва. Через опис сучасних тенденцій у сфері підготовки кадрів узагальнено проблеми професійної освіти, а також відповідно до них виділено особливості професійної підготовки студентів технічних університетів.

Рассмотрена актуальная проблема определения педагогических факторов, которые детерминируют формирование специалистов в новых социокультурных условиях. Проанализированы современные атрибуты производства. Обобщены проблемы профессионального образования и выделены особенности профессиональной подготовки студентов технических университетов.

Modern attributes of production have been analyzed; basing on the description of the present-day tendencies in the sphere of training specialists there are generalizes problems of professional education. The peculiarities of professional training of the students of technical universities are singled out allowing for a forenamed problems.

Охарактеризовано загальні підходи до встановлення критерію якості вищої освіти у світлі входження України до європейського освітнього та наукового простору. Розглянуто визначення поняття "репрезентація" у сучасних педагогічних дослідженнях. Обгрунтовано доцільність впровадження у вищій школі репрезентації сенсу наукового знання в якості методики викладання навчального матеріалу. Висвітлено позитивні та негативні риси основних типів інформаційних структур змісту освіти.

Охарактеризованы общие подходы к установлению критерия качества высшего образования в свете вхождения Украины в европейское образовательное и научное пространство. Рассмотрено определение понятия "репрезентативность" в современных педагогических исследованиях. Обоснована целесообразность внедрения в высшей школе репрезентации смысла научного знания в качестве методики преподавания учебного материала. Освещены позитивные и негативные черты основных типов информационных структур содержания образования.

The author substantiates general approach to determining the quality of higher education in the light of Ukraine entering European educational and scientific space, the criterion of monitoring the quality of education - the essence of scientific knowledge assumed by the students - is being formulated.

Розглянуто позитивні і негативні чинники впровадження педагогічного тестування. Уточнено функціональне призначення педагогічних тестів та основний поняттєво-категоріальний апарат. Визначено умови продуктивного впровадження тестового контролю знань студентів. Описано основні етапи педагогічного тестування. Наведено таблицю змісту методичної роботи викладача. Подано приклад структури тесту.

Рассмотрены положительные и отрицательные факторы внедрения педагогического тестирования. Уточнено функциональное назначение педагогических тестов и основной понятийно-категориальный аппарат. Определены условия продуктивного внедрения тестового контроля знаний студентов. Описаны основные этапы педагогического тестирования. Помещена таблица содержания методической работы преподавателя. Дан пример структуры теста.

Are considered positive and negative factors of the introduction of teacher testing. Clarified functionality of pedagogical tests and the basic concepts and categorical aid. The conditions for the introduction of productive test control of students' knowledge. Describes the main stages of teacher testing. Put the table of contents methodical work of the teacher. Giving an example of the structure of the test.

Розглянуто проблему визнання України міжнародним співтовариством як гідного партнера на ринку освітніх послуг, підняття України у світовому освітньому рейтингу. Наведено результати вивчення українськими науковцями динамічних процесів у вітчизняній освіті як її модернізації. Стверджено, що стрижневою тенденцією в освіті постає міждисциплінарна когнітивна парадигма. Відзначено, що модернізація постає як поступальний кумулятивний процес політичного, соціально-економічного, соціокультурного розвитку суспільства та психічного розвитку громадян. Констатовано, що модернізація освіти України відбувається і цілісно, і частинами, і окремими складниками, які зокрема, модернізують систему освіти, зміст освіти, окремі уроки, методи, форми, прийоми тощо.

Рассмотрена проблема признания Украиной международным сообществом как достойного партнера на рынке образовательных услуг, поднятие Украины в мировом образовательном рейтинге. Представлены результаты изучения украинскими учеными динамических процессов в отечественном образовании как ее модернизации. Выяснено, что стержневой тенденцией в образовании возникает междисциплинарная когнитивная парадигма. Отмечено, что модернизация выступает как поступательный кумулятивный процесс политического, социально-экономического, социокультурного развития общества и психического развития граждан. Констатировано, что модернизация образования Украины происходит и целостно, и частями, и отдельными составляющими, которые в частности, модернизируют систему образования, содержание образования, отдельные уроки, методы, формы, приемы и т.д.

The problem of recognition of Ukraine by the international community as a worthy partner in the educational market, raising the Ukraine in the world educational rankings. The results of study by Ukrainian scientists in the dynamic processes of education as its modernization. It was found that the core there is a tendency in education interdisciplinary cognitive paradigm. It is noted that the modernization appears as a progressive cumulative process of political, social, economic, social and cultural development of society and mental development of citizens. It was stated that the modernization of education in Ukraine is and integrity, and parts and individual components, in particular, modernizing the education system, educational content, individual classes, methods, forms, techniques, etc.

Висвітлено теоретичне осмислення в онтологічному, епістеміологічному аспектах філософського дискурсу феномену "сучасна вища школа" в її дуалістичному сутнісному бутті в полісмисловій та культурній еманації за умов ентропії суспільства. Запропоновано в контексті актуалізації культурних опозицій (амбівалентність) дефініцію ВНЗ, в якій змістовна компонента (спроможність вирішити освітні проблеми, парадигма суспільних вимог до науки, авангардність) є визначальними характеристиками. З'ясовано трирівневий характер реалізації системи принципів становлення і розвитку сучасної вищої освіти в контексті її "несуперечливості об'єктивній реальності трансформаційного періоду".

Освещено теоретическое осмысление в онтологическом, эпистемиологическом аспекте философского дискурса феномена "современная высшая школа" в ее дуалистическом сущностном бытии в полисмысловой и культурной эманации в условиях энтропии общества. Предложена в контексте актуализации культурных оппозиций (амбивалентность) дефиниция феномена "высшее учебное заведение", в которой смысловая компонента (способность решать образовательные проблемы, парадигма общественных требований к науке, авангардность среди ВУЗ к адаптации к новым условиям) являются определяющими характеристиками. Выяснен трехуровневый характер реализации системы принципов становления и развития современного высшего образования в контексте его "непротиворечивости объективной реальности трансформационного периода".

The main principles of forming modern higher school have been substantiated. The results of rethinking higher school as the modern one have been furnished. The system of the principles for the formation and development of modern higher school in the context of its congruence with the objective reality of transformational period has been determined.

Висвітлено визначення сутності принципів здійснення педагогічного впливу на особистісний розвиток студентів. Акцентовано увагу на формування студентів як суб'єктів соціокультурної діяльності. Проаналізовано основні принципи формування суб'єкта зазначеної діяльності. Констатовано, що визначені принципи потребують подальшого дослідження в аспекті їх реалізації у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Освещена сущность принципов педагогического влияния на личностное развитие студентов. Акцентировано внимание на формирование студентов как субъектов социокультурной деятельности. Проанализированы основные принципы формирования субъекта указанной деятельности. Констатирован факт, что указанные принципы нуждаются в дальнейшем исследовании в аспекте их реализации в учебном процессе в ВУЗ.

The article deals with the essence of principles of pedagogical influence on personal development of students. The attention to formation of students as subjects of sociocultural activity is stressed. Main principles of formation of the subject of thespecified activity are analysed. The fact is ascertained, that the specified principles require in жальнейшем research from the point of view of their realization educational process in high school.

Розглянуто можливості ідеї культуротворчості для соціально-психологічних досліджень творчості. Аргументовано доцільність дослідження у соціальній психології проблеми творчості з урахуванням сучасних тенденцій у соціогуманітарному та соціально-економічному знанні через звернення до ідеї культуротворчості.

Висвітлено підстави доведення пересічним громадянином власної належності до російськомовної спільноти. Визначено сутність соціально-психологічної оптимізації наслідків ідентифікації з російськомовною спільнотою. Описано психолого-корекційні засоби оптимізації процесу інтеграції російськомовної спільноти.