Висвітлено сучасний філософсько-антропологічний підхід до проблем походження людини, її місця у світі, призначення, природи та сутності. Розкрито зміст понять "індивід", "індивідуальність", "особистість", охарактеризовано процес соціалізації людини. Розглянуто основні теорії філософської антропології як окремий розділ філософського знання, гуманізм як основний принцип відношення до людини. Увагу приділено проблемам свободи, життя та смерті людини.

Освещен современный философско-антропологический подход к проблемам происхождения человека, его места в мире, назначению, природе и сущности. Раскрыто содержание понятий "индивид", "индивидуальность", "личность", охарактеризован процесс социализации человека. Рассмотрены основные теории философской антропологии как отдельный раздел философского знания, гуманизм как основной принцип отношения к человеку. Внимание уделено проблемам свободы, жизни и смерти человека.

Представлено феномен "дім" у вигляді знака-коду, в якому зосереджено духовні засади, що визначають ціннісно значущі смисли людського життя та високий символізм усього того, що пов'язано з улаштуванням культурно-цілісної особистості. Метафору "дім" розглянуто як базову для європейської культури, а феномен "дім" представлено у вигляді категорії культури та універсального інструменту культурології. Продемонстровано культурологічні можливості семіотичної моделі, до основи якої покладено базову метафору "дім". Модель представлено трьома інваріантними типами, за допомогою яких можна розглядати певні історико-культурні періоди європейської культури. Зазначено, що вони підтверджують наявність домобудівничого аспекту в культурологічному полі загальнокультурних ментальних структур. Розглянуто модель антиномічної культури (I - XVI ст.), яка показує присутність в європейській культурі подвійного сприйняття світу, що реалізується на практиці принципом з'єднання того, що не з'єднується ("дім" і "бездомність"). Досліджено модель опозиційної культури (XVII - кінець XIX ст.), що відповідає культурному типу з домінуванням "дому" або "бездомності", а ментальність людини цієї культури визначається ланцюжком цих позицій, що змінюють одна одну. Розроблено модель мозаїчної культури (кінець XIX - початок XXI ст.), яка характеризується присутністю радикальної плюралізації культурного простору та базується на поняттях "дім", "бездомність", "антидім", "номадизм", "абсолютний дім". З використанням численного матеріалу досліджено антропологічний аспект домобудівної моделі європейської культури

Розроблено концепцію динамічної нелінійної трансформації раціональності в освіті як теоретико-конститутивного базису філософії освіти, на підставі якого необхідно розглядати хід розвитку освітянських стратегій. Встановлено, що аналіз матеріалу, який представлений парадигмами освіти та визначними педагогічними практиками та різними культурними техніками показує, що необхідно розмірковувати про багаторівневі трансформації раціональності. Виділено та проаналізовано типи раціональності в полі освіти. Показано, що прояви раціональності в освіті можуть мати конструктивний і деструктивний характер.

Висвітлено загальні проблеми філософії сучасного суспільства з урахуванням актуальних проблем його розвитку за умов якісних змін суспільного життя на початку XXI ст. Значну увагу приділено інформатизації, ролі знань та освіти в інформаційному суспільстві, становленню громадянського суспільства, процесу кодування сучасної культури. Наведено образ сучасного суспільства та запропоновано різноманітні методологічні підходи до його розгляду. Наголошено на техно-соціальному феномені людського життя. Зроблено спробу проаналізувати людську діяльність не тільки як субстанцію соціуму, але й як спосіб існування суспільної людини, розглянутий крізь призму прояву технічного та соціального.

Здійснено теоретичний аналіз категорії "раціональність", розглянуто трансформацію її трактування та неоднозначного змістового наповнення в різних філософських школах. Зазначено різні форми раціональності, однією з яких є така її форма, як раціональність освіти. Висвітлено та виокремлено моделі раціональності: класична з ідеєю могутності Розуму; методологічна, в центрі якої проблеми наукової раціональності; соціально-культурна модель. Розкрито відмінності, суперечності між модерністським і постмодерністським відношенням до проблеми розуміння раціональності. Розглянуто сутність раціоналізму через дискурс "певний тип роботи свідомості". Поняття "простір текстів", "логічний простір" як квінтесенція розвитку постмодернізму. Обгрунтовано тезу про визначальну роль людино-творчого потенціалу, об'єктивованого людського досвіду та способу людської діяльності як динамічного поєднання суперечностей у визначенні раціональності.

Сделан теоретический анализ категории "рациональность", рассмотрены трансформация ее трактования и неоднозначное смысловое наполнение в различных философских школах. Отмечены различные формы рациональности, одной из которых является такая форма, как рациональность образования. Освещены и выделены модели рациональности: классическая с идеей мощи Разума; методологическая, в центре которой проблемы научной рациональности; социально-культурная модель. Раскрыты различия, противоречия между модернистским и постмодернистским отношением к проблеме понимания рациональности. Рассмотрены сущность рационализма через дискурс "определенный тип работы сознания"; понятия "пространство текстов", "логическое пространство" как квинтэссенция развития постмодернизма. Обоснован тезис об определяющей роли человеко-творческого потенциала, объективированного человеческого опыта и способа человеческой деятельности как динамического сочетания противоречий в определении рациональности.

The analysis of rationality which during development of philosophy was examined ambiguously is offered in the article. It is impossible to give determination without taking into account its transformation. An author asserts that different forms of rationality are. Of interesting and actual for contemporaneity such its form is one, as rationality of education.

Розкрито проблему формування нелінійної техніки мислення, яка набула особливої актуальності, тому що стихійно формується нова соціальна реальність, яка заснована на інтелекті, знанні, культурному і соціальному капіталах. Показано основні відмінності лінійної та нелінійної техніки мислення. Оцінено мислення представниками постмодерну. Розглянуто особливості становлення мислення студента, яке має характер подвійності і в той же час воно унікальне, одиничне. Зазначено, що на сучасному полі освіти повинні використовуватись такі механізми мислення, як уява, імпровізація та гра з аналогією.

Раскрыто проблему формирования нелинейной техники мышления, которая приобрела особую актуальность, так как стихийно формируется новая социальная реальность, основанная на интеллекте, знании, культурном и социальном капиталах. Показаны основные различия линейной и нелинейной техники мышления. Оценено мышление представителями постмодерна. Рассмотрены особенности становления мышления студента, которое имеет характер двойственности и в то же время оно уникальное, единичное. Указано, что на современном поле образования должны использоваться такие механизмы мышления, как воображение, импровизация и игра с аналогиями.

Solved the problem of forming a nonlinear technique of thinking, which has acquired a special urgency, as spontaneously formed a new social reality, based on intelligence, knowledge, cultural and social capital. Shows the main differences of linear and nonlinear engineering thinking. Evaluation analyzed representatives of postmodern thinking. The features of the formation of student thinking, which has the character of duality, and at the same time it is unique and individual. Pointed out that in today's field of education should be used, such mechanisms of thinking, imagination, improvisation and play with the analogy.

Обгрунтовано важливість застосування трансдисциплінарного підходу в освіті, завданням якого є створення загальної системи аксіом для певного набору дисциплін. Розглянуто чотири види трансдисциплінарності. Проаналізовано епістемологічні основи трансдисциплінарного підходу. Висунуто гіпотезу про те, що його основою має бути методологічна раціональність, в основі якої лежать інтеграційні процеси, структуровані за трьома напрямами. Охарактеризовано ці напрями: перший пов’язаний з філософською інтеграцією, другий – з експансіоністською інтеграцією, третій – націлений на інформаційну інтеграцію. Розкрито широке і вузьке значення методологічної раціональності. Щоб зрозуміти, як ця схема працює на практиці, зосереджено увагу на результатах створення першої в нашій країні системи управління якістю підготовки фахівців у вищій медичній школі. Зазначено, що методологічна раціональність ставить завдання сформувати рішення будь-якої проблеми на мові понять, які й виступатимуть у вигляді інтелектуальних технологій «навігаційного» характеру в освіті. Використання технологій «навігаційного» характеру сприятиме поглибленню трансдисциплінарних зв’язків, що відповідає сучасній спрямованості освіти.

Обоснована важность применения трансдисциплинарного подхода в образовании, задача которого - создание общей системы аксиом для определенного набора дисциплин. Рассмотрены четыре вида трансдисциплинарности. Проанализированы эпистемологические основы трансдисциплинарного подхода. Выдвинута гипотеза о том, что его основой должна быть методологическая рациональность, в основе которой лежат интеграционные процессы, структурированные по трем направлениям. Дана характеристика этих направлений: первый связан с философской интеграцией, второй - с экспансионистской интеграцией, третий - направлен на информационную интеграцию. Раскрыто широкое и узкое значение методологической рациональности. Чтобы понять, как эта схема работает на практике, сосредоточено внимание на результатах создания первой в стране системы управления качеством подготовки специалистов в высшей медицинской школе. Отмечено, что методологическая рациональность ставит задачу сформировать решение любой проблемы на языке понятий, которые и выступят в виде интеллектуальных технологий «навигационного» характера в образовании. Использование технологий «навигационного» характера способствуют углублению трансдисциплинарных связей, что отвечает современной направленности образования.

The epistemological aspect of trans-disciplinary approach comes into question in the article. Pop up the thesis that it is methodological rationality in education is pulled out. It activates the reflection of modem teacher on integration oriented of modern knowledge and trance-disciplinary character of teaching.

Запропоновано у визначенні значень елементів реальності спиратися на поняття та концепти, використання яких стає виправданим у контексті становлення нової, антропологічної за своїм характером цивілізації, а також у напрямі трансдисциплінарного розвитку сучасної освіти.

Предложено в определении значений элементов реальности опираться на понятия и концепты, использование которых становится оправданным в контексте становления новой, антропологической по своему характеру цивилизации, а также в направлении трансдисциплинарного развития современного образования.

Proposed determining the values of the elements of reality based on the terms and concepts, the use of which is justified in the context of the emergence of a new, the use of which is justified in the context of the emergence of a new, anthropologicalnature of civilization, as well as towards Tran disciplinary development of modern education.

Розглянуто гуманітарні напрями науково-техніко-технологічного розвитку. Викладено ретроспективу та перспективу проблеми гендерної симетрії в українській культурі. Досліджено моральні цінності як основу відродження духовності українського народу. Висвітлено філософсько-педагогічні напрями підвищення якості освіти. Розглянуто громадянське суспільство як об'єкт пізнавальної діяльності студентів. Проаналізовано трансформацію педагогічного дискурсу за умов інформатизації освіти. Розкрито сучасні філософські проблеми права та держави. Висвітлено особливості відродження козацьких традицій і національної самосвідомості.

Розкрито основні питання історії світової та вітчизняної філософії. Надано систематичний виклад поглядів класичних та сучасних філософських шкіл та напрямків. Проаналізовано традиції та особливості вітчизняної філософії.

Піднято питання людини та культури, роздуми над якими розгортаються в багатовимірній площині: перетинається онтологічний вимір із символічним, соціально-політичний із антропологічним, освітній - із інформаційно-технологічним. Тему розвинуто на ґрунті нових філософських підходів, концептуальних положень, старих та нових традицій розуміння культури як надбання людства і репрезентації людини в нових неоднозначних контекстах. я Наголошено на інноваційному розумінні таких концептів, як свобода, ідентичність, технологія себе, ідеологія, техніка. Розглянуто багатовимірність людини у дискурсії суспільного простору рецепції та інтерпретації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0/8 я431(0)

Рубрики:

Філософські науки

Шифр НБУВ: СО38093 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено навчальний посібник, який охоплює надзвичайно широкий спектр відповідей на запитання про сутність освіти, беручи за перспективу новітню тенденцію у науці: синтез педагогіки з різними напрямами сучасної філософії. Запропоновано погляди філософів на освіту з позицій позитивізму, персоналізму, екзистенціалізму, прагматизму, постмодернізму. Акцентовано увагу на таких філософсько-педагогічні синтезах, як: педагогіка культури, критична педагогіка, емансипаторська педагогіка, педагогіка постмодернізму, негативна педагогіка.

У підручнику розкриваються певні філософські питання з розвитку та функціонування сучасного наукового пізнання. Розглянуті загальні проблеми, пов’язані з філософією та історію науки, специфікою соціально-гуманітарного пізнання, та проблеми аксіології сучасної науки.