Висвітлено історію Софії Київської - головного храму Давньої Русі як літургійної пам'ятки з глибинною архітектурно-філософською семантикою та символізмом розписів. Розглянуто етнокреативну ідею, закодовану в символіці храму, та наведено її міфологічне обгрунтування в контексті подальшої розбудови України та її духовного відродження.

Освещена история Софии Киевской - главного храма Древней Руси как литургической памятки с глубинной архитектурно-философской семантикой и символизмом росписей. Рассмотрена этнокреативная идея, закодированная в символике храма, и приведено её мифологическое обоснование в контексте дальнейшего развития Украины и её духовного возрождения.

Зазначено, що міфологічне обгрунтування подій "помаранчевої" революції відбувається через реалізацію семантичної опозиції Добра і Зла, яка є архетиповою. Суспільно-політичний опір набуває універсальних рис свята, що усвідомлюється як розрив із минулим та початок нового життя.

Стаття є соціологічною рефлексією на грунті аналізу наявних іконографічних типів Софії та "корпусу текстів Премудрості".

Індекс рубрикатора НБУВ: О232.1-01

Рубрики:

Електровози. Електровозобудування

Шифр НБУВ: Ж15098 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано теоретичні положення філософсько-методологічного та релігієзнавчого значення. Досліджено специфіку символічного світорозуміння, конкретизованого в знакових системах християнських храмів на підставі філософського аналізу ідейно-художньої програми Софії Київської. Висвітлено феномен "софійності" давньоруського християнського світогляду, що є архетипом української культури та формування ідеологеми "Святої Русі". Запропоновано інтерпретацію світських сюжетів баштових циклів Софії Київської та символічне розуміння їх двох'ярусності як відображення двох'ярусності християнської моделі світобудови.

Досліджено структуру українського міфу - основи національного менталітету і одночасно форми його вираження як специфічної комбінації і варіації архетипів. У визначеному ракурсі розглянуто репрезентативні етнонаціональні міфологеми, реалізовані в культовій архітектурі, зафіксовані в літописних текстах, філософсько-богословських трактатах, літературних творах, науково-популярних публікаціях. Міфологеми структурувалися як спосіб національної самоідентифікації та артикуляції національної поезії.

Розглянуто теоретико-методологічні проблеми становлення культурології. Висвітлено особливості народної релігійності українців за умов більшовицької окупації початку 1920-х рр. Викладено основні форми системи освіти в радянській тоталітарній Україні. Подано інформацію про концептуальні виміри культурологічних ініціатив антропології. Розкрито дослідження весільної фотографії як етнографічного джерела на прикладі мешканців Одеської області. Акцентовано увагу на збереженні дохристиянських вірувань у духовній культурі гуцулів у кінці XX - початку XXI ст. Проаналізовано проблеми термінології й інтерпретації реконструкції давньоземлеробських суспільств Південно-Східної Європи.

Проаналізовано проблеми формування протонаціональної ідентичності під впливом конфесійного чинника та корпусу відповідних міфологем.

Проведены теоретические исследования особенностей работы элементов рельсовых скреплений в процессе эксплуатации. Зависимость между нагрузкой и деформацией пружины по уравнению Альмана - Лесго применена к расчету тарельчатых пружин. Прогнозирование долговечности резиновых прокладок базируется на основании исследований моделей деформирования и разрушения, выбора критериальных уравнений по допускаемым напряжениям и деформациям. Получены уравнения для определения величины осевого перемещения тарельчатых пружин в зависимости от их геометрических параметров и определения долговечности испытываемых резиновых прокладок в случае длительного разрушения. Известные ранее теоретические изложения применены к расчету элементов рельсовых скреплений и получены новые зависимости, которые могут быть использованы при проведении сертификационных испытаний. На основании проведенного анализа можно сделать выводы о рациональных размерах тарельчатых пружин и их соотношений, в том числе и величинах допусков на их изготовление. Выведено уравнение, которое позволяет сравнительно просто вычислять долговечность испытываемых образцов во время экспериментальных исследований.

Приведены результаты эксплуатационных испытаний электровозов производства ООО "Уральские локомотивы" в условиях Львовской ж.д.

Вперше встановлено кількісну й якісну характеристику ходьби, виявлено кореляційні залежності параметрів ходьби та пресорні показники навантаження стопи в пацієнтів з консолідованими переломи кісточок гомілки. Виявлено, що якість ходьби, а саме відсутність кульгавості, залежить від симетричності кроків та установки стопи. Вперше доведено, що відбувається фізіологічна корекція ходьби, яка спрямована на попередження кульгавості та рівномірного підошвового розподілу навантаження стопи й її відділів. Вперше виявлено, що довжина кроку прямо пропорційна спроможності опори стопи. Вперше виявлено, що у віддаленому періоді сплощується склепіння стопи травмованої кінцівки, яка набуває вальгусної установки (еверсії), тобто змінюються зони навантаження стопи під час ходьби і, як наслідок, розвивається патологічна установка стопи.

Рассмотрены особенности ходьбы 31 больного с нестабильными повреждениями голеностопного сустава в процессе восстановительного лечения. Оценены пространственные (длина короткого и длинного шагов) параметры ходьбы, сравнены показатели здоровой и травмированной конечностей. Доказано, что ранние реабилитационные мероприятия после хирургического лечения приводят к более быстрой физиологической адаптации после травмы, а длительная иммобилизация снижает эту способность.

Комплексно розкрито сучасне бачення культурології. Висвітлено можливості дидактичного й евристичного характеру, що випливають зі специфіки університетської науки, тісно пов'язаної з викладанням. Репрезентовано культурологічні здобутки семіотики й урбаністики, історії та філософії культури, антропології та інших суспільно-гуманітарних галузей. Акцентовано, що культурологія є окремою галуззю зі своєю методологією і власним предметом наукового дослідження. Розглянуто ідентифікаційні поняття культурології, методологічні аспекти вивчення археологічних пам'яток в контексті культурології, концептуальні та методологічні виміри культурологічних ініціатив.

Увагу приділено визначенню місця Візантії на ментальних картах українських істориків XIX ст. Розглянуто білоруську історіографію про візантійський цивілізаційний спадок. Зроблено акцент на походженні румунського народу та його мови, становленні румунської державності тощо. Розглянуто образи й інтерпретації поствізантійського спадку. Висвітлено досвід румунської історіографії. Увагу приділено питанню Візантії в євразійському дискурсі. Розглянуто візантійську спадщину як фактор побудови нової української ідентичності.

Здійснено комплексний аналіз ролі міфопоетичного чинника у становленні та репрезентації моделі національної ідентичності в Україні. Уточнено поняття "національна ідентичність" і задекларовано новий етап її формування; визначено контрдискурс української ідентичності; обґрунтовано цивілізаційний принцип структурування національно-культурного простору. Спираючись на методологічну основу, розкрито зміст нових понятійних словосполучень (політична теологія православного світу), категоріальних нововведень (розрізнення понять "ментальність" і "менталітет") і підходів (ієротопія) до предмета дослідження. На основі різнобічної джерельної бази здійснено концептуальне осмислення та загальнотеоретичний аналіз міфопоетичних наративів та інтенцій у формуванні національної ідентичності, темпоральну категоризацію основних міфологічних дискурсів, визначено провідні міфологеми України з огляду на історичну спадкоємність. Запропоновано структурну та функціональну ієрархію міфів від архаїчних до сучасних: діахронних - історичних, синхронних - політичних; надано диференціацію політичних міфів (фундаментальний, технологічний), обґрунтовано поняття "псевдоміф" на підставі медіа-міфів; уточнено поняття "міфопоетика" та його функціональність у різних сферах застосування. Міфопоетика виступає як сукупність культурних слідів, які відображають домінування міфопоетичного модусу сприйняття, що може бути позначене як "міфомислення". Отже, міфопоетика є культурним топосом, який обумовлює національну ідентичність і є формою її вираження. Міфопоетичний тип світосприйняття як культурна комунікативна система кореспондує до образного поняття "українська душа" й узгоджується з національним світоглядом і менталітетом.