Исследованы интенсивность синтеза белков печени, плазмы крови и активности РНК-полимераз 1 и 2 в печени животных разного возраста в условиях модельного гипотиреоза. С возрастом отмечен более резкий спад включения метки в белки плазмы крови по сравнению с белками печени. При гипотиреозе интенсивность включения метки в белки печени и плазмы крови снижалась. При этом в большей степени ингибировался синтез белков плазмы крови. У старых животных изменение тиреоидного статуса слабо влияло на абсолютные величины включения метки и не отражалось на балансе синтеза белков печени и плазмы крови. Развитие гипотиреоза снижало активности РНК-полимераз 1 и 2. Во всех исследованных возрастах наблюдалось преимущественное снижение активности связанной формы фермента. Активность РНК-полимеразы 2 в условиях экспериментального гипотиреоза подавлялась в большей степени, чем РНК-полимеразы 1. Снижение интенсивности белок- и РНК-синтетических процессов в печени коррелировало с особенностями углеводного обмена: у молодых животных, характеризующихся нарушенной толерантностью к глюкозе в условиях модельного гипотиреоза, интенсивность синтеза белков и РНК подавлялась больше по сравнению со старыми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р562.1-5

Рубрики:

Рак

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р365 + Р56-56

Рубрики:

Іонізуюче випромінювання у терапії

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено восстановление лейкопоэза после однократного общего рентгеновского облучения крыс в дозе 6 Гр в утреннее и вечернее время, в зависимости от индивидуальной реакции животных на стрессорное тест-воздействие. Эксперимент проведен на 68-ми крысах-самцах линии Вистар. За две недели до рентгеновского облучения животных подвергали 3-часовому иммобилизационному стрессу в положении лежа на животе. По соотношению числа лимфоцитов к уровню нейтрофилов крысы были разделены на гипо- и гиперреактивных. Животных облучали тотально одноразово в дозе 6 Гр в 8:00 и 20:00. Влияние облучения на лейкопоэз изучали на 3-и, 7, 14, 21 и 30-е сутки после облучения. У гипореактивных животных, облученных в 20:00, выявлено минимальное повреждающее действие радиации на лейкопоэз по сравнению с гиперреактивными, а также со всеми крысами, облученными в 8:00, независимо от реакции на стресс. Установлена более высокая выживаемость гипореактивных животных по сравнению с гиперреактивными.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.774

Рубрики:

Гормональні препарати та їх синтетичні аналоги

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы: изучение восстановления лейкопоэза и его циркадных характеристик у крыс различной индивидуальной реактивности, облученных тотально однократно в дозе 4 Гр в различное время суток. Эксперимент проведен на 48 крысах-самцах линии Вистар. За две недели до облучения животных подвергали иммобилизационному стрессу в положении лежа на животе и по соотношению числа лимфоцитов и нейтрофилов периферической крови делили на гипо- и гиперреактивных. Крыс облучали тотально однократно в дозе 4 Гр в 8:00 и 20:00. Для определения характеристик циркадных ритмов ядросодержащих клеток периферической крови исследования проводили с 6-часовым интервалом. Влияние облучения на лейкопоэз изучали на 3, 7, 14, 21, 30-е сутки после облучения. Выводы: у гипореактивных животных, облученных в 20:00, выявлено минимальное повреждающее действие радиации на лимфопоэз и более быстрое восстановление циркадных характеристик гематологических показателей (количества лейкоцитов, лимфоцитов и нейтрофилов) по сравнению с гипер- и гипореактивными, облученными в 8:00. Установлена более высокая выживаемость гипореактивных животных по сравнению с гиперреактивными.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-5

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обследовано 26 больных РТМ I - III стадии до и после курса лучевой терапии. Пациенткам контрольной группы проводили пангистерэктомию и послеоперационный курс лучевой терапии. Больные основной группы, кроме указанного лечения, получали сопроводительную терапию иммуномодуляторами и мелатонином. У больных основной группы после лечения улучшались показатели иммунного статуса и качества жизни по сравнению с пациентками, получавшими только лучевую терапию.

Оцінено психоемоційний статус 26 радикально прооперованих хворих на рак молочної залози II - III стадії (віком 35 - 68 років) з використанням методик визначення самооцінки особи, що характеризує параметри самопочуття, активності, настрою (САН), та Спілберга - Ханіна, що спрямована на визначення особової і реактивної тривожності індивіда. Основну групу склали 15 пацієнток, що одержували після операції курс променевої і супровідної терапії мелатоніном і імуномодуляторами (циклоферон, поліоксидоній). До контрольної групи входило 11 пацієнток, що одержували після операції тільки ідентичний курс променевої терапії. У хворих основної групи достовірно поліпшувалися самопочуття, настрій і спостерігалась тенденція до підвищення активності. Найбільш виражені позитивні зміни відзначено у пацієнток з більш глибокими порушеннями психоемоційного стану до лікування. Після проведення променевої і супровідної терапії виявлено позитивну кореляцію між показниками психоемоційного статусу і екскрецією мелатоніну з сечею. У хворих контрольної групи, які одержували лише променеву терапію, достовірних змін значень цих показників не відзначено.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-5

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты лечения больных раком тела матки, получавших послеоперационный курс лучевой терапии и сопроводительное лечение мелатонином. Проведение сопроводительной терапии мелатонином ограничивало негативное влияние облучения на гематологические и иммунные показатели и препятствовало ухудшению показателей качества жизни.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-5

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты сопроводительной терапии ликопидом и мелатонином больных раком тела матки, получавших послеоперационный курс лучевой терапии (ЛТ). Проведение сопроводительной терапии ограничивает негативное воздействие ЛТ на гематологические и иммунные показатели и положительно влияет на качество жизни пациенток.

Мета роботи - вивчити добові зміни продукції мелатоніну і кортизолу у хворих на рак тіла матки (РТМ) на етапах комбінованого лікування. Визначення рівнів кортизолу та мелатоніну проведено у 30 хворих на РТМ I - II стадії на трьох етепах дослідження: до проведення лікування, після хірургічного лікування та після стандартного курсу променевої терапії. Рівень кортизолу у сироватці крові, зібраної о 8-й і 16-й годині, визначено з використанням набору реагентів для імуноферментного аналізу "Стероид-Ифа-кортизол-01" ("Алкор Био", Росія). Рівні денної та нічної екскреції мелатоніну оцінено за допомогою флуориметричного методу. У хворих на РТМ порушення ритму продукції мелатоніну та кортизолу виявляються ще до початку терапії. Проведення хірургічного та променевого лікування впливає на добові ритми продукції гормонів, виділено 3 групи хворих з подібними добовими її змінами. Зроблено висновки, що у хворих на РТМ існують чіткі групові відмінності добових змін продукції мелатоніну та кортизолу. У більшості хворих порушення ритму екскреції мелатоніну встановлено до початку лікування. Після проведення протипухлинної терапії ритм екскреції мелатоніну відновлювався більше ніж у половини пацієнток з початково порушеним ритмом. На етапах лікування у третини хворих на РТМ рівні кортизолу та співвідношення ранкової та денної продукції гормону істотно не змінювалися. Водночас виявлено групу хворих, у яких відбувалося відновлення ритму продукції кортизолу, та групу таких, у яких різниця між ранковою та денною продукцією гормону після лікування згладжувалася.

Проведено аналіз виразності синдрому втоми, порушень когнітивної функції, емоційного стану та сну у хворих на рак яєчників до початку протипухлинного лікування, після проведення неоад'ювантної хемотерапії та після оперативного втручання. Оцінено частоту розвитку та інтенсивність цих психосоматичних розладів залежно від виду протипухлинного лікування.

Проведен анализ выраженности синдрома усталости, нарушений когнитивной функции, эмоционального состояния и сна у больных раком яичников до начала противоопухолевого лечения, после проведения неоадъювантной хемотерапии и после оперативного вмешательства. Оценены частота развития и интенсивность этих психосоматических расстройств в зависимости от вида противоопухолевого лечения.

Мета дослідження - визначити особливості гематологічних, імунологічних та ендокринних порушень за комбінованого лікування хворих на рак тіла матки (РТМ) з інсулінорезистентністю різної вираженості. Обстежено 28 хворих на РТМ I - III стадії із гістологічно діагностованою аденокарциномою. Всім хворим проведено пангістеректомію та післяопераційний курс дистанційної гамма-терапії на апараті "РОКУС-АМ" за допомогою методу дрібного фракціонування. Сумарна осередкова доза становила 4045 Гр на точки А і В. Обстеження проведено у три етапи: до лікування, після хірургічного лікування та після курсу променевої терапії (ПТ). Досліджено показники імунного статусу: субпопуляції лімфоцитів (CD3+, CD8+, CD19+); фагоцитарну активність нейтрофілів; рівні циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів A, M, G. Гематологічні показники визначено за допомогою аналізатора SF-3000 "SYSMEX". Рівні сироваткового інсуліну та кортизолу оцінено за допомогою імуноферментного методу. Вираженість інсулінорезистентності визначено за індексом НОМА. Рівні екскреції мелатоніну з сечею визначено за реакцією з ортофталевим альдегідом. У ході дослідження виявлено специфічні зміни імунних, гематологічних показників, рівнів інсуліну, кортизолу та мелатоніну на етапах комбінованого лікування у хворих з інсулінорезистентністю різної вираженості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-5

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявити особливості порушень автономної регуляції після хірургічного лікування хворих на рак тіла матки (РТМ) з різними типами вегетативної регуляції, визначеними за показниками варіабельності серцевого ритму (ВСР). Обстежено 36 хворих на РТМ I - II стадій (T1a-bN0M0 - T2a-bN0M0), яким проведено оперативне лікування в обсязі екстирпації матки з придатками. Дослідження ВСР проведено з використанням діагностичного комплексу "Поліспектр". Аналіз ВСР за допомогою методів часового та спектрального аналізу та методу варіаційної пульсометрії проводили хворим до лікування та на 7 - 8-му добу після хірургічного втручання. Показники ВСР проаналізовано у групах хворих, які початково розрізнялися за індексом напруження. До проведення лікування показники ВСР суттєво розрізнялись у хворих з різними типами вегетативної регуляції. Найнижчі показники часового та спектрального аналізу ВСР реєстрували у хворих з високим індексом напруження регуляторних систем. На 7 - 8-му добу після хірургічного лікування виявлено значне зниження цих показників у хворих з превалюванням парасимпатичного тонусу та зі збалансованим впливом симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. У хворих із превалюванням симпатичного тонусу статистично значуще зниження встановлено лише для показників HFn і RMSSD. Зроблено висновки, що хірургічне лікування суттєво впливає на показники ВСР. Після операційного втручання реєструють зниження часових і спектральних характеристик ВСР, яке більш виражене у хворих із превалюванням парасимпатичного тонусу та зі збалансованим впливом симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Суттєве зниження ВСР після оперативного лікування хворих на РТМ викликає необхідність застосування періоперативних реабілітаційних заходів, спрямованих на скорочення тривалості та зменшення вираженості запальної відповіді організму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714 + Р415.202.1 + Р410.109

Рубрики:

Пухлини матки та шийки матки

Ожиріння

Порушення ритму (аритмія) серця

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення вихідних особливостей та динаміки рівня якості життя (ЯЖ) у хворих на рак грудної залози (РГЗ) з ожирінням під час проведення хірургічного та променевого лікування. Обстежено 45 хворих на РГЗ II - III стадій на етапах комбінованого лікування. Визначали рівні інсуліну, лептину, С-реактивного білка, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) у сироватці крові, гематологічні показники. Всім хворим проведено антропометричне обстеження та розраховано індекс маси тіла (ІМТ). Аналіз варіабельності серцевого ритму проводили за методами часового та спектрального аналізу та методом варіаційної пульсометрії. Оцінку рівня ЯЖ проводили за опитувальником QLQ-C30. Усіх пацієнток за ІМТ розподілено на 4 групи. Проаналізовано рівень ЯЖ і вираженість психосоматичних розладів (ПР) до початку терапії, після хірургічного та променевого лікування. Встановлено найнижчий рівень ЯЖ і найвищу вираженість ПР у пацієнток з ожирінням III ступеня на всіх етапах лікування. Встановлено найбільш значущі предиктори розвитку окремих ПР у хворих на РГЗ. Встановлено, що у хворих на РГЗ, які отримують протипухлинне лікування, рівень ЯЖ, кількість і вираженість ПР залежать від ступеня ожиріння. До найбільш значущих предикторів розвитку ПР належать рівні глюкози, ІЛ-6, індекс централізації та ІМТ.