Исследованы русская и украинская поэзия ХХ века - тексты А.Блока, К.Бальмонта, Н.Гумилева, А.Ахматовой, М.Цветаевой, Б.Пастернака, О.Мандельштама, В.Маяковского, М.Семенко, П.Тычины, В.Маккавейского, Н.Заболоцкого, Н.Зерова, М.Рыльского, В.Набокова, А.Тарковского, В.Высоцкого, И.Бродского, Ю.Андруховича и др. Освещена система представлений - типология, которая отражает формы проявления литературных конвенций и читательского восприятия. Рассмотрена динамика процесса секуляризации творчества от автора-"пророка" до автора-"художника", "ремесленника", "изгоя", "трикстера" и "частного человека".

Архитектурная композиция рассмотрена как синтезирующая все виды искусств с учетом архетипической природы человека и его мифопоэтических представлений о мире. Проведен сопоставительный анализ концепций и конкретных произведений, разных видов искусства (литературы, музыки, киноискусства) и архитектуры, а также произведений разных эпох (античности, средневековья, итальянского возрождения, нового времени). Раскрывается метаязык, однозначный для искусства и архитектуры, который отражает мифопоэтическую основу восприятия человека. Пространственная основа архитектурной композиции соотнесена с пространственной моделью мира, с мифологическим универсумом, что позволяет раскрыть новые грани в эстетической целостности архитектуры.

Висвітлюються деякі дискусійні питання сучасної української літератури та культури, а також функціонування різних критично-філософських стилів, зокрема, постмодернізму, структуралізму, екзистенціалізму та ін. У цьому контексті аналізуються діяльність і праці вітчизняних та зарубіжних мислителів, культурних діячів та письменників - В.Стуса, Я.Дашкевича, М.Монтеня, Дерріди.

Висвітлено актуальні проблеми поетики й естетики класичної літератури Ренесансу та епохи романтизму. Розглянуто специфіку формування есеїстичної стилістики у художньому просторі "Анатомії меланхолії" Р.Бертона (1621 р.). Проаналізовано модерністську рецепцію творчості ірландського поета першої половини XIX ст. Д.Менгена. Запропоновано нове бачення провідних мотивів, що характеризують образ Стівена Дедала у романах Д.Джойса "Улісс" і "Портрет художника в юності". Значну увагу приділено біблійній проблематиці у комічних романах-фантазіях М.Спарка, а також інтерпретації ідей та уявлень Платона у романістиці А.Мердока.

Наведено літературно-критичні статті, рецензії, літературознавчі розвідки, передмови до чеських видань української літератури, українознавчі студії чеської україністки Зіни Геник-Березовської, в яких розглянуто українську літературу від давнини до сучасності, чесько-українські взаємини тощо.

Досліджено гумористичну тональність - текстову категорію та її екстралінгвістичні фактори, як прожектуючу емоційну оцінку на рівень тексту. На підставі аналізу короткої прози К.Тухольського висвітлено мовні засоби, за допомогою яких створено тони гумористичного спектра.

Рассмотрены тенденции функционирования новозаветного сюжетно-образного материала в русской и других славянских литературах ХХ ст. Проанализированы версии М.А.Булгакова, А.Володина, Ю.Домбровского, В.Тендрякова, Ю.Эдлиса и др. Исследованы тенденции рецепции евангельской традиции в контексте разнообразных социокультурных моделей современной эпохи, а также онтологические и ценностные аспекты трансформации общеизвестного материала.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.04:ю + Ю3(4Нім)6-663.9

Рубрики:

Література та філософія

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджуються проблеми, пов'язані з проникненням, засвоєнням та функціонуванням латиномовних (римських та новолатинських) літературних текстів в українському письменстві XVI-XVIII ст. Містяться відомості про латиномовних поетів - "Русинів", про рецепцію українською бароковою літературою окремих елементів новолатинської поезії та ін.

Проаналізовано консептизм - один з найбільш впливових напрямів метафізичної поезії у європейській літературі кінця XVI - XVII ст. Досліджено особливості тематики, поетики, стилістики творів даного напряму. Розглянуто типові риси окремих національних варіантів консептизму, перш за все, іспанського й українського (твори Ф. де Кеведо і Л.Барановича), а також частково італійського й англійського. Встановлено моменти подібності та розбіжності у сферах творчості іспанського і українського поетів. За результатами даного зіставлення доведено, що метафізична поезія Л.Барановича є промовистим прикладом консептизму в українській літературі доби бароко.

Рассмотрены закономерности и своеобразие функционирования евангельского сюжетно-образного материала в мировой литературе. Особое внимание уделено осмыслению специфики трансформации образов Иисуса Христа, Иуды Искариота, Понтия Пилата, Вараввы и других канонических персонажей в национальных литературах. Исследованы поведенческие, аксиологические и нравственно-психологические основания разрабатываемых писателями мотивировок евангельских коллизий. Детально проанализированы онтологические и мировоззренческие аспекты функционирования средневековой легенды об Агасфере в литературе ХІХ-ХХ вв.

Зроблено висновок: центром специфіки художньої літератури, насамперед, є подія "смислотворюючого" спілкування дійсності та свідомості у слові, яке вперше називає те, що досі не мало адекватного ім'я.

Досліджено особливості культури XIX ст., розглянуто проблеми художнього синтезу, суб'єктивізму, соціальних конфліктів, літературоцентризму, європоцентризму, перманентності культуротворення, формування гуманітарного та соціального знання у лінгвістиці. Висвітлено питання психології та економіки. Значну увагу приділено природничонауковій революції у біології, хімії та геології, відкриттю електромагнетизму, створенню хвильової, статистичної та квантової механіки, виникненню векторного та матричного числення.

Проведен анализ закономерностей функционирования традиционного сюжетно-образного материала легендарного происхождения в культуре ХХ ст. Рассмотрение специфики трансформации легенд о Фаусте, Крысолове, Граале, Артуре, Агасфере и других осуществляется в контексте многообразных социально-идеологических и духовных факторов, определяющих развитие современной цивилизации. Особое внимание уделяется анализу литературного функционирования средневековых легенд о Дон Жуане. Исследуются формально-содержательные уровни переосмысления образа "всесветного любимца" в произведениях Ж.Б.Мольера, Э.Т.А.Гофмана, А.С.Пушкина, Дж.Г.Байрона, О.де Бальзака, П.Мериме, А.К.Толстого, П.Гейзе, Л.Украинки, Н.С.Гумилева, А.В.Амфитеатрова, А.Камю, К.Чапека и др.

Робота присвячена еволюції художньої семантики сучасного історико-літературного процесу, природі і зміні стильових моделей. На матеріалі української еміграційної лірики 1945-1990 рр. простежується втілення універсалій художньої свідомості (категорій часу, простору, причинності та інших), ментальних та етнічних архетипів, аналізується явище семіозису та його головних компонентів - знакових засобів, десигнатів та інтерпретант. Автор уперше вводить в обіг матеріали варшавських архівів Дмитра Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А.Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

Исследованы вопросы развития русской и зарубежной литературы в историко-культурном аспекте. Рассмотрены развитие оппозиционных отношений между двумя важнейшими тематическими центрами М.Цветаевой. Ветхозаветные аллюзии грехопадения интерпретированы как основа антиутопии Е.Замятина. Определены место и роль импрессионизма в ранней лирике Б.Пастернака, роль А.Блока в развитии авангардного русского театра 1980 - 1990-х гг. Приведены оригинальные взгляды на специфику подтекста в драме и возможности сохранения авторского языка произведения при переводе (на материалах украинского и русского переводов пьесы Б.Шоу "Ученик дьявола").

Осмислено іманентну креативну логіку літературного процесу як аспект онтологічних культуротворчих відношень у ході дослідження реалій, репрезентованих українською, російською та західноєвропейськими літературами, хронологічно локалізованих у ряді історичних періодів - від середньовіччя до сучасності - та конститутивних для різних планів літературогенези: актуалізації міфопоетичних свідомісних архетипів, рефлексії категоріальної семантики жанру, рецепції філософських та ідеологічних концепцій, інтертекстуалізації та формування поетики літературного твору. Висвітлено функціональність християнізації світогляду в жанрогенезі української та російської легенди. Визначено особливості рефлективного аспекту жанроутворення у західноєвропейських літературах Відродження. Охарактеризовано чинники культурного феномену "зламу століть" та своєрідність його літературної складової. Виявлено жанрові модифікації російського нарису кінця ХІХ ст. Досліджено формотворчу продуктивність міфопоетичного мислення в сучасному соціокультурному контексті. Проаналізовано генеровані літературною рефлексією ХХ ст. концепції постмодернізму. Наведено поетологічний план вивчення літературних творів на основі досліджень рецепції ряду міфологем, принципів та складових образотворення, особливостей часопросторової організації та інтертекстуальності у зразках української та російської літератур ХІХ та ХХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)6-30 + Ш400.0

Рубрики:

Література

Художня літ-ра як форма суспільної свідомості. Літ-ра і суспільство

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Статтю присвячено визначенню особливостей художньої літератури, які дають підставу зробити висновок: художнє слово є засобом відтворення національного менталітету. Національний характер - не замкнена система, що позбавлена виявів у конкретному житті. Він накладає відбиток на все, що створено народом. Навіть те, що згодом набуває світового значення, спочатку зароджується на певному національному грунті, виростає з нього, постає як ним зумовлене.

Розглянуто питання історії вивчення метаморфози у лінгвістичному, міфопоетичному та психологічному аспектах. Метою дослідження визначено центральну зону метаморфози, зокрема, засобів втілення ідеї перетворення в художньому мовленні М.В.Гоголя.