Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)44 + Т3(4Укр)414

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено новий погляд на історію, архітектуру та розпис Софії Київської, основна увага приділяється відображенню в сюжетах давньоруської дійсності. Автор приходить до сенсаційного висновку: засновниками храму були хрестителі Русі князь Володимир і його дружина Анна. Ярослав Мудрий, котрого традиційно вважають фундатором, лише завершив справу батька. Відтак, собор виник наприкінці княжіння Володимира - на початку правління Ярослава (1011-1018) і є найдавнішим храмом, що зберігся на східно-слов'янських землях. Розкривається символіка ансамблю, по-новому тлумачаться його сюжети. Доводиться, що Свята Софія являє собою цілісний меморіал хрещення Русі. Встановлено, що героями розписів є Володимир і Анна. Показано, що княжий портрет у центральній наві собору ілюструє освячення Софії родиною Володимира. Розкрито зміст знаменитих розписів сходових веж: на них зображено укладення русько-візантійського династичного союзу напередодні хрещення Русі. Нові відкриття в Софії Київській по-новому розкривають її значення як унікального джерела з історії та культури Русі та Візантії.

На підставі узагальнення першоджерел, довідкової літератури розглянуто історію візантійської держави від найдавніших часів до її занепаду. Проаналізовано особливості становлення та розвитку візантійської культури, а також її вплив на творення культур інших народів світу, зокрема слов'янських. Висвітлено світовий досвід візантієзнавства. Визначено основні риси розвитку ранньовізантійської держави (324 - 610 рр.). Висвітлено її боротьбу за існування та відродження (610 - 711 рр.), а також період відновлення культу ікон (711 - 843 рр.). Розглянуто особливості періоду депресії та загибелі Візантійської імперії (1282 - 1453 рр.). Наведено генеалогічні таблиці візантійських династій, а також хронологічні таблиці правителів.

На основе обобщения первоисточников, справочной литературы рассмотрена история византийского государства с древнейших времен до ее упадка. Проанализированы особенности становления и развития византийской культуры, а также ее влияние на создание культур других народов мира, в частности, словянских. Освещен мировой опыт византиеведения. Определены основные черты развития ранневизантийского государства (324 - 610 гг.). Освещены борьба государства за свое существование и возрождение (610 - 711 гг.), а также период возрождения культа икон (711 - 843 гг.). Рассмотрены особенности периода депрессии и гибели Византийской империи (1282 - 1453 гг.). Предложены генеалогические таблицы византийских династий, а также хронологические таблицы правителей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)44-68 + Т3(2)413.15-6

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описаны византийские монеты, освещены их номиналы, датировка. Приведен хронологический перечень византийских императоров. Представлены карты империи разных временных периодов.

Висвітлено церковно-богословський аспект взаємин України та Візантії. Проаналізовано вплив Візантії на розвиток української іконографії, досягнення художньої культури Візантії, роль візантійсько-болгарського посередництва у рецепції Біблії в Україні-Русі. Розглянуто питання культури Київської Русі та Візантії в історичному вимірі. Розкрито візантійські витоки українського менталітету. Описано способи відтворення візантійських символів у світовій поезії епохи модернізму, словесні образи американської, канадської, російської та української поезії. Визначено шляхи аналізу православних сакральних текстів.

Освещен церковно-богословский аспект взаимоотношений Украины и Византии. Проанализированы влияние Византии на развитие украинской иконографии, достижения художественной культуры Византии, роль византийско-болгарского посредничества в рецепции Библии в Украине-Руси. Рассмотрены вопросы культуры Киевской Руси и Византии в историческом измерении. Раскрыты византийские истоки украинского менталитета. Описаны способы воспроизведения византийских символов в мировой поэзии эпохи модернизма, словесные образы американской, канадской, русской и украинской поэзии. Определены пути анализа православных сакральных текстов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)44 + Т1(4УКР)-2

Рубрики:

Історія

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)44 + Т1(4УКР)-1(0)44

Рубрики:

Історія

Історія історичної науки (Історіографія)

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты исследования организации и технологии строительства в средне- и поздневизантийский период, проведенные одним из лучших современных ученых византийского зодчества, профессором университета Иллинойса в г.Урбана-Шамрейн (США). На основе самых современных материалов освещена теория и обоснована новая парадигма для построения истории архитектуры в Византии после иконоборческого периода.

Висвітлено процес зародження, розвитку та падіння візантійської цивілізації від початку поширення та перетворення в релігію християнства до падіння Візантійської імперії в результаті завоювань османів. Визначено передумови утворення й особливості розвитку ранньовізантійської держави. Розглянуто соціально-етнічні та релігійні проблеми Візантії другої половини V - початку VI ст. Проаналізовано церковну політику Юстиніана, народно-єретичні рухи в Візантійській імперії, передумови іконоборчого руху та його наслідки в період розвитку Імперії за часів Македонської династії в 843 - 912 рр., особливості правління імператорської влади проти феодалізму та розквіт культури у Візантії, наслідки великого церковного розколу 1054 р. Розкрито роль богословської освіти, науки, літератури та мистецтва Візантії ІХ - ХІІ ст. у контексті розвитку візантійського суспільства, причини піднесення пізньовізантійської культури. Охарактеризовано період занепаду та загибелі Візантійської імперії в 1282 - 1453 рр.

Освещен процесс зарождения, развития и падения византийской цивилизации от начала распространения и преобразования в религию христианства к падению Византийской империи в результате завоеваний османов. Определены предпосылки образования и особенности развития ранневизантийского государства. Рассмотрены социально-этнические и религиозные проблемы Византии второй половины V - начала VI ст. Проанализированы церковная политика Юстиниана, народно-еретические движения в Византийской империи, предпосылки иконоборческого движения и его последствия в период развития Империи при Македонской династии в 843 - 912 гг., особенности правления императорской власти против феодализма и расцвет культуры в Византии, последствия крупного церковного раскола 1054 г. Раскрыта роль богословского образования, науки, литературы и искусства Византии ІХ - ХІІ ст. в контексте развития византийского общества, причины подъема поздневизантийской культуры. Охарактеризован период падения и крушения Византийской империи в 1282 - 1453 гг.

Досліджено "Повчальні глави" Агапіта - текст, який мав непересічне значення для української, російської та європейської політичної філософії.

Досліджено адміністративний устрій і принципи управління візантійським провінційним м.Херсон у кінці IV - XI ст. З'ясовано, що протягом досліджуваного періоду адміністрація Херсона залежала від Візантії, ступінь залежності не був постійним. Виявлено, що централізація посилилась у VI ст. зі створенням адміністрації дуки й у IX - XI ст. після заснування військово-адміністративного округу - феми. Встановлено, що у Херсоні перманентно зберігалися окремі посади, пов'язані з міською громадою, управління містом здійснювалось на підставі взаємодії двох принципів ("центрального" та "місцевого"). Зафіксовано існування континуїтету - спадкоємності між адміністраціями ранньовізантійського часу та IX - X ст. Зроблено висновок, що адміністративний устрій Херсона відзначався певною специфікою, але мав багато спільних рис з іншими візантійськими провінційними містами. Доведено, що напрямок еволюції адміністративного устрою Херсона ідентичний з візантійськими Балканами.

Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареалогічні, нумізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Наведено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, зокрема, необхідності узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

З використанням джерельних матеріалів досліджено військово-інженерну практику візантійського уряду у Північному Причорномор'ї наприкінці IV - на початку VII ст. Після того, як Кримський і Таманський півострови увійшли до сфери інтересів Візантії, ромеї розгорнули масштабне військове будівництво з метою створення інженерного прикриття головних форпостів імперії (Херсона та Боспору) і населеного візантійськими союзниками Південно-Західного Криму ("країни Дорі"). Ромеї відновили укріплення приморських фортець, утворили систему інженерної оборони на південному узбережжі півострова та звели захисний рубіж на межі Кримських гір і степу.

Розглянуто основне завдання візантійського уряду в плані регулювання зовнішньої торгівлі - бажання вигідно отримувати високоліквідні східні товари, коли не здійснювалося жодних спроб державної організації посередницької зовнішньої торгівлі з метою одержання комерційного прибутку. Зазначено, що відсутність у імперському адміністративному апараті спеціальних відомств, діяльність яких була б спрямована на забезпечення контролю та регулювання торгівлі - наслідок перманентного превалювання політики над економікою. Окремі "спеціалізовані" чиновники (відомство епарха міста Константинополя, коммеркіарії, авідики тощо) були рідкістю, а сфера їх діяльності стосувалася переважно важливої у політичному плані зовнішньої торгівлі. Відзначено, що важливим засобом регулювання внутрішньої торгівлі була податкова система: податкові реформи Анастасія І (491 - 518 рр.) в 498 р. та Константина V (741 - 775 рр.) в 767 р. мали на меті запустити або інтенсифікувати функціонування ринкових механізмів. У цілому, особливості, принципи, завдання державного регулювання торгівлі у Візантії були викликані специфічними характеристиками комерційного обміну за будь-яких докапіталістичних суспільств, в яких торгівля переважно обслуговувала споживчі функції. Втручання з боку держави лише посилювало ці особливості й запобігало появі в усталеній економічній системі ранньосередньовічної Візантії можливостей для розширеного виробництва.

На підставі вивчення великого комплексу джерел і наукової літератури проаналізовано процес формування військового найманого контингенту зі Східної та Північної Європи у складі візантійської армії X - XII ст., його структурно-функціональні характеристики та роль у внутрішній і зовнішній політиці Візантії. Досліджено етимологію та походження термінології, яка використовувалась для позначення зазначеного іноземного контингенту "рос", "варанги", "кульпінги". Розглянуто проблему найму вояків візантійської армії у контексті міжнародних відносин X - XII ст. Показано значення у політиці Русі, країн Скандинавії та Британських островів угод з Візантією щодо війського намйу. Виділено типові форми організації наймання. Досліджено фактори, які забезпечували стабільність існування контингенту: функції підрозділів, систему підпорядкування, юридичний статус, розміщення, оплату особового складу та інші фактори матеріальної мотивації, духовний вплив візайнтійської церкви на іноземних вояків, образ найманців у свідомості мешканців Візантійської імперії. Показано піклування візантійських імператорів про боєздатність саме цього іноземного контингенту, який використовувався у складі польових армій та у гарнізонній службі, та з якого набиралися гвардійські частини. Визначено етапи діяльності контингенту росів і варангів за змінами в його етнічному складі та структурних характеристиках.

Уперше досліджено генезу прямого та непрямого оподаткування та розглянуто розвиток податкової адміністрації протягом IV - IX ст. у Візантійській імперії. Відзначено, що вже у IV ст. існувала система податкових інститутів, які розвивались відповідно за єдиними принципами та тенденціями державного життя. Доведено, що після реформ імператора Юстиніана I у процесі подальшої трансформації податкова система стала у VII - VIII ст. одним з основних інструментів розв'язання загальних соціально-економічних проблем візантійської держави. Відзначено, що одним з наслідків використання імператорами нових принципів оподаткування стали зміни в характері внутрішньої та зовнішньої торгівлі Візантії в VII - IX ст. Установлено, що торговельна діяльність у цей час здійснювалась під наглядом держави. Зроблено припущення, що зміни податкової системи і, як наслідок, лібералізація торговельної діяльності відбуваються в імперії в кінці VIII - на початку IX ст. Взагалі візантійська система оподаткування пройшла досить складний шлях розвитку та змін, розв'язуючи завдання фінансового забезпечення держави та регулювання соціально-економічних процесів. Зазначено, що протягом досліджуваного періоду інститут оподаткування був єдиною успішно функціонуючою системою податків і податкових практик, за допомогою яких візантійський уряд реалізовував власну політику, спираючись на ефективні дії чиновницького апарату.

Досліджено політико-адміністративні процеси, які відбувалися на території Криму у період найбільш активних контактів Візантійської імперії та Хозарського каганату на півострові (близько 695 - 899 р). Проведено систематизацію наративних та речових джерел та конкретизовано уявлення про основні етапи і динаміку даних взаємовідносин. Вивчено походження та зміст адміністративних інститутів та титулатури, з використанням якої в джерелах позначені візантійські, хозарські, місцеві правителі (протевон, архонт кір, топарх, тудун, валгіца, тархан) та охарактеризовано особливості політико-адміністративного статусу областей Кримського півострова.

Основні положення дисертації розкривають ті аспекти організаційної системи торгівлі Візантії за епохи переходу від пізньої античності до середньовіччя, які зрідка приваблювали увагу спеціалістів або відрізняються суперечністю трактовок. Зібрані матеріали дозволяють по-новому подивитись на устале уявлення про кризове, дезурбанізаційне становище візантійського ранньосередньовічного суспільства. Вивчення всього континуума та інфраструктури місць торгівлі (ринкових майданів, торговельно-ремісничих кварталів та рядів, майстерень, крамниць, готелів, складів, ярмарок та ін.) говорить про їх розвинутість, вказує на порівняно високий рівень механізмів обміну, що проходили довгу, поступову перебудову на новий лад. Простежується зв'язок цих змін з просторовими структурами господарства греко-римського міста перших віків н.е. і робиться висновок про континуїтетний характер протікаючих процесів.

Висвітлено історію становлення аріанства в Римській імперії на початку IV ст. Увагу приділено визначенню ролі християнства в релігійно-ідеологічних пошуках у римському суспільстві на межі III - IV ст., впливу "аріанської суперечки" на політичне та релігійне життя імперії. Проаналізовано конкретно-історичні умови виникнення аріанства та способи вирішення дискусії, спричиненої цим ученням. Висвітлено роль імператора Константина у подоланні внутрішньоцерковної кризи.

Освещена история становления арианства в Римской империи в начале IV в. Уделено внимание определению роли христианства в религиозно-идеологических поисках в римском обществе на рубеже III - IV вв., влиянию "арианского спора" на политическую и религиозную жизнь империи. Проанализированы конкретно-исторические условия возникновения арианства и способы решения дискуссии, вызванной этим учением. Освещена роль императора Константина в преодолении внутрицерковного кризиса.