Висвітлено етіологію та патогенез тромбоутворення. Описано принципи діагностики, профілактики та лікування тромбозів та емболій у хірургічній практиці, а також у інших галузях медицини. Наведено стандарти профілактики та лікування тромботичних станів. Проаналізовано провідну роль низькомолекулярних гепаринів і, зокрема, надропарину кальцію у сучасній профілактиці тромбоемболічних ускладнень.

Освещены вопросы этиологии, патогенеза, клиники, диагностики острого венозного тромбоза нижних конечностей и тромбоэмболии легочной артерии. Изложен патогенетический подход к профилактике и лечению острого венозного тромбоза и эмболии легочной артерии. Описаны особенности лечения острого венозного тромбоза у беременных, лечения венозной гангрены, острого тромбофлебита подкожных вен.

Ключ. слова: тромбоэмболия легочной артерии, посттромбоэмболическая легочная гипертензия, тромболизис, венозный тромбоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35-52

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

На моделі експериментального тромбозу у кролів, викликаного накладанням лігатури та введенням розчину люголю, встановлено, що лікування дослідних тварин маззю "Веногепар" призводить до значного зменшення вираженості патологічного процесу, зокрема сприяє зменшенню розмірів тромбу та інтенсивності запального процесу у прилеглих до ураженої ділянки вени тканинах. Під впливом мазі зменшувалась довжина тромбу та площа запалення вже на 4-й день лікування. До кінця досліду довжина тромбу зменшувалась на 29,18 %, площа запалення - на 83,46 %, тоді як у групі контрольної патології - на 7,46 % та 15,6 % відповідно. За цими показниками мазь "Веногепар" має перевагу над референтними препаратами. Мазь "Веногепар", на відміну від препаратів порівняння - гепаринової мазі та гелю "Аесцин", проявляє виражену антиоксидантну дію, що обумовлено наявністю декількох компонентів з антиоксидантними властивостями. Встановлено здатність досліджуваного препарату та препаратів порівняння нормалізовувати білковий та ліпідний обмін у тварин на фоні патології.

Наведено результати вивчення лікувальної дії мазі "Веногепар" на моделі експериментального тромбофлебіту. У результаті проведення гістологічних досліджень встановлено, що мазь "Веногепар" зменшує проникність стінок, покращує мікроциркуляцію крові в оточуючих тканинах. Виявлено зменшення розмірів тромбу у вені; суттєве зниження запальної реакції у тканинах, що оточують вену; практичну відсутність склеротичних явищ. Препарати порівняння - гель "Аесцин" та мазь гепаринова також знижують поширеність тромбозу у вені та виявляють венопротекторну дію, вираженість якої неоднакова у різних тварин. Гістологічні дослідження підтвердили високу ефективність мазі "Веногепар" та її перевагу перед препаратами порівняння - маззю гепариновою та гелем "Аесцин".

Зазначено, що про зв'язок між пухлинами та гематогенною тромбофілією (ТФ) відомо з 1865 р., коли Trousseau вперше надав її опис. Останнім часом ця проблема та пов'язані з нею молекулярні та клінічні параметри, які враховуються за умов постійного спостереження за онкологічними хворими (ОХ), є об'єктом інтенсивних досліджень. В стислому огляді літератури розглянуто характеристику молекулярних факторів, які закладені в основу ТФ, що виникає в процесі розвитку новоутворень, а також інші особливості клінічного протікання хвороби, що провокують ТФ у ОХ, такі як хірургічне втручання, хіміотерапія, супровідні ускладнення та спадкова ТФ.

Приведены определение, классификации, характеристика тромбофилий, их роль в развитии тромбозов и тромбоэмболических осложнений.

Викладено фактори та категорії ризику розвитку артеріальних і венозних тромбозів. Систематизовано методи запобігання та лікування даної патології згідно з міжнародними рекомендаціями. Вперше складено консенсус, узгоджений провідними медичними науковими товариствами України, який відповідає нагальним потребам охорони здоров'я та дає змогу спеціалістам різного фаху ефективно застосовувати сучасні методи профілактики та лікування тромбозів.

Изложены факторы и категории риска развития артериальных и венозных тромбозов. Систематизированы методы предупреждения и лечения данной патологии согласно с международными рекомендациями. Впервые составлен консенсус, согласованный ведущими медицинскими научными обществами Украины, который отвечает насущным проблемам охраны здоровья и дает возможность специалистам разного профиля применять современные методы профилактики и лечения тромбозов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35-4

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Антифосфоліпідний синдром (АФС) пов'язаний з гіперпродукцією антитіл до фосфоліпідів, що реагують з різними фосфоліпідними антигенами, локалізованими на клітинних мембранах. Провідним клінічним виявом АФС є артеріальні та венозні тромбози судин усіх калібрів, що мають здатність до рецидивування. Різноманітна локалізація тромбозів, а також вибірковість калібру судин переважно пов'язані зі здатністю антифосфоліпідних антитіл (АФЛА) взаємодіяти з клітинними рецепторами ендотелію, тромбоцитів і моноцитів. Частим ускладненням АФС є тромботична легенева гіпертензія, пов'язана як з рецидивуючими венозними емболіями, так і з місцевим тромбозом легеневих судин. Характерними гематологічними ознаками АФС є тромбоцитопенія і наявність АФЛА, які визначають за допомогою імуноферментного аналізу. Всі хворі з АФС мають перебувати під тривалим диспансерним спостереженням, першочерговими завданнями якого є оцінка ризику тромботворення, його лікування та профілактика шляхом терапії антиагрегантами у разі високого рівня АФЛА без клінічних ознак АФС та за потреби в тривалій терапії й непрямими антикоагулянтами для лікування рецидивуючих тромбозів у хворих з АФС, що рецидивують.

Висвітлено сучасний стан проблеми, методи діагностики та лікування гострого варикотромбофлебіту у людей похилого та старечого віку на різних етапах розвитку флебології, розглянуто показання та протипоказання до різних видів оперативних втручань, викладено особливості оперативної тактики та вибору хірургічного доступу.

Висвітлено питання етіології, патогенезу венозних тромбозів (ВТ) у системах нижньої та верхньої порожнистих вен і визначено шляхи колатерального кровообігу на різних рівнях локалізації тромботичного процесу. Проаналізовано особливості лабораторної та ультразвукової діагностики тромбозів венозної системи та наведено її результати. Особливу увагу приділено клінічним проявам тромбозів та їх ускладнень. Викладено сучасні методи консервативного та оперативного лікування гострих ВТ.

Отмечено, что частым осложнением у пациентов с опухолевыми заболеваниями является венозная тромбоэмболия (ВТЭ). ВТЭ - независимый негативный фактор прогноза у пациентов с опухолевыми заболеваниями, который повышает вероятность смерти у этих пациентов. Предупреждение развития ВТЭ - один из важных шагов для увеличения выживаемости пациентов с раком. Приведены рекомендации ASCO, NCCN по профилактике тромбообразования в зависимости от клинической ситуации.

Обобщен опыт лечения переломов проксимального отдела бедренной кости в условиях районного травматологического отделения Луганской области с использованием препарата цибор для профилактики венозной тромбоэмболии за 2009 - 2011 гг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35 + Р562,4-4

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Окремі види пухлин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены патогенез венозных тромбоэмболий (ВТ), клиническая значимость, факторы риска и частота развития этого осложнения у больных терапевтического профиля. Представлены характеристики модели гемостаза М. Hoffman и D. М. Monroe и возможности повышения эффективности антитромботической терапии в клинической практике с ее помощью. Приведены данные клинических исследований MEDENOX, PREVENT, ARTEMIS и метаанализов, аргументирующие целесообразность использования низкомолекулярных гепаринов и синтетического ингибитора фактора Xа фондапаринукса для профилактики ВТ у больных. Обсужден вопрос оптимальной длительности профилактической терапии этого осложнения. Представлена информация о препаратах новой генерации антикоагулянтов - апиксабане, дабигатране и ривароксабане, применяемых для радикального изменения характера и способов проведения тромбопрофилактики у тяжелых больных по результатам исследований ADOPT и MAGELLAN. Даны рекомендации по рациональному выбору антикоагулянта у различных групп пациентов с учетом эффективности профилактики ВТ и безопасности лечения в отношении развития геморрагических осложнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8 + Р410.230.35 + Р410.230.52

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Тромбоз і емболія вен

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз результатів обстеження 57 хворих з глибокими венозними тромбозами з локалізацією процесу в стегново-клубовому сегменті. Включення в комплекс клініко-інструментального обстеження пацієнтів, радіоізотопної флебосцинтиграфії дало можливість оцінити порушення параметрів магістрального та колатерального венозного кровоплину при глибоких венозних тромбозах у клубовому колекторі.

Отмечено, что несмотря на давнюю историю описаний клинических проявлений острого тромбоза в системе венозных сосудов, следует помнить о том, что сама система кровообращения открыта не так давно - в XVI - XVII ст. (работы А. Везалия, И. Фабриция, У. Гарвея). Поэтому все осознанные описания тромбоза врачами Средневековья и эпохи Ренессанса мало касались связи симптомов с теми или иными сосудами, также как и не ассоциировались с самим понятием "тромбоз". Последнее впервые появляется в работах известного немецкого физиолога и морфолога Р. Вирхова (1821 - 1902). Сегодня каждый студент знает о том, что в основе патофизиологических механизмов возникновения тромбоза лежит так называемая триада Вирхова.