Висвітлено етіологію та патогенез тромбоутворення. Описано принципи діагностики, профілактики та лікування тромбозів та емболій у хірургічній практиці, а також у інших галузях медицини. Наведено стандарти профілактики та лікування тромботичних станів. Проаналізовано провідну роль низькомолекулярних гепаринів і, зокрема, надропарину кальцію у сучасній профілактиці тромбоемболічних ускладнень.

На моделі експериментального тромбозу у кролів, викликаного накладанням лігатури та введенням розчину люголю, встановлено, що лікування дослідних тварин маззю "Веногепар" призводить до значного зменшення вираженості патологічного процесу, зокрема сприяє зменшенню розмірів тромбу та інтенсивності запального процесу у прилеглих до ураженої ділянки вени тканинах. Під впливом мазі зменшувалась довжина тромбу та площа запалення вже на 4-й день лікування. До кінця досліду довжина тромбу зменшувалась на 29,18 %, площа запалення - на 83,46 %, тоді як у групі контрольної патології - на 7,46 % та 15,6 % відповідно. За цими показниками мазь "Веногепар" має перевагу над референтними препаратами. Мазь "Веногепар", на відміну від препаратів порівняння - гепаринової мазі та гелю "Аесцин", проявляє виражену антиоксидантну дію, що обумовлено наявністю декількох компонентів з антиоксидантними властивостями. Встановлено здатність досліджуваного препарату та препаратів порівняння нормалізовувати білковий та ліпідний обмін у тварин на фоні патології.

Освещены вопросы этиологии, патогенеза, клиники, диагностики острого венозного тромбоза нижних конечностей и тромбоэмболии легочной артерии. Изложен патогенетический подход к профилактике и лечению острого венозного тромбоза и эмболии легочной артерии. Описаны особенности лечения острого венозного тромбоза у беременных, лечения венозной гангрены, острого тромбофлебита подкожных вен.

Викладено фактори та категорії ризику розвитку артеріальних і венозних тромбозів. Систематизовано методи запобігання та лікування даної патології згідно з міжнародними рекомендаціями. Вперше складено консенсус, узгоджений провідними медичними науковими товариствами України, який відповідає нагальним потребам охорони здоров'я та дає змогу спеціалістам різного фаху ефективно застосовувати сучасні методи профілактики та лікування тромбозів.

Изложены факторы и категории риска развития артериальных и венозных тромбозов. Систематизированы методы предупреждения и лечения данной патологии согласно с международными рекомендациями. Впервые составлен консенсус, согласованный ведущими медицинскими научными обществами Украины, который отвечает насущным проблемам охраны здоровья и дает возможность специалистам разного профиля применять современные методы профилактики и лечения тромбозов.

Ключ. слова: тромбоэмболия легочной артерии, посттромбоэмболическая легочная гипертензия, тромболизис, венозный тромбоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35-52

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати вивчення лікувальної дії мазі "Веногепар" на моделі експериментального тромбофлебіту. У результаті проведення гістологічних досліджень встановлено, що мазь "Веногепар" зменшує проникність стінок, покращує мікроциркуляцію крові в оточуючих тканинах. Виявлено зменшення розмірів тромбу у вені; суттєве зниження запальної реакції у тканинах, що оточують вену; практичну відсутність склеротичних явищ. Препарати порівняння - гель "Аесцин" та мазь гепаринова також знижують поширеність тромбозу у вені та виявляють венопротекторну дію, вираженість якої неоднакова у різних тварин. Гістологічні дослідження підтвердили високу ефективність мазі "Веногепар" та її перевагу перед препаратами порівняння - маззю гепариновою та гелем "Аесцин".

Приведены определение, классификации, характеристика тромбофилий, их роль в развитии тромбозов и тромбоэмболических осложнений.

Зазначено, що про зв'язок між пухлинами та гематогенною тромбофілією (ТФ) відомо з 1865 р., коли Trousseau вперше надав її опис. Останнім часом ця проблема та пов'язані з нею молекулярні та клінічні параметри, які враховуються за умов постійного спостереження за онкологічними хворими (ОХ), є об'єктом інтенсивних досліджень. В стислому огляді літератури розглянуто характеристику молекулярних факторів, які закладені в основу ТФ, що виникає в процесі розвитку новоутворень, а також інші особливості клінічного протікання хвороби, що провокують ТФ у ОХ, такі як хірургічне втручання, хіміотерапія, супровідні ускладнення та спадкова ТФ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35-4

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Антифосфоліпідний синдром (АФС) пов'язаний з гіперпродукцією антитіл до фосфоліпідів, що реагують з різними фосфоліпідними антигенами, локалізованими на клітинних мембранах. Провідним клінічним виявом АФС є артеріальні та венозні тромбози судин усіх калібрів, що мають здатність до рецидивування. Різноманітна локалізація тромбозів, а також вибірковість калібру судин переважно пов'язані зі здатністю антифосфоліпідних антитіл (АФЛА) взаємодіяти з клітинними рецепторами ендотелію, тромбоцитів і моноцитів. Частим ускладненням АФС є тромботична легенева гіпертензія, пов'язана як з рецидивуючими венозними емболіями, так і з місцевим тромбозом легеневих судин. Характерними гематологічними ознаками АФС є тромбоцитопенія і наявність АФЛА, які визначають за допомогою імуноферментного аналізу. Всі хворі з АФС мають перебувати під тривалим диспансерним спостереженням, першочерговими завданнями якого є оцінка ризику тромботворення, його лікування та профілактика шляхом терапії антиагрегантами у разі високого рівня АФЛА без клінічних ознак АФС та за потреби в тривалій терапії й непрямими антикоагулянтами для лікування рецидивуючих тромбозів у хворих з АФС, що рецидивують.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання етіології, патогенезу венозних тромбозів (ВТ) у системах нижньої та верхньої порожнистих вен і визначено шляхи колатерального кровообігу на різних рівнях локалізації тромботичного процесу. Проаналізовано особливості лабораторної та ультразвукової діагностики тромбозів венозної системи та наведено її результати. Особливу увагу приділено клінічним проявам тромбозів та їх ускладнень. Викладено сучасні методи консервативного та оперативного лікування гострих ВТ.

Висвітлено сучасний стан проблеми, методи діагностики та лікування гострого варикотромбофлебіту у людей похилого та старечого віку на різних етапах розвитку флебології, розглянуто показання та протипоказання до різних видів оперативних втручань, викладено особливості оперативної тактики та вибору хірургічного доступу.

Отмечено, что частым осложнением у пациентов с опухолевыми заболеваниями является венозная тромбоэмболия (ВТЭ). ВТЭ - независимый негативный фактор прогноза у пациентов с опухолевыми заболеваниями, который повышает вероятность смерти у этих пациентов. Предупреждение развития ВТЭ - один из важных шагов для увеличения выживаемости пациентов с раком. Приведены рекомендации ASCO, NCCN по профилактике тромбообразования в зависимости от клинической ситуации.

Освещены патогенез венозных тромбоэмболий (ВТ), клиническая значимость, факторы риска и частота развития этого осложнения у больных терапевтического профиля. Представлены характеристики модели гемостаза М. Hoffman и D. М. Monroe и возможности повышения эффективности антитромботической терапии в клинической практике с ее помощью. Приведены данные клинических исследований MEDENOX, PREVENT, ARTEMIS и метаанализов, аргументирующие целесообразность использования низкомолекулярных гепаринов и синтетического ингибитора фактора Xа фондапаринукса для профилактики ВТ у больных. Обсужден вопрос оптимальной длительности профилактической терапии этого осложнения. Представлена информация о препаратах новой генерации антикоагулянтов - апиксабане, дабигатране и ривароксабане, применяемых для радикального изменения характера и способов проведения тромбопрофилактики у тяжелых больных по результатам исследований ADOPT и MAGELLAN. Даны рекомендации по рациональному выбору антикоагулянта у различных групп пациентов с учетом эффективности профилактики ВТ и безопасности лечения в отношении развития геморрагических осложнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8 + Р410.230.35 + Р410.230.52

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Тромбоз і емболія вен

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оптимізувати лікування хворих на гострий варикотромбофлебіт (ГВТФ) нижніх кінцівок шляхом вивчення за цієї патології частоти тромбування перфорантних вен кожної з їх анатомічних підгруп. Проведено ультрасонографічне тріплексне сканування венозної системи нижніх кінцівок 236 пацієнтів з ГВТФ, у яких він спостерігався на 250 кінцівках. Встановлено, що у разі ГВТФ 7,1 % (95 % ДІ 5,0 - 9,5) неспроможних перфорантних вен тромбуються. Під час їх тромбування поширення тромботичного процесу у глибоку венозну систему відбувається у 42,1 % (95 % ДІ 26,3 - 59,2) випадків і його частота при тромбозах пронизних вен різних анатомічних підгруп статистично значуще не відрізняється. Це свідчить про те, що тромбоз будь-якої перфорантної вени є небезпечним приблизно в однаковій мірі і майже в половині випадків поширюється на глибоку венозну систему. Найчастіше при ГВТФ тромбуються медіальні литкові, міжголівкові перфорантні вени, перфорантні вени підколінної ямки та середні перфорантні вени Cockett, а найбільшу схильність до тромбування мають неспроможні перфорантні вени підколінної ямки, сідничні (заходом сідничного нерва), латеральні колінні та міжголівкові. Висновки: ретельне обстеження пацієнтів з ГВТФ та знання схильності різних підгруп перфорантних вен до тромбування і закономірностей поширення тромботичного процесу через пронизні вени у глибоку венозну систему дозволяє виокремити пацієнтів з невідкладними показами до операції.

Вивчено проблеми розробки критеріїв оцінювання ризику та вдосконаленню методів профілактики венозних тромбоемболічних і геморагічних ускладнень у разі ендопротезування тазостегнового суглоба дня покращання результатів лікування пацієнтів. Встановлено, що в пацієнтів вже в передопераційному періоді існує гіперкоагуляційний стан, який поглиблюється після операції, досягаючи максимуму на сьому добу, та зберігається протягом двох тижнів. За переломів шийки стегнової кістки зазначені зміни в системі гемостазу виражені більшою мірою, що обумовлює вищий ризик розвитку ускладнень. Встановлено, що визначення рівня та співвідношення розчиних фібринмономерних комплексів та Д-димеру дозволяють об'єктивно оцінити зміни в системі згортання крові, ризик та ефективність профілактики венозних тромбоемболічних ускладнень. Запропоновано алгоритм оцінювання ризику та вибору тривалості їх профілактики. Встановлено, що у 18,9 % пацієнтів у разі застосування низькомолекулярних гепаринів за ендопротезування тазостегнового суглоба спостерігаються геморагічні ускладнення різного ступеня важкості. Аналіз ефективності використання транексамової кислоти за ендопротезування тазостегнового суглоба показав, що при цьому спостерігається зменшення об'єму загальної крововтрати на 21,6 % та потреби в гемотрансфузіях на 16 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.35 + Р562,4-4

Рубрики:

Тромбоз і емболія вен

Окремі види пухлин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд сучасної наукової літератури щодо питань впливу оральних і неоральних форм комбінованих гормональних контрацептивів (КГК) на ризик тромботичних ускладнень. На підставі вивчених даних зроблено висновок, що за чіткого дотримання критеріїв прийнятності й адекватної оцінки факторів ризику, застосування КГК, у тому числі вагінального кільця Новаринг, є клінічно незначним ризик тромбоемболій, а переваги цих препаратів для репродуктивного здоров'я значно перевищують ризики серцево-судинних ускладнень. Так, абсолютний ризик використання КГК для жінок репродуктивного віку є вкрай низьким (1 - 3 випадки на 10 000 жінок). Ризик летальних результатів у наслідок венозної тромбоемболії під час прийому КГК є також низьким: за відносного ризику, рівному 2, ймовірність смерті від венозної тромбоемболії збільшується на 1 випадок на 100 000 жінок. Ризик венозної тромбоемболії зростає під час вагітності та в післяпологовому періоді: 29 - 30 випадків на 10 000 жінок.