Висвітлено життєвий і творчий шлях лауреата Нобелівської премії миру Альберта Швейцера - особистості, яка поєднала в собі талант лікаря, музиканта й письменника, мудрість священика та філософа. Проаналізовано ідеї Альберта Швейцера щодо морального оновлення людства, розвитку гуманітарної медицини та збереження миру.

Проаналізовано професійну діяльність відомого гуманіста, вченого, доктора філософії, богослов'я та медицини, активного борця за мир і заборону атомної зброї, лауреата Нобелівської премії Альберта Швейцера.

Охарактеризовано постаті таких видатних українських і зарубіжних вчених-філософів, як О. Лосев, В. Асмус, В. Зінківський, П. Флоренський, М. Мамардашвілі, А. Швейцер, Б. Паскаль, Ж. Марітен, Р. Ольсен, В. Розанов.

Охарактеризованы личности таких выдающихся украинских и зарубежных ученых-философов, как А. Лосев, В. Асмус, В. Зинковский, П. Флоренский, М. Мамардашвили, А. Швейцер, Б. Паскаль, Ж. Маритен, Р. Ольсен, В. Розанов.

Показано значение трудов выдающегося ученого-медика и гуманиста А. Швейцера для практической деятельности врача-дерматовенеролога. Представлены многочисленные свидетельства о жизненном подвиге знаменитого "доктора из Ламбарене".

Актуалізовано й експліковано на основі соціально-філософського аналізу теорії ненасилля як можливий концептуальний підхід для переосмислення шляхів розвитку суспільства за умов сучасних цивілізаційних викликів. Визначено філософські основи ненасилля, базуючить на теорії ненасилля Л. Толстого, М. Ганді, А. Швейцера, що зумовило нове бачення ідеалів ненасилля та визначення можливостей їх застосування на практиці у XXI ст. Проаналізовано історико-практичні та духовно-теоретичні аспекти категорій "ненасилля" і "толерантності" як соціально-філософських понять. Визначено їх ключову роль у формуванні суспільства без жорсткості та насилля. Розглянуто ненасилля як філософсько-релігійну систему та морально-етичний принцип, ціннісний орієнтир суспільства, що наголошує на забороні на вчинення шкоди, страждання, а толерантність - як показник, свідчення гуманного, стриманого ставлення до усього іншого. Розкрито соціокультурні передумови можливого втілення ідей ненасильницького шляху розвитку, а саме: вкорінення в життя людства філософсько-релігійних, морально-етичних цінностей, що містять ідеали ненасилля, любові, милосердя.

Зазначено, що у сучасному світі невідбутність зла все більше займає людські розуми. А на практиці життя втілення повного наслідування добра (А. Швейцер) викликає дуже глибоку повагу, але не змінює світ до кращого. В зв'язку з цим дослідження філософських ідей, які розвиває Ф. М. Достоєвський в романі "Ідіот", не втрачають своєї актуальності і сьогодні.

Представлены взгляды философов зоозащиты и природоохраны из США, Канады, Норвегии, Австралии, Индии, Финляндии, Италии, Польши, Германии, Великобритании и России. Среди них: В.А. Агафонов, Э. Бернбаум, С. Бест, И.П. Бородин, Д. Броуэр, Л. Грэбер, Ю. Калликот, Н.М. Карамзин, С. Келлерт, Г.А. Кожевников, Р. Маршалл, А.А. Никольский, М. Оелшлегер, Дж. Рескин, Дж. Сван, У. Стенгер, К. Стоун, П. Тейлор, Дж. Тернер, Ю. Харгроув, В.Г. Чертков, А. Швейцер, Ф.Р. Штильмарк, Н.Ф. Щербина и др. Приведены также краткие биографические данные о них и перечни основных работ по данной проблематике.

Розглянуто етичну проблематику в загальному контексті класичної й сучасної філософії людини. З огляду на висловлювання Альберта Швейцера, що культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад, охарактеризовано принципи культурного будівництва - принципи партійності, ідейності, народності, - але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їх вигляді, який ми спостерігаємо на прикладі нашого суспільства. Констатовано, що сфера моралі - це не тільки проблеми обов'язку, свободи, відповідальності, це також глибокий і неповторний світ суб'єктивних переживань, ідеалів та прагнень, невичерпної діалектики людської душі.

Розглянуто ставлення людини до природи, яке призвело до сучасної екологічної ситуації, що набуває критичного характеру. Висвітлено погляди на взаємодію людини і природи у контексті етики А. Швейцера, в основі якої йдеться про пізнання природи через волю до життя. Наведено також філософські погляди Г. Йонаса, який ставить питання про неминучу вичерпність природних ресурсів, що загрожує зникненню середовища людського існування. Звернено увагу на позицію К. Маєр-Абіха, який дотримується принципу відповідальності, що призводить до прагнення зберегти живу природу, визнання невід’ємного права на існування віх форм живого. Констатовано, що переосмислення взаємовідносин людини та природи на засадах практичної комунікативної філософії – єдиний засіб зміни світоглядної парадигми на екологію.

Рассмотрено отношение человека к природе, приведшее к современной экологической ситуации которая приобретает критический характер. Освещены взгляды на взаимодействие человека и природы в контексте этики А. Швейцера, в основе которой лежит познание природы через волю к жизни. Приведены также философские взгляды Г. Йонаса, ставящего вопрос о неизбежном исчерпании природных ресурсов, грозящим исчезновением среды существования человека. Обращено внимание на позицию К. Майер-Абиха, который придерживается принципа ответственности, приводящего к стремлению сохранить живую природу, исповеданию неотъемлемого права на существование вех форм живого. Констатировано, что переосмысление взаимоотношений человека и природы на основе практической коммуникативной философии - единственное средство изменения мировоззренческой парадигмы на экологию.

Examined the relationship of man to nature, which has led to the current environmental situation, which is becoming critical. Highlights the views on the interaction of man and nature in the context of the ethics of Albert Schweitzer, which is based on the knowledge of nature through the will to live. Also shows the philosophical views of Mr. Jonas, which raises the question of the inevitable exhaustion of natural resources, the environment threatens the disappearance of human existence. Attention was drawn to the position of K. Meyer-Abikh that adheres to the principle of responsibility that leads to a desire to preserve the wildlife, the confession of the inherent right to exist milestones forms of life. It was stated that redefining the relationship between man and nature on the basis of practical communicative philosophy - the only means of ideological paradigm change on the environment.

Розглянуто особливості становлення і тенденції розвитку ідеалів і норм, ціннісних орієнтацій сучасного наукового пізнання. За умов розвитку сучасної цивілізації можна зробити висновок, що на запитання "що я повинен робити"? людина не може відповісти без усвідомлення своєї відповідальності за життя на Землі. Це призводить до думки про ідею виникнення і формування нової етики і етики відповідальності. Г. Йонас відомий німецько-американський філософ і у своїй праці "Принцип відповідальності" пише: "Остаточно розкутий Прометей, якому наука надає не знані ще досі сили, а економіка і нечувані стимули, закликає до етики, щоб через добровільне підкорення їй приборкати свою могутність. Аби ця могутність не обернулася для людини лихом... Адже у досвіді попередніх поколінь ми не знайдемо чогось подібного до того, що здатна сьогодні зробити людина і що в змозі вона ще зробити, раз у раз удосконалюючи цю здатність...". Отже, вихідною тезою стає попередження, що сучасна техніка і споживацьке ставлення до природи, що у свій час мало на меті щастя людей, перетворилося на загрозу існуванню людства як такого. Techne, як людське устремління, яка колись була даниною необхідності, засобом, у своєму поступі змінила людство і імператив, що відповідав би новому типу людської діяльності, може звучати так: "Чини так, щоб наслідки твоєї діяльності не були руйнівними,... бо хоча ми й можемо ризикувати своїм власним життям, проте не маємо права ризикувати життям людства". А той факт, що існуюча етика, обмежуючись сферою чисто людських стосунків, не відповідає "новим модальностям могутності людини", свідчить про необхідність формування таких духовних орієнтирів, які забезпечать виживання людства і про нові не знані досі виміри відповідальності. Одним із таких орієнтирів є думка про поширення морально-етичних принципів на природу. Бо людина справді є моральною лише тоді, коли підкоряється внутрішнім прагненням захищати будь-яке життя і утримується від того, щоб чинити шкоду живому. Як зауважує німецький філософ А. Швейцер, "добро - те, що служить збереженню і розвитку життя, зло є те, що знищує життя чи перешкоджає йому... все що вважається добрим у звичайній моральній оцінці ставлення людини до людини, можна звести до матеріального і духовного збереження і розвитку життя людини і прагнення надати йому найвищої цінності". Отже, зміна бажання людини підкорити природу, ідеєю гармонійного розвитку людини і природи, викликає сподівання, що людство у своєму прагненні до знань, зможе уникнути тих шляхів розвитку науково-технічної цивілізації, які можуть стати загрозою існуванню самого життя на Землі.

Розглянуто теоретико-моральні засади становлення екологічної етики, аналізуються гуманістичні ідеї відомого німецького мислителя Альберта Швейцера, які знайшли своє вираження в його "етиці благоговіння перед життям".

Розглянуто аксіологічний аспект концепції "етики благоговіння перед життям" А. Швейцера. В концепції "етики благоговіння перед життям" А. Швейцер філософські осмислив досвід свого життя. Його філософія виступає не умоглядною концепцією, а результатом його життєвої діяльності - лікарської, наукової, теологічної, музичної. А. Швейцер власним прикладом довів, що людина може жити осмислено і гідно, утверджуючи своєю діяльністю життя як вищу цінність. І це є підставою повного розкриття закладених в людині здібностей і талантів. Відновлення істинної ієрархії цінностей вимагає самостійності, протистояння нівелюючим, деструктивним силам. А будь-яка сила в суспільстві, спрямована проти людини, руйнує і саме суспільство як спільноту людей. Визнання життя найвищою цінністю - основа розвитку суспільства, яка створює можливості оптимального розв'язання багатьох глобальних проблем сучасності. Україна в своєму розвитку орієнтована на європейську цивілізаційну модель і тому філософія А. Швейцера, його особистісний приклад мають особливе значення. Для нашої країни важливим є процес повернення в цивілізовану, демократичну родину європейських народів, продовження свого розвитку як інтегральної частини європейської цивілізації. Звичайно, на цьому шляху є важливими і необхідними політичні, економічні реформи. Але не менш, якщо не більш, важливим є перетворення, розвиток на особистісному рівні і перехід від підданого тоталітарної держави до самостійного громадянина, відповідального громадянина демократичної держави. Тому питання засвоєння, сприйняття справді гуманістичної ієрархії цінностей, особистісних зразків є і питанням розвитку і збереження демократії в Україні.

Розглянуто проблему посилення релігійної культури, звичайних релігійних знань в обов’язковій навчальній програмі майбутніх медичних працівників, що має важливе значення у подальшій практичній та повсякденній діяльності медиків. Подано компаративний аналіз робіт і життя в аспекті етики цінності життя віруючих медиків - протестанта Альберта Швейцера і православного В. Ф. Войно-Ясенецького. Доведено, що гуманітарна і природничо-наукова (медична) сфера не знаходяться у взаємовиключних стосунках, а, навпаки, потребують взаємного доповнення, що таке органічне з'єднання релігійної, філологічної, філософської і медичної галузей знання є прикметою виключно обдарованих осіб, здатних на конфлікт з ідеологічними віяннями епохи. Виявлено, що у сучасному викладенні гуманітарних дисциплін у медичних ВНЗ потрібно посилювати інтерес студентів до живих прикладів практичної етики милосердя та слідування етиці цінності життя, незалежно від кількості грошей та соціального статусу хворого.

Рассмотрена проблема усиления религиозной культуры, обычных религиозных знаний в обязательной учебной программе будущих медицинских работников, которая имеет важное значение в дальнейшей практической и повседневной деятельности медиков. Дан компаративный анализ работ и жизни в аспекте этики ценности жизни верующих медиков - протестанта Альберта Швейцера и православного В. Ф. Войно-Ясенецкого. Доказано, что гуманитарная и естественнонаучная (медицинская) сфера не находятся во взаимоисключающих отношениях, а, наоборот, требуют взаимного дополнения. Такое органическое соединение религиозной, филологической, философской и медицинской отраслей знания является признаком исключительно одаренных лиц, способных на конфликт с идеологическими веяниями эпохи. Выявлено, что в современном изложении гуманитарных дисциплин в медицинских ВУЗ нужно усиливать интерес студентов к живым примерам практической этики милосердия и следования этике ценности жизни, независимо от количества денег и социального статуса больного.

The article is devoted to the issue of the day of strengthening of religious culture and ordinary religious knowledge in the education of future medical workers that has a practical value in further practical everyday activity of physicians. Also the article is devoted a study and comparative analysis of works and life life in the aspect of value of life of believing physicians consists of that moral religious idea met with practice in everyday activity of physician. However many physicians will find the personal interest in acquisition of the personal religious experience, erudition, the indicated personalities will remain the exceptional phenomenon.

Визначено підходи для підвищення ефективності інформаційного забезпечення процесів управління та планування в органах військового управління. Розвинено підхід, який базується на використанні системи збалансованих показників та методології числової оптимізації дискретних технологічних та інформаційних процесів. Запропоновано модифікований алгоритм методу Швейцера для основної схеми оптимізації дискретних технологічних та інформаційних процесів оборонного планування з розпаралелюванням обчислень.

Проаналізовано діяльність та досягнення Альберта Швейцера в царині музики та музикознавства, філософії та теології, медицини та медичного управління. Описано низку шпиталів А. Швейцера у Ламбарене (Габон) протягом 1913 - 2013.

Зазначено, що в останні десятиліття в усьому світі зростає інтерес суспільства до проблем охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, збереження екологічної рівноваги. Тривалий час людина намагалася саме підкорити природу, демонструвала споживацьке ставлення до природи і розраховувала побудувати ідеальне суспільство за допомогою наукового знання. Хибність такого підходу люди усвідомили не так давно, лише на початку ХХ століття. І актуальними стають питання про місце людини у природі, про зміну ставлення до природи, що допоможе зберегти для майбутніх поколінь природні багатства нашої планети. Ціннісні орієнтири у ставленні до природи змінюються, але сама ситуація зміниться на краще, якщо нові цінності стануть надбанням широких верств населення, частиною їхньої екологічної культури. Вирішити проблему формування у сучасної людини екологічної культури допомагає поява низки нових наук у сфері екологічного пізнання, таких, як екологічна етика, етика благоговіння перед життям А. Швейцера, етика відповідальності Г. Йонаса, соціальна екологія тощо.