На сторінках даного випуску розглянуто наступні питання - проблема становлення популярних християнських культів в Україні; публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.); середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського; лук та рушниця в лицарській символиці українського козацтва: парадокси козацької ідеології і проблема східного впливу; біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів та ін.

Розглянуто актуальні проблеми сучасного мовознавства і літературознавства, зокрема, у сфері лінгвістики ряд робіт присвячено факторам (мовна особистість, мова художньої літератури, писемна традиція, культура, політичні обставини, фольклор, релігія), які впливають на становлення функціонально-стилістичної системи літературних мов. Проаналізовано композиційно-семантичні і структурні особливості епіграфічного мовлення українських письменників ХІХ-ХХ ст. (Г.Сковороди, М.Некрасова, С.Черкасенка, К.Гриневичевої, Є.Плужника, О.Лятуринської), а також в етнокультурному аспекті подаються коментарі про назви одягу, їжі, напоїв, ужитих І.П.Котляревським у поемі "Енеїда". Досліджено семантичні зміни у структурі лексичних одиниць, процес запозичення слів з російської та англійської мов у зв'язку зі змінами у їх семантичній структурі; надано семантико-зіставну характеристику деяких фразеологізмів французької, німецької, російської та української мов, виявленням національної специфіки. Особливу увагу приділено питанням методики викладання української мови. Детально висвітлено проблему структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень та виявлено розбіжності під час її розгляду за вузівськими підручниками. Розкрито шляхи здійснення естетичного впливу на школярів засобами української мови та вдосконалення зв'язного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Вивчено побутову лексику літописів Самовидця, Г.Граб'янки, С.Величка у курсі історії української літературної мови.

Розглянуто деякі аспекти суспільно-політичної діяльності М.І.Костомарова в оцінці вітчизняної історіографії кінця ХІХ - початку ХХ ст., українські військові формування Директорії УНР на Півдні України у грудні 1918 р., становище наукової інтелігенції у державі 1917 - 1927 рр. Проаналізовано процес українізації закладів професійної освіти Миколаївщини у 20 - 30-ті рр., запровадження фашистського "нового аграрного порядку" в Україні. Значну увагу приділено політичним, правовим та екологічним аспектам розвитку України, зокрема, особливостям формування політичної культури, питанням національної безпеки держави з точки зору етнополітичних досліджень, традиціям місцевого самоврядування, ролі політичних партій у політичній системі суспільства тощо.

Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

Висвітлено соціальну структуру, дохристиянські святилища і божества населення Північної Буковини ХІІ - ХІІІ ст. Розглянуто становище єврейського населення регіону за умов першої та другої російських окупацій (1914 - 1915 рр.), товариський рух та українські учительські товариства на Буковині, діяльність відомих буковинських діячів і дослідників (В.С.Залозецького, О.Кандиби, М.Поповича, М.Куєка та ін.). Особливу увагу приділено етнографічним аспектам, у т.ч. особливостям традиційної культури німців Буковини, традиціям заготовлення ткацької сировини наприкінці ХІХ - першій половині ХХ ст., а також опису деяких обрядів різних поселень місцевості.

Розглянуто онтологічні, аксіологічні та інші проблеми в історії світової філософської думки. Детально проаналізовано особливості філософії Стародавнього світу, середньовіччя, західноєвропейської філософії епохи Відродження, Нового часу, а також охарактеризовано німецьке просвітництво ХVIII ст., німецьку класичну філософію на прикладі поглядів Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Канта, Фейєрбаха. Досліджено посткласичний розвиток світової філософії у другій половині ХІХ-ХХ ст., зокрема, філософські погляди П.Флоренського і С.Булгакова, філософську антропологію, неофрейдизм, антропологічні орієнтації герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Особливу увагу приділено висвітленню характерних напрямів розвитку філософської думки в культурі Київської Русі, в Україні у другій половині ХІІІ-ХVII ст., в епоху українського просвітництва у другій половині ХVII-XVIII ст., а також формуванню філософських та суспільно-політичних поглядів у ХІХ-ХХ ст. в Україні та в українській діаспорі.

Проаналізовано видавничу та краєзнавчу бібліографічну діяльність галицьких "Просвіт" у 1900 - 1939-х рр. Значну увагу приділено філософській думці періоду Київської Русі, ретроспективному аналізу розвитку духовної хорової музики на Україні, традиціям театру ім. М.Л.Кропивницького та його внеску у процес духовного відродження нашої держави. Окремий розділ присвячено селянському антибільшовицькому повстанському руху на Київщині (Чигиринський та Черкаський повіти) у 1920 - 1924-х рр.

Розглядаються актуальні проблеми мовознавства та літературознавства. У мовознавчих працях досліджується мовна та мовленнєва семантика, в тому числі у її новому - когнітивному - ракурсі, функціональна взаємодія текстових внесень в англомовних текстах малої прозової форми, усномовні особливості катойконімів (на матеріалі говірок Черкащини), оптимізація наукового викладу тощо. Літературознавчі роботи присвячені аналізові художнього тексту, його мотивам, образам, традиціям. Характеризується символіка вогню в українському фольклорі та творчості Т.Г.Шевченка, поетика метафоричного слова неокласиків, специфіка образності у новелі Г.Косинки "В житах", проблеми психологічного аналізу персонажу (В.Шекспір та П.Мирний), загадка як елемент художнього мислення та ін.

Розглянуто ряд питань, пов'язаних з проблемою ставлення до традиції. Наведено та проаналізоравано найбільш характерні точки зору на традицію. Наголошено, що традицію слід розглядати як неперервний процес творення.

Висвітлено внутрішню політику держави на сучасному етапі, охарактеризовано адміністративно-територільну реформу та формування органів влади у Донбасі (1920 - 1930-ті рр.). Значну увагу приділено шляхам регулювання соціальних взаємин між окремими селянськими верствами в Україні за часів нової економічної політики, національним традиціям благодійності у галузі освіти, а також розвитку інституту спадкового права в Україні 1917 - 1945 рр. Розглянуто деякі філософські аспекти поняття інтелектуальної власності, ідеально-типову модель вільного суспільства тощо.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Досліджено духовний розвиток особистості у контексті організації мистецької освіти. Окреслено шляхи формування ціннісних художніх орієнтацій молоді у галузі аматорського театрального мистецтва. Детально проаналізовано українську культуру XVI - XVII ст. Значну увагу приділено гуманістичним засадам діяльності правоохоронних органів України, деяким психологічним чинникам віктимності неповнолітніх, творчим можливостям людини, національним традиціям українського виховання, а також особливостям взаємовідносин генотипу та фенотипу у формуванні психічних функцій особистості.

Розглянуто співвідношення гносеології та епістемології, особливості тлумачення знання, ієрархічну будову процесу його формування, форми вираження істини у знанні, функціонування знання у культурі, а також його онтологічні аспекти. Окреслено зміст основних дослідницьких та світоглядних позицій у гносеології та епістемології, що дає можливість краще зрозуміти багатоаспектність знання.

Розглянуто предмет, функції та роль релігії в етнічних процесах. Проаналізовано етнічне та релігійне в реаліях і думці Київської Русі, релігійні основи національного єднання українського народу, церкву як національний феномен. Особливу увагу приділено етнорелігійним проблемам в українській суспільній думці. Охарактеризовано діяльність у даному контексті відомих українських діячів - П.Могили, А.Шептицького, Й.Сліпого, І.Огієнка, М.Драгоманова, О.Потебні, І.Франка.

У посібнику узагальнені відомості з відносно молодої наукової дисципліни - медичної географії. Практична користь таких знань досить значна у повсякденній діяльності спеціалістів, пов'язаних із живою природою (працівники лісового і сільського господарства, мисливці, геологи, географи тощо). Характеризуються хвороби, пов'язані із властивостями та станом окремих компонентів природи; поведінкою тварин та отрутами тваринного походження; соціально-економічними умовами життя та традиціями різних народів. Аналізуються зрушення у здоров'ї населення, викликані прямою дією техногенного фактору.

Аналізується структура звичаю та традиції, порівнюється семантичний обсяг понять, визначаються основні семантичні особливості структур. Наповнення останніх відзначаються певною мірою семантичної релевантності по відношенню до загального значення досліджуваної структури, у зв'язку з чим розглядаються дві основні групи лексичних одиниць в залежності від функції складників етнолінгвістичної ситуації.

Представлено праці одного з провідних філософів ХХ ст. Е.Левінаса (1906-1995), які присвячені найважливішим питанням сучасної етики, політики, філософії та права, серед яких: "Чи є онтологія фундаментальною?" (1951), "Нова раціональність", "Філософська детермінація ідеї культури" (1986), "Права людини і добра воля" (1985), "Про ідею нескінченного в нас" (1988) та ін.

Розглянуто питання діалектики традиційного та новаторського у сучасній українській культурі, філософську культуру особистості, традиції та інновації у постмодерних трансформаціях національної філософії. Висвітлено деякі особливості мови німецької філософської думки, езотеричні психопрактики у релігійних традиціях світу, внутрішні та зовнішні системоутворювальні фактори історії, а також філософсько-методологічні підстави соціальних теорій маргінальних періодів.

Розглянуто деякі аспекти наукового дослідження з питань національного виховання в комплексі "школа - дитячий садок", проблеми розумового виховання дітей дошкільного віку в традиціях народної педагогіки, шляхи і форми удосконалення зв'язків наступності в естетичному вихованні старших дошкільників та першокласників тощо.