Збірник присвячено актуальним проблемам лексики, словотвору, фразеології, фонетики, діалектології, ономастики, морфології, синтаксису, стилістики та лінгводидактики. Розглянуто семантику та структуру української етнографічної термінології. Окремі статті присвячено специфіці предикативного зв'язку дієприслівника, особливостям наголосу складних прикметників, текстовому оформленню топонімів у староукраїнських грамотах XIV ст., а також стилістичному використанню старослов'янізмів у творчості українських письменників: Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, П.Тичини та І.Котляревського.

Досліджено композиції часткових предикатів граничного конкретного рівня абстракції, які є основою різних інфінітарних логік предикатів. Наведено повний опис таких композицій в термінах спеціальних алгебр Кліні та побудовано повні системи тотожностей для таких композицій. Визначено необхідні та достатні умови застосування правила виведення modus ponens для логік часткових предикатів.

Предметом дослідження є парадигматична регулярність та нерегулярність явищ системи давньогрецького дієслова на синтаксичному рівні. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ з обгрунтуванням структурно-функціональних закономірностей нерегулярності та застосуванням методу граматичної лінгвогерменевтики оригінальних текстів різножанрового класичного нормативу. У функціонально-семантичному аспекті досліджено особливості дієслівної комбінаторики в системі функціонального синтаксису відмінків, нерегулярних узгоджувальних моделей у системі паратаксису, предикативності дієслівних форм у незалежних синтаксичних конструкціях та при гіпотаксисі.

Розглядається семантико-синтаксична валентність як найпоказовіший різновид синтаксичної сполучуваності, з'ясовуються семантичні типи дієслівних предикатів і зумовлені їх валентністю класи іменникових синтаксем, простежується інтерпретація синтаксичних трансформацій речень із дієслівними предикатами, проводиться детальный розгляд особливостей лівобічної і правобічної дієслівної валентності, висвітлюються закономірності реалізації валентного потенціалу лексико-граматичних груп дієслів.

У термінах числення предикатів введено аналог інформаційної мережі, вирішуються прямі та зворотні задачі аналізу її оператора. Досліджено зв'язок працездатності мережі та усякої її підсітки.

Висвітлено лінгвістичну сутність категорії предикативної настанови іменника, формально-понятійні ознаки якої виникають у процесі мовлення в контексті теорії мовного знака. Розкрито змістову структуру категорії у плані діахронії та синхронії. З'ясовано семіологічні закономірності мовленнєвої реалізації її значень. Виявлено й охарактеризовано формальні засоби їх вираження в французькій мові.

Досліджуються теоретичні аспекти категорії стану в сучасній англійській мові на тлі індоєвропейського синтаксичного процесу. Основним результатом дослідження є створення нової, конвергентної синтаксичної теорії, умовно названої автором теорією логіко-граматичної динаміки. Крізь призму категорій філософії і логіки, зокрема, під кутом зору теорії віддзеркалення, яка найбільш природно "вписується" в синтаксичну систему індоєвропейських мов, зроблено визначення граматичного значення категорії стану в сучасній англійській мові, а також розглянуто цілу низку лінгвістичних проблем, які стосуються не лише англійського, а індоєвропейського синтаксису загалом. Це, передусім, проблеми взаємозв'язку мови, мовлення і мислення, предикації та предикативності, речення та його основних компонентів - підмета, присудка, додатка; взаємозв'язку таких "субстанціальних" членів речення, як підмет та додаток з іменником та особовим займенником, а також проблеми синхронії та діахронії тощо.

Проведен обзор континуального этапа развития логико-алгебраических исчислений. Рассмотрены бесконечнозначная логика Лукасевича, логика исчисления иммитансов Шестакова, АМ-алгебра, непрерывная логика, предикатная алгебра выбора, комплементарная алгебра как эффективные направления построения моделей и аппаратурной реализации средств искусственного интеллекта, информационных технологий и расширения интеллектуальных возможностей объектов проектирования.

Викладаються основні положення сучасної логіки. Розглядаються як матеріали класичної логіки: логіка висловлювань та логіка предикатів, так і матеріали некласичної логіки: модальна логіка (алетична, темпоральна, епістемічна, деонтична), логіка індивідуальної дії, логіка взаємодії, логіка соціальної дії, логіка норм, заснована на теорії взаємодії, логіка імперативів, логіка запитань і відповідей. Дається загальна характеристика поняття, визначення, описуються основи теорії аргументації, її структура та види. Містяться практикуми до всіх теоретичних розділів, різноманітні тести та завдання, які спрямовані на визначення рівня сформованості й розвитку логічної культури мислення людини, а також словник основних термінів логіки.

Представлено комплекс логічних вправ для розвитку особистого інтелекту. Містяться численні логічні задачі, виконання яких допоможе активно засвоїти теоретичний курс з логіки. Зібрані запитання, вправи, завдання, тести з різноманітних розділів традиційної і сучасної логіки ("Логіка висловлювань", "Логіка предикатів", "Модальна логіка", "Дедуктивні міркування", "Недедуктивні міркування", "Основи теорії аргументації" та ін.), спрямовані на визначення рівня інтуїтивно сформованої логічної культури мислення людини. Мета пропонованого посібника - допомогти оволодіти основними схемами правильних міркувань, навчити грамотно застосовувати на практиці логічні закони, визначати, поділяти, класифікувати поняття, переконливо обстоювати власну точку зору і критикувати точку зору опонента, значно вдосконалити свою логічну культуру мислення. Наведений словник основних термінів логіки.

Систематизовано і дидактично розкрито предмет, метод логіки, основні форми та закони мислення. Значну увагу приділено логічному аналізу природної мови, який підводить до розуміння побудови формалізованої логічної мови, а також забезпечує емпіричну основу для опису форм висновків і доведень у межах спеціальних формалізованих мов. Розглянуто передумови виникнення сучасної логіки, обгрунтовано поділ класичної логіки на логіку висловлювань та логіку предикатів. Здійснено типологію й аналіз формально-логічних теорій у межах логіки висловлювань та логіки предикатів.

Изложены теоретические сведения о ключевых понятиях дискретной математики - множествах, отображениях, функциях, мощности множеств, отношении порядка, решетках, графах. Рассмотрены основы теории отношений, представлений, предикатов первого порядка, формальных теорий, булевой алгебры, формальной арифметики.

Розглядаються проблеми біоніки інтелекту. Подано результати моделювання процесу обробки словоформ та морфологічних відношень, формалізації нечітких та суперечливих знань. Описано різні алгебри предикатних операцій, зіставлено системи переробки інформації комп'ютером і людиною. Висвітлюються принципи побудови двомовного універсального словника, методологія розробки програмних моделей, методи оцінки релевантності інформаційних структур в базі знань, математичні моделі побудови віртуальних просторів. Представлено апаратурний метод розв'язання логічних рівнянь, задачі розпізнавання аварій і таксономії в енергосистемах, розглянуто перспективний шлях формалізації подання суперечливої інформації для багатоаспектних концептуальних класифікаційних структур та ін.

Висвітлюються основні підходи і засоби програмування в Пролозі (мова логічного програмування) з використанням різноманітних структур даних у програмуванні та їх застосування при побудові ефективних алгоритмів. Наведена загальна характеристика логічного програмування і математичної основи логічних мов програмування. Особлива увага приділяється питанням побудов виведення. Описуються базові структури мови, методи їх використання, аналіз роботи зі змінними, розглядається спосіб їх співставлення, а також наведено контрольні задачі. Аналізуються базові структури програми і процес бектрекінгу, основні підходи до побудови керування, методи зміни стандартного процесу виконання програми за рахунок використання предикатів cut, fail, not. Дається характеристика основ побудови складних структур даних і їх застосування (продукційні системи, семантичні мережі, фрейми). Викладені основні підходи до реалізації ітераційних дій, рекурсії, моделювання циклів тощо.

Визначено та досліджено композиції часткових предикатів граничного високого рівня абстракції, які є основою інфінітарних пропозиційних логік. Наведено повний опис таких композицій в термінах спеціальних алгебр, названих алгебрами Кліні, та побудовано повну систему тотожностей для таких композицій.

Розглянуто питання мовознавчої історіографії, граматики та словотвору. Визначено параметри семантико-синтаксичної структури елементарних двоскладних речень з дієслівними предикатами. Висвітлено особливості формування давньоруських складних гідронімів, семантичні особливості полісемічних фразеологізмів у співвідношенні з частинами мови. Розкрито семантичну структуру ойконімії південно-східної Волині. Наведено структурно-дериваційні типи зоолексем української мови. Викладено результати дослідження проблеми мовного побуту міста. Відображено тенденції сучасної поетики. Проаналізовано вплив українських синтаксичних норм на мову прозових творів українських письменників, написаних російською мовою. Розглянуто актуальні проблеми методики української мови та літератури. Висвітлено українську лірику у взаємозв'язку з зарубіжною як важливий напрям якісного реформування викладання рідної літератури у середніх навчальних закладах. Охарактеризовано роль літератури у культуротворчій діяльності студентської молоді.

Предложена инвариантная алгебра ранговых предикатов, на основе которой построено правило различения двух независимых случайных сигналов с равномерным распределением мгновенных значений, являющееся более мощным и простым в реализации, чем известное правило возведения мгновенных значений сигналов в степень.

Побудовано спеціальні композиційно-номінативні логіки предикатів, названі неокласичними та посткласичними, які зберігають основні властивості класичної логіки. Досліджено семантичні моделі таких логік, проаналізовано відношення між класичними, неокласичними та посткласичними логіками.

Розглядаються генітивні речення в типології синтаксичних конструкцій, їх граматична та семантична структура. Наведено поняття про структурну схему генітивних речень, висвітлено зміст граматичних категорій предикативності і модальності, їх вираження в генітивних реченнях, а також поняття про парадигму генітивних речень та їх модель.

Висвітлено теорію множин, алгебру висловлень і предикатів, елементи комбінаторики, рекурсивні функції, машини Тьюринга. Розглянуто частково рекурсивні та примітивно рекурсивні функції, а також рекурсивно перераховані множини. Наведено критерії оборотності, тотожної істинності та хибності. Розкрито основний принцип комбінаторики, основні комбінаторні поняття, залежності між операціями. Запропоновано формули алгебри висловлювань.