Розглянуто гуманність як одну з важливих загальнолюдських позитивних рис особистості, без наявності якої не може бути й мови про розвиток і формування більш складних громадських якостей. Гуманістичне виховання ставить за мету виховання в молоді переконання в тому, що найважливішою цінністю людини є її право на повагу та щастя.

Рассмотрена гуманность как одна из важных общечеловеческих позитивных черт личности, без наличия которой не может быть и речи о развитии и формировании более сложных общественных качеств. Гуманистическое воспитание ставит за целью воспитание у молодежи убеждения в том, что самая главная ценность человека - это ее право на уважение и счастье.

Humanism is one of the important human positive characteristics of personality. Humanistic education becomes to educate students, that the value of main is a law on respect and happiness.

Визначено зміст поняття "гуманність" як інтегральної якості особистості, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки та сукупність відповідних знань і умінь. Встановлено критерії та рівні сформованості гуманних якостей учнів початкової школи. Обгрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови, що сприяють активізації даного напряму виховного процесу. Доведено позитивний вплив таких чинників, як посилення гуманістичної спрямованості викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, трансформації їх у погляди, переконання та звички на формування гуманних якостей молодших школярів. Обгрунтовано необхідність гармонізації змісту, форм і методів навчання з метою вивчення предметів гуманітарного циклу, виявлено їх виховний потенціал. Встановлено доцільність залучення учнів до гуманної діяльності з метою збагачення їх досвідом гуманістичної поведінки. Проаналізовано результати виховного впливу та його коректування в процесі формування гуманних якостей учнів початкових класів.

Досліджено проблему виховання гуманності у студентів спеціальності "Соціальна робота" за умов професійної підготовки. Досліджено рівень наукової розробки зазначеної проблеми. Обгрунтовано гуманність як професійно значиму якість майбутнього соціального працівника. Визначено структуру гуманності та змістову характеристику її компонентів. Виявлено основні критерії та визначено рівні сформованості гуманності. Обгрунтовано педагогічні умови ефективного виховання даної якості у майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки. Запропоновано оптимізувати процес виховання гуманності у майбутніх соціальних працівників за напрямками: організація навчальної діяльності шляхом поєднання традиційних і активних методів навчання; виховна робота шляхом збагачення її змісту у позааудиторній діяльності, упровадження засобів художньої літератури; уведення до структури соціально-педагогічної практики завдань гуманістичного спрямування. Розроблено й експериментально перевірено методику виховання гуманності у студентів в результаті спеціально організованого навчально-виховного процесу за умов університету.

Проаналізовано діяльність українських "Просвіт" у справі національного шкільництва. Встановлено, що виховний ідеал українських просвітян містить у собі систему цінностей, яка складається із національних (патріотизм, пріоритети української нації та Батьківщини, побудова вільної незалежної держави, знання рідної мови, повага до історії свого народу, її культурної спадщини) та загальнолюдських (моральний закон утвердження добра та боротьба зі злом, служіння правді, красі та любові, чесність, гідність, гуманність) цінностей. Визначено головну рису ідеалу просвітян - спрямованість у майбутнє. Досліджено педагогічний доробок українських просвітян у процес становлення національного виховного ідеалу та наведено порівняння з сучасною практикою його формування.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади (суть, зміст, форми, методи, засоби, особливості) гуманістичного виховання студентів вищих навчальних закладів фінансово-економічного профілю у позанавчальній діяльності. Проведено системний аналіз християнсько-педагогічних, соціально-педагогічних, наукових антропологічних концепцій гуманістичного виховання на різних етапах суспільно-економічного й політичного розвитку, уточнено й обгрунтовано поняття "гуманізм", "гуманність", запропоновано авторську дефініцію "гуманістичного виховання". Розроблено теоретичну модель системи гуманістичного виховання студентів вищих навчальних закладів фінансово-економічного профілю, визначено її структурні елементи: соціальний, особистісний, змістовий, функціонально-процесуальний, управлінський. Розглянуто особливості діяльності фахівця фінансово-економічного профілю, проаналізовано стан організації гуманістичного виховання й педагогічні умови його поліпшення. Охарактеризовано основні напрями, форми, методи, засоби гуманістичного виховання студентів, досліджено роль і місце самовиховання у процесі становлення й розвитку особистості. Проаналізовано складові гуманістичної свідомості, діяльності, а також гуманістичних відносин у системі "студент - студент", "студент - викладач", "викладач - студент".

Обгрунтовано доцільність здійснення етичного виховання учнів основної школи на засадах біоетики у процесі вивчення живої природи. Розкрито зміст понять "етичне виховання", "біоетичне виховання", "біоетична вихованість". Розроблено систему біоетичного виховання учнів основної школи на засадах біоцентризму, системології, синергетики, екопсихології. Визначено педагогічні умови реалізації біоетичного виховання (суб'єктифікація об'єктів живої природи, аксіогізація форм життя, поєднання раціонального й емоційного пізнання, положень сучасної природничонаукової картини світу з етнокультурною). Розглянуто етапи виховної діяльності (пропедевтично-акумуляційний, мотиваційно-цільовий, інформаційно-процесуальний, рефлексивно-результативний), критерії (пізнавально-аналітичний, ціннісно-мотиваційний, діяльнісний) та рівні (високий, достатній, низький) біоетичної вихованості. Обгрунтовано механізм формування біоетичної вихованості, охарактеризовано його основні складові (комунікацію, емоції, мотиви, знання, ставлення, якості, поведінку). Розроблено методи, форми та засоби біоетичного виховання через суб'єктифікацію об'єктів живої природи. Визначено рівні ставлення до об'єктів живої природи (комунікативне - емоційне - відповідальне - ціннісне) й основні якості біоетично вихованої особистості (гуманність, доброта, відповідальність, співчуття, милосердя, співпереживання). Доведено ефективність розробленої методики біоетичного виховання учнів основної школи на засадах біоетики.

Розкрито суть підготовки студентів до організації навчального діалогу, а також визначено та обгрунтовано етапи цієї підготовки (мотиваційний, когнітивний, процесуальний та аналітико-рефлексивний). Розроблено й експериментально перевірено гуманістично зорієнтовану технологію підготовки майбутніх учителів до організації даного діалогу в їх професійній діяльності. Уточнено поняття "професійна підготовка", "готовність до організації навчального діалогу", "гуманізм" і "гуманність". Розглянуто питання щодо доповнення структури гуманності гуманістичними вміннями й уточнення критеріїв діагностування рівнів готовності студентів до організації навчального діалогу.

Досліджено проблему формування професійних особистісних якостей майбутніх учителів філологів у навчально-виховному процесі класичних університетів. Розкрито сутність поняття "професійні особистісні якості майбутнього вчителя-філолога". Виділено й систематизовано найбільш значущі у професійній діяльності педагога якості, які умовно поділено на дві взаємопов'язані та взаємозумовлені групи: комунікативні (емпатія, толерантність, комунікативність) і морально-вольові (гуманність, відповідальність, вимогливість до себе й до інших). Визначено основні структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості професійних особистісних якостей студентів-філологів. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, спрямовані на підвищення ефективності процесу формування професійних особистісних якостей майбутніх учителів-філологів у навчально-виховному процесі класичних університетів.

Показано, що провідними педагогічними умовами, які сприяють формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників, є залучення учнів до мистецтва, а також педагогічна взаємодія в усіх видах навчальної та позаурочної діяльності. Зазначено, що створення таких умов у педагогічній системі гімназії забезпечує більш високий рівень формування ціннісних орієнтацій старшокласників у порівнянні з масовою шкільною практикою. Обгрунтовано критерії (громадянськість, гуманність, цінність особистісності, сімейні традиції, професійні очікування), показники та рівні виявлення, а також визначено передумови їх формування з урахуванням вікових особливостей. Запропоновано методику виявлення ціннісних орієнтацій старшокласників.

Розкрито сутність духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, а саме: знання, творчість і гуманність. Обгрунтовано педагогічні умови формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я в процесі професійної підготовки та впроваджено в навчально-виховний ВНЗ. Визначено критерії, рівні та показники сформованості духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я. Експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування духовних цінностей майбутнього фахівця з основ здоров'я, що підтвердило основні положення висунутої гіпотези.

Психологічні аспекти проблеми формування гуманістичних цінностей, вікових закономірностей розвитку ціннісних орієнтацій представлено в роботах відомих психологів К. Платонова, Г. Костюка, С. Рубінштейна, Л. Виготського, Б. Ананьєва та ін. Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, у яких розглядаються різні аспекти зазначеної вище наукової проблеми, слід підкреслити відсутність у філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях специфічно відмінного тлумачення понять "цінність", "гуманність" та "гуманістичні цінності". Надано результати констатувального експерименту гуманістичних цінностей у студентів-гандболістів інституту фізичної культури та здоров'я ВНУ імені Лесі Українки. Виявлено, що знання про сутність гуманістичних цінностей у студентів-гандболістів різнобічні.

Висвітлено проблему педагогічної організації культурного дозвілля школярів, що полягає у цілеспрямованому формуванні високоморальної, всебічно розвиненої особистості й передбачає її вільну діяльність. Виокремлено значення ігрової сутності дозвіллєвої діяльності. Наголошено на важливості вікових і індивідуальних потреб в ефективній педагогічній організації дозвілля молоді. Розглянуто результати практичної реалізації експериментального дослідження "Соціально-етичний маркетинг у педагогічній організації культурного дозвілля школярів", проведеного у співпраці відділу педагогічної естетики та етики Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України та гімназії № 267 м. Київ. Доведено, що застосування концепції соціально-етичного маркетингу в організації культурного дозвілля школярів сприяє подальшому удосконаленню системи планування, організації та підвищенню педагогічної ефективності виховної позаурочної роботи школи, виявленню потреб учнів у культурно-дозвіллєвій діяльності, зростанню їхнього інтелектуального потенціалу і розвитку таких якостей як відповідальність, товариськість, гуманність, самостійність.

Освещена проблема педагогической организации культурного досуга школьников, которая заключается в целенаправленном формировании высоконравственной, всесторонне развитой личности и предполагает ее свободную деятельность. Выделено значение игровой сущности досуговой деятельности. Подчеркнута важность возрастных и индивидуальных потребностей в эффективной педагогической организации досуга молодежи. Рассмотрены результаты практической реализации экспериментального исследования "Социально-этический маркетинг в педагогической организации культурного досуга школьников", проведенного в сотрудничестве отдела педагогической эстетики и этики Института педагогического образования и образования взрослых НАПН Украины и гимназии № 267 г. Киев. Доказано, что применение концепции социально-этического маркетинга в организации культурного досуга школьников способствует дальнейшему совершенствованию системы планирования, организации и повышению педагогической эффективности воспитательной внеурочной работы школы, выявлению потребностей учащихся в культурно-досуговой деятельности, росту их интеллектуального потенциала и развитию таких качеств как ответственность, общительность, гуманность, самостоятельность.

In the article considered the problem of pedagogical organization cultural leisure of pupils, that is purposeful formation of highly moral, fully developed personality and providing for her free activities. Discusses the results of practical implementation of experimental pedagogical program on the problem of research, highlights the need to use innovative approaches to increase the efficiency of leisure activities.

Обобщены исследования толерантности, которые касаются трактовки ее содержания. Показано, что в современной науке толерантность рассматривается в двух аспектах: как синоним терпимости и как качество личности, причем существующие признаки толерантности в большей степени описывают терпимость, снисходительность и социально-коммуникативную комфортность. С позиции психологического содержания толкования толерантности наиболее приемлемой является трактовка толерантности как личностного качества, позволяющего человеку комфортно взаимодействовать с людьми, имеющими противоположные взгляды, мнения, убеждения, т. е. воспринимать их мысли и действия, которые не являются асоциальными по своей природе. Сделан вывод о том, что важными для познания толерантности являются ее признаки, которые условно можно разделить на три группы. К первой относятся признаки, преимущественно связанные с терпимостью (терпение, эмоционально-волевая регуляция, наличие состояний фрустрации, дискомфорта, тревожности). Ко второй - связанные со снисходительностью (бесконфликтность, принятие, уважение к чужим мыслям, позициям, умение не осуждать других, эмпатия, вежливость, гуманность). К третьей - те, что связаны с социально-коммуникативной комфортностью (адекватность и гибкость поведения, расположенность к другим людям, доброжелательность, откровенность, чувство юмора, уверенность в себе).

Узагальнено дослідження толерантності, які стосуються трактування її змісту. Показано, що в сучасній науці толерантність розглядається в двох аспектах: як синонім терпимості й як якість особистості, причому існуючі ознаки толерантності значною мірою описують терпимість, поблажливість і соціально-комунікативну комфортність. З позиції психологічного змісту тлумачення толерантності найбільш прийнятним є трактування толерантності як особистісної якості, що дозволяє людині комфортно взаємодіяти з людьми, що мають протилежні погляди, думки, переконання, тобто сприймати їх думки та дії, які не є асоціальними за своєю природою. Зроблено висновок про те, що важливими для пізнання толерантності є її ознаки, які умовно можна розділити на три групи. До першої відносяться ознаки, переважно пов'язані з терпимістю (терпіння, емоційно-вольова регуляція, наявність станів фрустрації, дискомфорту, тривожності). До другої - пов'язані з поблажливістю (безконфліктність, ухвалення, пошана до чужих думок, позицій, уміння не засуджувати інших, емпатія, ввічливість, гуманність). До третьої - ті, що пов'язані з соціально-комунікативною комфортністю (адекватність і гнучкість поведінки, прихильність до інших людей, доброзичливість, відвертість, почуття гумору, упевненість в собі).

The article presents some generalized results of research on tolerance, demonstrates approaches to investigating its contents. It shows that in modern science it is analysed in three aspects. It is proved that the most psychologically acceptable interpretation of tolerance can be considered as a personal quality which allows a person to successfully cooperate with people of opposite views, thoughts, persuasion, that is to perceive their thoughts and actions not amoral by their nature without counteraction. It shows that to cognate tolerance it is important to obtain data on its indications. It is established that the latter can be divided into those which are mainly linked with firstly, tolerance (patience, emotional-volitional regulation, presence of states of discomfort and anxiety), secondly, with leniency (peaceableness, acceptance, respect to other people's thoughts and positions, ability of not condemning other people, empathy, politeness, humanity) and, thirdly, with social-communicative comfort (adequacy and flexibility of conduct, favor for other people, goodwill, frankness, sense of humor, self-confidence).

Досліджено формування гуманістичної культури учнів засобами уроку етики з розкриттям значення таких моральних якостей, як: добро, милосердя, справедливість, повага в житті кожної людини. Виділено шість особливостей гуманного виховного процесу, а саме: внутрішня наступність творчої діяльності природи і людини-вихователя, цілісність виховного процесу, урок - акумулятор і провідна форма життя дітей, співробітницькі взаємини вчителя з дітьми, розвиток у дітей здібності щодо оцінної діяльності за одночасного скасування шкільних оцінок, особлива гуманна місія вчителя.

Розглянуто завдання, яке постає перед сучасною освітою - виховання громадян, невід'ємною ознакою яких має бути національна свідомість, котра базується на гуманістичних цінностях - доброті, патріотизмі, вірності, щирості та працелюбності, власне тих якостей, які лягли в основу педагогічної системи В. О. Сухомлинського. Підкреслено, що ідеї В. О. Сухомлинського, обгрунтовані в 1960-х рр. актуальні і співзвучні з проблемами, що вирішують нині усі ланки народної освіти України.

Рассмотрена задача современного образования - воспитание граждан, неотъемлемым признаком которых должно быть национальное сознание, базирующееся на гуманистических ценностях - доброте, патриотизме, верности, искренности и трудолюбии, собственно тех качествах, которые легли в основу педагогической системы В. А. Сухомлинского. Подчеркнуто, что идеи В. А. Сухомлинского, обоснованные в 1960-х гг. актуальны и созвучны с проблемами, которые решают сейчас все звенья народного образования Украины.

The problem which confronts the modern education - education of citizens, an essential feature of which should be the national consciousness, based on humanistic values - kindness, patriotism, loyalty, sincerity and diligence, in fact those qualities that form the basis of educational systems in V. A. Sukhomlinsky . It was stressed that the ideas V. A. Sukhomlinsky, founded in the 60 years of XX century. relevant and in tune with the problems that solve today all the elements of national education inUkraine.

Досліджено соціально-етичні цінності психологічної діяльності в уявленнях майбутніх психологів. Зазначено, що методичну процедуру склали рангові решітки техніки репертуарних решіток Дж. Келлі, які дозволили дослідити особливості суб'єктивних ієрархічних систем взаємозв'язків між соціально-етичними цінностями психологічної діяльності в студентів-психологів. Виокремлено 11 елементів рангових решіток, які задавались експериментатором, і які є професійними завданнями, що описують операційно-технологічні дії майбутнього психолога згідно з професійними функціями. Визначено "соціально-етичні цінності професії", які були описані за допомогою професійно заданих, ціннісних конструктів: допомога, співпереживання, усвідомлення наслідків професійних дій, припис собі відповідальності, влада, гуманність, автентичність - істинність власного прояву психолога, визнання унікальності іншої людини, безумовне позитивне прийняття. Розглянуто розташування трьома групами досліджуваних - студентами I - II, III - IV, V - VI курсів - 11-ти елементів відносно кожного конструкта та визначено значення цінності (від 1-го до 11-го рангу) для виконання вказаної в елементі професійної функції. Констатовано, що досліджувані різних підгруп виявили виразні особливості власних суб'єктивних ієрархічних систем взаємозв'язків між соціально-етичними цінностями психологічної діяльності, дефіцитарність та неузгодженість яких залежить від етапу їх навчання у ВНЗ. Наголошено, що це положення надає особливого значення змісту професійної підготовки, технології організації навчальної й навчально-професійної діяльності студентів, спрямованої на розвиток ціннісно-рольового компонента у професійному становленні майбутнього психолога.

Исследованы социально-этические ценности психологической деятельности в представлениях будущих психологов. Указано, что методическую процедуру составили ранговые решетки техники репертуарных решеток Дж. Келли, которые позволили исследовать особенности субъективных иерархических систем взаимосвязей между социально-этическими ценностями психологической деятельности у студентов-психологов. Выделены 11 элементов ранговых решеток, которые задавались экспериментатором, и представляют собой профессиональные задачи, описывающие операционно-технологические действия будущего психолога согласно профессиональными функциями. Определены "социально-нравственные ценности профессии", которые были описаны с помощью профессионально заданных, ценностных конструктов: помощь, сопереживание, осознание последствий профессиональных действий, предписание себе ответственности, власти, гуманность, аутентичность - истинность собственного проявления психолога, признание уникальности другого человека, безусловное позитивное принятие. Рассмотрены расположения тремя группами испытуемых - студентами I - II, III - IV, V - VI курсов - 11-ти элементов относительно каждого конструкта, и определены значения ценности (от 1-го до 11-го ранга) для выполнения указанной вэлементе профессиональной функции. Констатировано, что исследуемые различных подгрупп проявили выразительные особенности собственных субъективных иерархических систем взаимосвязей между социально-этическими ценностями психологической деятельности, дефицитарность, и несогласованность которых зависит от этапа их обучения в ВУЗ. Отмечено, что это положение придает особое значение содержанию профессиональной подготовки, технологии организации учебной и учебно-профессиональной деятельности студентов, направленной на развитие ценностно-ролевого компонента в профессиональном становлении будущего психолога.

The author investigates cognitive features of subjective hierarchical systems of intercommunication between social and ethic values of psychological activity of future psychologists.

Розглянуто питання розвитку психологічної служби в Черкаській області через призму виконання основних положень Плану дій щодо реалізації Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 р. Розкрито основні завдання психологічної служби на 2013 р. Виокремлено рекомендації для практичних психологів за такими напрямами: "Людяність та гуманність", "Психодіагностика", "Психологічна просвіта", "Корекційно-розвивальна робота".

Обгрунтовано важливість розвитку медсестринської педагогіки. Визначено медсестринську педагогіку як своєрідну інтеграцію людинознавчих наук (філософії, медицини, біології, фізіології, деонтології, культурології, педагогіки), які дають змогу сформувати такі риси особистості медичної сестри: комунікабельність, гуманність, доброзичливість, повагу до пацієнтів, ввічливість, принципову чесність, порядність, вірність обов’язку, тактовність, організованість. Розглянуто мету і завдання медсестринської педагогіки. Розкрито особливості формування сестринської етики у студентів медичних коледжів крізь призму психологічних чинників педагогічної дії. Зазначено, що умовами успішного формування професійної етики майбутніх медичних сестер є урізноманітнення змісту професійної освіти (використання ситуаційних завдань, проведення сенситивного тренінгу, ділових ігор) і, звичайно, високий професіоналізм викладацького складу медичного коледжу. Окреслено вимоги до викладацького складу, який має забезпечувати ефективне навчання і виховання майбутніх медичних працівників, а саме: організація діалогу особистостей, дотримання культури слухання, використання завдань на мовні вправи, використання казко- та літературотерапії, дискусій навколо професійно орієнтованих текстів художньої літератури. Констатовано, що саме від медсестринської педагогіки, сформованої професійної етики, фахово-етичного діалогу значною мірою залежить ставлення пацієнта та його родини до всієї системи медичного обслуговування.

Обоснована важность развития медсестринской педагогики. Определена медсестринская педагогика как своеобразная интеграция людинознавчих наук (философии, медицины, биологии, физиологии, деонтологии, культурологии, педагогики), позволяющая сформировать такие качества личности медицинской сестры: коммуникабельность, гуманность, доброжелательность, уважение к пациентам, вежливость, принципиальную честность, порядочность, верность долгу, тактичность, организованность. Рассмотрены цели и задачи медсестринской педагогики. Раскрыты особенности формирования сестринской этики у студентов медицинских колледжей сквозь призму психологических факторов педагогического воздействия. Указано, что условиями успешного формирования профессиональной этики будущих медицинских сестер является разнообразие содержания профессионального образования (использование ситуационных задач, проведения сенситивного тренинга, деловых игр) и, конечно, высокий профессионализм преподавательского состава медицинского колледжа. Определены требования к преподавательскому составу, который должен обеспечивать эффективное обучение и воспитание будущих медицинских работников, а именно: организация диалога личностей, соблюдение культуры слушания, использование задач на языковое упражнение, использование сказко- и литературотерапии, дискуссий вокруг профессионально-ориентированных текстов художественной литературы. Констатировано, что именно от медсестринской педагогики, сложившейся профессиональной этики, профессионально-этического диалога во многом зависит отношение пациента и его семьи ко всей системе медицинского обслуживания.

The article discusses the purposes and the tasks of nursing pedagogics, particularities of formation nursing ethics of the students of medical colleges through the lens of psychological factors of pedagogical action. The requirements for teachers which should provide an effective education and training of future medical workers are defined.

Розглянуто ефекти позитивного міжособистісного впливу на прикладі суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників інституціолізованого навчання. На основі теоретичного аналізу психологічних детермінант пізнавальної активності учнів визначено можливі шляхи впливу особистісних властивостей педагога на індивідуально-психологічні особливості учнів, що лежать в основі їх пізнавальної активності. Теоретично обгрунтовано й емпірично доведено роль позитивних цінностей педагога в забезпеченні успішної реалізації пізнавального потенціалу учнів. На основі здобутків вітчизняних і зарубіжних напрямів психології особистості, зокрема, позитивної психології, описано психологічний механізм зв'язку позитивних цінностей в структурі особистості педагога з пізнавальною активністю. В результаті емпіричного дослідження встановлено, що сформованість тріади позитивних цінностей педагога "мудрість", "гуманність", "справедливість" забезпечує формування в учнів позитивних цінностей та відповідних "сил характеру", що призводить до переважання в учнів позитивних емоційних станів під час уроків, високої самооцінки та впевненості у своїх силах, сприяє формуванню внутрішньої пізнавальної мотивації. Визначено конкретні чесноти педагога тісно пов'язані з позитивними цінностями учнів, їх позитивними емоційними станами, пізнавальною мотивацією та самооцінкою. Оптимальне функціонування особистості учня в процесі навчально-пізнавальної діяльності під впливом мудрого, гуманного та справедливого педагога лежить в основі його навчальної успішності.

Встановлено, що поняття "соціальне обслуговування" та "соціальні послуги" слід розглядати в широкому та вузькому значеннях. У першому розумінні соціальне обслуговування є частиною соціальної політики - діяльністю, спрямованою на різносторонній розвиток особистості, задоволення соціальних потреб широких верств населення шляхом надання різних соціальних послуг. Соціальні послуги в широкому значенні - це послуги, спрямовані на задоволення різноманітних соціальних потреб окремих осіб чи груп населення. У другому розумінні соціальне обслуговування - це діяльність соціальних служб, спрямована на надання соціальних послуг людям, які опинилися в складних життєвих обставинах, з метою подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності. У вузькому сенсі соціальні послуги - це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на певні соціальні групи або окремих індивідів, які перебувають в складних життєвих ситуаціях і потребують сторонньої допомоги для покращення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Функції соціального обслуговування - це відносно самостійні, але тісно пов'язані між собою види діяльності, спрямовані на покращення або відтворення життєдіяльності, соціальну адаптацію та повернення до повноцінного життя соціальних груп чи індивідів, які знаходяться у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги. До таких функцій належать: економічна, реабілітаційна, адаптаційна та профілактична. До принципів соціального обслуговування належать: адресність, доступність, добровільність, гуманність, конфіденційність, комплексність, єдність вимог, профілактична спрямованість, стимулювання самостійного вирішення життєвих проблем, рівні умови для надавачів соціальних послуг.