Містяться матеріали про християнську духовність, її природу і виявлення; конфесійні та етнічні особливості духовності; історію і сьогодення буття християнства, а також законодавче забезпечення духовно-релігійного розвитку України. Розглядаються деякі аспекти функціональної природи релігійної духовності особи, християнські моральні цінності у вихованні духовності підростаючого покоління, модель християнського відродження, особливості києво-руського аскетизму. Висвітлюються основні пріоритети державної політики щодо релігії та церкви, динаміка розвитку релігійно-церковного життя в незалежній Україні, стан та проблеми забезпечення релігійно-духовних потреб етноконфесійних меншин та ін.

Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження аскетизму як особистісного і суспільного феномену. Розкрито сутність, зміст і проаналізовано значення аскетизму в житті людини і суспільства. Описано особливості аскетичних прийомів та принципів їх реалізації у процесі життєдіяльності людини в християнсько-православному аспекті. Розглянуто аскетизм як ціннісну основу саморозвитку особистості та її самореалізації. Значну увагу приділено аскетизму в історичних типах духовності, зокрема, в архаїчних суспільствах та в період зародження цивілізацій, античному суспільстві та східних культурах, західноєвропейській філософії XV - початку ХХ ст.

Освещены теоретико-методологические основы исследования аскетизма как личностного и общественного феномена. Раскрыты сущность, содержание и проанализировано значение аскетизма в жизни человека и общества. Описаны особенности аскетических приемов и принципов их реализации в процессе жизнедеятельности человека в христианско-православном аспекте. Рассмотрен аскетизм как ценностная основа саморазвития личности и её самореализации. Значительное внимание уделено аскетизму в исторических типах духовности, в частности, в архаических обществах и в период зарождения цивилизаций, античном обществе и восточных культурах, западноевропейской философии XV - начала ХХ ст.

Розглянуто розвиток та класовий характер фізичної культури періоду середньовіччя. Відзначено різноаспектність використання засобів фізичної підготовки у суспільстві. Висвітлено розвиток ігрових форм фізичного виховання. Зазначено, що з виникненням вчення гуманістів все більш уваги приділяється інтересам людини у галузі фізичного виховання.

Рассмотрено развитие и классовый характер физической культуры. Отмечена разноаспектность использования средств физической подготовки в обществе. Указано, что с появлением учения гуманистов больше внимания уделяется интересам человека в области физкультуры и спорта.

In article the development of physical training in Middle Ages which had class character is considered(examined), ruling classes solved problems(tasks) of military preparation, people used it for preparation for work, game forms of physical training are developed. With appearance of the doctrine of humanists more and more attention is given to the interests of the person in the field of physical training.

Проаналізовано творчу спадщину інтелектуалів-книжників Київської Русі, що заклали фундамент творчості в її культурі. Висвітлено пізньосередньовічні особливості вшанування преподобних Антонія та Феодосія за лаврськими текстами XVII ст., християнський аскетичний ідеал у проповіді І.Галятовського, біблійні джерела християнського аскетизму. Розглянуто твори київських майстрів церковного красномовства XVII ст. та описано семантику сюжетів Троїцької церкви Києво-Печерської лаври.

Проанализировано творческое наследие интеллектуалов-книжников Киевской Руси, заложивших фундамент творчества в её культуре. Освещены позднесредневековые особенности почтения преподобных Антония и Феодосия по лаврским текстам XVII ст., христианский аскетический идеал в проповеди И.Галятовского, библейские источники христианского аскетизма. Рассмотрены произведения киевских мастеров церковного красноречия XVII ст. и описана семантика сюжетов Троицкой церкви Киево-Печерской лавры.

Досліджено еволюцію грошей, висвітлено основні етапи історичного розвитку обмінних відносин у господарській діяльності людини. З'ясовано роль грошей у системі соціальної комунікації, охарактеризовано їх інтегративну функцію. Показано значення грошових відносин у регуляції соціальної поведінки, описано моделі розпорядження грошима (гедонізм та аскетизм), проаналізовано розвиток культури споживання у добу постмодерну. Визначено причини та наслідки перебільшення значущості грошей у суспільній свідомості у сучасній Україні. Проаналізовано взаємозв'язок грошових механізмів та базових цінностей людського буття. Висвітлено основні положення теорії суспільного вибору Д.Б'юкенена й обгрунтовано шляхи досягнення соціального консенсусу щодо функціонування грошей.

Исследована эволюция денег, освещены основные этапы исторического развития обменных отношений в хозяйственной деятельности человека. Определена роль денег в системе социальной коммуникации, охарактеризована их интегративная функция. Показано значение денежных отношений в регуляции социального поведения, описаны модели распоряжения деньгами (гедонизм и аскетизм), проанализировано развитие культуры потребления в эпоху постмодерна. Определены причины и последствия преувеличения значимости денег в общественном сознании в современной Украине. Проанализирована взаимосвязь денежных механизмов и базовых ценностей человеческого бытия. Освещены основные положения теории общественного выбора Д.Бьюкенена и обоснованы пути достижения социального консенсуса относительно функционирования денег.

Охарактеризовано символіку великодньої проповіді Іоаникія Галятовського за матеріалами гомілії "Казаніє, на Воскрісініє Господнє". Розглянуто аскетизм як результат паломницької діяльності у Києво-Печерській лаврі (КПЛ). Наведено метод введення прочанина до монументального ансамблю Троїцької церкви КПЛ. Проаналізовано вплив паломництва на формування топографії КПЛ. Описано окремі страсні сюжети у барокових розписах київської школи. Висвітлено питання есхатологічної проблематики у культурі Київської Русі.

Охарактеризована символика пасхальной проповеди по материалам гомилии "Казаніє, на Воскрісініє Господнє". Рассмотрен аскетизм как результат паломнической деятельности в Киево-Печерской лавре (КПЛ). Приведен метод ввода паломника в монументальный ансамбль Троицкой церкви КПЛ. Проанализировано влияние паломничества на формирование топографии КПЛ. Описаны отдельные сюжеты в барроковых росписях киевской школы. Освещены вопросы эсхатологической проблематики в культуре Киевской Руси.

Охарактеризовано особливості віровчень релігійних утворень духоборів і молокан, так званих духовних християн. Зазначено, що від фанатичного аскетизму христовір'я і скопців з їх вимогами відмови від усього, що може об'єднувати з існуючим укладом життя, духовних християн відрізняє діяльне, позитивне ставлення до життя, пошуки нових форм релігійного та соціального буття. Розкрито причини занепаду сект духовного християнства.

Охарактеризованы особенности вероучений религиозных образований духоборов и молокан, так называемых духовных христиан. Указано, что от фанатического аскетизма христоверья и скопцов с их требованиями отказа от всего, что может объединять с существующим устоем жизни, духовных христиан отличает деятельное, позитивное отношение к жизни, поиски новых форм религиозного и социального бытия. Раскрыты причины упадка сект духовного христианства.

С позиций православной апологетики рассмотрен обширнейший материал мирового религиозно-аскетического опыта в син- и диахроническом аспектах. Проведено отчетливое разграничение понимания аскетизма в моноте- и политеистических религиях. Изложен вопрос об аскетизме в ветхозаветном обществе, раскрыты конкретные аспекты непосредственной связи его с христианским аскетизмом. На основе конкретно-сравнительного анализа показано неоспоримое преимущество христианского аскетизма как пути совершенного богопознания и обожения человека. Опровергнуты попытки смешения христианства с неоязыческими представителями в среде старых ересей и современных псевдохристианских групп.

Освещены вопросы поэтики философствования в метафилософском дискурсе. Проанализировано социотехническое мифотворчество как феномен культуры в контексте единства утопического сознания и натуралистических мифов. Изучены особенности метафизики пути в христианстве. Рассмотрен христианский аскетизм в современном обществе. Изложены аспекты атрибута зависимости в понимании феномена ребенка, герменевтические аспекты скептицистской аналитики.

Изложены вопросы адвентистской церкви в Украине. Освещена социокультурная особенность постановки гносеологических проблем в даосизме. Раскрыты коммуникативная природа человеческого бытия в контексте библейской картины мира, природа в мифопоэтическом сознании в мифо-ритуальном аспекте. Согласовано содержание понятий гедонизма и аскетизма и показано их место в религиозно-философских системах. Рассмотрены "контакты" с иными мирами как феномен современной парадоксографии, эниологическая парадигма современности как редукция концептуальной основы немецкой средневековой мистики. Обоснованы возможности взаимодействия науки и религии. Проанализирована идея Кенозиса в богословском дискурсе христианской культурной традиции.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

Виявлено та проаналізовано взаємні кореляції ідей гедонізму й аскетизму у культурно-історичній ретроспективі. Розглянуто гедонізм і аскетизм як два полюси біполярного маргінального культурно-антропологічного феномену. З'ясовано, що традиційне протиставлення гедонізму й аскетизму в певному значенні є некоректним. Доведено, що з погляду "маргінальної антропології" їх можна розглядати як культурні концепти зі взаємно пересічними семантичними полями. Розкрито характерні особливості становлення та розвитку ідей гедонізму й аскетизму у класично-елліністичний період античності, середньовіччя, епоху Відродження та Нового часу. Виявлено історичні варіації гедонізму й аскетизму, динаміку розвитку цих явищ і специфіку їх співвідношення. Визначено взаємозв'язок гедоністичних аскетичних ідей за принципами насолоди і страждання у контексті загальних світоглядних установок переломних культурно-історичних епох. Виявлено зміни гедоністичних і аскетичних принципів. Описано зумовлену ними динаміку явищ гедонізму й аскетизму в історії культури. З'ясовано концептуальні відмінності гедоністичних й аскетичних систем, а також загальні цілі, принципи та методи, що дало змогу розглядати гедонізм і аскетизм як два полюси єдиного маргінального культурно-антропологічного феномену.

Досліджено причини, особливості та наслідки міграційних процесів, що зумовили влаштування діаспор Приазовських німців і менонітів на Півдні Російської імперії протягом XIX ст. Проаналізовано розвиток німецьких і менонітських колоній Північного Приазов'я у контексті загальноросійського виміру. Визначено загальне й особливе для німецьких і менонітських переселенців залежно від часу колонізації та природно-кліматичних умов. З'ясовано причини виникнення дочірніх колоній. Розглянуто наслідки виникнення релігійних розбіжностей та роль німецьких і менонітських общин у розповсюдженні релігійних течій і рухів серед інонаціонального населення Півдня Росії. Досліджено динаміку розвитку соціокультурних і міжетнічних відносин. За результатами дослідження зроблено висновок, що швидка природно-виробнича адаптація німецького та менонітського населення з терміновим досягненням високої прибутковості господарств була зумовлена стабільністю стереотипів соціальної поведінки колоністів, а саме: регламентацією загального життєвого укладу, аскетизмом, високою працездатністю.

Досліджено християнську етику як феномен культури у динаміці її виникнення, становлення та трансформації. Визначено конфесійні морально-етичні особливості на рівнях вищої моральності та побутовому. Виділено основні форми християнської моральності - етос святих, а також чернечий, народний християнський, католицький, православний, протестантський етос. Проаналізовано співвідношення офіційного та народного християнства, їх культури, розглянуто чернечі та мирські засади аскетизму, визначено перспективи розвитку християнської етики.

Розкрито сутність феномену психологічної смерті (ПС) і його глибинно-психологічних витоків. Проаналізовано категорію смерті у філософії, релігії, визначено її взаємозв'язок з аскетизмом, муками, членоушкодженням, релігійним фанатизмом, тероризмом. Висвітлено особливості вияву тенденції до ПС в інших тенденціях, зокрема, "повернення в утробу", тенденції до самопокарання, ізоляції від соціуму, емоційного блокування, психічного омертвіння. суїцидальної поведінки. Проведено порівняльний аналіз творчості митців (С. Далі, В. Блейка, В. Ван-Гога, Р. Магрітта), літераторів (П. Мирного, В. Підмогільного, Лесі Українки, І. Франка) із психодинамічними дослідженнями.

Раскрыта сущность феномена психологической смерти (ПС) и его глубинно-психологических истоков. Проанализирована категория смерти в философии, религии, выявлена ее взаимосвязь с аскетизмом, муками, членовредительством, религиозным фанатизмом, терроризмом. Освещены особенности выявления тенденции к ПС в других тенденциях: "возвращение в утробу", самонаказании, изоляции от социума, эмоциональной блокировке, психического омертвления, суицидального поведения. Проведен сравнительный анализ творчества художников (С. Дали, В. Блейка, В. Ван-Гога, Р. Магритта), литераторов (П. Мирного, В. Подмогильного, Леси Украинки, И. Франко) с психодинамическими исследованиями.

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

Вперше розглянуто та проаналізовано концепцію християнського анахоретства на основі феноменів: самотність, аскетизм і чернецтво. Анахоретство у контексті феномену самотності постає як усамітнення, як необхідна та внутрішня властивість людського життя. Аскетизм є ідейним підгрунтям і засобом втілення мети у анахоретстві. Як форма устрою, анахоретство є усамітненим чернецтвом, інваріантами якого, у подальшому, були келіотство й ідіоритмічні монастирі. Доведено, що анахоретство, незважаючи на відлюдницький характер подвижництва, не позбавлене комунікації. Вона присутня завдяки постійному пізнанню людиною себе та Бога на географічному, соціальному, внутрішньоособистісному та духовному рівнях. Уточнено визначення терміну християнського анахоретства. Концептуалізовано явище християнського анахоретства на теренах України, що постає своєрідним симбіозом печерництва, затворництва й ісихазму, принесеного з Візантії. Систематизовано антропологічні та метафізичні погляди Отців-відлюдників у спектрі християнської антропології. Головною категорією у них виступає поняття буття, яке розглянуто в межах онтологічної структурованості, цілісності, процесуальності, свободи та відкритості до есхатологічного горизонту. Вдосконалено аналіз релігійного та світського відлюдництва на феноменологічному, онтологічному й аксіологічному рівні. На кожному з них присутній аспект добровільної самоти, усамітнення, й є основою будь-якого відлюдництва. Висвітлено дослідження феномену аскетизму, який розуміється як шлях до релігійно-моральної досконалості й єднання з Богом.

Розглянуто проблему аскези, розуміння її глибинної суті за умов сучасної постіндустріальної споживацької цивілізації. Аскетизм проаналізовано як стратегію людської поведінки, пов'язану з цілим комплексом інших проблем. Зокрема показано складні взаємозв'язки тілесності (як даності людського буття та у світі) та аскетизму (як способу людського буття - у світі) згідно з християнською моделлю світу. Обгрунтовано базовий характер тілесності в аскезі, її визначальний вплив на будь-яку аскетичну практику, в тому числі - на душевну, внутрішню аскезу. Досліджено екзистенційну сутність християнської аскези та її функції.

Висвітлено проблеми аскетизму. В дослідженні здійснено огляд даного феномену, розкрито сутність, зміст та особливості аскетизму як духовної практики. Увагу в роботі приділено місцю аскетизму в іудейській духовній традиції.

Розглянуто соціальні витоки аскетичного ідеалу та аскетичної практики. Проаналізовано передумови виникнення аскетизму. Підкреслено особливе значення соціальних причин виникнення аскетизму. Зроблено висновок, що внутрішнім джерелом виникнення аскетичної практики є об'єктивна заданість, викликана природою та соціокультурним середовищем життєдіяльності первісної людини. Перший аскетичний ідеал став відображенням формування соціальних ідеалів, які втілювали соціально-значимі потреби, перетворивши первісну практику самообмеження в аскетизм як моральний принцип людського буття.