Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.152 + Э372.27

Рубрики:

Російське сектантство

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э378.152.18

Рубрики:

Хлисти ( "люди божі", "ізраїль" )

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано особливості віровчень релігійних утворень духоборів і молокан, так званих духовних християн. Зазначено, що від фанатичного аскетизму христовір'я і скопців з їх вимогами відмови від усього, що може об'єднувати з існуючим укладом життя, духовних християн відрізняє діяльне, позитивне ставлення до життя, пошуки нових форм релігійного та соціального буття. Розкрито причини занепаду сект духовного християнства.

Охарактеризованы особенности вероучений религиозных образований духоборов и молокан, так называемых духовных христиан. Указано, что от фанатического аскетизма христоверья и скопцов с их требованиями отказа от всего, что может объединять с существующим устоем жизни, духовных христиан отличает деятельное, позитивное отношение к жизни, поиски новых форм религиозного и социального бытия. Раскрыты причины упадка сект духовного христианства.

Розглянуто маловідомий аспект громадської діяльності російського письменника Л. М. Толстого на рубежі ХIХ - ХХ ст., пов'язаний із його тісною співпрацею з послідовниками релігійної громади духоборів. Як явище суспільного життя духоборство вперше в Російській імперії виникло в українських губерніях у другій половині XVIII ст.

Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

Комплексно досліджено український євангельський рух, його становлення та диференціацію. Проаналізовано чинники, що спричинили духовне пробудження та появу євангельського руху в Україні, богословські погляди складових руху (штундизму, баптизму, младоштунтизму, мальованства, адвентизму, євангельського християнства), тенденції, притаманні його розвитку, а також причини його диференціації. Проаналізовано правове становище українських євангельських віруючих в Російській імперії, а також їх соціально-політичні погляди.

Краєзнавча розвідка присвячена таємничій і трагічній історії православного сектанства на Вінничині у новітню добу, починаючи з часу появи перших іоаннітів до їх остаточного розгрому. Метою дослідження стала спроба зрозуміти мотиви, якими керувалися ці непохитні релігійники, твердість яких викликала подив і у звичних до всього чекістів. Джерелозначою базою дослідження слугували карні справи та недоступні раніше архівні матеріали спецслужб, оскільки відповідні публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників дуже побіжно висвітлювали історію вінницьких громад.

Розглянуто репресивні заходи радянської влади проти нелегальних сектантських угруповань на Донеччині в повоєнні часи. На основі аналізу архівно-слідчих справ репресованих за релігійні переконання осіб окреслено релігійне розмаїття сектантського підпілля, а також погляди на радянську дійсність носіїв релігійного світогляду.

Розглянуто постання реставраційної конфесії "Церква Христова" (Church of Christ) в незалежній Україні. Аналізуючи діяльність Церков Христових на українських теренах, зроблено висновок, що за останні 20 років ця реставраційна течія американського християнства стала частиною сучасного релігійного життя в Україні, пройшовши складний етап адаптації та інкультурації до українського соціокультурного контексту.

Розглянуто картографічні джерела з історії духоборів і молокан Таврійської губернії. Охарактеризовано зібрання планів поселень сектантів у архівних фондах, розкрито їх специфіку та інформаційний потенціал.

Рассмотрена проблема возникновения секты "хлыстов" и распространения в России, в том числе, и по территории Воронежской губернии в XIX - начале XX века. В качестве иллюстрации или взгляда изнутри предлагается история появления, деятельность, кризис сектантского "корабля" во главе с Василием Мокшиным с последующим его трансформированием в зарождающуюся секту "Новый Израиль".

Проаналізовано позицію Синодальної (Обновленської) церкви щодо сектантського руху в Україні впродовж 1920-х рр.; з'ясовано основні причини збільшення численності сектантських громад; простежено основні методи її полеміки із сектантами. У науковій розвідці залучено широкий спектр тогочасної релігійної періодики. Аналітично розглядаючи антисектантські доповіді та проповіді обновленців, виокремлено основні положення та мотивації боротьби обновленства зі сектантством. Також простежено динаміку відносин Синодальної (Обновленської) церкви та релігійних меншин упродовж 1920-х рр.

Простежено релігійну діяльність молокан на теренах Волинського округу впродовж 1920-х рр. На основі архівних документів виявлено основні осередки молоканства у цьому регіоні, з'ясовані особливості віровчення цієї релігійної течії, її відносини з органами влади в умовах більшовицького режиму, визначені основні причини зростання кількості їхніх громад. Так, у науковій розвідці використано дві судові справи щодо діяльності молокан, з яких довідуємося про специфіку діяльності громад молокан в межах Волинського округу. Також простежено антирелігійну політику влади щодо молоканства, висвітлені методи боротьби з молоканами.