Просторовий розподіл та переважна орієнтація молекул білків у моношарі досліджена з застосуванням кінетики поверхневого плазмонного резонансу (ППР) та мікроскопії атомних сил (МАС) підчас адсорбції фібриногену людини на поверхню золота. У роботі проведена серія специфічних імунних реакцій щоб проаналізувати адсорбційно-конформаційний стан плівок фібриногену. Отримані результати демонструють прямий зв'язок кінетичних параметрів реакції антиген-антитіло з конформацією фібриногену на межі розподілу. Застосування МАС і ППР аналізів дало можливість визначити одно-, двох- та трьох молекулярні структурні сполуки фібриногену на межі розподілу. Адсорбція фібриногену на поверхню полікристалічного золота - це складний процес, що містить: розгортання, стимульоване поверхнею, само-збирання та адсорбцію, які відбуваються конкурентно у часі. Цей результат підтверджує перспективу запропонованого підходу у біосенсорній техніці для визначення просторового розподілу та біофункціональних властивостей специфічних білків, які адсорбуються з біологічних рідин.

Описан простой, быстрый и эффективный метод выделения растворимых опухоль-ассоциированных белков из сыворотки крови онкологических больных. Метод основан на использовании гелевого стекловолокна (ГСВ) в аффинной хроматографии и колонок "Био-Гель Р-60", что позволяет выделять единичные белки из сыворотки крови. ГСВ представляет собой новый аффинный биосенсор для выделения антигена s53 человека при помощи кроличьего IgG анти-s53. Описанный метод можно использовать для очистки различных орган-специфических антигенов, представляющих интерес для биологии и медицины.

При культивировании родительской линии Jurkat (Jurkat/WT) с апоптоз-индуцирующими мкАТ к антигену CD95 (клон IРО-4) получена сублиния клеток Jurkat/A4. В отличие от клеток линии Jurkat/WT, на поверхности которых экспрессируется антиген CD95 (60 - 80 % антигенположительных клеток), доля CD95-пoлoжитeльных клеток сублинии Jurkat/A4 снижается до 4 %. Клетки сублинии Jurkat/A4 резистентны к индукции апоптоза не только агонистическими aнти-CD95 мкАТ, но и противоопухолевыми цитостатиками разных классов, которые индуцируют апоптоз клеток родительской линии Jurkat/WT. Полученные результаты не противоречат гипотезе о возможной роли рецептора CD95 и его лиганда в реализации цитотоксического действия противоопухолевых препаратов различных классов и механизмов действия.

Представлены данные о прогностическом значении композиций CD-антигенов и интенсивности их экспрессии на материале исследований 167 детей в возрасте 15 лет и моложе с первично выявленным острым лимфобластным лейкозом (ОЛЛ): 146 детей с В-линейным и 21 - с Т-линейным ОЛЛ. Для определения принадлежности к ряду и установления степени зрелости лейкозных клеток проводили иммуноцитохимические реакции с моноклональными антителами к 7 миелоассоциированным антигенам, 7 антигенам Т-клеток, 6 антигенам В-клеток и 5 антигенам дифференцировки и пролиферации. Все больные получали программное лечение BFM-90, МВ-91. У 90,4 % детей с В-ОЛЛ и 94,1 % с Т-ОЛЛ установлена ремиссия. У больных с В-ОЛЛ рецидивы отмечены в 20,8 % случаев, с Т-ОЛЛ - в 29,4 %. Наличие миелоассоциированных антигенов, а также CD34 на В-лимфобластах может служить положительным прогностическим критерием. Полнота представления характерных для В-клеток антигенов обратно коррелирует с уровнем инициального лейкоцитоза у больных с В-ОЛЛ. Экспрессия CD4 и CD8 при Т-ОЛЛ ассоциируется с крайне неблагоприятным исходом заболевания.

Гиперпродукция так называемых холодовых агглютининов (ХА) - аутоантител, которые реагируют с антигенами аутологичных эритроцитов человека, является признаком некоторых аутоиммунных заболеваний, но особенного масштаба она достигает при некоторых злокачественных новообразованиях крови, когда ХА имеют моноклональную природу. Доказано, что моноклональные ХА вырабатываются В-лимфоцитами, которые для построения тяжелых цепей иммуноглобулиновых рецепторов всегда используют один и тот же генный сегмент - V4-34. На основании данных доступной литературы и собственных экспериментов автор предлагает гипотезу, согласно которой существенная часть нормальных В-лимфоцитов периферической крови человека, которые экспрессируют продукт V4-34, обладает способностью реагировать с аутологичными эритроцитами и удаляется из репертуара иммунной системы благодаря механизму, напоминающему "бомбу замедленного действия". Этот механизм срабатывает тогда, когда аутореактивные лимфоциты активируются в периферических лимфоидных органах через рецептор CD40. Дефект в этом механизме негативной селекции, обусловленный действием онкогенных вирусов или других факторов, возможно, приводит к экспансии определенных аутореактивных клонов клеток, экспрессирующих ХА, и их злокачественной трансформации.

У 32 больных с серозными эпителиальными опухолями яичников различной степени дифференцировки определена экспрессия белков - регуляторов апоптоза p53, Bcl-2 и антигена, ассоциированного с пролиферацией клеток (АПК). Установлено, что избыточная экспрессия мутантного белка p53 и АПК характерна для низкодифференцированных злокачественных опухолей яичников, отличающихся крайней степенью злокачественности, агрессивным течением заболевания и обширной распространенностью процесса по классификации FIGO (IIIc и IV). Опухоли с высокой степенью дифференцировки отличаются отсутствием экспрессии мутантного белка p53, низким индексом пролиферации опухолевых клеток и повышенной экспрессией белка Bcl-2. Определение экспрессии белков p53, Bcl-2 и АПК в ткани опухолей яичника, на основе полученных данных, может быть использовано для прогноза заболевания и коррекции терапии.

Методом иммунопреципитации с использованием органоспецифической антипочечной сыворотки идентифицирован мембранный гетероорганный антиген МА-50 в составе клеток асцитной гепатомы Зайдела крыс. Специфическое связывание органоспецифической антипочечной сыворотки и моноспецифической сыворотки против МА-50 с поверхностью культивируемых клеток гепатомы НТС и неопухолевых миогенных клеток L6 свидетельствует об экспрессии на их наружных мембранах исследуемого гетероорганного антигена МА-50. Исследовали влияние указанных иммуносывороток на синтез ДНК в этих культивируемых клетках. Показано, что ингибирующий эффект поликлональных антител зависит от их концентрации в среде и варьирует в пределах 13 - 53%. Представленные результаты позволяют сделать вывод о причастности исследуемого антигена к процессу клеточной пролиферации.

Полиреактивные антитела (ПРАТ) сыворотки крови мышей, способные неспецифически связываться с разнообразными серологически неродственными антигенами, оказывают существенное влияние на пролиферативные свойства трансформированных 3-метилхолантреном фибробластов мыши линии L929. Кратковременная обработка клеток L929 препаратом ПРАТ или их совместное культивирование приводит к подавлению зависимого от плотности культуры торможения деления клеток и, как следствие, к значительному увеличению (по сравнению с контролем) митотического индекса в поздние сроки культивирования. При этом количество гигантских клеток оставалось на уровне контроля. ПРАТ способен оказывать существенное влияние и на развитие опухоли, индуцированной у мышей C57Bl введением им подкожно клеток карциномы Льюис (КЛ). Предварительная обработка клеток КЛ препаратом ПРАТ приводила к значительному ускорению развития опухоли по сравнению с контролем. К подобному эффекту приводило также внутримышечное и/или подкожное введение ПРАТ мышам перед или после инъекции им клеток КЛ.

Досліджено етіологію бактеріальної легеневої інфекції у хворих з хірургічними формами хронічних неспецифічних захворювань легень у процесі їх виникнення та формування. Викладено принципи застосування електромагнітних полів надвисокої частоти (НВЧ) у дітей, хворих на бронхіальну астму. Встановлено ефективність упровадження НВЧ-пунктури та використання електродіагностики "Ріодораку" в комплексному санаторно-курортному лікуванні дітей. Проаналізовано вплив людського статевого стероїду прогестерону на диференційовані антигени (CD3, CD4, CD8, CD4/CD8, CD16) лімфоцитів у хворих із хронічним легеневим серцем у експерименті in vitro. Наведено результати аерополінологічних та алергологічних досліджень етіологічного чинника зимово-весняного полінозу на курортах Південного берега Криму.

Вивчено частотний розподіл антигенів HLA локусів A і B у 138 хлопців 14-18 років із затримкою статевого розвитку (ЗСР) I-III ступеня, що мешкають на північному сході України. Встановлено збільшення частоти визначення антигенів A28 і B40, гаплотипів A1-B40, A28-B40, A10-B40. Визначено позитивні і негативні асоціації між деякими антигенами HLA і ЗСР. Розраховано відносний і атрибутивний ризик формування ЗСР.

Встановлено, що реалізація тіолопрівних механізмів у реакції взаємодії імуноглобулінів сироватки крові з моноспецифічними сироватками відбувається за рахунок модифікаційних змін вмісту білкових SH- і SS-груп. Ці показники свідчать про характер неспецифічних змін структурно-конформаційного стану білкових молекул в реакції "антиген-антитіло".

В роботі наводяться результати вивчення іммуногенних властивостей пропонованих препаратів на телятах. Встановлено, що всі препарати захищали від прямого зараження вірусами ІРТ, ПГ-3.

У результаті проведеної комплексної терапії з використанням кріоконсервованої тканини тимуса відмічено позитивний клінічний ефект, а також нормалізацію функціонування T-системи імунітету, зниження сенсибілізації організму ендометріоїдними тканинними антигенами, пригнічення запальних реакцій.

Рассмотрены этапы развития учения о цитотоксинах (ксеногенных антителах) от создания антиретикулярной цитотоксической сыворотки (АЦС) Богомольца до использования моноклональных антител в биологических исследованиях и медицине. Описано использование АЦС при различных заболеваниях и механизмы ее действия; получение других противоорганных и противотканевых цитотоксических сывороток и установление эффектов их действия в эксперименте; использование ряда цитотоксических сывороток в угнетающих или стимулирующих дозах в медицине и сельском хозяйстве; недостатки цитотоксических сывороток (поликлональных ксеногенных антител). Проанализирован опыт использования моноклональных антител для идентификации белковых структур, отдельных антигенных детерминант, установления их роли при различных заболеваниях. Приведен обзор использования моноклональных антител для лечения ряда заболеваний. Отмечены успехи в усовершенствании техники получения моноклональных антител.

В роботі наведено результати різнобічного вивчення біологічних властивостей збудників бактеріальних хвороб сільськогосподарських культур, квітів та деревних рослин.

Досліджено вплив тривалого лікування еналаприлу малеатом на функціональний стан серцево-судинної системи хворих на нефрогенну артеріальну гіпертензію. Проаналізовано основні причини виникнення вад клапанів серця та особливості диференційної діагностики між кальцинуючою хворобою серця та ревматичними пошкодженнями зазначених клапанів. Детально розглянуто епідеміологічні закономірності хронічних неспецифічних захворювань легень, актуальні питання профілактики інтраамінної інфекції, а також теоретичні та практичні аспекти застосування магнітолазерного опромінення крові у хворих на системний червоний вовчак з HBs-антигенемією. Внесено ряд пропозицій щодо характеристики динаміки клінічної симптоматики поперекового остеохондрозу хребта за умов використання у комплексній терапії антагоніста кальцію нікардипіну. Удосконалено терапевтичну схему для лікування хворих на ревматоїдний артрит з урахуванням побічної дії нестероїдних протизапальних препаратів на шлунково-кишковий тракт.

Розглянуто питання вимірювання електростатичного поля Землі для потреб сільського господарства, отримання гіперімунних сироваток на неінактивовані антигени. Висвітлено нові методи прогнозування та оцінки гібридів шовковичного шовкопряда, лікувальну й економічну ефективність бровермектину у випадку саркоптозу свиней. Досліджено взаємодію ознак багатоплідності та великоплідності на ріст і збереженість поросят, особливості системи ринкового управління підприємством, стан безготівкових розрахунків за ринкових умов. Визначено систему факторів, що впливають на рівень енерговитрат у процесі виробництва, переробки та транспортування молока.

Проведен анализ состояния иммунологической реактивности при ожоговой патологии у детей. Изучены факторы, оказывающие влияние на функциональное состояние лейкоцитов крови. Выявлено резкое снижение показателей клеточного и гуморального иммунитета пропорциональное тяжести травмы до развития вторичных иммунодефицитов по Т-независимому типу. Наибольшее супрессирующее влияние на активность Т-лимфоцитов оказывает белковая фракция аутологичной сыворотки. При этом выявлено снижение толерантности к аутологичным антигенам с гиперпродукцией аутоантител, фиксированных в большинстве случаев на эритроцитах. Потенцирующее действие на развитие аутоиммунных реакций оказывают вещества, находящиеся в безбелковой и глобулиновой фракции аутологичной сыворотки обожженных.

Вивчено вплив введення самицям щурів радіоактивного йоду-131 у малій дозі (150 мкКи) на розвиток мозку щурят - нащадків цих самиць. Імуногістохімічне дослідження мозку новонароджених щурят, ембріогенез яких відбувався при інкорпорації йоду-131, проводили за допомогою моноклональних антитіл до ядерного антигена клітинної проліферації. Показано, що одноразове введення йоду-131 у вказаній дозі в період ембріогенезу викликає помітне зниження проліферативної активності клітин низки відділів мозку новонароджених щурят. Найбільше зниження проліферативного індексу в зовнішньому шарі мозочка спостерігалося при введенні йоду-131 на 16-й день ембріогенезу (початок функціонування щитовидної залози плода).

Иммуногистохимия - важный дополнительный метод в морфологическом исследовании опухолей. Иммуногистохимическое определение белков промежуточных филаментов, онкофетальных, ткане- и органоспецифических антигенов важно для уточнения гистогенеза и дифференциальной диагностики анапластических опухолей. Представлены примеры диагностического применения с этой целью некоторых панелей моноклональных антител.