Рассмотрены этапы развития учения о цитотоксинах (ксеногенных антителах) от создания антиретикулярной цитотоксической сыворотки (АЦС) Богомольца до использования моноклональных антител в биологических исследованиях и медицине. Описано использование АЦС при различных заболеваниях и механизмы ее действия; получение других противоорганных и противотканевых цитотоксических сывороток и установление эффектов их действия в эксперименте; использование ряда цитотоксических сывороток в угнетающих или стимулирующих дозах в медицине и сельском хозяйстве; недостатки цитотоксических сывороток (поликлональных ксеногенных антител). Проанализирован опыт использования моноклональных антител для идентификации белковых структур, отдельных антигенных детерминант, установления их роли при различных заболеваниях. Приведен обзор использования моноклональных антител для лечения ряда заболеваний. Отмечены успехи в усовершенствании техники получения моноклональных антител.

Загальновідомо, що антинуклеарні антитіла (АНА) є діагностично важливими за аутоімунних захворювань. Проте залишається нез'ясованою роль цих антитіл в етіології конкретних захворювань і особливо у разі вагітності. Важливим залишається також питання вибору діагностичного методу визначення АНА та його стандартизація. Розглянуто принципи визначення АНА, захворювання, які найбільш часто зустрічаються, і специфічні АНА, які виявляють за цих захворювань.

На сегодня стало общеизвестно, что антинуклеарные антитела (АНА) являются диагностически важными при аутоиммунных заболеваниях. Однако остается спорной роль этих антител в этиологии конкретных заболеваний и особенно при беременности. Важным остается также вопрос выбора диагностического метода определения АНА и его стандартизации. Рассмотрены принципы определения АНА, наиболее часто встречающиеся заболевания, и специфические АНА, которые выявляют при этих заболеваниях.

Впервые изложено новое представление об иммунологической защите человека, основанное на открытии основного компонента защиты организма при патологии - стресс-антител и антистрессовой иммунотерапии. Стресс-антитела, как второй уровень иммунологической защиты после нормальных антител, представлены на физическом уровне Бытия и семи энергетических уровнях. Приведены эзотерические сведения о Человеке и Мире, в котором он живет.

Винайдено зміни в структурі вуглеводного компонента імуноглобулінів G у випадку HBV/HCV-інфекції та прееклампсії. У разі HBV-інфекції частота виявлення корової фукози та кінцевих галактоз у складі N-гліканів IgG нижча, ніж у нормі та у випадку HCV-інфекції. За умов прееклампсії в структурі вуглеводної частки IgG зменшується вміст корової фукози, кінцевих галактоз та роздільних N-ацетилглюкозамінів. Вперше визначено N-глікани в структурі легких ланцюгів IgG у випадку ускладненої прееклампсією вагітності. З'ясовано, що вони мають дегалактозильовані олігосахаридні ланцюги. За ступенем фукозильованості та наявністю роздільного N-ацетилглюкозаміну ці N-глікани відрізняються в матері та плода за умов преекламсії різного ступеня тяжкості. Досліджено вуглеводний компонент імуноглобулінів G, виділених з імуноглобулін G-фібронектинових комплексів за нормальної вагітності та прееклампсії. Ідентифіковано N-глікани на легких ланцюгах таких IgG у разі ускладненої прееклампсією вагітності. Вони дегалактозильовані незалежно від її ступеня тяжкості. N-глікани легких ланцюгів імуноглобулінів G, які виділено з ретроплацентарної сироватки за умов прееклампсії тяжкого ступеня, завжди мають кінцеву галактозу у своєму складі. Встановлено, що у випадку HBV- та HCV-інфекції, а також за умов прееклапсії фібронектин плазми (сироватки) деградований. Поліпептидний спектр його фрагментів різний за вірусних гепатитів та патології вагітності. Показано, що за умов HBV- та HCV-інфекції й прееклампсії з IgG взаємодіє не тільки нативна форма фібронектину, але й його фрагменти. Виявлено підвищення кількості

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Рассмотрены структура и функции иммуноглобулинов человеческого организма. Освещены возможности применения иммуноглобулинотерапии (способа лечения с помощью антител) при различных заболеваниях и патологических состояниях. Раскрыты основы генетического контроля разнообразия антител и методы их определения. Охарактеризованы наследственные иммунодефицитные заболевания, обусловленные нарушениями гуморального звена иммунитета. Дана информация о преимуществах, показаниях к применению, дозировке и режиме введения препаратов иммуноглобулинов, а также их побочных эффектах.

Приведены современные данные о структуре и функции иммуноглобулинов, а также о неисчерпаемых возможностях иммуноглобулинотерапии, т.е. способов лечения при помощи антител, при различных заболеваниях и патологических состояниях человеческого организма. Изложены результаты исследований в области иммуноглобулинотерапии герпесвирусных инфекций. Исследованы структура и функции иммуноглобулинов человеческого организма. Описаны биологические свойства и классификации антител, а также иммуноглобулины класса G, A, M, E, D. Дана сравнительная характеристика иммуноглобулинов различных классов. Рассмотрены основы генетического контроля разнообразия антител и основные методы их определения и стадии оценки гуморального иммунитета. Даны рекомендации к применению препаратов иммуноглобулинов в клинической практике. Исследована местная иммуноглобулинотерапия опоясывающего герпеса и др.

Изучен процесс аффинного созревания антител в ходе развития гуморального иммунного ответа у мышей BALB/c на введение миоглобина мышцы лошади. Для проведения этих исследований использован новый метод определения аффинности высоко- и низкоаффинных антител, присутствующих в смеси. Применение этого метода позволило получить основные характеристики гуморального иммунного ответа в ходе его развития на Т-зависимый белковый антиген. Установлено, что аффинность антител, их количество, а также доля высокоаффинных специфических антител постепенно возрастают в процессе развития иммунного ответа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.325.5

Рубрики:

Антитіла (імунні тіла)

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*74*727 + Р252.325.5

Рубрики:

Біологія людини

Антитіла (імунні тіла)

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогоднішній день напрямком імунології, що стрімко розвивається, є абзимологія. У разі потрапляння до організму бактерій, вірусів, хімічних речовин та токсинів спостерігається високий вміст антитіл, які відіграють важливу роль у захисті організму від шкідливих чинників. Зазвичай антитіла, що містяться в молоці та молозиві, завдяки каталітичному центру здатні не лише зв'язуватися з патогенними мікроорганізмами, а гідролізувати їх ДНК та РНК. Такі антитіла відомі нам як абзими. Проаналізовані дані останніх років сприяють розробленню нових медичних препаратів для боротьби із невиліковними захворюваннями, основою яких є біоінженерні конструкції з абзимів.