Розглянуто внутрішню форму слова в українській та російській мовах як явище, для якого характерна діалектична єдність синхронічного та діахронічного. Висловлено тезу про те, що між творенням лексико-семантичних варіантів та появою гомогенних омонімів немає чіткої межі, бо це одне і те саме мовне явище на різних рівнях свого існування.

Розглянуто питання лексико-семантичної деривації. Проаналізовано особливості творення лексико-семантичних варіантів багатозначного слова. З'ясовано способи лексико-семантичної деривації. Досліджено парадигми лексико-семантичних варіантів і різновиди зв'язку між ними. Виділено типи моделей творення багатозначного слова.

Моделі формування багатозначних слів недостатньо досліджено у науковій літературі. Зроблено спробу заповнити цю прогалину на матеріалі східнослов'янських мов. Особливу увагу приділено аналізу моделі "назва людини за професією - назва людини за ознакою характеру", здійснено порівняння семантичного розвитку назви людини за професією не тільки у східнослов'янських, а й в інших індоєвропейських мовах.

На підставі даних українських діалектних словників - вітчизняних і закордонних, проаналізовано моделі формування багатозначного слова (БС). У мовознавчому аспекті з використанням відомих, зокрема, у психології та психолінгвістиці, матеріалів і лінгво-психологічних авторських спостережень розглянуто проблеми перенесення назв з одного референта на інший. Запропоновано наукову систематизацію моделей формування компонентів внутрішньослівних парадигм БС і їх типів, до складу яких віднесено моделі творення семантично тотожних лексико-семантичних варіантів.

На основе данных украинских диалектных словарей - отечественных и зарубежных, проанализированы моделі формирования многозначного слова (МС). В языковедческом аспекте с использованием известных, в частности, в психологии и психолингвистике, материалов и лингво-психологических авторских наблюдений рассмотрены проблемы переноса названий из одного референта на другой. Предложена научная систематизация моделей формирования компонентов внутрисловарных парадигм МС и их типов, в состав которых отнесены модели создания семантически тождественных лексико-семантических вариантов.

Розглянуто специфіку формування сучасної мовної картини світу в свідомості молоді у філософсько-освітньому контексті, досліджено проблеми, які виникають під час цього процесу.

Досліджено зміни в праксеологічній мовній картині світу (назви людей, що працюють в сільському господарстві) та з'ясовано їх причини в контексті розвитку економіки і освіти.

У філософсько-освітньому контексті розглянуто специфіку формування мовної картини світу (МКС), в змісті якої виділено два рівні: референтно-узагальнювальний рівень, тісно пов'язаний з концептуальною картиною світу, і категоріально-узагальнювальний. Відзначено, що МКС впливає на світогляд особистості, але формує її сам світ, з одного боку, і незалежна від мови концептуальна точка зору людини на нього, з іншого. МКС має свої особливості організації та закони розвитку, а саме: зв'язок звукових оболонок з новими значеннями визначається вже існуючою системою відношень між комплексами звуків і референтами. Актуалізовано значення слова як елемента лексико-семантичної системи мови, яке реалізується у складі тієї або іншої лексичної парадигми. Обгрунтовано тезу домінування МКС, набутої у часи становлення особистості і яка є основою та інструментом для пізнання світу, в той же час, сформована у процесі соціалізації МКС є базовою для філософської, хімічної, фізичної та інших картин світу.

В философско-образовательном контексте рассмотрена специфика формирования языковой картины мира (ЯКМ), в содержании которой выделено два уровня: референтно-обобщающий уровень, тесно связанный с концептуальной картиной мира, и категориально-обобщающий. Отмечено, что ЯКМ влияет на мировоззрение личности, но формирует его сам мир, с одной стороны, и независимая от языка концептуальная точка зрения человека на него, с другой. ЯКМ имеет свои особенности организации и законы развития, а именно: связь звуковых оболочек с новыми значениями определяется уже существующей системой отношений между комплексами звуков и референтами. Актуализировано значение слова как элемента лексико-семантической системы языка, которое реализуется в составе той или иной лексической парадигмы. Обоснован тезис доминирования ЯКМ, приобретенной во времена становления личности, и которая является основой, а также инструментом для познания мира; в то же время, сформированная в процессе социализации ЯКМ является базовой для философской, химической, физической и других картин мира.

In the article the specific of forming of linguistic picture of the world is examined in consciousness of young people in philosophical-educational context, problems which arise up during this process are marked.

Проведений аналіз свідчить, що специфіка національно-культурного розвитку нації, особливості психічного складу та історичних традицій спричиняють суттєві відмінності в сприйнятті здоров'я в контексті ієрархії цінностей. З цього погляду, здоров'я в українській етноспільноті займає одне з провідних місць, оскільки без нього втрачають сенс такі цінності, як багатство та краса. Сучасна ситуація глобалізації та взаємовпливів культур, безперечно, призводить до перегляду та модифікації національно-культурних цінностей, однак у своїй цілісності не руйнує базових ціннісних стереотипів, у тому числі про фізичне виховання.

Розглянуто мовну картину світу (МКС) як філософську проблему. Проаналізовано концептуальні засади формування МКС, розкрито освітній аспект її поліфункціональності. Увагу приділено особливостям формування природної та морально-етичної МКС у філософсько-освітньому контексті. Показано можливості використання потенціалу МКС у процесі раціонального, фізично-трудового та морально-етичного виховання. Розглянуто комунікативно-освітні засади формування МКС за умов інформаційного суспільства.

Розглянуто специфіку формування наукової мовної картини світу у свідомості молоді у філософсько-освітньому аспекті, досліджено проблеми, які виникають під час цього процесу.

Вперше визначено мовну картину світу у філософсько-освітньому дискурсі, вивчено взаємодію раціональної й ірраціональної форм пізнання у процесі становлення даної картини, її роль у формуванні креативної, гуманітарно-спрямованої мовної картини світу, проаналізовано специфіку її утворення на рівні загального (національна мова), окремого (мова соціальної групи) й одиничного (мовна картина світу особистості). Науковий, фізично-трудовий та морально-етичний компоненти мовної картини охарактеризовано як засоби репрезентації концептуальної картини світу, яка осягається молодим поколінням в контексті основних напрямів навчально-виховного процесу - раціонального, фізично-трудового, морально-етичного. Обгрунтовано ефективність суб'єкт-суб'єктної освітньо-виховної парадигми у процесі становлення мовної картини світу, показано своєрідність утворення даної картини як чинника захисту національної ідентичності молодого покоління за умов глобалізації.

Розкрито особливості формування комунікативної компетентності як складової професійної компетентності, що забезпечує ефективність підготовки молодого фахівця, а саме – його конкурентоспроможність, адже сучасній Україні потрібен фахівець, здатний максимально використовувати свій потенціал, мобільність, виявляти гнучкість і професійну ерудицію на основі наявних знань та досвіду.

Розглянуто проблеми сучасного фізичного виховання. Виділено деякі актуальні для сьогодення проблеми фізичного виховання, досліджено ці проблеми у соціально-економічному контексті, окреслено деякі шляхи удосконалення фізичного виховання. Наголошено, що зміни на краще у сфері фізичного розвитку й охорони здоров’я дітей можна вирішувати лише у комплексі і спільними зусиллями різних соціальних інститутів, до яких належить й освіта.

Розглянуто, як люди з особливими потребами в епоху глобалізації гостро відчувають негативний вплив багатьох соціальних проблем, пов'язаних з освітою та працевлаштуванням. Підсумовано, що освіта, соціально-педагогічний вплив на особистість є інструментами вирішення однієї з основних проблем у суспільній та державній політиці щодо дітей з інвалідністю – їх соціальної реабілітації, адаптації та інтеграції у суспільство.

Розглянуто проблему гуманізму в освіті. Висвітлено завдання подальшої науково-практичної розробки гуманістичної освітньої парадигми та її впровадження в практику роботи навчальних закладів різних рівнів акредитації, що надають освітні послуги всім дітям і молоді, у тому числі й особам з обмеженими можливостями.

Розглянуто теоретичні питання, пов'язані з фізичною культурою особистості в контексті гуманістичної парадигми освіти. Проблема здоров'я та здорового способу життя завжди була й буде пріоритетною в розвитку будь-якого суспільства. Для формування повноцінного, багатогранного розвитку особистості неодмінною складовою частиною виступає здоров'я людини. Аспекти здоров'я людини - духовний, соціальний, психологічний, інтелектуальний, емоційний, фізичний й особистісний - однаково важливі та взаємопов'язані.

Основне завдання цієї праці - проаналізувати проблеми зі станом здоров'я дітей в Україні й показати способи його покращання. Особливе місце та відповідальність за оздоровчу діяльність відводиться освітній системі, а тому саме цю систему розглянуто. Ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів і педагогів до здоров'язберігального навчального процесу, формування в дітей активної позиції щодо зміцнення й збереження власного здоров'я. Аналіз діяльності загальноосвітніх закладів України дозволив виділити складники цієї діяльності, яка повинна поєднувати різноманітні форми та види роботи: корекцію порушень здоров'я з використанням комплексу оздоровчих заходів без відриву від навчального процесу; форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів; розробку й реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок дотримання здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок; заходи, що сприяють збереженню й зміцненню здоров'я вчителів й учнів; створення умов для їх гармонійного розвитку тощо.

Зроблено висновок, що однією з нагальних освітніх проблем сьогодення є належна професійна підготовка молоді, важливим показником якої є зв’язок комунікативної компетентності з фаховою підготовкою особистості, зумовлений тим, що практична соціально-педагогічна діяльність проблематична без ефективної реалізації комунікативної функції соціальними педагогами.

Проаналізовано та узагальнено досягнення дослідників проблеми фізичного особистісно орієнтованого виховання в контексті гуманістичної парадигми. Збереження й зміцнення здоров'я сприяє виконанню людиною своїх функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту. Основним завданням освіти є виховання гармонійно розвинутої особистості. У цьому разі слід приділяти належну увагу і фізичному, і моральному розвитку.

З'ясовано закономірності функціонування та розвитку фізичної культури в системі освіти, а також особливості формування здорового способу життя підростаючого покоління. Визначено зміст роботи щодо формування фізичної культури та здорового способу життя дітей. Для успішної діяльності з покращання здоров'я слід активізувати зусилля людей, які повинні турбуватися про себе. Саме тому зміни на краще є можливими за умови формування (передусім у закладах освіти) у свідомості людей уявлення про їх активну участь у розв'язанні питань збереження власного здоров'я, формування у свідомості уявлення про доцільність дотримання здорового способу життя.