Досліджено функціонально-семантичні особливості адвербіального епітета в поетичному дискурсі представників національно-культурного відродження 1960-х рр. Визначено зумовленість стилістичного потенціалу прислівника його категоріальними ознаками та з'ясовано загальні особливості, яких набуває прислівник, виконуючи стилістичну функцію адвербіального епітета. Прислівникові епітети структуровано за 4-ма основними групами значень: емпіричні, раціональні, посилювальні та порівняльні. Проаналізовано кожну окрему семантичну групу та визначено найпродуктивніші з них для поетичного мовлення шістдесятників. Встановлено лексико-семантичні зв'язки між адвербіальними епітетами (синонімія, антонімія). Охарактеризовано функції адвербіальних повторів у творах шістдесятників і особливості використання таких повторів на різних рівнях мовної системи (фонетичному, лексичному та синтаксичному), досліджено прислівникові епітети-оказіоналізми в семантичному та морфологічному аспектах. Розкрито значення адвербіального епітета для формування стилістичних фігур - антитези, градації, ампліфікації. Виявлено роль прислівникового епітета як невід'ємного семантико-стилістичного складника метафоричного контексту.

  Скачати повний текст

Вперше в українській лінгвістиці зроблено комплексний структурно-семантичний і функціонально-стилістичний аналіз антонімічного слововживання в поезії XX ст. Обгрунтовано теоретичні засади антонімії, запропоновано визначення поетичних антонімів, антонімічних біномів, антонімічно-синонімічних парадигм. Виявлено ключові опозиції в поетичному дискурсі з урахуванням позитивної та негативної маркованості їх конституентів. Розглянуто симетричні й асиметричні антонімічні пари, запропоновно структурну, морфологічну та функціонально-семантичну класифікації опозицій. Проаналізовано зв'язок антонімії з полісемією та синонімією. Встановлено парадигматичні та синтагматичні властивості лексем із протилежними значеннями. Досліджено функції антонімів у семантичній організації речення, виділено синтаксичні моделі, в яких функціонують лексичні опозиції у мові української поезії XX ст. Визначено особливості структурно-семантичної організації оксиморонних синтагм. Запропоновано функціонально-семантичну класифікацію оксиморонів. Проаналізовано стилістичні функції художніх засобів, утворених на базі антонімічних пар. Обгрунтовано принципи укладання "Словника антонімів поетичної мови" як одного з можливих підходів до лексикографічного опрацювання мови української поезії. Уперше укладено словник антонімів української поетичної мови.

  Скачати повний текст

Визначено лінгвістичний статус внутрішньої форми слова, з'ясовано її креативну суть. На підставі вивчення фактичного матеріалу (5 000 внутрішньоформних лексем, які входять до різних тропеїчних структур) розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у поетичному тексті (асоціативно-образну, креативно-регенерувальну, експресивно-відображальну, тропотвірну, когезійну функції). Проаналізовано асоціативні та образотвірні можливості внутрішньої форми слова, її конструювальні, аперцепційні, тропотвірні властивості, вплив на поетичний ідіостиль. На підставі аналізу текстів української поезії 1960 - 1990 рр. доведено, що результатом асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є вторинне переосмислення, тропеїзація номінації, конструювання та аперцепційний фон семантики оказіонадізму та лексем-складників паронімічної атракції, оскільки внутрішня форма є одним із засобів креативного бачення "картини світу" автором та реципієнтом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано та систематизовано наукові підходи літературознавців материкової України та діаспори до проблеми поетики неокласичного сонета, виявлено тенденції та закономірності розвитку наукової думки від дискусій навколо жанру до потрактування сонетних текстів у дискурсі сучасних літературознавчих теорій. Розкрито, що тексти сонетів неокласиків прочитано як багаторівневу образну структуру, у котрій образ твору проявляється на ейдетичному, хронотопному, композиційному, лексико-стилістичному та версифікаційному рівнях і втілює різні способи переживання неокласичного ідеалу київськими, львівськими та празькими сонетярами. Використано новітній літературознавчий інструментарій та охарактеризовано міру дотримання канону та відхилень від нього у творчості кожного з неокласиків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні етапи історичного розвитку української урбаністичної лірики. Простежено еволюцію літературознавчих підходів до виокремлення й аналізу урбаністичної тематики та поетики. Досліджено та систематизовано наявний у сучасному літературознавстві понятійно-термінологічний апарат, який застосовується для аналізу творів на урбаністичну тему (урбанізм, міський пейзаж, міський текст, метатекст, міфогеографія, символіка та міфологія міського тексту). Уточнено, семантично поглиблено й адаптовано для практичних потреб літературознавчого аналізу зміст понять "дискурс міста", "топос міста", "часово-просторова та предметно-тематична локалізація міського топосу". Охарактеризовано принципи сюжетної та предметно-образної організації міського поетичного топосу. Розроблено топологію аксіологічно-оцінних настанов, що визначають авторську концепцію міста у творі. Висвітлено основні семантичні моделі розгортання міського топосу у вітчизняній урбаністичній ліриці кінця XIX - середини XX ст.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз типологічних особливостей діалогу й обгрунтовано доцільність наукової розробки діалогічного аспекту розгляду рок-творів як творів недослідженої сфери художньої творчості. Запропоновано нові підходи до розуміння рок-жанру як особливого ліричного жанру пісенного слова з самобутньою суб'єктною організацією, щодо природи діалогічних відносин у рок-творах, трактування понять "рок-автор" і "рок-герой", осмислення зв'язку між рок-поезією та головними засадами "філософії спілкування". Роглянуто рок-твір у діалогічному аспекті, грунтуючись на філософії діалогу.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу комплексного та порівняльно-типологічного аналізу експресивно-виражальних засобів, характерних для творів П.Тичини, М.Рильського, Є.Маланюка, Є.Плужника, Б.-І.Антонича, С.Гординського, Г.Аполлінера, М.Жакоба, П.Реверді, П.Елюара, П.Ж.Жува, Л.Арагона, поетів Рошфорської школи та інших з метою вивчення й інтерпретації поетичних текстів зазначених авторів, а також для з'ясування та класифікації нових на той час мовних засобів виразу поетичної думки. Установлено та порівняно експресивно-виражальні можливості лексичних, синтаксичних, морфологічних одиниць в українській та французькій поезії першої половини XX ст. У контексті мовознавчої проблематики досліджено синтез мистецтв (поезії, музики та живопису). Розглянуто синтетичні способи досягнення у поетичному творі музичного та живописного ефектів.

  Скачати повний текст

Представлено дослідження феномену експериментальної прози 1920-их р., зокрема, комплексний аналіз крізь призму екстраполяції поезії в прозу творів Є. Плжуника, І. Дніпровського й Юліан Шпола. Висвітлено проблемні питання експериментального прозописьма, з'ясовано його специфіку, особливості становлення. Розкрито тенденції розвитку епосу 1920-х р. Проаналізовано науково-критичний контекст періоду Розстріляного відродження, а також стан сучасного літературознавства щодо проблеми дослідження. Розроблено відповідний термінологічний та методологічний апарат. З'ясовано основні шляхи екстраполяції у межах виокремлених дискурсів поетичної та прозової спадщини Є. Плужника. Висвітлено риси експресіонізму архівних творів І. Дніпровського, які вперше подано в дослідженні. Продемонстровано на рівнях образів і художніх засобів аспекти літературного експериментування Юліан Шпола в романі та поезії. Визначено основні моделі екстраполяції.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне функціонально-естетичне дослідження виражально-зображальних засобів поетичної мови шістдесятників. Розглянуто суспільно-історичні умови формування світогляду та поетичного стилю письменників, охарактеризовано естетичне підгрунтя та роль української національної традиції в індивідуально-авторській мовотворчості. Визначено принципи гармонізації змісту та форми поезій шістдесятників, проаналізовано особливості використання ними можливостей різнорівневих мовних засобів і прийомів образного відображення дійсності, що сприяють увиразненню та естетизації мови їх поетичних творів.

  Скачати повний текст

Визначено місце і функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа в суб'єктній структурі поетичного цілого на матеріалі української поезії початку XX ст. Розглянуто історію появи та теоретичний розвиток поняття "ліричний герой". Наведено визначення понять "ліричний суб'єкт" та "ліричний персонаж", розглянуто архітектонічний принцип їх взаємозумовленості та взаємовизначеності. Узагальнено можливі естетичні моделі співвідношення ліричного суб'єкта з ліричними персонажами, виявлено їх найбільш характерні модифікації на прикладі творчості відомих українських поетів. Окреслено естетичні функції ліричного суб'єкта і ліричного персонажа. Досліджено моделі взаємин автора-творця, ліричного суб'єкта та персонажів у ліричних творах М.Вороного, Х.Алчевської та М.Семенка, показано різноманітність і специфіку авторського буття. Встановлено зв'язок між типом поетичного буття автора-творця та структурою поетичного висловлювання, виявлено та описано різні типи "суб'єктно-суб'єктної" взаємодії.

  Скачати повний текст

Наведено періодизацію терміну існування українського сонета на основі виявлення ключових моментів його генетичного розвитку у світлі жанрово-строфічних модифікацій. Досліджено видозміни сонетної форми на сучасному етапі літературного процесу. Окреслено трансформації українського вінка сонетів у контексті його еволюції. Визначено роль та місце сонета у процесі становлення української літератури.

  Скачати повний текст

Визначено найбільш характерні образи, що функціонують у поетичних ідіолектах О.Олеся, П.Тичини, М.Рильського. Здійснено структурно-семантичний аналіз ключових образів лірики означених поетів, виявлено спільні та відмінні риси в образних системах митців, встановлено особливості індивідуально-авторських стилів О.Олеся, П.Тичини, М.Рильського через аналіз функціонування словесно-образних засобів. Розглянуто суттєві риси авторських концепцій світу через аналіз системи поетичних парадигм, покладених в основу тропеїчних синтагм.

  Скачати повний текст

Здійснено словотвірний аналіз авторських поетичних інновацій з eрахуванням їх частиномовної належності. Визначено структурно-семантичні зв'язки та відношення між оказіональним словом і його твірною основою. Проаналізовано вплив індивідуального словотвору на розвиток образної системи поезії, розглянуто перспективи творення нових номінативних одиниць за певними словотвірними типами. Визначено особливості функціонування оказіональних слів у поетичному дискурсі. Висвітлено номінативну, стилістичну, експресивну, поетичну і текстотвірну функції авторських новотворів у сучасному віршованому мовленні.

  Скачати повний текст

Досліджено семантико-стилістичні особливості конфесійної лексики, зокрема у поетичному мовленні. З'ясовано лінгвістичну природу конфесійно маркованої лексики, принципи її відокремлення від суміжних тематичних груп, одиниць інших функціональних стилів. Визначено семантичну структуру конфесійних онімів, здійснено їх класифікацію. Проаналізовано стилістичну реалізації й значеннєві трансформації конфесійних онімних і відонімних одиниць у творах українських репресованих поетів 1960 - 1980 рр. Описано різні шляхи утворення від конфесійних стилістем особливих видів власних назв - заголовків і оказіонімів, а також продукування від конфесійних онімів індивідуально-авторських новацій. Доведено, що конфесійний стиль сучасної української літературної мови, незважаючи на припинення розвитку 1940 - 1980-х рр. в Україні, являв собою потужне джерело поповнення виражальними засобами поетичного мовлення.

  Скачати повний текст

Вивчено вербалізацію концепту "час" в українській поезії другої половини XX ст. Визначено особливості концептуальної та мовної картини світу в системі загальних уявлень про світ. Запропоновано сучасну лінгвістичну інтерпретацію концепту та його вербалізацію. Охарактеризовано категорію часу у парадигмі наукових знань. Розглянуто час як об'єкт лінгвістичних студій. Поділено вербалізатори концепту на групи за вираженням певного типу часу (астрономічного, біологічного, історичного). Запропоновано методику аналізу статики та динаміки концепту на матеріалі мовотворчості письменників - представників різних поколінь. Досліджено експліцитне й імпліцитне відображення концепту, парадигматичні та синтагматичні відношення у системі його вербалізаторів. Установлено функціонально-стилістичні характеристики темпоральної лексики у художньо-образній системі поетичної мови. Простудійовано епітети з часовими семами. Описано метафоричні комплекси та порівняльні конструкції, компонентами яких є темпоральні номінації. Запропоновано показник частотності вербалізаторів концепту "час". Укладено словник сполучуваності ключових темпоральних лексем.

  Скачати повний текст

Вперше в україністиці здійснено лінгвокультурологічний і лінгвокогнітивний аналіз вербалізованих концептів культури в поетичному світі неокласиків. Обгрунтовано національно-культурну специфіку концепту та його мовної організації. Показано взаємозв'язок концептуального, культурологічного й естетичного змісту в поетичних творах. Проаналізовано мовно-поетичне відтворення концептуальної моделі світу поетів-неокласиків через вербалізатори концепту світове дерево, культурно-естетичний зміст ключових поетичних номінацій, поетичні номінації на означення понять буття, внутрішній стан людини.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві цілісно досліджено лексико-семантичне поле "час", доповнено та розширено загальнотеоретичні положення щодо його вивчення. Визначено основні структурно-семантичні та стилістичні характеристики лексико-семантичного поля. З'ясовано лінгвостилістичну значущість темпоральних номінацій лексико-семантичного поля "час", уточнено та встановлено корпус лексем. Проведено типологічне зіставлення темпоральних сем у реченнєвих ілюстраціях. Описано найвиразніші та найбільш продуктивні типи функціонально-естетичних трансформацій формантів відповідної образної парадигми.

  Скачати повний текст

Досліджуються лексико-семантичні поля кольоративів у художньому мовленні українських поетів початку XX століття: Б.-І.Антонича, М.Зерова, Б.Лепкого, О.Олеся, В.Поліщука, М.Хвильового. Аналізується залежність колірної гами та семантики колірних номінацій від психологічного типу поета та його належності до певного літературного напряму. Розглянуто особливості функціонування слів на позначення кольору, зокрема, розширення їх лексичної валентності та стилістичне оновлення семантики, що виявляється у зрушеннях ядерних і периферійних, денотативних і конотативних сем у структурі значень кольоративів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано словник пісенної поезії як складної динамічної парадигми. Визначено семантику фольклоризмів і поетизмів. Розкрито їх функціонально-стилістичні характеристики. З'ясовано характер розширення лексичних груп пісенної поезії у порівнянні зі словником народних ліричних пісень. Створено семантичну сітку епітетів і метафор (іменникових і дієслівних), компаративних зворотів і генітивних сполук. Розглянуто індивідуально-авторські лексико-стилістичні парадигми пісенних текстів Д.Луценка, М.Сингаївського, А.Демиденка та В.Крищенка. Системно проаналізовано лексичний повтор у текстах пісенних поезій 1960 - 1980-х рр., визначено його структурні, семантичні типи та стилітичні функції. Запропоновано визначення лексико-стилістичної парадигми пісенної поезії як системи з двома рівноправними і взаємопов'язаними підпарадигмами - фольклоризмів і поетизмів.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження лексичних і контекстуальних синонімів у поетичних дискурсах митців "Молодої Музи". Розглянуто синоніми й інтегральні риси недосліджених поетичних творів у аспекті особливостей їх мовотворчості, відображеної авторами оригінальної концептуальної картини світу, що репрезентує національно-культурні цінності українського народу. Розглянуто історію вчення синонімії як явища прямої та вторинної номінації у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві. З'ясовано особливості функціонування контекстуальних синонімів у поетичних текстах. Проаналізовано з ономасіологічного погляду лексичні синоніми, які відрізняються найтоншими відтінками значень. Розглянуто оцінний і прагматичний компоненти у синонімічних рядах слів, які належать до основних частин мови (іменника, прикметника, дієслова та прислівника). Виявлено особливості формальної та семантичної організації синонімічних рядів і характерні індивідуально-авторські прийоми текстуальної синонімізації слів у процесі вторинної номінації, що відображає поетичну функцію мови. Наведено реєстр контекстуальних синонімів.

  Скачати повний текст