Здійснено спробу комплексного аналізу девербатива, вперше в українському мовознавстві девербатив підлягає аналізу в комунікативному аспекті. З'ясовано реченнєво- та текстотвірні потенції девербатива, описано структурно-семантичні типи девербативів і девербативних зворотів. Виявлено комунікативні функції й інформаційне навантаження девербатива в реченні та тексті. Девербатив здатний вживатися у всіх стилях мови, усіх комунікативних регістрах мовлення з метою лаконічного подання інформації зі збереженням її обсягу.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз семантико-синтаксичних одиниць модифікаційно-супровідного рівня речення в художньому, розмовно-побутовому, науковому, офіційно-діловому стилях. Визначено з позиції дворівневого синтаксису особливості інфраструктурних елементів - різноманітність їх морфологічного вираження, значний діапазон лінійних параметрів. Досліджено просодичну організацію речень з інфраструктурою. Розглянуто складники інфраструктурного поля: ядро, периферію, напівпериферію інфраструктури. Вперше в українському мовознавстві розвинуто поняття інфраструктури речення на базі прирощення семантики слова додатковими елементами.

  Скачати повний текст

Проаналізовано соціально-економічні умови та лінгводидактичні проблеми становлення українського букваря як основного засобу навчання дітей грамоти, висвітлено особливості вітчизняної букварної традиції кінця XIX - початку XX ст. Визначено внесок окремих педагогів (зокрема, А.Воронця) у справу становлення та розвитку методики навчання грамоти та підручникотворення, встановлено основні етапи даного процесу, охарактеризовано наукові ідеї в мовознавстві, психології та педагогіці досліджуваного періоду. Вперше виявлено альтернативні способи структурування навчального матеріалу у вітчизняній практиці букваротворення кінця XIX - початку XX ст., відомий алгоритм аналізу книг для навчання грамоти доповнено характеристикою мікро- та макроструктурних елементів букваря й поширено на новий клас підручників даної епохи та створених у період незалежності Української Народної Республіки (до 1920 р.)

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному мовознавстві на матеріалі кількох мов індоєвропейського ареалу з використанням комплексного підходу здійснено аналіз агентивно-професійних назв жінок у протиставленні двох форм їх існування: лексикографічної (в словниках і класифікаторах професій) та узуальної (в мовних текстах різної стильової належності та даних експериментальних досліджень - опитувань одного з соціальних стратів мовців). Вивчено особливості творення агентивно-професійних назв жінок у классифікаторах професій у синхронії та діахронії та встановлено їх термінологічний статус. З'ясовано основні чинники, які впливають на функціонування назв жінок в узусі. З використанням результатів гендерного дослідження проблем агентивно-професійної номінації жінок вперше сформульовано поняття "фемінізм" стосовно осіб чоловічої статі. Розроблено й апробовано методику проведення експериментальних досліджень з вивчення дериваційного потенціалу мови у процесі творення назв осіб жіночої статі та семантики суб'єктивного словесного опису мовцями агентивно-професійних назв жінок та осіб чоловічої статі.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному мовознавстві зроблено спробу теоретичного осмислення універсальної лінгвістичної категорії оцінки. Доведено можливість розвитку аксіологічної прагмалінгвістики як нового напряму, в межах якого описано ознаки категорії оцінки в статиці та динаміці; враховано основні досягнення української лінгвофілософської думки, нового та новітнього мовознавства. Оцінку визначено як стуктурно-, функціонально- та прагмасемантичну категорію; подано характеристику типів класифікації значень категорії оцінки; описано засоби її вираження у проекції на текст. Вивчено оцінку в ракурсі мовленнєвих і міжмовних процесів конотації, нейтралізації/актуалізації, запозичення, міжмовної аналогії.

  Скачати повний текст

Зазначено, що термін - це слово чи словосполучення, що виражає певне наукове поняття. Термінологічний словотвір відображає переважно свідомий, соціально прискорений процес термінотворчості. Засвоєння іншомовних термінів є показником певної фази запозичення світових культурних цінностей. Опрацьовані у європейському мовознавстві вимоги до стандартизації семантики та структури термінів передбачають послідовне проведення принципів номінації, оцінки, уніфікації. Проникнення первісно англійської термінології Інтернету до словників інших мов розглянуто як прояв процесів інтернаціоналізації за сучасних умов. Комп'ютерна термінологія у мовах різних систем формується стихійним шляхом, а також внаслідок цілеспрямованих заходів на основі словотвірних засобів конкрентної національної мови, шляхом калькулювання або прямого запозичення. Критерії формування термінів, затверджені Академією мови та літератури Ірану, свідчать про її подальшу пуристичну орієнтацію. Наявність англійських елементів у текстах перськомовного Інтернету є пояснимим явищем. Певна група назв-"етикеток" нового засобу масової інформації виявляє свої властивості як номенклатура. За критерієм структури загальною тенденцією є відповідність простому англійському терміну простого перського, а складному англійському - складного перського. Для перських термінів-словосполучень у комп'ютерній галузі властиве збереження перських граматичних (синтаксичних) морфем і вплив англійського прототипу. За семантичною характеристикою перська комп'ютерна лексика має адекватне відтворення англомовного оригінального масиву термінів.

  Скачати повний текст

Об'єкт: наголошування іменних частин мови і прислівників в українському та московському виданнях «Граматики» М. Смотрицького 1619 та 1648 рр. Мета: виявити акцентні відмінності в однакових за змістом текстах «Граматики» М. Смотрицького українського (1619 р.) та московського (1648 р.) видань, пояснити їх, визначити, наскільки наголошування досліджуваних слів відповідає староукраїнській акцентній системі першої половини XVII ст. Методи: порівняльно-історичний, описовий, зіставний; кількісно-статистичний прийом. Наукова новизна: уперше проведено зіставний аналіз наголошення слів українського (1619 р.) і московського (1648 р.) видань «Граматики» М. Смотрицького; виявлено, систематизовано та проаналізовано весь комплекс акцентних відмінностей іменних частин мови та прислівників у «Граматиці» М. Смотрицького 1619, 1648 рр. у зіставленні з іншими граматиками і пам'ятками ХІV–XVIII ст.; удосконалено методику дослідження акцентних відмінностей у тотожних за змістом українському та московському виданнях тієї самої пам'ятки; підтверджено існування проблеми трансформації тотожних за змістом пам'яток українського та московського видань; з'ясовано причини відповідності чи невідповідності наголошування слів у «Граматиці» М. Смотрицького 1619 р. староукраїнській акцентній системі першої половини XVII ст.; установлено, що переважна більшість слів українського видання «Граматики» відбиває саме староукраїнський наголос зазначеного періоду, відмінний від староросійського. Практична цінність: Результати, отримані в підсумку дослідження, можна використати для написання підручників, посібників, монографій з історії українського наголосу, під час укладання словника староукраїнських наголосів, для порівняльно-історичного й типологічного вивчення акцентних систем слов'янських мов. Фактичний матеріал можна застосувати під час викладання курсу історії української мови, спецкурсів та спецсемінарів з історичної акцентології української мови, порівняльно-історичної акцентології східнослов'янських мов. Розробленою спеціальною методикою можна послуговуватися під час аналізу акцентних розбіжностей в ідентичних за змістом текстах. З її допомогою можна проаналізувати еволюцію акцентуації досліджуваного слова (словоформи) від пізньопраслов'янського до сучасного періоду.^UObject: accent differences in such nominal parts of speech as nouns, pronouns, adjectives, numerals and also adverbs in the absolutely similar in the terms of contents texts of Ukrainian and Moscow editions of M. Smotrytskyi's “Grammar” dated 1619 and 1648. Objective: comparison of words stressing of mentioned parts of speech in two documents, printed in Vievis (1619) and Moscow (1648); detecting of accent differences; exploration of Proto-Slavic accentuation of the analyzed lexical units (word forms) and comparing of it with the stresses in the chosen printed documents; defining if word stresses under analysis correspond with Old Ukrainian natural pronunciation or not. Methods: comparative-historical, descriptive, quantitative analysis. Scientific novelty: for the first time performed the comparative analysis of word stressing in Ukrainian (1619) and Moscow (1648) editions of “Grammar” by M. Smotrytskyi; detected, systematized and analyzed the whole complex of differences and peculiarities in the stressing of nominal parts of speech and adverbs in “Grammar” (1619, 1648) by M. Smotrytskyi, grammar works and documents of 16th‒18th centuries; improved the procedure of analysis of accent differences in the Ukrainian and Russian editions of the same documents with the identical contents; confirmed the existence of an issue concerning transformation of the documents of the similar contents of Ukrainian and Moscow editions; discovered the reasons of correspondence or disconformity of word stressing between M. Smotrytskyi's “Grammar” (1619) and Old Ukrainian accent system of the 1st half of 17th century; established that the majority of words from the Ukrainian edition of “Grammar” does depict the Old Ukrainian stress of the mentioned period which was different from the Old Russian one. Practical value: Gained results could be used for the creation of course books, guide-books, monographs in history of Ukrainian stress, during construction of vocabulary of Old Ukrainian stresses, for the comparative, historic and typology study of stress systems of Slavic languages. Factual evidence could be applied during teaching of Ukrainian language history, special courses and workshops in historic accentology of Ukrainian language, comparative-historic accentology of Eastern Slavonic languages. Developed special procedure could be used during investigation of accent differences of texts with the same contents.

У дисертації здійснене спеціальне лінгвоісторіографічне дослідження загальнотеоретичних проблем арго, жаргону та сленгу в європейській та американській соціолінгвістиці. З цією метою проведено огляд праць лінгвоісторіографічного спрямування, присвячених вивченню теоретичних проблем соціальної діалектології упродовж XIX ст. – початку XXI ст.Відповідно до поставленої мети та завдань в дисертації застосовано актуалістичний метод. На основі аналізу зроблено висновок про важливість термінології соціальної діалектології для дослідження арго, жаргону, сленгу. Отримано підтвердження притаманності арго, жаргону сленгу низки важливих рис, властивостей, якостей. Результати дослідження свідчать, що європейськими й американськими лінгвістами в XIX ст. – на початку XXI ст. проведено значну роботу з дослідження соціальних діалектів, створено багато цінних фундаментальних теоретичних і лексикографічних праць, в яких висвітлено проблеми походження та функціонування арго, жаргону та сленгу. Проте на цей час дослідження вчених з тематики соціальних діалектів відстають від потреб сьогодення. Залишається низка дискусійних питань, на які дослідники не дали відповіді і які потребують вирішення.^UThe special linguistic historiographical research of general theoretical problems of argo, jargon and slang in European and American social linguistics is presented in the thesis. For this purpose the review of works of linguistic historiographical direction, devoted to the study of theoretical problems of social dialects during the XIX century – the beginning of the XXI century is done. Important theoretical problems, connected with the functioning of jargon-slang vocabulary in the system of modern (mainly Indo-European) languages are solved in the works of social linguists. Social studios contain important assertions according to the study of different aspects of functioning of argo, jargon and slang in human communities. The authors of the reviewed works are English, French, Spain, Italian, German, Danish, Romanian, Czech, Croatian, Slovak, Bulgarian, Polish, American, Russian, Belarusian, Ukrainian and linguists of other countries. In their studios, a wide spectrum of theoretical questions are reviewed; actual directions of research are clarified. According to the goal and tasks of investigation, actualistic method is used. On the basis of the analysis, the conclusion of the importance of social dialectology for the research of argo, jargon, slang is done. The confirmation of peculiarity of argo, jargon, slang some important features, properties, qualities is got.Scientific novelty of the thesis is that the attempt of special linguistic historiographical research of general theoretical problems of argo, jargon and slang is made first. It has caused the necessity of theoretical development of the item. The novelty of the work is that a significant amount of linguistic works is reviewed. The results of the research testify, that considerable work of study of social dialects are held by European and American linguists of the XIX – in the beginning of the XXI century, a lot of valuable fundamental theoretical and lexicographical problems of origin and functioning of argo, jargon and slang are shown. However, at this time, researches of the scientists of the subject of social dialects lag behind needs of the present. Some questions remain problematic and controversial, they need a solution.

Об’єкт дослідження становлять шістнадцять словотвірних гнізд із числівниковими вершинами оди́н, два́, три́, чоти́ри, п’я́ть, ші́сть, сі́м, ві́сім, де́в’ять, де́сять, со́рок, сто́, ти́сяча, мільйо́н / заст. міліо́н, пе́рший / розм. пе́рвий, дру́гий. Мета роботи – виявити й описати структурний, семантичний та когнітивний виміри денумеративних словотвірних гнізд із вершинами оди́н, два́, три́, чоти́ри, п’я́ть, ші́сть, сі́м, ві́сім, де́в’ять, де́сять, со́рок, сто́, ти́сяча, мільйо́н / заст. міліо́н, пе́рший / розм. пе́рвий, дру́гий. Поставлені в дисертаційній роботі завдання передбачають застосування таких методів дослідження: описовий метод, поєднаний із прийомом міжрівневої інтерпретації; структурно-семантичний метод в поєднанні з методикою компонентного аналізу, опозиційного аналізу, прийомом лексико-семантичних трансформацій, чи прийомом перифраз, прийом кількісних підрахунків, метод індукції, прийом моделювання в поєднанні з методом суцільної вибірки, метод синтезу та дедукції. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому уперше в українському мовознавстві проаналізовано денумеративне словотворення. Згідно з метою та завданнями дослідження вперше розглянуто числівники як твірну базу для безпосередньо та опосередковано виведених віднумеративних дериватів української мови. З’ясовано структурні параметри словотвірних гнізд, семантичне входження мотивувальних числівників у значеннєву структуру похідних і його згасання в межах словотвірних гнізд. Встановлено словотвірну семантику похідних, зокрема розроблено типологію словотвірних значень у внутрішньочислівниковому словотворенні, а також виявлено словотвірні моделі в межах кожної семантичної позиції, типи деривації, засоби реалізації та вираження. Задля маркування когнітивних виявів словотвірної семантики в україністиці вперше зміщено акцент із вивчення фрейм-структур на опис словотвірної семантики, але з урахуванням фреймової ієрархії, що уможливило фіксувати різноманітні вияви актантів, зокрема правобічного поширювача, представленого кількістю здебільшого у квантитативній функції. Уведено поняття «вербалізований слот». Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні знань про словотвірне гніздо як комплексну одиницю словотворення, функційно-семантичну категорію кількості та про периферію мотивувальної бази – числівників сучасної української мови. Тому дисертаційні висновки сприяють заповненню лакун у типологізувальному процесі словотворчої спроможності твірних слів в аспекті основоцентричної дериватології та доповнюють здобутки семантичної дериватології встановленням словотвірних значень дериватів. Теоретичні напрацювання деталізують дивергентно-конвергентний підхід до опису словотвірних гнізд семним виявом, а також з’ясуванням семантичного згасання мотивувальної спроможності вершин СГ на рівні сем / семем, інертних ЛСВ похідних слів. Результати теоретичного змісту роботи становлять основу для лінгвокогнітивного інтерпретування словотвірної семантики відчислівникових дериватів із модифікаційним і транспозиційним типами деривації, а також нумеративів з мутаційним типом та відкривають перспективи при описі словотвірних значень відчислівникових похідних, що постали мутацією, а також одиниць, досліджених на базі інших класів твірних слів. Уведено поняття «вербалізований слот», який виявлено в фреймовій структурі гнізда задля уніфікування дихотомії «когнітивне знання – вербалізоване знання». Для правильної побудови пропозиційних структур та пропозицій запропоновано відображати синтагматичну семантику мотивувальних слів; теоретичні дані можуть застосуватися в комп’ютерній лінгвістиці.^UThe objective of the study is sixteen word-forming nests with numeral vertices one (оди́н/odýn), two (два́ /dvá), three (три́ /trý), four (чоти́ри/chotýry), five (п’я́ть/piát), six (ші́сть/shist́ ), seven (сі́м/sím), eight (ві́сім/visiḿ ), nine (де́в’ять/déviat), ten (де́сять/désiat), forty (со́рок/sórok), one hundred (сто́ /stó), thousand (ти́сяча/ týsiacha), million (мільйо́н/ milión) / outdated million (міліо́н/milión), first (пе́рший/ pérshyi) / colloquial first (пе́рвий/ pérvyi), second (дру́гий/drúhyi)). The aim of the work is to identify and describe the structural, semantic, and cognitive dimensions of denumerative word-forming nests with vertices one (оди́н/odýn), two (два́ /dvá), three (три́ /trý), four (чоти́ри/chotýry), five (п’я́ть/piát), six (ші́сть/shist́ ), seven (сі́м/sím), eight (ві́сім/visiḿ ), nine (де́в’ять/déviat), ten (де́сять/désiat), forty (со́рок/sórok), one hundred (сто́ /stó), thousand (ти́сяча/ týsiacha), million (мільйо́н/ milión) / outdated million (міліо́н/milión), first (пе́рший/ pérshyi) / colloquial first (пе́рвий/ pérvyi), second (дру́гий/drúhyi)). The tasks set in the dissertation involve the use of the following research methods: the descriptive method combined with the use of interlevel interpretation; the structural-semantic method in combination with the technique of component analysis, the use of oppositional analysis, lexical-semantic transformations, or the use of paraphrases and quantitative calculations; the method of induction, the use of modeling in combination with the method of continuous sampling; the method of synthesis and deduction. The scientific novelty of the research results lies in the fact that it analyzes denumerative word formation for the first time in Ukrainian linguistics. In accordance with the aim and objectives of the research, numerals were considered for the first time as a creative base for directly and indirectly derived denumerative derivatives of the Ukrainian language. The structural parameters of word-forming nests, the semantic entry of motivational numerals into the meaning structure of derivatives, and its extinction within word-forming nests were clarified. The word-forming semantics of derivatives has been established; in particular, the typology of word-forming meanings in intra-numerical word formation has been developed, as well as word-forming models within each semantic position, types of derivation, means of implementation, and expression have been identified. In order to mark the cognitive manifestations of word-formative semantics in Ukrainian studies, for the first time, the emphasis was shifted from the study of frame structures to the description of word-formative semantics, taking into account the frame hierarchy. This made it possible to record various manifestations of actants, particularly the right-sided spreader, represented by the number mostly in the quantitative function. The concept of "verbalized slot" is introduced. The theoretical significance of the work consists in deepening the knowledge about the word-forming nest as a complex unit of word formation, the functional-semantic category of quantity, and the periphery of the motivational base—numerals of the modern Ukrainian language. Therefore, the dissertation conclusions contribute to filling the gaps in the typological process of the word-forming ability to form words in the aspect of stem-centric derivation and complement achievements of semantic derivation by establishing the word-forming meanings of derivatives. Theoretical studies detail the divergent-convergent approach to the description of word-forming nests by the sem expression, as well as the clarification of the semantic fading of the motivational capacity of word-forming nest vertices at the level of seme / sememe and inert lexical-semantic variants of derived words. The results of the theoretical content of the work form the basis for the linguistic-cognitive interpretation of the word-forming semantics of numerative derivatives with modification and transpositional types of derivation, as well as numeratives with the mutational type and open perspectives in describing the word-forming meanings of numerative derivatives that appeared by mutation, as well as units studied on the basis of other classes of formative words. The concept of «verbalized slot» is introduced, which is revealed in the frame structure of the nest in order to unify the dichotomy «cognitive knowledge - verbalized knowledge». For the correct construction of propositional structures and propositions, it is suggested to reflect the syntagmatic semantics of motivational words; theoretical data can be applied in computational linguistics.

  Скачати повний текст

Уперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз локативних синтаксем української мови. З'ясовано ознаки локативності як семантично-синтаксичної та когнітивної категорії. Визначено місце локативних синтаксем у системі семантико-синтаксичних одиниць і кваліфіковано їх як предикатні одиниці, що називають просторові характеристики дії, процесу, стану, перебування предмета у навколишній дійсності. Обгрунтовано лексико-граматичний статус прислівників і прийменників як носіїв просторового значення. З використанням поняття просторовості визначено основні варіанти локативних синтаксем, а саме: семантичні, комбінаторні, морфологічні, позиційні, кожен з яких виявляє специфіку структури, семантики, засобів реалізації, оформлення та позиційного вживання в системі семантико-синтаксичних одиниць української мови. Виявлено особливості фразеотворчих і дериваційних процесів у системі локативних одиниць. Установлено ядерні та периферійні засоби та способи вираження локативного значення. З'ясовано основні моделі реалізації просторових семантико-синтаксичних відношень у сучасній українській мові.

  Скачати повний текст

Вперше в українському мовознавстві проаналізовано мову химерно-історичного роману О. Ільченка "Козацькому роду нема переводу...", розглянуто способи вираження основних психоментальних та етнокультурних особливостей і цінностей українців як етносу, зокрема, досліджено вербалізацію етнопсихічних архетипів. На підставі вивчення ідіостильових особливостей організації тексту досліджуваного роману виділено такі етнопсихічні архетипи: "Воля", "Віра", "Серце", "Козак", "Мати", "Дівчина". Розкрито своєрідність побудови тексту твору, наведено характеристику таких мовних образів: автора (людини XX ст.), оповідача (сучасника подій) і героя. Описано мовні засоби (епітети, порівняння, символи, синоніми, фразеологізми) реалізації етнопсихічних архетипів шляхом вербалізації типових рис етнічного характеру українців та вивлення цих рис у конкретних описах персонажів. Розглянуто невербальні засоби вираження психічного стану героїв. Етнокультурний елемент у романі репрезентовано у чоловічих (Козак Мамай, Михайло, пан Купа) та жіночих (мати Явдоха, Ярина, Роксолана) образах.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні засади функціональної взаємодії словотворчих засобів з семантико-синтаксичною функцією суб'єкта. Проаналізовано основні підходи щодо тлумачення понять словотвірної синонімії та словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність класифікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З'ясовано семантичну специфіку діяча та носія стану, особливості їх словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб'єкта дії та суб'єкта стану, визначено межі їх функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, встановлено основні тенденції у розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників - назв діяча та носія стану. Надано практичні рекомендації щодо доцільності вживання синонімічних іменникових суфіксів, враховуючи нові тенденції їх функціонування у сучасній українській літературній мові.

  Скачати повний текст

Одним з понять, пов'язаних з вербальним текстом, який має свої специфічні якості, є «наратив», що розуміється як сукупність пов'язаних між собою подій або вражень (як реальних, так і уявних, у тому рахунку художніх), що складають художній текст оповідного характеру. Наративом вважається також процес презентації художнього тексту наративного характеру – як літературного, так і іншої мистецької природи. Вивчення наративного як особливої властивості (або комплексу властивостей) вокального музичного твору з наративним текстом, його потенціалу, виконавської специфіки та особливостей сприйняття слухачем, буде актуально як в теоретичному, так і в практичному напрямах. Необхідність залучення до наукового обігу виконавського музикознавства теорії наративу обумовлена прямими проявами культурно-детермінованих психологічних установок в області як композиторської творчості, так і музичного виконавства. Отже, затребуваність теми дисертації обумовлена: теоретичною і практичною необхідністю специфізації наративної теорії на ґрунті вокально-виконавської інтерпретації; наявністю у композиторській та виконавській практиці різних з точки зору прояву наративу музичних жанрів, а також пов'язаних з ними актуальних питань виконавського втілення та інтерпретації в умовах сьогоднішньої культурної ситуації, яка позначена надзвичайним різноманіттям музичних стилів та жанрів, проблемами актуалізації академічного музичного мистецтва для сучасної публіки, питаннями розвитку музичної науки, зокрема, у взаємодії з іншими сферами гуманітарних знань; відсутністю в науковому дискурсі з питань вокального мистецтва системної розробки аспектів заявленої теми. У процесі розгортання логіки дослідження були задіяні наукові джерела з таких напрямків музичної науки і гуманітаристики: теорії і практики вокального мистецтва в історичному і методологічному аспектах; теорії музичної інтерпретації в аспектах музичного мислення, жанру, стилю і форми в музиці, виконавської процесу, зокрема, в ретрансляції на вокально-виконавську творчість; історико-культурологічних та музикознавчих теорій, пов'язаних з композиторською творчістю в області вокальної; мовознавчої, філософської, психологічної, зокрема, наративної проблематики. У дослідженні представлена наративна теорія як частина музикознавчого апарату. У дисертації вперше визначено наратив як концепт гуманітарних наук (мовознавство, психологія, філософія) в аспекті певних передумов його залучення до науки про музику; введено до наукового обігу музикознавства ряд наукових джерел з наратології, які збагачують уявлення про основні тенденції та проблематику гуманітаристики; виявлено специфіку вокально-виконавського мистецтва як сфери задіяння теорії наративу; охарактеризовані наративні жанри камерно-вокальної та вокально-сценічної музики; висвітлені интерпретаційно результативні закономірності музично-виконавського процесу крізь призму наративу як жанрової ідентифікації; запропонована когнітивна модель наративно-виконавського аналізу інтерпретаційної діяльності вокаліста, створена на основі авторської класифікації проявів наративу; диференційовані і термінологічно визначені шляхом екстраполяції основних термінів і понять наративної теорії на музикознавчий понятійний апарат фактори наративно-виконавської драматургії, які у своїй взаємодії, спрямованій виконавцем, обумовлюють певний художній результат; розглянута наративна складова у виконавських трактуваннях окремих творів наративних жанрів, а саме балади та опери; визначено пріоритетні напрямки подальшого дослідження специфіки наративу у музичному мистецтві (семантичний, функціонально-структурний, жанровий, виконавський). Підсумовуючи основні характеристики наративності, ми визначаємо, що в галузі музики наративність слід розуміти як особливу якість музичного твору, зокрема, вокального, що спирається на оповідальність (як вербальну, так і досягнуту засобами музичної виразності).^UOne of the concepts associated with a verbal text, which has its own specific qualities, is the "narrative", which is understood as a set of related events or impressions (both real and imaginary, including artistic ones), which make up artistic text of a narrative nature. The narrative is also considered as the process of presentation of an artistic text of a narrative nature – both literary and of another artistic nature. The study of the narrative as a special property (or set of properties) of a vocal musical composition with a narrative text, its potential, performing specifics and peculiarities of the listener's perception, will be relevant in both theoretical and practical areas.The need to involve the narrative theory in the scientific circulation of performing musicology is stipulated by the direct manifestations of culturally determined psychological attitudes in the field of both compositional creativity and musical performance. Thus, the demand for the topic of the dissertation is stipulated by: the theoretical and practical necessity of specification of the narrative theory on the basis of vocal-performing interpretation; the presence in the compositional and performing practice of different musical genres in terms of narrative manifestation, as well as the related relevant issues of performing embodiment and interpretation in today's cultural situation, which is marked by an extraordinary variety of musical styles and genres, problems of academic music art actualization for the modern public, issues of the development of music science, in particular, in interaction with other spheres of humanitarian knowledge; the lack of systematic development of aspects of the stated topic in the scientific discourse on the issues of vocal art. In the process of unfolding the logic of the study, scientific sources from the following areas of music science and the humanities have been involved: the theory and practice of vocal art in historical and methodological aspects; theories of musical interpretation in aspects of musical thinking, genre, style and form in music, performance process, in particular, in retransmission to vocal-performance creativity; historical-cultural and musicological theories related to composer's creative work in the field of vocal, linguistic, philosophical, psychological, in particular, narrative issues. The study presents the narrative theory as part of the musicological apparatus. For the first time the dissertation defines the narrative as a concept of the humanities (linguistics, psychology, and philosophy) in terms of certain prerequisites for its involvement in the science of music; a number of scientific sources on narratology, which enrich the idea of the main tendencies and problems of the humanities, have been introduced into the scientific circulation of musicology; the specifics of vocal-performing art as a sphere of using the narrative theory have been revealed; the narrative genres of chamber-vocal and vocal-stage music are characterized; the interpretatively effective regularities of the musical-performing process have been highlighted through the prism of the narrative as a genre identification; the cognitive model of the narrative-performing analysis of the vocalist's interpretative activity, created on the basis of the author's classification of the narrative manifestations, is proposed; we have differentiated and terminologically determined by extrapolating the basic terms and concepts of the narrative theory to the musicological conceptual apparatus of the factors of narrative-performing dramaturgy, which in their interaction, directed by the performer, determine a certain artistic result; the narrative component in the performing interpretations of individual compositions of narrative genres, namely the ballad and the opera, has been considered; we have also identified the priority directions for further study of the specifics of the narrative in the art of music (semantic, functional-structural, genre, and performing ones). Summarizing the main characteristics of the narrative, we determine that in the field of music the narrative should be understood as a special quality of a musical composition, in particular, the vocal one, based on the narrative nature (both verbal and the one achieved by means of musical expression).

Визначено особливості вираження національного світобачення японців на лексичному рівні мови. Узагальнено відомості про генезу, історію й теоретичний досвід дослідження мовної картини сіту в українському та зарубіжному мовознавстві. Встановлено співвідношення лексичних та нелексичних засобів вираження мовної картини світу. Показано важливе місце дослідження процесу сприйняття носіями японської мови природи і суспільства серед інших японознавчих дисциплін. Виявлено специфічні риси міфологічного способу мислення представників архаїчної традиційної культури та їх відображення у японській мові (у загальних і власних назвах). Розглянуто особливості сприйняття мови у східних традиціях, зокрема, східноазійськими культурами, передусім, японською. Вивчено ключові слова на позначення основних категорій японської ментальності. Досліджено лексеми японського походження, які набувають значення культурних символів у текстах українською, російською та англійською мовами, а також фіксацію таких слів в українських лексикографічних джерелах.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше представлено лінгвоісторіографічне дослідження генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Часові межі є вичерпними: ідеться про лінгвістику ХІХ – початку ХХІ ст. Розкрито погляди компаративістів зазначеного періоду на принцип спорідненості мов і лінгвістичну генеалогію, встановлено джерела цих поглядів, виявлено роль мовознавців зазначеного періоду у визначенні генетичних зв’язків мов світу. Підкреслено, що виявлення таких зв’язків (що стало можливим завдяки ствердженню в лінгвістиці принципу історизму та принципу спорідненості мов) спричинилося до створення генеалогічної класифікації індоєвропейських мов і мов інших сімей, реконструкції праіндоєвропейської мови та інших прамов, моделюванню поряд з мовними сім’ями й макросімей і гіперсімей. Відповідне коло питань висвітлено з урахуванням еволюції поглядів учених на розглянуту проблему. Дослідження з лінгвістичної історіографії містять важливі твердження щодо генеалогічної класифікації індоєвропейських мов у лінгвістиці XIX – початку ХХІ ст. Зазначено, що спеціальних праць, присвячених висвітленню цієї проблеми, у мовознавстві немає. Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що проблема генеалогічної класифікації індоєвропейських мов не є достатньо висвітленою; безперечною є наявність дискусійних питань. Водночас відзначено, що генеалогічна класифікація індоєвропейських мов має велике теоретичне та прикладне значення. Необхідність спеціального комплексного лінгвоісторіографічного дослідження зумовлена потребою у розкритті теоретико-методологійного аспекту проблеми. Такий підхід відкриває перспективи в аспекті порівняльно-історичного мовознавства початку ХХІ ст. Наукова новизна праці полягає в тому, що в дисертації вперше здійснено аналіз виникнення, розвитку й удосконалення генеалогічної класифікації індоєвропейських мов у межах порівняльно-історичної парадигми. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму. Окреслені в дослідженні завдання розв’язано за допомогою актуалістичного методу. Метою дослідження є розкриття поглядів мовознавців XIX – початку ХХІ ст. на генеалогічну класифікацію індоєвропейських мов. Теоретичне значення дисертації пов’язане з розробкою методики лінгвоісторіографічного дослідження питань генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Оперування значним за обсягом фактичним матеріалом зумовило необхідність створити методику його систематизації шляхом поєднання хронологічного та концептуального підходів. Концепції проаналізовано з огляду на те, що нового внесли лінгвісти в науку порівняно зі своїми попередниками та яке значення мали розглянуті праці для розв’язання актуальних проблем генеалогічної класифікації індоєвропейських мов. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що матеріали дисертації сприятимуть розв’язанню методологійних проблем історіографії мовознавства, удосконаленню курсів лінгвістичних дисциплін у закладах вищої освіти України. Результати здійсненого дослідження можуть бути застосовані у викладанні курсів історії лінгвістичних учень, вступу до мовознавства та загального мовознавства на філологічних факультетах, а також у культурно-просвітницькій роботі.^UThe thesis is devoted to linguo-historiographic study of genealogical classification of Indo-European languages. The time limits are exhaustive: it is about linguistics throughout the 19th to early 21st centuries. The views of comparativists of the specified period on the principle of genetic relationship of languages and linguistic genealogy are revealed, the sources of these views are established, and the role of linguists of the specified period in identifying the genetic connections of world languages is detected. It is emphasized that the determination of such connections (which became possible due to the affirmation of the principle of historicism and the principle of genetic relationship of languages in linguistics) led to the creation of a genealogical classification of Indo-European languages and languages of other families, the reconstruction of the Proto-Indo-European language and other Protolanguages, modeling along with language families also macrofamilies and superfamilies. The relevant range of questions was explored, taking into account the evolution of scientists’ views on the problem under consideration. Studies on linguistic historiography contain important statements regarding the genealogical classification of Indo-European languages in linguistics throughout the 19th to early 21st centuries. It is noted that there are no special works devoted to the coverage of this problem in linguistics. The relevance of the chosen topic is related to the fact that the problem of genealogical classification of Indo-European languages is not sufficiently covered; the presence of debatable issues is undoubted. It is also emphasized that the genealogical classification of Indo-European languages is of great theoretical and applied value. The necessity of a special complex linguohistoriographic study is also caused by the need to reveal the theoretical and methodological aspect of the problem. This approach opens up prospects in the aspect of the comparative-historical linguistics of early 21st century. The scientific novelty of the study lies in the fact that the analysis of the origin, development and improvement of the genealogical classification of Indo-European languages within the comparative-historical paradigm for the first time. The research methodology is based on the principle of historicism. The tasks outlined in the study were solved using the actualist method. The aim of the research is to reveal the views of linguists of the 19th – early 21st centuries on the genealogical classification of Indo-European languages. The theoretical value of the thesis is related to the development of the methodology of linguo-historiographic study of issues of genealogical classification of Indo-European languages. Working with a significant amount of factual material resulted in the creation of a methodology for its systematization through a combination of chronological and conceptual approaches. In the concepts the new findings that linguists brought to science compared to their predecessors and the importance of considered works for solving the current problems of the genealogical classification of Indo-European languages were analyzed. The practical value of the study results is that the materials of the thesis will contribute to the solution of methodological problems of the historiography of linguistics, and to the improvement of the courses of linguistic disciplines in higher education institutions of Ukraine. The results of the conducted study can be applied in teaching courses on the history of linguistic studies, introduction to linguistics and general linguistics at philological faculties, as well as in cultural and educational activities. At the current stage of linguistic research, the genealogical classification of Indo-European languages is an important component of comparativistics. The foundations of genealogical classification were developed in the 19th century on the material of Indo-European languages as a result of establishing the genetic identity of a number of languages of Europe, India and some other regions. These languages were formed from a hypothetical Proto-Indo-European language and have much in common at all levels of the language system.

На підставі вивчення значної кількості архівних матеріалів, більшість з яких вперше введено до наукового обігу з'ясовано наукові та політико-ідеологічні предумови виникнення концепції давньоруської народності у контексті розвитку історичної науки в СРСР у 1930-х - першій половині 1940-х рр. Встановлено хронологічні віхи генезису концепції. Вперше проаналізовано практично всі опубліковані праці радянських істориків зазначеного періоду, що стосуються її формування. Визначено та проаналізовано наукову складову як ідейну, теоретичну та фактологічну базу концепції раннього періоду її розвитку. Визначено персональний внесок східнослов'янських дослідників у формування досліджуваної теорії. Виявлено позанаукові чинники, що вплинули на розвиток концепції давньоруської народності, висвітлено деякі нові аспекти взаємодії ідеології та науки. Зроблено висновок, що концепція сформувалася в історичній науці СРСР під час Великої Вітчизняної війни внаслідок внутрішньої логіки наукового розвитку, спираючись на кількісне накопичення нових матеріалів і теоретичих розробок у гуманітарних галузях 1920 - 1930-х рр. (історії, археології, етногенетиці, мовознавстві) в окремих працях радянських істориків - представників усіх трьох східнослов'янських історіографій.

  Скачати повний текст

Досліджено громадсько-політичну, культурно-просвітницьку, публіцистичну, видавничу та наукову діяльність А. Ніковського, її зміст, форми та напрямки. Проаналізовано фактори впливу на формування світогляду діяча, зокрема як активного учасника культурно-просвітнього руху в Україні. Висвітлено основні етапи діяльності А. Ніковського як публіциста, редактора та видавця, визначено внесок у становлення української журналістики, його участь у роботі українських політичних і державних інституцій доби національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр. Розкрито політичні особливості діяльності А. Ніковського, шляхи їх втілення, значення його наукової діяльності для розвитку вітчизняного мовознавства та літературознавства. Обгрунтовано вагомий внесок А. Ніковського у процеси державотворення та розвитку національної самосвідомості українців.

  Скачати повний текст

Вперше у російському мовознавстві проведено системний аналіз дієслівної лексики російських переселенських говірок Одещини як окремого лінгвального об'єкта. Лексичний матеріал ідеографічно класифіковано й інтерпретовано, запропоновано моделі семантичного поділу диференційованих понятійних сегментів, визначено основні способи та засоби номінації, описано структуру репрезентантів понять. Встановлено конституційні й уточнювальні парадигматичні зв'язки різних за структурною організацією лексико-семантичних парадигм, визначено стабільні та варіативні ланцюжки номінації. Обгрунтовано висновок про лексичну спільність досліджуваних опорних говірок, зроблено припущення про єдність їх материнської основи.

  Скачати повний текст

Досліджено питання дієвідмінювання різних типів неправильних дієслів. На підставі аналізу арабських джерел розроблено правила правопису гамзи та злиття однакових приголосних, які необхідні, передусім, для дієвідмінювання гамзованих і подвоєних дієслів. Уперше представлено докладну класифікацію неправильних дієслів, за якою розмежовано правильні та неправильні дієслова на підставі відомих принципів, що використовуються в загальному мовознавстві з урахуванням традицій, які склалися в арабському мовознавстві. Подано повний список конкретних дієслів з усіма типами неправильностей. На підставі розробленої класифікації та перетворення слабких звукосполучень запропоновано нові положення щодо відмінювання слабких дієслів.

  Скачати повний текст