Досліджено активні процеси в ареальній фразеології (АФО) сходу України, встановлено дериваційну базу, способи та фактори формування АФО, розкрито їх лінгвальний фразеотворчий механізм, "наступ" субстандарту на АФО. На підставі виявлених семантичних рядів, наявних картотек і словників ареальної фразеології виділено 53 концепти-образи з особливою фразеопродуктивністю, висвітлено характер образності АФО, різнобічні зв'язки між словами-концептами й ареальними фразеологічними одиницями. Досліджено вісім варіантно-синонімічних груп та засвідчено активність АФО у вербалізації зовнішнього вигляду людини, її рис і стану. У межах поля "смерть" проаналізовано складний і динамічний характер взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних факторів. Виявлено у говірках сходу України 48 чинних структурно-семантичних і мотиваційних моделей, висвітлено їх активність, наповнення та фразеопродуктивність.

  Скачати повний текст

Здійснено аналіз акцентуації непохідних іменників бойківських говірок у словозмінній парадигмі. Визначено акцентні типи і підтипи непохідних іменників у досліджуваних говірках, а також зовнішню та внутрішню продуктивність акцентних типів. Розглянуто інтегральні та диференційні риси наголошування непохідних іменників бойківських говірок. Акцентуаційне дослідження проведено на морфологічному рівні з урахуванням словозмінних парадигм і морфемної структури слова. На підставі систематизації та аналізу відповідного матеріалу визначено три акцентні типи з нерухомим наголосом та п'ять акцентних типів з рухомим наголосом. Розподіл іменників за акцентними типами може бути використаний як релевантна ознака зіставного аналізу говірок.

  Скачати повний текст

Вивчено діалектну систему болгарської зорянської говірки, проаналізовано особливості її функціонування. Досліджено і визначено походження і актуальну діалектну належність даної говірки. Наведено типологічний аналіз фонетико-фонологічної, морфологічної та лексичної систем у болгарському переселенському діалекті мішаного типу в зіставленні з болгарським діалектним континуумом метрополії, болгарською літературною мовою, а також з діалектами і літературними мовами слов'янських народів.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу відновити фрагмент структури редуктивних переселенських говірок Київського Полісся за матеріалами тематичної групи ботанічної лексики. Досліджено склад і структуру фітономінації говірки Чорнобильської зони, змодельовано внутрішньодіалектне членування цього ареалу на підставі картографування флороназв.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу східнослобожанських українських говірок у лексичній системі на матеріалі тематичної групи лексики "Жива природа", а саме: змодельовано структурну організацію лексики живої природи, досліджено склад і семантичну структуру лексико-семантичних груп, з'ясовано основні принципи мотивації номенів, виявлено способи формування складу та семантики лексики живої природи. Розглянуто формальну та семантичну варіативність найменувань. Проаналізовано просторову поведінку репрезентантів сем "самець", самиця", "маля тварини", зокрема, окреслено типи ареальної поведінки лексичних одиниць, а саме: мінімальну диференційованість, ареальну мозаїку та виділення мікроареалів.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу східнослобожанських українських говірок у лексичній системі на матеріалі тематичної групи лексики "Жива природа", а саме: змодельовано структурну організацію лексики живої природи, досліджено склад і семантичну структуру лексико-семантичних груп, з'ясовано основні принципи мотивації номенів, виявлено способи формування складу та семантики лексики живої природи. Розглянуто формальну та семантичну варіативність найменувань. Проаналізовано просторову поведінку репрезентантів сем "самець", самиця", "маля тварини", зокрема, окреслено типи ареальної поведінки лексичних одиниць, а саме: мінімальну диференційованість, ареальну мозаїку та виділення мікроареалів.

  Скачати повний текст

Системно описано склад і семантичну структуру географічну апелятивну лексику східностепових говірок Центральної Донеччини та подано її ареальну й лексикографічну характеристику. Установлено специфіку географічної номенклатури як тематичної групи, визначено центральні й периферійні лексико-семантичні групи та мікрогрупи. З'ясовано чинники формування й функціонування географічної апелятивної лексики. Досліджено функціональне співвідношення однослівної та неоднослівної номінації географічних найменувань. Створено словник, що нараховує близько 1000 лексем, і атлас географічної апелятивної лексики східностепових говірок Центральної Донеччини. Введено до наукового обігу новий емпіричний матеріал, який розширює джерельну базу словника українських говорів та лексичного атласу української мови.

  Скачати повний текст

Вперше в україністиці здійснено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів. Обгрунтовано принцип системності у вивченні граматики українських діалектів, розкрито функціональний і комунікативний аспекти її аналізу. Висвітлено можливості застосування інваріантної моделі-матриці для опису всіх частин мови говірки. Проаналізовано функціонування лексико-граматичних розрядів і граматичних категорій у межах частин мови. Встановлено центральні та периферійні морфологічні явища у діалектній системі на основі частотності їх уживання. Виявлено функціональну лакунарність як особливий маркер діалектної словозміни й охарактеризовано її типи. Створено модель опису морфологічного рівня діалектів, яка може бути використана у дослідженні інших українських говірок межиріччя Дністра та Дунаю. Встановлено, що граматичну систему наддунайської говірки визначає історичний розвиток української мови, а не вплив сусідніх говірок. Упорядковано діалектну текстотеку, що є джерелом подальшого дослідження інших мовних рівнів говірки с. Шевченкове Кілійського району Одеської області.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості використання гуцульського говору у мові української художньої літератури XIX - першої половини XX ст. Проаналізовано фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні, фразеологічні гуцульські діалектні одиниці, які використано в українських художніх творах даного періоду. Досліджено художні твори І., Франка, А. Крушельницького, М. Козориса, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, М. Черемшини, Д. Харовюка, Ю. Федьковича, М. Павлика, О. Манчука та П. Шекерика-Доникова. Виділено комплекси гуцульських діалектних різнорівневих елементів для творів кожного з цих письменників, розкрито специфіку їх використання у белетристичних текстах. За способом використання гуцульського говору в художній мові з урахуванням повноти діалектизації, гетерогенності та гомогенності діалектних одиниць, уживання їх в авторській мові та мові персонажів виділено чотири типи взаємодії гуцульського діалекту й української літературної мови в художньому творі. Зроблено висновок, що гуцульські різнорівневі діалектні одиниці виконують важливі художні функції, зокрема, образотворення, створення гуцульського колориту, пізнання духовної та матеріальної культури гуцулів, формування та збагачення тропіки та стилістичних фігур, етнографічного ототожнення героїв твору й етнографічної локалізації подій.

  Скачати повний текст

Уперше в українському театрознавстві здійснено системне дослідення Гуцульського театру, створеного Г.Хоткевичем у 1910 р. у Галичині в гірському селі Красноїллі, виявлено феномен цього самобутнього мистецького та етносоціокультурного явища. З використанням нового концептуального підходу та залученням нових джерельних матеріалів здійснено детальну реконструкцію гастрольної діяльності Гуцульського театру, окремих сцен з його вистав, досліджено історію театру. Гастролі даного театру по Галичині та Буковині відбувалися у період з 1910 до 1912 рр., а концертної групи по деяких містах Наддніпрянської України та у Москві - березень - липень 1914 р. До репертуру театру належали оригінальні п'єси Г.Хоткевича, написано гуцульської говіркою, - "Довбуш", "Гуцульский рік", "Непросте" та перероблену ним п'єсу "Верховинці" Ю.Коженьовського, що відображали життя гуцулів у всіх його проявах. Відзначено, що феномен Гуцульського театру полягає у його генетичному зв'язку з традиційною культурою гуцулів, жертовній праці учасників театру, доланні протидії австрійсько-польської влади, унікальному поєднанні в своєму репертуарі гуцульської тематики та говірки, формуванні трупи з місцевих народних професіоналів, які були носіями фольклорних знань, чудово володіли мистецтвом слова, співу, танцю, гри на музичних інструментах, імпровізації. Зроблено висновок, що Гуцульський театр став мистецьким та етносоціальним феноменом не лише українського, а й світового театру.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено визначальні риси граматичної структури болгарських переселенських говірок в Україні шляхом вивчення їх динаміки внаслідок дії внутрішньомовних і позамовних факторів. Встановлено, що функціонування болгарських говірок понад два століття в оточенні інших слов'янських мов з типологічно відмінною граматичною структурою у відриві від діалектного континууму метрополії зумовило трансформацію таких власне балканських рис, як артикль, енклітичні форми займенників, посесивний датив, редуплікація, балканський кондиціонал, аналітичний спосіб творення вищого ступеня порівняння, майбутнього часу дієслів, да-конструкції. Відзначено більш послідовне функціонування архаїчних рис у діалектичному мовленні у порівнянні з літературною мовою та суттєві зміни і дебалканізацію говірок. Виявлено посилення даних процесів у 1950 - 1960 рр. з появою нового покоління з видозміненим мовним мисленням. Досліджено зміни категорії дейксису та втрату просторових артиклів. Відзначено сталість клішованої форми та відсутність подальшого розвитку артикля у досліджуваних говірках та його посилене вживання при власних іменах. Дебалканізацію з різним ступенем інтенсивності виявлено в різних підсистемах переселенських говірок. Доведено, що найбільш суттєвими є зміни серед лексичних балканізмів, а в граматичній структурі - в артиклевій системі та поступове заміщення загальних форм відмінковими.

  Скачати повний текст

Досліджено вияви динаміки й статики в українському діалектному просторі, розглянуто погляди різних мовознавців на проблему співвідношення статичного і динамічного. Особливу увагу приділено дослідженню теоретичних засад Празької лінгвістичної школи (ПЛШ) у поєднанні з поглядами Ф. де Сосюра на одиниці лінгвогеографічних досліджень та системно-структурним підходам авторів Атласу української мови до висвітлення рис українського діалектного простору. Простежено динаміку змін у фонологічній системі говірок південно-західного наріччя української мови. З метою унаочнення структури діалектної просторової конструкції з її ядром та периферією встановлено особливості окремих рис одного структурного рівня (фонологічного) та одного з виявлених комплексів нашарованих діалектних рис різних рівнів на території південно-західного наріччя. Визначено ареали ядер та периферій найважливіших фонетичних рис обраної групи лексики (зміни артикуляції голосних переднього ряду в ненаголошеній позиції, а також асиміляції приголосних за дзвінкістю/глухістю). На основі комплексного аналізу нашаровуваних на одній території діалектних просторових конструкцій різнорівневих рис виявлено зону вібрації в наддністрянсько-подільському міждіалектному пласті. Розглянуто специфічну зону вібрацій на зіткненні літеральних частин периферійних ареалів наддністрянських та подільських говірок (межиріччя Серету та Збруча), де виявлено ознаки не тільки змішаності, а й перехідності.

  Скачати повний текст

Досліджено динаміку ізофон у зоні середньонаддніпрянсько-поліського діалектного суміжжя. Проаналізовано фонетичні риси говірок даної території за матеріалами картотеки та карт Атласу української мови та матеріалами, зібраними у процесі повторного їх обстеження у 1998 - 2001 рр. Виявлено протиставні для цих двох діалектних континуумів фонетичні явища. Запропоновано перевірену методику дослідження динаміки ізоглос на підставі аналізу лінгвістичних карт, на яких наведено результати обстеження тієї ж території за єдиною програмою на різних хронологічних зрізах. Визначено фактори, які впливають на динаміку фонетичних явищ у зоні міждіалектного суміжжя.

  Скачати повний текст

Відтворено динаміку фонологічної (фонетичної), морфологічної та лексичної систем українських східнослобожанських говірок за різні проміжки часу - сто та п'ятдесят років. Виявлено чинники змін даних систем, встановлено індекс динаміки одиниць різних мовних рівнів та розроблено типологію змін у говірках. Серед типів змін досліджуваних явищ встановлено найбільшу поширеність появи нових функціонально ідентичних, але формально відмінних явищ, зникнення мовних одиниць, які функціонували 50 років тому, функціональне звуження одного й розширення іншого явища, повної субституції одного явища іншим. Обгрунтовано, що екстралінгвальними чинниками розвитку фонологічної, морфологічної та лексичної систем українських східнослобожанських говірок є гетерогенність соціумів та контактність з говірками російської мови. З'ясовано, що внутрішньомовними чинниками розвитку діалектних систем є тенденція до самозбереження структури та збереження комунікативної здатності говірки.

  Скачати повний текст

З'ясовано лінгвістичний статус діалектного тексту (ДТ), наведено його специфіку, розроблено типологію ДТ, обгрунтовано онтологічний статус, визначено та описано його категорійну структуру, яку формують три типи текстових категорій - системні, антропоцентричні та мисленнєві. Простежено вплив прагматичних чинників на когнітивні. Установлено, що комунікативна ситуація виокремлює предмет дослідження та проектує структурно-семантичну організацію ДТ. Когнітивний аспект зумовлює схему аналізу ментальний континуум - парадигма мислення - когнітивна модель - ДТ. Охарактеризовано три типи знань носіїв буковинських говірок - парадигми господарського, релігійно-обрядового, екзистенційного мислення, описано їх реалізацію в ДТ. Визначено специфіку категоризації та концептуалізації мовомислення буковинських діалектоносіїв, з'ясовано особливості буковинського діалектного мовлення. Удосконалено методику аналізу ДТ, у межах якого розглянуто функціонально-прагматичну типологію структурних одиниць ДТ.

  Скачати повний текст

Вперше у російському мовознавстві проведено системний аналіз дієслівної лексики російських переселенських говірок Одещини як окремого лінгвального об'єкта. Лексичний матеріал ідеографічно класифіковано й інтерпретовано, запропоновано моделі семантичного поділу диференційованих понятійних сегментів, визначено основні способи та засоби номінації, описано структуру репрезентантів понять. Встановлено конституційні й уточнювальні парадигматичні зв'язки різних за структурною організацією лексико-семантичних парадигм, визначено стабільні та варіативні ланцюжки номінації. Обгрунтовано висновок про лексичну спільність досліджуваних опорних говірок, зроблено припущення про єдність їх материнської основи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано семантику, структуру, варіативність, особливості функціонування об'єктних, локативних та темпоральних словосполучень східностепових говірок Донеччини. Встановлено типи дієслівних сполучень з іменним компонентом та їх формальними та семантичними ознаками. Визначено локалізацію різних типів дієслівно-іменних конструкцій у говірках досліджуваного діалектного масиву та подано характеристику їх просторової поведінки. Доведено, що до ознак, які забезпечують єдність українських східностепових говірок з іншими говорами південно-східного наріччя на синтаксичному рівні, належать побудовані за типовими для багатьох українських говірок моделями структури з локативними, темпоральними та об'єктивними відношеннями. Відзначено, що кожна з моделей має діалектоспецифічні вияви, особливості яких визначаються лексико-семантичним набором головних компонентів та їх поширювачів, відтінками семантичних відношень між елементами словосполучення, засобами та показниками граматичного зв'язку між ними. Відзначено, що діалектні особливості прийменникових структур простежуються переважно в сфері синтаксичних функцій непрямих відмінків. Розглянуто рівень продуктивності моделей дієслівних словосполучень з іменним компонентом, значну увагу приділено особливостям функціонування дублетних утворювань у новостворених говірках.

  Скачати повний текст

Досліджено характер відбиття ареальними фразеологічними одиницями об'єктивної дійсності, установлено роль соціального, психічного та лінгвістичного чинників у формуванні евфемістичних і дисфемістичних стійких виразів. З'ясовано різницю між говірковими евфімізмами й дисфемізмами, указано на основні фактори, що їх диференціюють, а також визначають розмитість межі. Визначено способи творення евфімістичних і дисфемістичних фразеологічних замінників, роль окремих компонентів у формуванні евфемістичного й дисфемістичного нашарувань. З'ясовано основні ознаки давнього та сучасного табу. Проаналізовано явища, які можуть повторно лінгвізуватися "позитивними" чи "негативними" асоціатами: смерть, інтимні стосунки й подружнє життя, фізіологічні процеси людини, її пороки й вчинки, негативні риси, інтелектуальні здібності. Розглянуто зв'язок евфімістичних і дисфемістичних надслівних ареалізмів у межах одного фразеосемантичного поля.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз ентомонімів, зафіксованих у західнополіських говірках, виділено окремі лексико-семантичні групи, виявлено мотиваційні відношення й етимологію номенів. Простежено лексичні паралелі в інших слов'янських мовах. На підставі аналізу принципів мотивації ентомологічної лексики виділено 12 мотиваційних груп і ряд підгруп, визначено, які лексеми мають ліву та праву мотивації, виявлено, що давні найменування мають затемнену етимологію, а новотвори - прозору мотивацію. Проведено лінгвогеографічний аналіз зафіксованого матеріалу, на підставі якого визначено межі західнополіського діалекту, його внутрішнє членування й окремі мікрозони. Ентомологічні назви - поліфункціональний та полімотивований пласт лексики, для якого характерна чітка структурованість і творення нових номінативних одиниць за законами мови.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення значного обсягу діалектного матеріалу наведено детальний опис словотворення іменних частин мови - іменника, прикметника, числівника та займенника. Виділено основні види словотворчого афікса та його варіанти, зумовлені фонетичними особливостями говірок. Запропоновано класифікацію словотвірних типів іменників і прикметників, виявлено деривати з рідковживаними афіксами та уніфіксами, а також оказіональні утворення. Відзначено значну відкритість і вільність діалектного словотворення, а також великий ступінь варіативності. Розроблено й апробовано методику аналізу говіркового словотворення, яку рекомендовано використовувати у процесі дослідження інших українських діалектів.

  Скачати повний текст