Подано філософсько-антропологічний аналіз феномену насильства. Проведене дослідження дозволило виявити дві ключові форми насильства: агресію та жорстокість, а також показати їх взаємовідносини всередині літературно-художніх наративів, зрозумілих як антропологічні практики. Виділено чотири типи дискурсивних репрезентацій, які охоплюють часовий відрізок від античності до Нового часу, всередині яких формувалася європейська рецепція насильства: юдейська, давньогрецька, давньоримська, християнська. Визначено специфічні риси притаманні кожній з даних епох і показаний їх вплив на формування сучасної рецепції. Розгляд агресії і жорстокості як двох форм насильства дозволив відкрити нові ракурси сучасної дискурсивної репрезентації насильства, пов'язані з відходом від класичних моделей репрезентації та герменевтичного підходу, що домінують у сучасних гуманітарних науках.

  Скачати повний текст

Розглянуто методологічні засади дослідження проблеми цінностей, визначено головні підходи щодо неї в німецькій традиції філософування (І. Кант, А. Шопенгауер, Г. Гегель, Л. Фойєрбах). Проаналізовано погляди провідних німецьких мислителів ХХ ст. - В. Вайєра, У. Гоманн, У. Нойєншвандера, А. Гелена, Ю. Габермаса, Г. Рормозера. Проаналізовано існуючі інтерпретації проблеми цінностей і проблеми людини, виявлено рівні функціонування цінностей: індивідуальний, соціальний, теоретичний. Обгрунтовано підходи щодо проблеми цінностей у працях німецьких філософів і теологів, а також диференційований підхід до цієї проблеми в західноєвропейській та російській традиціях філософування. На основі творчої спадщини німецьких мислителів конкретизовано методологічні та загальнотеоретичні положення проблеми цінностей. Визначено основні методологічні підходи, проведено порівняльний аналіз із поглядами вчених з інших країн Західної Європи.

  Скачати повний текст

Здійснено філософський аналіз ролі аксіологічного аспекту в сучасних методологіях гуманітарних наук. Створено аксіологічно організовану епістеміологічну концепцію в сфері гуманітарного знання, яка дозволила обгрунтувати значення творчого діяльності в гуманітаристиці. Проведено компаративний аналіз художніх текстів сучасних класиків світової літератури як реального підгрунтя філософії модерну та постмедерну, доведено їх вплив на тенденції розвитку методології гуманітарних досліджень. Виявлено, що поява нового методологічного інструментарію в межах гуманітарного знання, певним чином, пов'язана зі зростанням ролі аксіологічного фактора (становлення, мета, наслідки дослідження). Обгрунтовано, що без вирішення однієї з найголовніших проблем сучасної філософської освіти - повноцінного діалогу суб'єктів на креативному рівні - суспільство не може розв'язати проблему виховання та розвитку творчої особистості.

  Скачати повний текст

Розроблено модель аксіосфери культури, яка розширює можливості змістовного дослідження ціннісних аспектів наукового знання. По-новому трактовано взаємозумовленість аксіологічних (епістемічних, етичних, естетичних) потенцій знання, необхідність їх узгодженої реалізації в процесі наукового дослідження, що випливає з ідеї гармонійного співвідношення Істини, Добра, Краси в системі ціннісних орієнтацій вченого та розуміння реальної небезпеки гіпертрофірованого розвитку в якомусь одному напрямі. Здійснено спробу реабілітувати інтуїтивно-підсвідому, не завжди явно виражену релігійну, сакрально-метафізичну потенцію методологічного мислення вченого, зумовлену потребою гармонізації віри і знання та пов'язаної з інтенцією на цінність абсолютного Блага - кінцевої мети та вищого смислу всіх актів самоствердження людини в світі. Показано плідність, ефективність і практичну значущість аксіологічної теорії знання в процесі переосмислення завдань освіти та виховання, вирішальне значення ціннісного потенціалу мислення в конструюванні загальнонаукової картини світу на засадах еволюціонізму.

  Скачати повний текст

Досліджено ціннісний статус наукової картини світу. Проаналізовано соціокультурно-світоглядні передумови становлення наукової моделі всесвіту, визначено її ціннісні параметри. З'ясовано, що будь-яка загальна картина світу має ціннісну специфіку, її людиномірно-ціннісна визначеність є конкретно-історичним образом ієрархії пізнавальних, етичних, естетичних уявлень, а також досягнутого рівня універсально-синтетичної цілісності світогляду. Розкрито внутрішню логіку трансформації ціннісної структури картини світу у процесі переходу від класичної до некласичної та постнекласичної наукової раціональності, що характеризується відмовою від ідеї ціннісної нейтральності науки і дедалі повнішою реалізацією ціннісного потенціалу сучасної гуманітарно-наукової парадигми.

  Скачати повний текст

Наведено результати цілісного філософського дослідження такого феномену, як парадигмальна наука. Виявлено новий онтологічний параметр підходу до вивчення науки - парадигмальність. Розглянуто основні сутнісні характеристики парадигмальної науки, закономірності та причини її становлення та розвитку. З метою вивчення специфіки парадигмальної науки, її функціонування та взаємозв'язку з іншими соціокультурними інститутами розроблено та застосовано аксіологічну методологію як найбільш адекватну об'єкту дослідження. Запропоновано новий напрямок філософського вивчення науки - аксіологія науки. Досліджено дію цінностей у всіх площинах наукового знання - гносеологічній, епістемологічній, методологічній, антропологічній, соціокультурній, метафізичній, онтологічній. Виявлено зв'язок логіки оцінок у цих сферах буття науки з ціннісною орієнтацією вченого, наукового співтовариства, дисципліни та науки як соціокультурного інституту. З позицій аксіологічного аналізу та критики розглянуто проблеми взаємодії парадигмальної науки з реаліями інформаційного суспільства, зв'язок науки з його економічними, політичними і соціальними цілями. Зазначено, що аксіологічна критика в даному випадку розуміється не як ціннісне відношення чи оцінне судження, а як метод виявлення обмежень, які накладаються на науку парадигмою.

  Скачати повний текст

Проаналізовано аксіологічні та практичні аспекти особистісного становлення суспільно-відповідального суб'єкта культурно-освітньої діяльності. Розглянуто потребу інформаційного суспільства у аспекті головної ролі соціокультурного процесу як універсальної форми самоусвідомлення суспільства та формування ціннісно-орієнтованої особистості. Виявлено динаміку культурно-етичних підстав у процесі становлення особистості відповідно до етапів трансформації свідомості, а саме: індивід - індивідуальність - особистість. Розвинуто антропологічну концепцію (аксіологічний вимір), визначено спеціалізовану галузеву концепцію культурної діяльності (праксеологічний вимір). Узагальнено процесуальний характер функціонування даної концепції з ретрансляції, інтерпретації та розповсюдження культури до єдиної метапрофесійної діяльності, зміст якої характеризується поняттям "культуртрегерська діяльність та культуртрегер". Запропоновано будувати сучасну культурно-мистецьку освіту на засадах філософського осмислення співпраці суб'єктів освітнього процесу з використанням розробленої концепції, яка дозволяє розкрити суть діяльності культуртрегера (бібліотекаря, редактора, журналіста, перекладача, екскурсовода), який виконує професійне завдання у контексті існуючого ціннісно-орієнтованого надзавдання на моральнісних засадах.

  Скачати повний текст

Побудовано методологію узагальненої теорії аналітичної визначності (А-визначності), надано узагальнену дефініцію А-визначності та введено її нові види ("майже" визначність та гранична визначність). Подано оригінальну О-логіку у вузькому розумінні слова на матеріалі перетворень геометричних фігур на площині. Розглянуто окремі види А-визначності в множинах різної природи, в першу чергу чисел, функцій, формул. Виділено основні фактори А-визначності, що дозволило уточнити та доповнити дефініцію А-визначності та дати характеристику об'єктивної й суб'єктивної А-визначності.

  Скачати повний текст

На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено розмежування свободи як об'єктивної реальності людського буття та свободи як феноменальної даності, до якої відносяться мислення та культуротворення. Уточнено зміст понять "сенс" і "значення" як нетотожних смислових аспектів у процесі культуротворення: значення як ідеального концептуального смислу, об'єктивованого в предметах культури, та сенсу як ціннісно-почуттєвого відношення суб'єкта. Обгрунтовано культуротворчий зміст поняття "мотивації", що виявляється у потребі самоздійснення та втілюється в актах вираження та розуміння. Виявлено характер культуротворення як відповіді Іншому та відповідальності перед Іншим. Визначено місце рефлексії у здійсненні свободи як прояснення й актуалізації смислів. Встановлено роль Іншого як межі свободи й об'єктивної умови культуротворення.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію інтертеоретичних структур когнітивного простору людини. Проаналізовано причини, що протидіють інтегруванню феномену цілісності у простір міждисциплінарного дискурсу. Зазначено, що метатеоретичне виродження ліній демаркації стає наслідком епістемологічної невизначеності філософського антропологізму, розроблення інтертеорії когнітивної дії усталює апроксимацію до синтетичної філософії людини та дозволяє виявити межі інтеграції антропологічного принципу. Особистість як інтенціональна система організована згідно з принципом редукції до стану невизначеності (мережної архітектури). Активні та пасивні наміри подвійно ущільнюють каузальні зв'язки світу. Поле когнітивної взаємодії семантичного вузла у життєвому світі оформляється за допомогою інтенціональної геометрії. Геометричну форму інтенцій, правила їх посилення, інваріанти фіксують когнітивні наміри природничих наук, когнітивні теорії мови, моралі, суспільства, комунікації. Можливість їх практичного впровадження досліджено на прикладі еволюції поглядів на природу "ефіру" (вкладеність семантичних мереж концептів). Відображення інертеоретичних структур науки та філософії ілюмінує "інтеграційні межі" особистості: цілісність монади інтенціонального вузла, діади каузальних інтенцій світу та тріади когнітивних інтенцій тіло - інтенція - свідомість.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Розглянуто антропологічний аспект віртуальної реальності. Досліджено її сучасний концепт і постать концептуального персонажу. Окреслено проблему антропологічного виміру віртуальної реальності, розглянуто його природу й особливості. На підставі порівняльного аналізу концепції психології віртуальної реальності (О.М.Носова) та філософського дискурсу переживання (С.Л.Франка, Ж.П.Сартра, Ж.Батай) встановлено, що джерелом та умовою її актуалізації є спонтанне переживання. Продемонстровано, що особливості антропологічного виміру віртуальної реальності репрезентативно виражені феноменами рекурсії, трансценденції, гри. Досліджено симулякру та симуляції як засоби об'єктивації віртуальності. Встановлено, що антропологічний вимір віртуальної реальності є джерелом символічного середовища, в якому мешкає людина.

  Скачати повний текст

Досліджено роль ідеології у формуванні світовідношення і цілепокладання людини в індивідуальному та колективному аспектах. Розглянуто ідеологію та її антропологічні аспекти у різних проблемних полях, а не як окремий предмет дослідження. Проаналізовано антропологічні моменти ідеологічних процесів: інтерполяцію, суб'єктивність, відчуження, ідеологічну маніпуляцію, гегемонію, функціонування ідеології у різних полях. Наведено результати філософсько-антропологічного аналізу практик деідеологізації та тези про "вічність ідеології", розглянуто питання існування ідеологічно нейтральних суспільних практик. Доведено, що антропологічна обумовленість ідеології полягає в її залежності від глибинних аспектів людської природи. Зроблено висновок, що ідеологія є однією з ключових детермінант людського буття, сформована в результаті взаємодії індивідуального несвідомого, цілепокладання людини та суспільних запитів.

  Скачати повний текст

Визначено основні види й інтенції творчості, розроблено класифікацію свобод і виявлено їх рівневу організацію. Розкрито сутність понять "свобода", "творчість" і "свобода творчості", представлено їх інтерпретацію в різних філософських вченнях, а також обгрунтовано семантику й етимологію даних термінів у літературній критиці. Обгрунтовано положення, що творчість нерозривно пов'язана з пізнанням, розглянуто їх діалектичний взаємозв'язок і взаємозалежність. Виділено основні аспекти у визначенні антропологічного статусу свободи творчості, зокрема, вільний творчий аспект і свобода творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено антропологічні основи сучасного проповідування основних християнських конфесій на території України - православ'я, католицизму та протестантизму. Методологічно обгрунтовано та практично розроблено методику якісного контент-аналізу антропологічної проблематики християнської проповіді, який дозволив охарактеризувати зміни змісту проповідей, форми та прийоми конфесійного проповідництва. Біблійне вчення про людину та соціальні доктрини церков є антропологічною основою змісту сучасної християнської проповіді. На їх підставі виділено антропологічну проблематику, загальну для проповідей усіх християнських церков. За допомогою порівняльного аналізу соціальних доктрин церков окреслено загальні проблеми та завдання, які ставить перед проповідниками всіх конфесій "виклик часу" на межі тисячоліть. Аналіз гомілетики дозволив визначити формальні ознаки та богословсько обгрунтовані критерії християнської проповіді, які в кожній конфесії визначають "норму", відносно якої відбуваються трансформації проповідування за сучасних умов. На підставі контент-аналізу православних, католицьких і протестантських проповідей, матеріалів конкретних опитувань та інших соціологічних досліджень виділено конфесійний інваріант сучасного християнського проповідування.

  Скачати повний текст

На підставі аксіологічної та феноменологічної методологій проаналізовано ідею духовного творення людини та розуміння її сутності в межах екорелігійних впливів на ціннісний світ особи. Показано, що сучасна плюралістична релігійність має межу, окреслену Іншим, що дозволяє відродити та оновити релігійну духовність, подолати сучасну антропологічну кризу. Доведено, що релігійність, яка визначена як людська здатність до самовизначення та самотворчості, вихід за межі наявного буття, вказує на неутилітарну ціннісну спрямованність людини до творчості ціннісно-смислової форми буття у світі та є способом самовизначення, самоактуалізації, самоздійснення людини. Зроблено висновок, що на шляху до майбутньої цивілізації зміна релігійних парадигм неминуча, що пов'язано з необхідністю оновлення та збереження національних традиційних цінностей.

  Скачати повний текст

Проаналізовано зв'язок літературності філософських практик з антропологічним досвідом, що породжує ці практики, на прикладі християнського антропологічного проекту Сьорена Керкегора. Розглянуто рух філософії до літературності як одну з провідних тенденцій у сучасній західній філософії. Філософію описано як історико-літературний феномен через виділення трьох типів літературності: Платон (онтологія), Кант (гносеологія), Ніцше (комунікація). Проведено експлікацію вихідного поняття "літературність". Показано, що літературні практики залежать від антропологічних моделей, які їх породжують. Розглянуто зв'язок християнської антропології та літературного новаторства С.Керкегора.

  Скачати повний текст

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

  Скачати повний текст