Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування буденно-музичної свідомості як соціокультурного феномену, який має естетичні характеристики та функціонує як самостійна сфера буття-у-світі. Досліджено діалектику генезису, розкрито сутність й особливості функціонування буденно-музичної свідомості. Проаналізовано стан сучасної соціокультури, для характеристики якого у науковий обіг введено поняття "пост-культура". З'ясовано, що буденно-музична свідомість за умов пост-культури набуває значення своєрідного простору інобуття естетичного. Здійснено дослідження буденно-музичної свідомості як специфічної знакової спільності, яка має інтонаційну природу. Виявлено, що у процесі формування буденно-музичної свідомості має місце процес символізації, який не досягає рівня символу. Розглянуто часову проблематику буденно-музичної свідомості. З'ясовано, що буденно-музична свідомість є сферою реалізації "досвіду темпоральності", що відтворюється у культурі та є основою музичної комунікації за умов розвитку соціокультури та її специфічної посткультурної стадії.

  Скачати повний текст

Визначено роль музичної естетики як важливого компонента у формуванні постмодерністської теорії Тексту. Досліджено, що естетика музичного постмодернізму (ЕМП) створює концепцію музичного твору як тексту та потребує застосування певних методологічних принципів, а саме методів текстового аналізу Р.Барта, М.Фуко та деконструкції Ж.Дерріда. Доведено, що колажність репрезентує постмодерністську ідею інтертекстуальності, відбиває постмодерністське прагнення до естетизації дійсності (концепція світового концерту К.Штокгаузена, явища конкретної музики М.Кагеля, К.Штокгаузена). Визначено, що ЕМП втілює принципи онтологічної концепції мистецтва пізнього М.Гайдеггера, яким обгрунтовано необхідність аналізу мистецтва в аспекті істини буття, а художнього твору - у контексті здійснення істини. Розглянуто концепцію іронії М.Кагеля у контексті теорії іронії Р.Рорті, Ж.Дерріда, Ф.Джеймсона, Ч.Дженкса. Висвітлено зв'язки між естетичними принципами постмодернізму та східними теоріями мистецтва у контексті діалогу Захід - Схід. Розкрито специфіку часопростору у постмодерністських творах відкритих форм.

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-методологічні основи розуміння музики. Визначено основні етапи формування музичного мистецтва відповідно до культурно-історичного розвитку. Показано, що основою взаємодії музичного мистецтва та людини є емоція. Розглянуто питання поліфункціональності музики та визначено сенс естетичного як єдино сутнісного в природі та функціях музичного мистецтва. Встановлено місце натхнення в процесі музичного творення, проаналізовано зміст, форму, смисл музичного твору як проблеми антропології музики.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень ігрових структур в музиці на основі екстраполяції загальних ігрових принципів в галузі музичної творчості. Досліджено етапи формування європейських концепцій гри. На основі положень філософсько-естетичних ігрових теорій визначено сучасне розуміння гри як універсалії. Розкрито за множинністю зовнішніх ігрових модифікацій наявність спільних ігрових принципів. На основі іманентних ігрових закономірностей вичленовано можливі варіанти структури гри. Теоретично розроблено і введено поняття "ігрової структури в музиці"; запропоновано типологізацію ігрових структур за принципами взаємодії їх складових елементів: ігрова структура "змагання" (принцип змагання), ігрова структура "мозаїки" (принцип комбінаторики), ігрова структура "містифікації" (принцип амбівалентності). Розроблену методику аналізу за допомогою ігрових структур апробовано на матеріалі фортепіанного циклу "П'ять пальців" та "Гімну" з "Серенади in A" І.Стравинського; Сонати для скрипки і фортепіано G-dur, Концерту для фортепіано з оркестром G-dur М.Равеля; Концерту N2 для скрипки з оркестром М.Скорика.

  Скачати повний текст

На основі осмислення діалектичних, онтологічних, естетичних та музично-функціональних аспектів індивідуального стилю музиканта-виконавця систематизовано поняттєво-категорійний апарат музично-виконавського стилетворення. Розроблено методику дослідження індивідуального стилю музиканта-виконавця.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття "інтерпретація", реконструйовано його внутрішню структуру (художню (музичну) та інтерпретацію реципієнта)). Розглянуто виконавське мистецтво як естетичну проблему та проаналізовано асоціацію, контраст, колаж, діалог, емпатію, катарсис як засоби створення та сприймання музичного образу, а також виявлено сфери функціонального прояву художньої інтерпретації. Виявлено значення підготовленості, "відкритості" слухача для спільної з автором і виконавцем творчої роботи - сприймання музичного образу. Виокремлено західноєвропейську музику XVIII - XX ст. ст. як особливий досвід опанування інтерпретаційною культурою, а також проблеми інтерпретації в історичній динаміці української музичної культури. Досліджено аспект творчої взаємодії "композитор - виконавець" у XX ст., оцінено конкретні твори сучасних композиторів і виконавців.

  Скачати повний текст

Проаналізовано музичне мистецтво в контексті ірраціоналістичної філософії XIX ст.З метою визначення ірраціоналізму як відповідь на кризу традиційної раціоналістичної філософії, виокремлено естетичні погляди А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, аргументовано погляд на музику як вид мистецтва, здатний виконати функцію метамистецтва. Наведено концепцію, підсилену зверненням до творчої спадщини Ріхарда Вагнера. Видатний німецький композитор, захоплюючись ідеями А.Шопенгауера, водночас, мав значний вплив на формування естетико-мистецтвознавчої позиції Ф.Ніцше. Використовуючи логіку теоретичної спадкоємності "Шопенгауер - Вагнер - Ніцше", розкрито значення таких естетичних проблем, як художня обдарованість, геніальність, міфологічне мислення, створення та сприймання художнього образу. Органічно поєднано теоретичний аналіз із розглядом практики розвитку музичного (оперного) мистецтва.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз музичної події (МП), визначено чинники естетичної активності музичного розуміння. Показано особливості творення музичного образу, протяжної повноти буття на підставі естетично-інтенціональної інтеграції музикальної суб'єктивності та символічно-звукового цілого. Виявлено темперальність МП як інтеграцію переживань часовості у постаті часу - символічній квінтесенції їх буттєвого змісту, утворюваної естетично дієвими моментами. Проаналізовано образний вимір переживань часу - перевід протяжності в рух, що робить плин естетично відчутним і формує просторову семантику символічного континууму. Показано спосіб, за допомогою якого естетична констатація звучань зумовлює синтез рухомої позиції музичної "присутності" та її семантичного оформлення шляхом проекції змін, відношень подоби та періодичностей у гілетичній конфігурації звукового явища в екзистенціальні переживання ритмічного руху. Визначено роль логіки розвитку в музичній символізації.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен ПОСТ-культури та визначено основні тенденції сучасного філософсько-естетичного процесу. З'ясовано особливості естетичного аспекту концепції діалогу культур, за якою проблема діалогу культур перетворюється на проблему діалогу творів культури. Розкрито суть музичного естезису в діалектиці музичної мови та твору як логіко-діалогічної єдності. Розкрито діалектику об'єкт-суб'єктного буття музичного естезису та визначено структуру, механізм функціонування та соціокультурного буття цього явища. У контексті проблеми інтерсуб'єктивності музичного естезису проаналізовано проблему музичного виховання. Доведено, що музичне виховання з позицій філософсько-естетичної методології є процесом естетико-культурного спілкування. Обгрунтовано необхідність синтезу музично-педагогічних ідей з філософсько-естетичними, зокрема - феноменологією музики. Доведено, що музичний естезис є універсальною умовою соціокультурного буття музики, його генетичні засади синтезують чисте музичне буття з суб'єктивно-особистісним людським буттям. Відзначено, що цей синтез виявляється фундаментальною основою соціокультурного існування музики, її впливу на особисту культуру індивіда.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну теорію онтології, яка подана у двох значеннях: як категорія пізнання і як феномен культури (на прикладі світських та духовних жанрів музичної культури). Теоретично обгрунтовано та практично апробовано універсальну модель онтологічного аналізу музичного твору, яка містить семіотичний опис елементів музичної мови, зовнішні та внутрішні фактори комунікації в системі "простір - час - зміст". Запропоновано дефініції онтології й онтологізму як універсальної концепції буття музичної культури, встановлено науковий статус щодо нових похідних термінів та категорій онтологічного аналізу: жанрових моделей онтологізму, синергійної драматургії, духовного шляху сходження, онтодіалогу, онтотрансцензусу. На основі культурологічного порівняння виявлено онтологічну дистанцію різних жанрових моделей світської та церковної музики. Під час апробації методології онтологічного аналізу музики використано нові та маловідомі твори музичної культури (пісноспіви стародавньої служби, а також "Урочиста літургія" Л.Дичко). Літургію досліджено у стародавній та сучасній редакціях, виявлено глибинний зв'язок та спадкоємність традицій вітчизняної музичної культури.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст