У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення завдань щодо розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти, що виявляється у визначенні психологічного змісту та структури інноваційного потенціалу, виявленні особливостей сформованості його компонентів, встановленні взаємозв'язків між ними, здійсненні факторної конфігурації внутрішніх ресурсів, обґрунтуванні та експериментальній перевірці соціально-психологічних умов ефективності застосування тренінгової програми у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів.Основні результати дослідження викладено в трьох розділах дисертації. У розділі 1 «Науково-теоретичні підходи до проблеми дослідження розвитку інноваційного потенціалу особистості» здійснено теоретичний аналіз підходів до вивчення феномену інноваційного потенціалу особистості, зокрема: антропологічного (нададаптивна природа, що включає соціально-психологічні якості та потенції); соціологічного (функціювання соціальних механізмів, що регулюють інноваційну діяльність); соціально-психологічного (динамічна поліфункціональна складна система, сукупність особистісних характеристик, ресурсів або потенційних можливостей, що зумовлюють здатність до здійснення інноваційної діяльності). Операціоналізовано концепт «інноваційний потенціал особистості» крізь призму розкриття основних характеристик таких понять як «інновація» та «потенціал». В основу даного дослідження покладено поєднання цих двох феноменів, яке уможливило розгляд і розуміння інноваційного потенціалу як інтегративної сукупності внутрішніх ресурсів особистості та зовнішніх умов їх реалізації, що визначають її здатність до створення, освоєння та впровадження нового, унікального на користь суспільства.Виокремлено індивідуально-психологічні особливості як передумови розвитку інноваційного потенціалу особистості. Встановлено, що ступінь значущості індивідуально-психологічних особливостей особистості залежить від конкретного інноваційного циклу (створення – освоєння – впровадження).Проаналізовано організаційні практики розвитку інноваційного потенціалу студентів у закладах вищої технічної освіти. Зокрема, провідна роль у розвитку інноваційного потенціалу студентів належить підприємницьким університетам, які функціюють згідно «трикутнику знань» (освіта – наукові дослідження – інновації). Обґрунтовано зміст і структуру інноваційного потенціалу особистості, що, як цілісне утворення і своєрідна організація психічних ресурсів, репрезентує собою цілісну багатокомпонентну структуру, в яку входять мотиваційний (мотивація досягнення, ситуативна самоактуалізація), когнітивний (провідна когнітивна модальність, інтелект), креативний (творчий потенціал та уява), емоційно-вольовий (локалізація контролю, емоційна стійкість), регулятивний (індивідуальний стиль саморегуляції, самооцінка) компоненти.У розділі 2 «Емпіричне дослідження компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей» описано організацію констатувального експерименту та методи дослідження. Вибірку, що становила 438 студентів інженерних спеціальностей 1–5 курсів навчання КПІ ім. Ігоря Сікорського, поділено на три групи: 1) «інноватори»; 2) «потенційні інноватори»; 3) «консерватори».Виявлено особливості сформованості компонентів інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей.У розділі 3 «Умови розвитку інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти» обґрунтовано необхідні та сприятливі соціальні та психологічні умови, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти. Необхідні соціально-психологічні умови призводять до розвитку інноваційного потенціалу особистості, а сприятливі – посилюють його.Розроблено та апробовано програму розвитку інноваційного потенціалу студентів технічного університету, що включає п'ять етапів: 1) гіпотезування; 2) генерування; 3) концептуалізація; 4) оптимізація; 5) реалізація. Обґрунтовано завдання і зміст програми розвитку цього компоненту, що включає такі розділи: «Інноваційно-творча спрямованість особистості»; «Технології індивідуального генерування інноваційних ідей»; «Концептуалізація інноваційних ідей»; «Формування базису прийняття інноваційних рішень»; «Комерціалізація результатів творчості». Здійснено експериментальну перевірку соціально-психологічних умов розвитку інноваційного потенціалу студентів інженерних спеціальностей. Проведений кількісний та якісний порівняльний аналіз результатів формувального експерименту, дозволяє стверджувати, що розроблена програма є ефективним засобом розвитку креативного компонента інноваційного потенціалу студентів закладу вищої технічної освіти.Ключові слова: інноваційний потенціал, ресурси, психологічні умови, соціальні умови, особистість, студенти, заклад вищої технічної освіти.^UIn the dissertation are conducted the theoretical substantiation and the practical decision of problems concerning the development of the innovative potential of students of the institution of higher technical education which is shown in the definition of psychological maintenance and structure of innovative potential of a personality, identifying the peculiarities of the formation of its components, establishing relationships between them, implementation of the factor configuration of internal resources, substantiation and experimental verification of sociopsychological conditions for the effectiveness of the training program in the process of professional training of future engineers.The main results of the research are presented in three sections of the dissertation. In section 1 "Scientific and theoretical approaches to the problem of studying the development of innovative potential of a personality" provides a theoretical analysis of approaches to the study of the phenomenon of innovative potential of a personality, in particular: anthropological; sociological; sociopsychological.The concept of "innovative potential of a personality" is operationalized through the prism of revealing the basic characteristics of such concepts as "innovation" and "potential". This research is based on a combination of these two phenomena, which allowed consideration and under-standing of innovation potential as an integrative set of internal resources of a personality and external conditions of their implementation, which determine its ability to create, develop and implement new, unique for society.There are highlighted individual psychological features as prerequisites for the development of the innovative potential of a personality. The degree of significance of individual psychological characteristics of a personality depends on the specific innovation cycle (creation – development – implementation). There are analyzed organizational practices of the development of the innovative potential of students of the institution of higher technical education. In particular, the leading role in the development of the innovation potential of students belongs to entrepreneurial universities, which operate according to the "knowledge triangle" (education – research – innovation). There are substantiated the content and structure of the innovative potential of a personality, which, as a holistic formation and a kind of organization of mental resources, represents a holistic multicomponent structure, which includes motivational (achievement motivation, situational self-actualization), cognitive (leading cognitive modality intelligence), creative (creative potential and imagination), emotional-volitional (localization of control, emotional stability), regulatory (individual style of self-regulation, self-esteem) components.In section 2 "Empirical research of the components of the innovative potential of engineering students" are described the organization of the ascertaining experiment and research methods. The sample, which consisted of 438 students of engineering specialties 1–5 courses of Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute, are divided into three groups: 1)"innovators"; 2) "potential innovators"; 3) "conservatives". There are revealed the peculiarities of the formation of the components of the innovative potential of engineering students.In section 3 "Conditions for the development of the innovative potential of students of an institution of higher technical education" are substantiated the necessary and favorable social and psychological conditions that affect the development of the innovative potential of students of an institution of higher technical education. There are developed and tested program of development of the innovative potential of students of the technical university, which includes five stages: 1) hypothesis; 2) generation; 3) conceptualization; 4) optimization; 5) implementation. The tasks and content of the program of development of this component are substantiated, which includes the following sections: "Innovative and creative orientation of personality"; "Technologies of an individual generation of innovative ideas"; "Conceptualization of innovative ideas"; "Formation of the basis for making innovative decisions"; "Commercialization of creative results". There are carried out an experimental test of the sociopsychological conditions for the development of the innovative potential of engineering students. Comparative analysis of the results in the experimental and control groups of the formative experiment showed that the developed program for the development of the creative component of innovation potential is effective.Keywords: innovative potential, personality, resources, psychological conditions, social conditions, students, the institution of higher technical education.

Сучасний стан розвитку психологічної науки ставить перед науковцями завдання всебічного дослідження проблеми міжособистісної взаємодії на всіх рівнях її функціонування. Зважаючи на те, що становлення особистості та її розвиток відбувається в просторі сімейного середовища, проблема внутрішньосімейної взаємодії трансформується в психологічний феномен, потреба у вивченні якого проявляється в різних галузях психології.Увагу до вивчення дефініції феномену ревнощів шлюбних партнерів проявляють дослідники різних сфер наукових знань, насамперед психології, культурології, медицини, права та юриспруденції, що вказує на міждисциплінарний характер досліджуваного явища. Водночас, можна спостерігати певну методологічну невизначеність і поверховість накопичених знань у дослідженні проблеми ревнощів як системного та структурно-динамічного феномену особистості. Відомо, що переживання особистістю ревнощів є сильним афективним почуттям, яке призводить до складних конфліктів, викликає стресові стани та глобально деформує стосунки між людьми. Зазвичай, ревнощі виникають у ситуаціях соціальної взаємодії і можуть посилюватися в результаті ситуацій, що пов'язані з втратою престижу, при невдачах, загрозі гідності особистості тощо. Окрім того, різні ситуації та події, що дезорганізують особистість і причиною яких є переживання ревнощів, свідчать про те, що сфера зазначеної проблематики виходить за традиційні межі проявів ревнощів (романтичні ревнощі в стосунках шлюбних партнерів). Так, сьогодні спостерігається значна кількість ситуацій, які охоплюють всі сфери життєдіяльності особистості, наприклад, переживання ревнощів у родинних і дружніх стосунках, у професійній сфері та між людьми в спорті, науці, мистецтві, політиці тощо.У рамках дисертаційного дослідження здійснюється розгляд дефініції ревнощів у партнерів, які перебувають в офіційному шлюбі. Сімейні стосунки здатні реалізовуватись у різних формах, серед них, на перший погляд, негативні прояви ревнощів шлюбних партнерів. Тому ревнощі як об'єкт психологічного дослідження можуть слугувати джерелом висвітлення негативних тенденцій у сімейних стосунках.Розроблена та апробована програма психологічної корекції прояву ревнощів у шлюбних партнерів «Антиревнощі» спрямована на психологічну корекцію ревнощів у шлюбних партнерів, яка містить роботу із самооцінкою, агресією, стресом, тривогою в сім'ї. Доведено ефективність цієї програми, зокрема: повторна психодіагностика шлюбних партнерів експериментальної групи виявила достовірне покращення показників (зменшення кількості респондентів з високим загальним рівнем ревнощів) (Мх = 19,25 – показники експериментальної групи до впровадження програми, Мх = 13,05 – показники експериментальної групи після впровадження програми), тоді як результати кореляційного аналізу контрольної групи свідчать, що достовірних змін у ній не відбулося.^UThe current state of development of psychological science puts before scientists the task of a comprehensive study of the problem of interpersonal interaction at all levels of its functioning. Due to the fact that the formation and development of personality take place in the space of family environment, the problem of intrafamily interaction is transformed into a psychological phenomenon, the need to study of which is manifested in various branches of Psychology. Researchers from various fields of scientific knowledge (first of all) of Psychology, Culturology, Medicine, Law and Jurisprudence, pay attention to the study of the definition of the phenomenon of jealousy of marriage partners, which indicates the interdisciplinary nature of the studied phenomenon. At the same time, it is possible to observe a certain methodological uncertainty and superficiality of the accumulated knowledge in the study of the problem of jealousy as a systemic and structural-dynamic phenomenon of personality. It is known that the person's experience of jealousy is a strong emotional feeling that leads to complex conflicts, causes stress and distorts relationships between people globally. Jealousy usually arises in situations of social interaction and can be exacerbated by situations involving loss of prestige, failure, threats to personal dignity, and so on. In addition, various situations and events that disrupt the personality and are caused by the experience of jealousy, indicate that the scope of this mentioned issue goes beyond the traditional boundaries of jealousy (romantic jealousy in relations of marriage partners). Yes, today there is a significant number of situations that cover all areas of personal life, such as jealousy in family and friendships, in the professional sphere and between people in sports, science, art, politics and so on. The dissertation research examines the definition of jealousy in partners who are officially married. Family relationships can be realized in various forms. Among them, at first glance, threre are negative manifestations of jealousy of marriage partners. Therefore, jealousy as an object of psychological research can serve as a source of coverage of negative trends in family relationships. The developed and tested author's program «Antijealousy» is aimed at the psychological correction of jealousy of marriage partners, which includes the work with self-esteem, aggression, stress, anxiety in the family. The effectiveness of this program is proved, in particular: repeated psychodiagnostics of marriage partners of the experimental group has revealed a significant improvement (reduction of the number of respondents with a high general level of jealousy) (Mx = 19.25 – indicators of the experimental group before the program implementation, Mx = 13.05 – indicators of the experimental group after the implementation of the program), while the results of correlation analysis of the control group show that there have not been any significant changes in it.The scientific novelty of the obtained results is that for the first time: the psychological features of the polydeterminacy of the emotional content of jealousy, namely, the complex of subjective and objective factors, are determined, substantiated and experimentally tested. Among the objective factors, the leading role is played by the gender of the marriage partners, the experience of their married life. Among the subjective factors, the main role of the emotional and valuable spheres of the respondents has been determined, in particular, the feedback between the self-esteem of spouses, family anxiety and levels of aggression and the level of jealousy manifestation in family relationships of marriage partners.

Багатофункціональність діяльності вчителя іноземних мов, динамічні зміни у сфері його професійної підготовки, необхідність неперервного вдосконалення професійних компетентностей та особистісних детермінант майбутніх учителів іноземних мов, а також зумовлена цими факторами потреба педагогічних ЗВО у реалізації науково обґрунтованої методики, що забезпечить становлення активної професійної індивідуальності фахівця, дозволить майбутньому вчителю іноземних мов виконувати завдання, покладені на нього сучасним інформаційним полікультурним суспільством та досягати вершин розвитку своєї особистості, спричинили вибір теми дисертаційного дослідження «Формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку».У дисертації з'ясовано стан проблеми формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку в педагогічній теорії і практиці фахової підготови вчителів іноземних мов в Україні, Німеччині, Великобританії та США. Проаналізовано нормативне та навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців за кваліфікацією бакалавр освіти, вчитель німецької і другої іноземної мови та зарубіжної літератури.Обґрунтовано та вивчено теоретичні основи формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку. Конкретизовано смислові значення понять «професійно-особистісний саморозвиток», «готовність майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку». Під професійно-особистісним саморозвитком майбутніх учителів іноземних мов розуміємо внутрішній, свідомий, цілеспрямований процес особистісного вдосконалення та професійного зростання майбутніх учителів-філологів на основі процесів самопізнання, самоосвіти, самоконтролю та самореалізації. Готовність майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку визначаємо як складне професійно-особистісне утворення, що охоплює мотиваційно-спрямувальний, інформаційно-інтегративний, особистісно-регулятивний, рефлексивно-коригувальний компоненти і слугує основою для постійного підвищення рівня професіоналізму та самореалізації особистості майбутніх учителів іноземних мов.Визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку: формування мотивації до професійно-особистісного саморозвитку через комплекс стимулювальних чинників; використання інтегративного ресурсу іноземної мови для здійснення професійно-особистісного саморозвитку; застосування смарт середовища професійно-особистісного саморозвитку. Розроблено структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку.Виокремлено та охарактеризовано спонукальний, когнітивний, інтернальний, рефлексивний критерії і відповідні показники, на основі яких визначено й експериментально перевірено низький, середній та високий рівні сформованості готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку. Рекомендованими формами організації навчального процесу є практичні заняття, самостійна робота, групова робота, тренінги, воркшопи, індивідуальні та групові консультації, круглі столи, диспути, конференції, самостійна робота із використанням інформаційних ресурсів, індивідуально-пошукова робота, відвідування відкритих уроків провідних педагогів. Обґрунтовано та експериментально доведено ефективність використання методів проблемного та активного навчання (дискусії, моделювання ситуацій, навчальні ігри), методів самостійної та групової позааудиторної роботи (опрацювання літератури іноземною мовою, онлайн-робота з веб-ресурсами), методу кейсів, методу «Портфоліо», веб-квесту. Практичне значення дослідження полягає у розробці методичного супроводу реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку, діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку; комплексу інтерактивних освітніх ресурсів за тематикою професійно-особистісного саморозвитку вчителя іноземних мов. Видано навчальний посібник «Професійно-особистісний саморозвиток педагога в контексті актуальних трендів освітньої парадигми сучасності» та методичні рекомендації до навчальної дисципліни «Практичний курс основної мови» із циклу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Створено смарт середовище у формі вебміксу за тематикою професійно-особистісного саморозвитку, що охоплює авторський тематичний блог «Педагог – професіонал та всебічно розвинена особистість», електронне портфоліо, веб-квест «Готовність учителя іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку: теоретична рефлексія».Ключові слова: майбутні вчителі іноземних мов, готовність до професійно-особистісного саморозвитку, структурно-функціональна модель формування готовності, педагогічні умови.^UMultifunctional activity of the teacher of foreign languages, dynamic changes in the field of his professional training, the need for continuous improvement of professional competencies and personal determinants of future teachers of foreign languages, and also due to these factors the need for pedagogical universities in the implementation of scientifically developed methodology, that will ensure the formation of active professional individuality of the future specialist, will allow the future teacher of foreign languages to reach the peaks of development of their personality, led to the choice of the topic of the dissertation study "Formation of future foreign languages teachers' readiness to professional-personal self-development". The object of the study is future foreign teachers' training. The thesis investigates the problem of forming the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development in the pedagogical theory and practice of professional training of foreign languages' teachers in Ukraine, Germany, the United Kingdom and in the United States. The theoretical bases of professional-personal self-development are substantiated and studied. The semantic meanings of the concept "professional-personal self-development", "readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development" are specified. Due to our study, the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development is defined as a complex professionally-personal formation, integrating in its structure motivational-dispositional, informational-integrative, personal-regulating, reflexivity-correcting components, aimed to raise the level of professionalism and self-realization of the personality of future teachers of foreign languages. The pedagogical conditions of formation of future foreign languages teachers' readiness to professional-personal self-development (formation of motivation to professional-personal self-development through a complex of stimulating factors; the use of an integral resource of a foreign language for accomplishing professional-personal self-development; creating a smart environment of professional-personal self-development.) are determined and theoretically substantiated. The structural-functional model of forming the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development is developed. The motivational-stimulating, cognitive, internal, reflexive criteria and relevant indicators of the readiness of future foreign languages' teachers to professional-personal self-development are identified and characterized. According to the determined criteria are defined and experimentally checked the low, medium and high levels of the formation of future foreign languages' teachers' readiness to professional-personal self-development. The recommended forms of organization of the educational process are practical classes, independent work, group work, trainings, workshops, individual and group consultations, round tables, disputes, conferences, independent work with the use of information resources, individual search work, visiting the open lessons of leading teachers. The effectiveness of the use of the active methods, the method of projects, the methods of problem learning (discussions, modeling of problem situations, educational games), methods of independent and group extracurricular work (working out of literature in a foreign language, online work with interactive programs), method of cases, Portfolio method, a web-quest is experimentally confirmed. The integrated phased methodology of formation of future foreign languages' teachers' readiness to professional-personal self-development, that includes the predictive, design and practical stages, has been developed. A smart environment of professional-personal self-development is a web mix, that include the author's thematic blog, the electronic portfolio, a web quest, educational textbook (the text and the tasks in form of thematic cases contain hyperlinks to additional sources). Key words: future teachers of foreign languages, readiness to professional-personal self-development, structural-functional model of forming the readiness, pedagogical conditions.

Дослідженоо формування та еволюцію світоглядних та естетичних позицій Є.Маланюка, їх зв'язок з художньою творчістю. Визначено основні етапи творчої еволюції письменника з їх ідейно-стильовими домінантами. Розглянуто життєдіяльність письменника крізь призму самоусвідомлення його життєвого покликання. Розкрито феномен української політичної еміграції. Висвітлено історичний та соціо-культурний контексти епохи, виявлено їх формотворчий вплив на особистість митця, простежено витоки та визначено суть його історіософської концепції творчості. Досліджено історію художньої творчості Є.Маланюка, "біографію" окремих творів як шлях до пізнання його внутрішньої біографії. Проаналізовано художній доробок письменника.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуального мовлення Р. Іваничука (1929-2016) на базі створеного корпусу текстів, обсягом понад 1 235 млн слововживань, до якого увійшли 16 історичних романів і одна історична трилогія (1962–2016 рр.). У 1 розділі представлено теоретичні засади дослідження індивідуального мовлення письменника та здійснено огляд наукової фахової літератури, присвяченої аналізові таких понять, як-от: ідіолект, ідіостиль, мовна особистість, фразеологізм, колокація, метафора, концепт, профіль. У 2 розділі увагу сконцентровано на залученні до аналізу авторського тексту сучасних підходів лінгвістичного аналізу тексту, як-от: корпуснобазований, корпуснокерований, описовий, статистичний, дистрибутивний аналіз, прийом зіставлення, концептуальне моделювання, концетуальний аналіз. У 3 розділі описано статистичну структуру фонологічного, морфологічного, лексичного та текстового рівнів індивідуального мовлення письменника; на основі номінацій емоційних станів і кольорів змодельовано статистичний і концептуальний профілі авторського тексту.^UThe thesis is focused on the study of R. Ivanychuk's individual speech (1929-2016) based on the text corpus which contains 16 historical novels and 1 historical trilogy with 1.235 million words. The 1 section presents theoretical principles of individual speech research, provides review of scientific professional literature dedicated to the study of the following terms: idiolect, idiostyle, linguistic personality, phraseology, collocation, metaphor, concept, profile. The 2 section focuses on the involvement of modern approaches to linguistic text analysis, such as: corpus-based, corpus-driven, linguo-cognitive, statistical, comparative analysis, conceptual analysis, conceptual model approach in the analysis of the author's texts. In the 3 section, the statistical structure of phonological, morphological, lexical and textual levels of writer's speech are described, the statistical and conceptual profiles of the author's text are created on the basis of emotion and colour nominations.

Дослідження спрямовано на експлікування ідей К.Г.Юнга про психічний розвиток, особистісний ріст та їх інтегрування у сучасне вітчизняне знання про особистість, а також на здійснення практичного дослідження типології та структури особистості та динаміки процесу розвитку індивідуальності. Створено та перевірено на надійність та валідність методику "Юнгівської типології особистості", що сприяє здісненню діагностики функціонально-психологічного типу особистості на вибірках випробуваних із різними соціально-демографічними характеристиками. Розглянуто можливість використання юнгівської моделі структури та розвитку особистості як методолого-теоретичної основи для процесу сприяння особистісному росту у межах психологічного консультування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему втілення у практичну діяльність сучасної загальноосвітньої школи положень теорії вільного виховання (ВВ). Розкрито процес виникнення та розвитку ідей ВВ, а також суть понять "вільне виховання та особистість". Виявлено та систематизовано принципи ВВ особистості, зокрема, природовідповідності, цілісності, духовності, визнання самоцінності кожного учня, діяльнісного підходу, єдності авторитету та співтворчості у педагогічній взаємодії, свободи вибору шляхів самореалізації. Визначено педагогічні умови успішного втілення положень ВВ у навчально-виховний процес: урахування природних ритмів розвитку людини, педагогічний супровід процесу формування ціннісних орієнтацій та морально-духовного становлення, формування мотивації прагнення до розвитку, ціннісного світогляду учнів, організацію вільної пізнавальної, моральної, художньо-практичної діяльності, педагогічний діалог, вербальне оцінювання учнів І - V класів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження сучасних концепцій політичної харизми, зіставлено ідеї харизматичної та пасіонарної особистості. Визначено зміст поняття "харизматична особистість" та виділено його основні компоненти. Розглянуто способи ідентифікації харазматичної особистості. Запропоновано типологію харизматичної ідентичності на базі виділення характеру впливу особистості на громадське життя. Виявлено специфіку харизматичної ідентичності політичного діяча в сучасному світі. Розкрито природу й основні ознаки харизматичного політичного лідера. Розглянуто моделі політичної дії харизматичного лідера. Досліджено вплив політичної харизми на суспільний устрій у державі. Обгрунтовано тезу про штучний характер політичної харизми особистості. Доведено, що визначальною особливістю сучасних українських харизматичних політичних лідерів є їх походження у більшості випадків з групи еліт.

  Скачати повний текст

Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються у процесі становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики; демократизація правозахисних органів; грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів; досягнення стабільності правового регулювання; можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозихисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості застосування інноваційних освітніх технологій у процесі загальноправової підготовки майбутніх учителів. Розроблено й апробовано комплексну модель та методичну забезпечення загальноправової підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів на інноваційних засадах, експериментально підтверджено її ефективність. Обгрунтовано систему критеріїв оцінки якості загальноправової підготовки майбутніх педагогів на базі використання комплексу освітніх технологій, орієнтованих на особистість, розвиток її правового досвіду, творчих і рефлексивних здібностей.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується феномен історіософічної концепції Б.Лепкого, особливості її художнього втілення в історичній пенталогії "Мазепа". Проводиться філологічний аналіз твору з застосуванням порівняльно-історичного і герменевтичного методів та реалізацією феноменологічного і системно-функціонального підходів, завдяки чому з'ясовуються основні історіософські погляди письменника, його самобутність і новаторство в ідейно-естетичній реалізації історіософічної концепції та її стильових компонентів, відбивається художня ідеософія автора. Вирішується проблема співвідношення в епопеї історичної і художньої правди; висвітлюється взаємозв'язок теологічного і антропологічного факторів історії; розглядається ідейно-естетичне функціонування концептуальної тріади "народ - держава - особистість". У роботі формулюється історіософський модус письменника-полігістора. На основі своєрідного аналітико-синтетичного дослідження проблеми особливостей художньої історіософії Б.Лепкого робиться висновок: історіософічна концепція пенталогії "Мазепа" являє собою "антропологічну метафізику історії", її художня реалізація тісно пов'язана з символіко-реалістичною стильовою манерою прозаїка, яка має елементи неоромантизму та імпресіонізму.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію історичної пам'яті у процесі формування духовності особистості, що відбувається в Україні та у світі. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам'яті та необхідність перегляду метафізичних засад теорії відповідно до нових соціокультурних і дискурсивних контекстів сьогодення, а також запропоновано практичні рекомендації. Здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації інтерсуб'єктивного виміру історичної пам'яті як складової духовності особистості. Розкрито суть поняття історичної пам'яті та норм духовності. Досліджено проблеми взаємозв'язку та взаємодоповнення, а також сучасні форми репрезентації. На підставі аналізу можливих напрямків формування історичної пам'яті особистості з'ясовано зміст нових підходів до реалізації цих задумів. Розкрито суть понять "історична пам'ять", "історична свідомість", "духовність", "духовність особистості", "духовне виробництво", "творча діяльність", "особистість", "творча особистість", "сенс життя". Досліджено правові засади й інституційний механізм державного впливу на відродження історичної пам'яті як важливої складової духовності особистості, роль у цих процесах регіонів України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення державного регулювання процесом відродження історичної пам'яті та запропоновано шляхи його вдосконалення, сформульовано її сучасні параметри.

  Скачати повний текст

Досліджено комунікативно-прагматичні особливості англомовного наукового лінгвістичного дискурсу в аспекті авторизації як базового чинника його творення. Розкрито комунікативно-прагматичний, метакомукативний та оцінний компоненти семантичної структури категорії авторизації з метою встановлення риторичних норм англомовного наукового дискурсу для здійснення міжсуб'єктної мовленнєвої взаємодії з науковою спільнотою й інформативного впливу на адресата. На підставі аналізу досліджуваного матеріалу висвітлено визначальну роль автора англомовного наукового дискурсу, в якому епістемічна / модальна оцінка вірогідності реалізується за допомогою різнорівневих мовних засобів категорично / некатегорично-стверджувальної авторизації. Виявлено та доведено їх метакомунікативну природу. Розглянуто метадискурсивні вирази та встановлено способи реалізації мовленнєвих стратегій і тактик побудови англомовного наукового лінгвістичного дискурсу, що характеризують автора як авторитарну / неавторитарну мовну особистість. Запропоновано дискурсивні й інтерпретативні стратегії, спрямовані на здійснення кооперативної мовленнєвої взаємодії у сфері наукового спілкування.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вираження авторської свідомості у художніх творах Т.Осьмачки. Здійснено спробу визначити основні механізми об'єктивації автора у ліричних, епічних і ліро-епічних творах письменника, виявити специфіку функціонування суб'єкта вислову як модифікації авторського голосу на різних структурних рівнях художьої системи. Вивчено ліричну поезію Т.Осьмачки в аспекті співвідношення та взаємодії форм вираження авторської свідомості. Охарактеризовано ліричну особистість, репрезентантами якої є різні типи суб'єктів мовлення, а також розглянуто стратегію об'єктивації авторської свідомості у повістевій прозі митця, його поемах, оповіданні "Психічна розрядка". З'ясовано особливості функціонування суб'єкта мовлення у процесі зображення фабульних подій і розкриття психологічної сфери. Виявлено структури, що об'єктивують авторську свідомість на рівні конструювання моделі просторово-часового континууму. Творчість Т.Осьмачки розглянуто в її формально-змістовій єдності, як художню систему.

  Скачати повний текст

Проаналізовано аксіологічні та практичні аспекти особистісного становлення суспільно-відповідального суб'єкта культурно-освітньої діяльності. Розглянуто потребу інформаційного суспільства у аспекті головної ролі соціокультурного процесу як універсальної форми самоусвідомлення суспільства та формування ціннісно-орієнтованої особистості. Виявлено динаміку культурно-етичних підстав у процесі становлення особистості відповідно до етапів трансформації свідомості, а саме: індивід - індивідуальність - особистість. Розвинуто антропологічну концепцію (аксіологічний вимір), визначено спеціалізовану галузеву концепцію культурної діяльності (праксеологічний вимір). Узагальнено процесуальний характер функціонування даної концепції з ретрансляції, інтерпретації та розповсюдження культури до єдиної метапрофесійної діяльності, зміст якої характеризується поняттям "культуртрегерська діяльність та культуртрегер". Запропоновано будувати сучасну культурно-мистецьку освіту на засадах філософського осмислення співпраці суб'єктів освітнього процесу з використанням розробленої концепції, яка дозволяє розкрити суть діяльності культуртрегера (бібліотекаря, редактора, журналіста, перекладача, екскурсовода), який виконує професійне завдання у контексті існуючого ціннісно-орієнтованого надзавдання на моральнісних засадах.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію інтертеоретичних структур когнітивного простору людини. Проаналізовано причини, що протидіють інтегруванню феномену цілісності у простір міждисциплінарного дискурсу. Зазначено, що метатеоретичне виродження ліній демаркації стає наслідком епістемологічної невизначеності філософського антропологізму, розроблення інтертеорії когнітивної дії усталює апроксимацію до синтетичної філософії людини та дозволяє виявити межі інтеграції антропологічного принципу. Особистість як інтенціональна система організована згідно з принципом редукції до стану невизначеності (мережної архітектури). Активні та пасивні наміри подвійно ущільнюють каузальні зв'язки світу. Поле когнітивної взаємодії семантичного вузла у життєвому світі оформляється за допомогою інтенціональної геометрії. Геометричну форму інтенцій, правила їх посилення, інваріанти фіксують когнітивні наміри природничих наук, когнітивні теорії мови, моралі, суспільства, комунікації. Можливість їх практичного впровадження досліджено на прикладі еволюції поглядів на природу "ефіру" (вкладеність семантичних мереж концептів). Відображення інертеоретичних структур науки та філософії ілюмінує "інтеграційні межі" особистості: цілісність монади інтенціонального вузла, діади каузальних інтенцій світу та тріади когнітивних інтенцій тіло - інтенція - свідомість.

  Скачати повний текст

Встановлено ідейно-теоретичні та гносеологічні витоки філософського світогляду С.Франка. Підкреслено, що проблема людини у його філософії не ізольована, а знаходиться в тісному взаємозв'язку з проблемою суспільства. Показано, що затверджуючи духовність суспільного життя згідно з його суттю, С.Франк робить спробу обгрунтування концептуальної єдності вирішення проблем людини і суспільства, яке базується на ідеї початкової проникнутості їх божественною всеєдністю, що створює основу для розуміння людини ("я") і суспільства ("ми") як нерозривно-незлиттєвої всеєдності. У зв'язку з цим реконструюється соціально-антропологічна концепція С.Франка як смислова вісь його філософської системи. Виділено ключові елементи соціально-антропологічної концепції С.Франка ("особистість", "соборність", "служіння"), проаналізовано їх зміст. На думку С.Франка, лише етика служіння дозволяє подолати антагонізм засад солідарності та свободи і примирити їх з метою облаштування суспільного, громадянського життя людей на розумних засадах.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості творення індивідуально-авторських антропонімів, функціонування оказіонального та прецедентного ономастиконів у творах А. Вознесенського та Є. Євтушенка. Внаслідок структурно-семантичного аналізу оказіоналізмів у текстах письмеників з'ясовано, що індивідуально-авторські оніми виконують інформаційно-естетичну функцію, кожна словотвірна морфема надає додаткового значення, здійснює характеризувальну функцію, словотворення оказіональних антропонімів має певні особливості, стилістичні та композиційні прийоми сприяють створенню експресивного ефекту. Визначено основні функціонально-сематичні характеристики прецедентних імен у текстах авторів, а саме: широку відомість їх денотатів, наявність високоімовірнісних конотативних ознак, входження оцінних ознак до імплікаційного значення, здатність до семантичних перетворень. Використання цих імен у текстах спрямовано на стандартну мовну особистість, що дозволяє їх застосовувати без додаткових конотацій, інтерпретацій, інтертекстових структур.

  Скачати повний текст

У дисертації виявлено особливості віртуалізації культури, звернено увагу на неоднорідність віртуальності у культурі, вказано на виникнення віртуальної культури як наслідку віртуалізації суспільства, яка формує нові принципи взаємодії з культурними цінностями. Відзначено, що комп'ютерна віртуальна реальність може забезпечити освоєння людиною культури, в межах якої вона формується як особистість, але водночас вона сприяє становленню постійно оновлюваної віртуальної культури. Зазначено, що процес віртуалізації істотно впливає на створення єдиної віртосфери як нового культурного рівня соціальної спільноти, що обумовлює появу і поширення віртуальних культурних феноменів, які в останні роки все частіше стають більш затребуваними, ніж реальні. Ключові слова: комп'ютерна віртуальна реальність, віртуалізація, віртуальна культура, інтернет, віртуальне співтовариство, інформаційно-комунікаційні технології,інформаційне суспільство, культура, культурні практики.^UThe dissertation looks into the peculiarities of culture virtualization; it draws attention to the virtuality's heterogeneity in culture, thus pointing out the virtual culture emergence as a result of the virtualization of society, forming new principles of interaction with cultural values. A computer virtual reality is noted to ensure the human to perceive culture. This reality forms a personality, the same time contributing to a constantly updated virtual culture formation.The virtualization process is noted to significantly affect the creation of a united virtusphere as a new cultural level of the social community, causing the virtual cultural phenomena emergence and spread. In recent years these phenomena are increasingly becoming more popular than real.Key words: computer virtual reality, virtualization, virtual culture, internet, virtual community, information and communication technologies, information society, culture, cultural practices.

Досліджено особистість В. Гавела, суспільно-політичного діяча, президента та його ролі у суспільно-політичних процесах Чехословаччини другої половини XX ст. Обгрунтовано основні фактори, що вплинули на становлення його особистості як політичного діяча. Проаналізовано роль політика у подіях "празької весни", "Хартії - 77" та "оксамитовій революції" у Чехословаччині. Проаналізовано внесок В. Гавела у демократизацію державотворчих процесів ЧФР. Розглянуто "організоване суспільство" як модель переходу від тоталітаризму до демократії. Висвітлено процес мирного розподілу ЧФР як результат демократичних реформ і побудови правової держави. Визначено роль В. Гавела у підготовці демократичного ландшафту та процесів становлення правової держави у Чехословаччині наприкінці 1960-х - початку 1970-х років та у період "оксамитової революції" 1989 р.

  Скачати повний текст