Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються у процесі становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики; демократизація правозахисних органів; грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів; досягнення стабільності правового регулювання; можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозихисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

  Скачати повний текст

Вперше в українській політичній науці здійснено комплексний аналіз особливостей формування та реалізації політики багатокультурності у Канаді. Висвітлено політичний досвід і суспільну практику держави у даній сфері в національному та глобальному вимірах. Систематизовано основні підходи щодо явища багатокультурності, визначено закономірності його розвитку й основні завдання. Розглянуто етапи формування концепту багатокультурності, виявлено його характерні риси та варіативність у Канаді. Виявлено основні чинники, що вплинули на еволюцію канадської політики багатокультурності. Доведено визначальний вплив квебекської проблеми на формування політики держави. Висвітлено позитивні сторони канадської національної ідеї "єдності у розмаїтті", проаналізовано її реалізацію у складних етнополітичних процесах об'єднаної Європи. Виявлено зростання етнокультурної "мозаїчності" й інтенсифікацію процесу "канадизації" населення, а також усвідомлення ним своєї етнокультурної єдності за сучасних умов глобалізації.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано політологічну концепцію синтезу конфліктного та консенсусного підходів до регулювання суспільно-політичних відносин. На основі нової парадигми розкрито внутрішню логіку розвитку суспільно-політичних процесів та узгодження світоглядно-філософського й емпіричного потенціалів конфліктно-консенсусної взаємодії. Визначено роль поняття консенсусу у дискурсі соціально-гуманітарних наук та специфіки його функціонування у політичній науці крізь призму його аксіологічної сутності. Здійснено порівняльний аналіз елементів світового досвіду розгортання конфліктів та механізмів їх розв'язання. Проаналізовано особливості вияву конфліктно-консенсусного потенціалу в суспільстві перехідного типу та систематизовано наукові підходи до "консенсусної моделі демократії" як ціннісної основи демократизації українського суспільства. Розглянуто можливості застосування методу консенсусу у політичних, зокрема, виборчих технологіях та процесі прийняття політичних рішень.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення матеріалів політичної історії Галичини та Наддніпрянської України кінця XIX - XX ст. досліджено процес становлення політичної суб'єктності української нації, визначено чинники її формування та тенденції розвитку. Здійснено порівняльний аналіз суспільно-політичної преси, визначено рушійні сили формування політичної суб'єктності та зародження національно-визвольного громадсько-політичного руху. У політичному аспекті вивчено специфічні тенденції процесу становлення національної політичної суб'єктності й політичної інституалізації українського народу Галичини. Показано вплив австрійського політико-правового чинника на розвиток політичної свідомості, становлення національної ідеї, діяльність громадських і політичних організацій, а також органів самоврядування як інститутів самоорганізації розвитку політичної суб'єктності. Визначено найважливіші етнополітичні чинники, що зумовили прояви національної самосвідомості українського народу та тенденції політичного самовизначення за внутрішньої національної злагоди та спільної співпраці усіх соціальних верств.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичний процес становлення феномену соціальної держави (СД) від часів середньовіччя до сьогодення. З'ясовано, що історично сформувалося два типи соціальних держав: ліберальний і соціально-демократичний. На підставі узагальнення зарубіжних і вітчизняних наукових і літературних джерел з даної проблематики запропоновано сучасну концепцію СД. Уточнено суть поняття соціальної держави, розкрито її ознаки, принципи та функції. Наведено моделі соціальної політики СД, визначено й обгрунтовано структуру СД, проаналізовано її складові елементи. Досліджено тенденції розвитку СД, наведено "змішану" модель СД для України, яка враховує трансформаційні процеси, що відбуваються в державі та характеризуються вибірковою орієнтацією на соціальну політику, властиву корпоративістській, ліберальній і соціально-демократичній моделям.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу комплексно вивчити ксенофобію в Україні. Досліджено еволюцію даного феномену від біологічного інстинкту до соціально-політичного чинника. Проаналізовано сучасну множинну парадигму розуміння ксенофобії. Висвітлено проблему ксенофобії у наукових теоріях та інтерптерації її поняття в політичних і соціальних практиках. Запропоновано трактування ксенофобії як несприйняття будь-яких виявів "чужого", розширивши традиційні межі етнічного, релігійного та расового розуміння цього явища. Розкрито роль ксенофобії в Україні й історичні передумови ксенофобії у сучасному українському соціумі. Проаналізовано соціологічний вимір ксенофобії. Охарактеризовано індекс ксенофобії, його динаміку й особливості обчислення. Здійснено концептуальний аналіз причин, які призводять до підвищення рівня ксенофобії в Україні. Увагу приділено аналізу її конкретних проявів: від етнофобії (на прикладі стосунків між спорідненими етносами) до різновидів політичної ксенофобії. Досліджено особливості політичної ксенофобії, зокрема, використання її як політичного механізму тиску на опонентів або свідомість виборців. Вивчено динаміку й особливості антисемітизму як виду ксенофобії. Визначено правові засади та політичні механізми протидії всім її видам, перспективи подальшого вдосконалення нормативно-правової бази та політичних практик (утвердження толерантності, полікультурності).

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний політологічний аналіз толерантності як цінності та чинника політичної культури. Досліджено загальносвітове середовище функціонування толерантності, її велике значення у сучасному глобалізованому світі. Визначено місце толерантності у політичній культурі демократичних політичних систем у порівнянні з тоталітарними й особливості її трансформації у перехідний період. Проаналізовано історичні особливості формування толерантності та перетворення її на універсальну цінність. Розкрито сучасну множинну парадигму розуміння даного феномену. Висвітлено проблему толерантності в інтелектуальних дискусіях, наукових теоріях та інтерпретації її поняття у політичних і соціальних практиках. Концептуалізовано політичну толерантність у сучасній політичній системі України. Проаналізовано вияви цього феномену у політичній культурі і сучасній українській політиці.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний теоретико-методологічний аналіз політичного конфлікту, рівень його дослідження у сучасній політичній науці. На підставі результатів вивчення конфліктологічних теорій розкрито суть цього конфлікту, його причини, функції, основні підходи щодо класифікації. Здійснено спробу встановити взаємозв'язок стану політичної системи з динамікою політичних конфліктів. Проаналізовано їх особливості у сучасному українському суспільстві, джерела, динаміку та шляхи управління. Визначено найбільш оптимальні технології управління політичними конфліктами, властивими для даного стану розвитку українського суспільства та політикуму. Обгрунтовано, що для українського суспільства є характерним компромісне розв'язання політичних конфліктів. Зазначено, що обмеженість у часі та періодичність виборчих кампаній змушує різні політичні сили створювати непрогнозовані коаліції, йти на компроміси навіть зі своїми політичними опонентами. Досліджено толерантні відносини, як одну з умов ефективного управління політичними конфліктами.

  Скачати повний текст