В книге описан механизм действия иммунотропных препаратов и глюкокортикоидов, приведены современные классификации и методы лечения иммунопатологических состояний. Также содержится большое количество оригинальных рисунков и схем.

Матеріал підручника подано відповідно до навчальної програми з курсу мікробіології з вірусологією та імунологією. Порівняно з попереднім виданням (4-те вид. - 1980р.) російською мовою підручник доповнено новими розділами, які стосуються ВІЛ – вірусу імунодефіциту людини, збудників Т-клітинного лейкозу, кампілобактеріозу, хвороби Лайма та інших інфекцій. Доопрацьовано матеріал розділів, присвячених вірусам гепатиту, пікорна- і реовірусам. Висвітлено проблеми генної інженерії і біотехнології виробництва діагностичних і лікувально-профілактичних засобів (моноклональні антитіла, інтерферони, імуномодулятори та ін.). Для студентів медичних інститутів.

Імунодефіцитні захворювання поділяють на дві основні групи: природжені (первинні) та набуті (вторинні).Первинні імунодефіцити спричинені мутаціями генів, що кодують важливі для роботи імун- ної системи молекули рецепторів, коре цепторів, цитокінів, молекули МНС, ферментів метаболізму, компонентів системи комплементу тощо. Завдяки таким своєрідним «експериментам природи», як імунодефіцити, можна встановити роль певних молекул у функціонуванні імун ної системи та організму людини в цілому. Первинні імунодефіцити, як правило, виявляються у людей невдовзі після наро дження. Вторинні імунодефіцити розвиваються внаслідок дії на організм шкідливих чинників навколишнього середовища (недостатність харчування, вживання цитотоксичних хімічних речовин, опромінення, інфекційні агенти). Вторинні імунодефіцити розвиваються після реалізації ефекту ушкодження екзогенними чинниками імунної системи. Загальними проявами імунодефіцитів є підвищення чутливості до інфекцій різного походження та підвищення ризику виникнення лоякісних пухлин.

У збірнику наукових праць кафедри дерматовенерології Харківського національного медичного університету висвітлено історію утворення і становлення кафедри. Відзначено внесок професора І. Ф. Зеленева у розвиток дерматовенерології. Розглянуто питання етіопатогенезу, клініки, діагностики та лікування низки шкірно-венеричних хвороб. Для науковців, спеціалістів.