В четвертом издании учебника (третье вышло в 1992 г.) освещены вопросы общей урологии (симптоматика, диагностика, патогенез) и частной (аномалии, повреждения, опухоли). В разделы частной урологии включены материалы о новых методах лечения и современной лечебной тактике при урологических заболеваниях — аденоме и раке предстательной железы, мочекаменной болезни, опухоли мочевого пузыря.

Жан-Пьер Барраль, Доктор Остеопатии (Соединенное Королевство), выпускник Европейской Школы Остеопатии в Мэйдстоуне, Англия. Его интерес к висцеральной остеопатии зародился в студенческие годы и является ключевым объектом работы на протяжении более двадцати лет. В Европе он пользуется заслуженным уважением и как клиницист, и как преподаватель, внесший вклад в написание многих учебников по остеопатии, среди которых Висцеральные манипуляции, Висцеральные манипуляции II и Грудная клетка.

Лікування захворювань органів черевної порожнини часто буває важким. Це пояснюється тим, як вказував В.Х.Василенко (1970), що гастроентерологія ще до кінця не вивчена. А звідси й наслідки: у багатьох хворих, які хоча і лікуються, настає ускладнення хвороби, її хронізація. Однак є чимало фактів, коли деякі хворі, вчасно звернувшись до умільців використання народних методів лікування черевної порожнини, відчувають себе краще. При цыому вони відмічають: спеціалісти нетрадиційних методів лікування руками проводять вправлення внутрішніх органів, ніби "підтягують шлунок". Надзвичайно мало наукових літературних даних з мануальної терапії в запасниках Державної медичної бібліотеки України (маніпулятивна терапія, рефдексотерапія, масаж). В основному існують літературні дані з мануальної терапії при остеохондрозі (М.А. Касьян, 1985, 1986; СА.Войтанік, Б.В.Гавата, 1989; В.Я.Фіщенко і співавтори, 1989 та ін.). Лише АД.Робкідзе, Л.А.Голубева, І.І.Чабашвілі С1982), M.Odeh, H.Bassan, A.Oliven (1990) рекомендують деякі види масажу при захворюваннях органів живота (жовчного міхура, шлунку, товстої кишки). Враховуючи все це, а також відсутність належного наукового обгрунтування і рекомендацій щодо застосування мануальної терапії живота, перш за все, її ефективність при деяких хворобах органів Деревної порожнини, вирішили викласти свій досвід у цій монографії.

Монография посвящена чрезвычайно актуальной проблеме хирургической гастроэнтерологии - диагностике и лечению экстренных заболеваний желчных путей. Освящены хирургические аспекты анатомии и физиологии печени, желчного пузыря и желчевыводящих протоков. Описаны показания к применению различных современных методов диагностики как острого холецистита, так и патологии внепеченочных желчных протоков (УЗИ, КТ, МРТ, ЭРХГ и др.). Рассмотрены показания и сроки выполнения экстренных, отсроченных и плановых операций, дано определение степени операционного риска. На основании анализа собственного материала, охватывающего несколько тысяч больных с экстренными заболеваниями желчных путей, представлены показания к выбору способа и объема хирургического пособия в зависимости от конкретной клинической ситуации. Подробно изложены особенности техники основных операций на желчном пузыре и желчных протоках, указаны опасности и осложнения при их выполнении, а также мероприятия по их профилактике. Особое внимание уделено новым направлениям малотравматичной хирургии: лапароскопическим, рентген-эндоскопическим и пункционным хирургическим вмешательствам под контролем ультразвука. Монография рассчитана на врачей - хирургов, гастроэнтерологов, эндоскопистов, специалистов ультразвуковой диагностики, врачей - интернов и студентов старших курсов высших медицинских учебных заведений.

Навчальний посібник містить матеріали лекційного курсу з урахуванням новітніх досягнень урології. Для кращого засвоєння матеріалу лекції доповнені алгоритмами та рисунками, наведено критерії діагностики і лікувальну тактику в обсязі програми з урології. Для студентів вищих медичних навчальних закладів.

Кожне захворювання, особливо важке і тривале, супроводиться появою різних симптомів (лихоманки, болі, задишки, погіршення апетиту), обмеженням фізичної активності і здібності до самообслуговування, порушенням здібності до задоволення основних життєвих потреб (їжі, питтю, звільненню кишечника, сечового міхура). Поряд із заходами, направленими на боротьбу із захворюванням, хворому необхідне забезпечення правильного режиму, правильний догляд за ним (фізичний режим, санітарно-гігієнічні умови, живлення, допомога при отруєнні фізіологічних потреб і проведення різних процедур, направлених на зменшення проявів захворювання). Крім того, перебіг багатьох хронічних захворювань може обтяжуватися або провокуватися наявністю шкідливих звичок (курінням, зловживанням алкоголю, чаєм, кавою, певними стравами) і негативними психоемоційними впливами. Важливо виявити ці чинники і намагатися їх усунути. Це також входить в завдання догляду за хворим.