Викладено основи загальної профілактики і терапії внутрішніх хвороб тварин, етіології, патогенезу, симптоматики, діагностики, лікування і профілактики хвороб серцево-судинної (хвороби перикарда, міокарда, ендокарда, судин), дихальної і травної систем (хвороби верхніх дихальних шляхів, легень, плеври), печінки і жовчних шляхів (гепатит, цироз, амілоїдоз та дистрофія печінки), а також хвороби очеревини. Розкрито особливості етіотропної, патогенетичної, замінної та симптоматичної терапії. Детально розглянуто такі методи терапії: дієтотерапія, фармакотерапія, фізіотерапія (світлолікування, електротерапія, інгаляційна терапія, гідротерапія та ін.).

Розглянуто вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на гістологічну будову діафізів довгих трубчастих кісток білих щурів різного віку, особливості загоювання ранової поверхні шийки матки після кріодеструкції та діатермокоагуляції. Досліджено вплив малих доз радіації та лазерного опромінення на стан печінки, морфологічні передумови розвитку запальних процесів у жовчному міхурі у пацієнтів з ожирінням, динаміку формування кульшового суглоба у випадку множинної епіфізарної та спондило-епіфізарної дисплазій за даними сонографії. Визначено клініко-морфологічні та рентгенологічні ознаки консолідації перелому за умов хронічної метгемоглобінемії, гістологічні зміни в стінці матки після кесаревого розтину.

Розглянуто особливості процесу репаративної регенерації тканин сечового міхура у разі зшивання їх кетгутом та біофілом у ранні терміни після операцій, будови проксимального епіфізарного хряща великогомілкової кістки білих щурів різного віку, які зазнали опромінення електромагнітними хвилями міліметрового діапазону, ультраструктурної організації слизової оболонки шийки матки за наявності патологічних процесів, індукованих папіломавірусною інфекцією. Подано структурно-функціональну характеристику ефективності запропонованого способу резекції шлунка. Досліджено вплив урбаністичного чинника на темп росту дітей, іонізуючого випромінення на морфо-функціональний стан щитовидної залози. Висвітлено варіанти розміщення сліпої кишки у людей з різною масою тіла, статеві особливості та вікові зміни серця.

В экспериментах на изолированной перфузированной печени крысы исследовали действие различных концентраций гидрофильных желчных кислот (холевой и урсодезоксихолевой) и гидрофобных (хенодезоксихолевой и дезоксихолевой) на секрецию желчи. Характерной особенностью в эффектах гидрофобных желчных кислот было измение типа динамики скорости секреции желчи от однопиковой стимуляции до двухпиковой при повышении их концентрации в перфузате. Установлено, что в проявлении этой закономерности и в способности гидрофобных желчных кислот вызывать холестаз, играет роль интенсивность их гидроксилирования до более гидрофильных тригидроксипроизводных. Исследованы морфологические признаки холестаза под влиянием гидрофобных желчных кислот. Обсуждается значение детергентных свойств желчных кислот в механизмах их холеретических и холестатических эффектов.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Розглянуто сучасні проблеми гепатології, зокрема, етіології, патогенезу, клініки, діагностики, хірургічного та терапевтичного лікування захворювань органів гепатобіліарної системи. Проаналізовано актуальні питання внутрішніх хвороб (захворювань підшлункової залози, печінки та жовчного міхура, шлунка та дванадцятипалої кишки).

Хронічна інфекція сечостатевої системи веде до значного збільшення частоти появи міхурно-сечовідного рефлюксу. Наявність гідронефрозу без явних ознак обструкції, особливо двобічного, - типова ознака нейрогенних розладів функції сечового міхура. Хронічна інфекція сечостатевої системи призводить до вірогідного зниження тонусу детрузора, що на цистограмі проявляється збільшенням тіні сечового міхура. При гіперрефлекторному нейрогенному сечовому міхурі значно частіше виникає XCI, особливо при гіпертонусі сфінктера міхура, рентгенологічною ознакою чого є деяка піднятість його шийки. Виявлення при рентгенобстеженні вищенаведених змін сечовивідних шляхів та сечового міхура з великою вірогідністю свідчить про присутність нейрогенних розладів функції нижніх сечовивідних шляхів.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Висвітлено техніку класичних оперативних втручань на черевній стінці та органах черевної порожнини: на шлунку, товстій і тонкій кишці, печінці та позапечінкових жовчних шляхах, селезінці та підшлунковій залозі.

Описано загальнопатологічні процеси - пошкодження, дистрофію, некроз, порушення кровообігу і лімфообігу, запалення, імунопатологічні процеси, регенерацію, процеси пристосування (адаптації) і компенсації, склероз, пухлини. Патологічну анатомію хвороб викладено за нозологічним принципом. Розглянуто хвороби системи крові, серцево-судинної системи, органів дихання, шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного міхура та підшлункової залози, нирок, статевих органів та молочної залози, вагітності та післяпологового періоду, залоз внутрішньої секреції, кістково-м'язової системи, центральної нервової системи, а також інфекційні хвороби. Особливу увагу приділено патології хвороб дитячого віку.

Поряд із загальноприйнятими клініко-лабораторними методами, комплексне поетапне обстеження хворих дозволяє підвищити ефективність диференціальної діагностики механічних жовтяниць до 98 . Діагностику та диференціальну діагностику цих захворювань слід проводити низкою послідовних етапів: I-підтвердження механічного характеру жовтяниці та встановлення рівня обтурації жовчних проток за допомогою УЗД; II-диференціальна діагностика пухлинної і непухлинної природи механічної жовтяниці та орієнтовне визначення походження новоутворення за допомогою радіоконкурентного мікроаналізу пухлинних маркерів: РЕА, ТПА, СА 19-9 (проводиться з урахуванням даних I етапу); III-верифікація діагнозу шляхом ЕРПХГ та лапароскопії (у випадку негативних результатів показана діагностична лапаротомія). Своєчасне визначення механічного генезу жовтяниці та встановлення обтурації жовчних проток за допомогою УЗД (I етап), підтвердження пухлинної природи захворювання шляхом радіоконкурентного мікроаналізу РЕА, ТПА, СА 19-9 (II етап) забезпечує більш чіткий відбір хворих у профільні лікувальні заклади, скорочення часу обстеження, можливість оцінити локалізацію та поширеність процесу і вірно обрати подальшу діагностичну та лікувальну тактику. Неінвазивність, висока інформативність методів діагностики, відсутність протипоказань, відносна простота, можливість повторних обстежень дозволяють використовувати їх у доклінічний період.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6-56

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При активній формі хвороби Іценка-Кушинга мають місце виражені порушення концентраційної і видільної функцій паренхіматозних клітин печінки та концентраційної і моторної - жовчного міхура. У стадії клінічної ремісії захворювання після медикаментозного, хірургічного або комбінованого лікування поліпшуються концентраційна і видільна функції печінки та концентраційна - жовчного міхура. Після одно- та двосторонньої адреналектомії у хворих функціональний стан гепатобіліарної системи не поліпшується. Внаслідок лікування хлодитаном у таких пацієнтів зберігаються порушення функції гепатобіліарної системи. Зміни видільної функції печінки особливо виражені у хворих, які недавно закінчили лікування. При гормональнонеактивних пухлинах надниркових залоз концентраційна функція печінки і жовчного міхура не порушена, а видільна функція печінки та моторна - жовчного міхура - змінені. Після хірургічного лікування пухлин надниркових залоз у хворих не зникають зміни концентраційної і видільної функцій печінки, концентраційної та моторної - жовчного міхура. Результати дослідження функціонального стану гепатобіліарної системи мають важливе значення для вибору комплексу терапевтичних заходів. На їх основі необхідно внести відповідні корективи у схеми лікування хворих на хворобу Іценка - Кушинга та пухлини надниркових залоз.

Узагальнено дані сучасної літератури та результати багатьох досліджень етіології, патогенезу, клінічного перебігу, діагностики та лікування післяопераційних ускладнень. Приділено увагу аналізу помилок хірурга, що найчастіше виникають, деяким аспектам прогнозування та профілактиці. Розглянуто питання епідеміології ускладнень, основні принципи діагностики, а також ранні та віддалені ускладнення, притаманні для переважної кількості операцій на органах черевної порожнини. Висвітлено помилки, небезпеки та ускладнення, специфічні для операцій на шлунку, жовчних шляхах, печінці, підшлунковій залозі, у разі гриж та гострого апендициту.

Білим мишам внутрішньочеревинно вводилась сеча ховрахів C.undulatus, що була взята із сечового міхура після їх декапітації у різні дні баута. Відзначено, що максимальний інгібіруючий ефект на температуру тіла мишей виявляє сеча ховрахів, яка взята одразу після їх пробудження від сплячки.

Ключ. слова: канцерогенез мочевого пузыря, ¹³⁷CS, мутации гена p53
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.6-2

Рубрики:

Пухлини сечового міхура і сечовивідного каналу (уретри)

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены непосредственные результаты лапароскопической и открытой холецистектомии у 258-ми больных желчно-каменной болезнью (ЖБК) и определены лучшими ближайшие результаты видеоэндоскопического вмешательства на основании показателей: отсутствия послеоперационной летальности, меньшей частоты осложнений. Установлено, что на клинико-функциональные результаты влияет форма холецистита, вид хирургического лечения, антибиотикопрофилактика. Выявлен положительный эффект использования цефалоспоринов, который проявлялся в снижении частоты раневой инфекции. Сделан вывод, что лапароскопическая холецистектомия является более выгодным и оптимальным тактико-техническим решением в лечении ЖБК.

Для оцінки харчового статусу пацієнтів проведено антропометричні дослідження з вирахуванням індексу маси тіла. Проаналізовано споживання основних компонентів їжі, а також, враховуючи фізичну активність хворих, обчислено енергетичну цінність раціонів. Внаслідок проведених досліджень, виявлено нутрієнтний дефіцит, який характеризувався недостатнім вживанням усіх нутрієнтів у хворих на жовчнокам'яну хворобу після холецистектомії з недостатньою масою тіла та надмірним харчуванням з перевагою вуглеводів, включаючи прості жири та рослинні білки у хворих на жовчнокам'яну хворобу після холецистектомії з ожирінням. Розроблено диференційовану дієту, спрямовану, зважаючи на масу тіла і особливості ураження органів травлення у хворих, на забезпечення організму повноцінним тваринним білком та обмеженням вуглеводів, які є основними компонентами їжі, що сприяють підвищенню маси тіла.

Для оценки пищевого статуса пациентов проведена антропометрические исследования с учетом индекса массы тела. Проанализировано употребление основных компонентов еды, а также учитывая физическую активность больных, высчитано энергетическую ценность рационов больных. Вследствие проведенных исследований, выявлен нутриентный дефицит, который характеризовался недостаточным употреблением всех нутриентов у больных желчнокаменной болезнью после холецистэктомии с недостаточной массой тела и чрезмерным питанием с преобладанием углеводов, включая простые жиры и растительные белки у больных желчнокаменной болезнью после холецистэктомии с ожирением. Разработанная дифференцированная диета, что направлена, учитывая массу тела и особенности поражения органов пищеварения у больных, на обеспечение организма полноценным животным белком и ограничением углеводов, которые являются основными компонентами еды, способствующими повышению массы тела.

Викладено анатомо-фізіологічні особливості травної системи дітей, методи обстеження гастроентерологічних хворих. Проаналізовано питання основних симптомів і синдромів ураження органів шлунково-кишкового тракту, діагностики та тактики ведення найбільш поширених захворювань шлунка, кишечнику, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози.

Изложены анатомо-физиологические особенности пищеварительной системы детей, методы обследования гастроэнтерологических больных. Проанализированы основные симптомы и синдромы поражения органов желудочно-кишечного тракта, диагностики и тактики ведения наиболее распространенных заболеваний желудка, кишечника, печени, желчного пузыря, поджелудочной железы.

Розглянуто соціально-гігієнічні питання захворювань органів травлення, проблеми організації лікувально-діагностичного процесу, етіології, патогенезу, а також клінічні аспекти лікування, діагностики та профілактики гастроентерологічних захворювань. Проаналізовано вплив стану нейрогуморальної ланки регуляції на фактори резистентності слизової оболонки шлунково-дуоденальної зони у хворих з поєднаною патологією органів травлення, взаємозв'язок функціональних біліарних розладів та стану вегетативної нервової системи. Описано особливості ультраструктури слизової оболонки жовчних міхурів у разі хронічного холециститу; перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих з порушенням прохідності потоків панкреато-біліарної системи непухлинного генезу. Висвітлено питання диференційної діагностики та лікування патологічного гастроезофагеального рефлюксу у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Наведено порівняльну оцінку ефективності лікування хворих на цироз печінки антралем та глутаргіном.

Рассмотрены социально-гигиенические вопросы заболеваний органов пищеварения, проблемы организации лечебно-диагностического процесса, этиологии, патогенеза, а также клинические аспекты лечения, диагностики и профилактики гастроэнтерологических заболеваний. Проанализированы влияние состояния нейрогуморального звена регуляции на факторы резистентности слизистой оболочки желудочно-дуоденальной зоны у больных с совмещенной патологией органов пищеварения, взаимосвязь билиарных расстройств и состояния вегетативной нервной системы. Описаны особенности ультраструктуры слизистой оболочки желчных пузырей при хроническом холецистите, перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты у больных с нарушением проходимости потоков панкреато-билиарной системы неопухолевого генезиса. Освещены вопросы дифференциальной диагностики и лечения патологического гастроэзофагеального рефлюкса у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки. Приведена сравнительная оценка эффективности лечения больных цирозом печени антралем и глутаргином.