Т. 1. - 1965. - 397 с.

«Злим гніздом» називав Запоріжжя Петро І, і зовсім зрозуміла радість російського царя та його вельмож, коли на весні 1709 року їм пощастило зруйнувати Січ. Це ж бо був «останній корінь Мазепин" (слова Петра І) - того гетьмана Івана Мазепи, якого запорожці вважали «не батьком, а вітчимом України», а все ж у критичний момент боротьби проти Москви стали на його боці. І не лише витримали до кінця, але й пішли за ним на вигнання, покинувши рідну «Січ-мати», щоб лише не скоритися жорсткому і мстивому переможцеві. Та найголовніше, Москва дуже добре знала, що «мало не всяУкраїна тим «запорозьким духом дихає» (слова Мазепи). Книга вміщує в себе незвично цікаві, а сьогодні, може й унікальні матеріали про останній етап у боротьбі Запоріжжя за його вольності, зібрані й опрацьовані авторкою на основі важливих джерельних матеріалів, що збереглися ще в архівах Києва, Одеси, Дніпропетровська… Більше частина матеріалів друкувалась у роках 1926-1940. Є підстави побоюватися, що ці архівні матеріали загинули у час лихоліття другої світової війни, а може й по ній…

Книга советского эмигранта о насильственном изгнании крымских татар, чеченцев и калмыков.

This is the absorbing story of a quixotic crusade by a group of Russian émigrés to take over the Soviet Union , dislodge its Communist rulers , and establish a fascist state there. Rich in irony , humor , and not a little pathos , The Russian Fascists provides the first full account of this small but dynamic element within the Russian emigration. Cast out by the Revolution and now powerless, these exiles tried to compensate for their political impotence by engaging in desperate fantasies . Eager to reestablish themselves in their homeland , they sought collaboration with anyone who catered to their illusions--Chinese warlords , Japanese generals , Nazi satraps and eventually , Josef Stalin.