Розкрито діалектику взаємопроникнення розуму та безумства, визначено, яке місце займає сексуальність у системі моральних норм, як пов'язані безумство та сексуальність з владними відносинами у трактуванні М. Фуко. Розкрито сутність понять безумства та сексуальності, досліджено взаємозв'язок між ними, показано, як еволюціонувало та змінювалось ставлення суспільства до безумства та сексуальності. На прикладі реформування психіатричної установи та клінічної психології М. Фуко обгрунтовано внутрішню спорідненість гуманізму та терору. Досліджено, що у своїй філософській концепції філософ визначає безумство як відчуження людини від її людської сутності. Доведено, що М. Фуко відкриває несподівану функцію безумства - бути основою розуму. Розкрито взаємозв'язок між владою та сексуальністю, владою та безумством. З'ясовано, що в концепції М. Фуко влада виступає як механізм, і ні в якому разі не панування і не репресії, хоча до механізмів влади філософ відносить і механізм вигнання.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості секреції вазопресину у хворих ішемічною хворобою серця (ІХС), проаналізовано його взаємозв'язок з активністю фактора Віллебранда (фВ). Обгрунтовано можливості медикаментозної корекції гіпервазопресинемії інгібітором ангіотензин-перетворювального фермента (АПФ) квинаприлом і блокатором рецепторів ангіотензина II (БРА) валсартаном. Виявлено, що концентрація вазопресину (ВП) у хворих стабільною стенокардією напруження та прогресуючою стенокардією значно перевищує аналогічний показник у здорових осіб, проте достовірних відмінностей рівнів ВП між групами зі стабільним і нестабільним перебігом ІХС не встановлено. Зафіксовано достовірну різницю концентрації ВП у сироватці крові хворих ІХС у підгрупах I - II та III - IV функціональних класів стенокардії, серцевої недостатності I та IIА стадій, а також у підгрупах з післяінфарктним кардіосклерозом і без нього. На підставі результатів кореляційного аналізу виявлено достовірний зворотний зв'язок між значенням фракції вигнання та рівнем ВП у хворих ІХС. Встановлено пряму залежність між активністю фВ і рівнем ВП у сироватці крові хворих ІХС. Обгрунтовано доцільність застосування інгібітора АПФ квинаприлу та БРА валсартану у хворих стабільною стенокардією з гіпервазопресинемією.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання прогнозування перебігу ішемічної хвороби серця за допомогою стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь. За результатами проспективного обстеження групи, до якої увійшли 142-х хворих на хронічну ішемічну хворобу серця (ХІШХС), серед яких 63 - на цукровий діабет (ЦД) II типу та 59 - хронічні захворювання нирок. Виявлено можливості застосування тканинної доплерографії M-режиму кольорового доплеру під час виконання стресової ехокардіографії для покращання виявлення змін регіональної систолічної, а також регіональної та глобальної діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ). Обгрунтовано велику значущість стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь щодо встановлення предикаторів ризику розвитку серцево-судинних ускладнень - гострого коронарного синдрому, смерті від серцево-судинних причин, клінічних проявів хронічної серцевої недостатності de novo, суттєвого зменшення рівнів фракції вигнання ЛШ у хворих на ХІХС, зокрема, у разі наявності ЦД II ступеня та хронічних захворювань нирок.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві проведено комплексне дослідження поетики іншості у прозі А. Камю. Проаналізовано романи "Щаслива смерть", "Чума", "Перша людина", повісті "Сторонній", "Падіння", збірки новел "Вигнання і Царство", а також есе, п'єси, критичні статті, записники та листування. На підставі вивчення творів А. Камю у контексті феноменологічно-екзистенціалістської теорії іншості виявлено основні поетикальні константи образу Іншого, які реалізуються на наративному, часопросторовому рівнях камюзіанського тексту та на рівні тілесної репрезентації персонажів. Розглянуто основні наративні прийоми створення іншості у прозі А. Камю - множинну фокалізацію та металепсис. Досліджено притаманний Іншому часопростір: хронотоп порога, який конкретизується у часопросторах європейських столиць і вікна (балкона), а також часопросторову відсутність. Встановлено модуси тілесного оприявлення іншості у камюзіанському тексті: етичний і візуальний аспекти тілесності. Зроблено висновок, що лише врахування різнорівневих виявів іншості уможливлює достатню інтерпретаційну повноту цього феномену у творчості французького письменника.

  Скачати повний текст

Проведено комплексну оцінку стану систолічної та діастолічної функції лівого і правого шлуночків (ПШ) серця у хворих з вродженими вадами серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ), зокрема залежно від характеру ВВС, за якого розвинувся СЕ. Розроблено нові інформативні критерії діагностики СЕ у хворих з дефектами міжпередсердної перегородки (ДМПП), які дозволяють діагностувати СЕ за умов проведення стандартного Ехо-КГ дослідження та насичення артеріальної крові киснем до та після проби з 6-хвилинною ходьбою. Виявлено, що для дорослих хворих з ВВС у фазі СЕ, незважаючи на високий ступінь легеневої гіпертензії (ЛГ) та знижене насичення артеріалізованої крові киснем, є характерною виражена гіпертрофія та дилятація ПШ за малозмінених показників фази вигнання, що вказує на досить великі компенсаторні можливості ПШ у цих хворих. Вивчено та встановлено збільшення концентрації ендотеліна-I та інтерлейкінів (ІЛ-2,4,6), фактора некрозу пухлин у хворих СЕ, що може свідчити про порушення функції ендотелію та ролі цитокінів у патогенезі ЛГ. На підставі даних порівняльного аналізу показників клініки, гемодинаміки, морфофункціонального стану серця, толерантності до фізичного навантаження, насичення артеріалізованої крові виявлено менші їх відхилення у хворих СЕ у разі ДМПП у порівнянні з хворими, що мають дефекти міжшлуночкової перегородки та відкриту артеріальну протоку. Уперше за тривалої терапії СЕ (протягом 2-х років) з використанням антагоністів кальцію подовженої дії (ніфедипін-ретарду і дилтіазему) доведено їх позитивний вплив на клінічні прояви СЕ, гемодинаміку та морфофункціональний стан серця.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен магрибської франкомовної літератури на прикладі творчості А.Джебар і Л.Себбар, її значення у загальному літературному процесі їх країн, у духовній культурі народів, що вийшли на шлях незалежного розвитку. З використанням порівняльно-історичного, системно-естетичного, описового методів розглянуто літературний доробок письменниць, які визначають франкофонну історію та літературу, висвітлюють проблеми лінгвістичного та географічного вигнання, міжкультурні обміни, пошук індивідуумом своєї національної належності. Їх творчість відображає складну генезу імміграції та вигнанства, процеси транскультурації у гібридних соціумах. Поняття національної ідентичності є центральною темою їх творів. Персонажі письменниць протистоять синдрому "жертви" і шукають способи самовираження. Авторки пропонують шлях до фемігуманізму, що має на меті формування плюралістичного суспільства на засадах відмови від гноблення та домінування.

  Скачати повний текст

Вдосконалена програма фізичної реабілітації хворих, які перенесли інфаркт міокарда, комплексом психотерапевтичних методів на ранньому етапі відновлювального лікування. Доведена ефективність використання психологічної корекції для прискорення процесу нормальної психологічної реадаптації та скорочення термінів перебування у стаціонарі; встановлена зворотня залежність між толерантністю до фізичного навантаження зі змінами психологічного стану хворого; розширені уявлення про механізми гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження - виявлена позитивна динаміка показників центрального кровообігу та індексів скорочуваності у фазі вигнання із підвищенням фізичної працездатності та зникнення психопатологічної симптоматики.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням процесів радянізації післявоєнного Закарпаття (1944-1950). У краї після вигнання німецьких та угорських загарбників Червоною армією розгорнувся масштабний процес возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною. Вікові прагнення закарпатських українців жити в Українській державі, збіглися з геополітичними інтересами СРСР.Виділено два етапи радянізації Закарпаття: превентивний, в часі існування квазідержавного утворення Закарпатська Україна (1944-1945), і тотальний, в умовах Закарпатської області (1946-1950), адміністративно-територіальної одиниці УРСР. Вказується на головні чинники становлення і утвердження радянської влади в регіоні: організаційно-кадрові та агітаційно-пропагандистські заходи, цензуру, репресії.Охарактеризовано радянські соціально-економічні перетворення (націоналізація, індустріалізація, земельна реформа, колективізація), культурні та освітні зміни (творення мережі закладів освіти і культури, ідеологічний контроль за творчою інтелігенцією), специфіку державно-церковних відносин (ліквідація та утиски окремих церков).^UIn the conditions of Sovietization, the process of reunification of Transcarpathian Ukraine with Soviet Ukraine took place. The age-old desire of Transcarpathian Ukrainians to live in the Ukrainian state coincided with the geopolitical interests of the USSR. On November 26, 1944, at the First Congress of People's Committees of Transcarpathian Ukraine, a decision was made to leave the country from the Czechoslovak Republic and reunite with the Ukrainian SSR. Soon, on June 29, 1945, a corresponding Soviet-Czechoslovak treaty was concluded.The respondent identifies two stages of the Sovietization of Transcarpathia: a preventive, in the time of the existence of the quasi-state state of Transcarpathian Ukraine (1944-1945), and total, in the conditions of the Transcarpathian region (1946-1950), the administrative-territorial unit of the Ukrainian SSR. Preventive sovietization was carried out according to an individual scenario, and during both stages independent steps of local authorities were completely excluded. On the basis of the theory of transitional periods and systemic social changes, the activity of the People's Council of Transcarpathian Ukraine and the Communist Party of Transcarpathian Ukraine in 1944-1945, the central and regional state and party organs of the USSR and the Ukrainian SSR in 1946-1950 was objectively highlighted.During the preventive Sovietization in Transcarpathian Ukraine, the nationalization of industry and banks was carried out, the national economy was restored and the course for industrialization was launched. Of particular importance were land and monetary reforms, manipulation of important aspects of national, religious, cultural policies. Through regional and district newspapers, lecturers, campaigners, local people were forced to believe in the benefits of socialism, the power of the USSR, the genius of the Soviet leaders, and so on.The thesis reveals objective and subjective factors of Sovietization, describes in detail the forms and mechanisms of its realization from the time of creation of the Transcarpathian region and the introduction of Soviet legislation. According to the Soviet model, a system of public administration was introduced; an executive vertical of the rural, district, and oblast levels was formed. A significant number of party, soviet, and economic personnel from other regions of the USSR and the USSR were delegated to the oblast. For the final approval of Soviet power during the years 1946-1947, elections to Union and republican parliaments, local representative bodies were held.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні повернення кримських татар на батьківщину у період з 1956р. до 1989 р. Вона включає вивчення формування образів втраченої батьківщини, колективного усвідомлення потреби повернення до неї та боротьби за це повернення; реконструкції репресивних дій держави та практик і стратегій, що застосовувалися кримськими татарами при їхньому переселенні до Криму протягом зазначеного періоду. Об'єктом дослідження є депортація та зворотні міграції депортованих кримських татар на батьківщину. Предметом дослідження є формування у кримських татар прагнення до повернення з вигнання на батьківщину та практики і стратегії самого повернення в умовах заборони у 1956–1989рр. Результати дисертації: здійснено комплексне дослідження повернення кримських татар на батьківщину, в Крим, в умовах заборони у період 1956–1989 рр. Розглянуто передумови повернення, зокрема формування уявлення про Крим як втрачену батьківщину, починаючи від виселення з Криму у 1944 р. Визначено фактори, що впливали на появу та трансформацію прагнення до повернення, та проаналізовано перші спроби відновлення зв'язку із втраченим домом. Охарактеризовано владну політику щодо переселення кримських татар на батьківщину та виділено три основні практики повернення, дві з яких мали несанкціонований характер, а третя була спробою влади взяти переселення під свій контроль. З'ясовані причини припинення повернення кримських татар на батьківщину у 1978 р. та проаналізовано еволюцію ненасильницького спротиву кримських татар. Розглянуто події, які стали поштовхом до відновлення переселень кримських татар на батьківщину у 1987–1989 рр., та реконструйовано появу та поширення практики сквотування земельних ділянок (самобуди). Встановлено, що після повернення на батьківщину кримські татари стикалися з тим, що того «дому», який вони пам'ятали, чи про який їм розповідали батьки, вже немає, натомість відбувалося перевинайдення батьківщини. Сфера використання: підготовка монографій, статей та посібників з історії України, Криму та кримськотатарського народу, а також у подальших дослідженнях з тематики депортацій в СРСР та міграцій на пострадянських теренах.^UThe aim of the study is to comprehensively study the Crimean Tatars' return to their homeland in the period from 1956 to 1989. It includes the study of the formation of images of the lost homeland, the collective awareness of the need to return therein and the struggle for this return; the reconstruction of the repressive actions of the state and practices and strategies that were used by the Crimean Tatars at their resettlement to Crimea during the specified period. The object of the study is the deportation and return migration of the deported Crimean Tatars to their homeland. The subject of the study is the formation of the desire of the Crimean Tatars to return from exile to their homeland and the practice and strategy of the return itself under the conditions of the ban in the period of 1956-1989. The results of the study are the comprehensive research of the Crimean Tatars' return to their homeland, to the Crimea, under the conditions of the ban in the period of 1956-1989, was carried out. The prerequisites for the return were considered, in particular, the formation of an idea of the Crimea as a lost homeland, starting from the eviction from the Crimea in 1944. The factors that influenced the emergence and transformation of the desire to return are identified, and the first attempts to restore connection with the lost home were analyzed. The imperious policy of resettlement of the Crimean Tatars to their homeland was described and three main practices of return, two of which were of an unauthorized nature, and the third was an attempt by the authorities to take control of the resettlement were identified. The reasons for the termination of the Crimean Tatars' return to their homeland in 1978 was clarified and the evolution of non-violent resistance of the Crimean Tatars was analyzed. The events that became the impetus for the restoration of the resettlement of the Crimean Tatars to their homeland in 1987-1989 were considered, and the emergence and spread of the practice of squatting land (unauthorized construction) were reconstructed. It was established that upon their return to the homeland, the Crimean Tatars were faced with the fact that the “home” which they remembered, or which their parents had told them about, was no longer there, but the homeland was being renegotiated. Scope of use: preparation of monographs, articles and manuals on the history of Ukraine, Crimea and the Crimean Tatar people, as well as in further research on deportations to the USSR and migration in the post-Soviet territory.

Дисертаційне дослідження присвячене Байройтському фестивалю (Bayreuther Festspiele), заснованому 1876 року композитором Ріхардом Вагнером (Richard Wagner, 1813–1883) з метою виконання власного доробку, а саме тетралогії «Перстень нібелунга», виконання якої за задумом композитора вимагало особливих сценічних умов, втілених у театральному приміщенні Фестшпільхауз (Festspielhaus). Його ідеї щодо реформування мистецтва мали в основі практичний досвід роботи у різних театрах, викликали необхідність віднайти нові засоби сценічного втілення музичної драми, яку композитор розробляв більшу частину свого життя та теоретично обґрунтував у ряді робіт.Протягом свого існування фестиваль проходив через різні періоди, обумовлені загальними соціально-історичними змінами та постаттю керівника, який визначав стильові засади функціонування мистецького процесу та втілюваного репертуару. Розпочата Р. Вагнером фестивальна діяльність, за керівництва якого було проведено два фестивалі, продовжилась його нащадками та отримала нові виміри, викликані розширенням переліку виконуваних творів з доробку митця, зміни принципів їх інтерпретації та театрально-сценічних засобів.Досліджено історичні передумови організації фестивалю, які спонукали Р. Вагнера спершу до теоретичного обґрунтування необхідності реорганізації мистецтва, що, на його думку, опинилось у вкрай жалюгідному становищі та перетворилось на розвагу, а потім до дій задля практичної реалізації свого задуму, від моменту проголошення якого до фактичного втілення минула чверть століття. Теоретичні роботи композитора ґрунтувалися на досвіді, який він здобув з молодих років, працюючи у різних провінційних театрах німецьких держав. Розуміючи причини низького мистецького рівня більшості колективів, які були викликані низкою факторів, Р. Вагнер задумав здійснити реформу, метою якої було створення принципово нового театру, орієнтиром до якого композитор обрав античну драму. Час роботи Р. Вагнера як капельмейстера у Дрезденській королівській опері став джерелом управлінського досвіду великою театральною установою та сприяв більш чіткому розумінню способів втілення реформи, основи якої оприлюднив у публіцистиці кількома роками пізніше, що стало дороговказом до створення фестивалю.Розглянуто практичні дії, які сприятимуть оновленню традиційної опери і її перетворенню на симфонізовану музичну драму, простежено шлях від моменту публікації їх теоретичного обґрунтування до етапів послідовного втілення інноваційної програми. Композитор приступив до реалізації свого творчого задуму, почавши з написання літературної основи масштабного твору, який в результаті став тетралогією «Перстень нібелунга». Однак перспективи її постановки та виконання з’явились у Р. Вагнера лише після зустрічі з королем Баварії Людвигом ІІ, палким шанувальником вагнерівських творів, який виявив готовність підтримати і фінансувати його проект. Разом вони обговорювали ідею будівництва фестивального театру в столиці Баварії Мюнхені. Втім, придворне середовище та інтриги змусили композитора полишити Мюнхен та зруйнували надію на побудову там театру, призначеного для виконання Тетралогії. Фактично це було вигнанням і вимушеним кроком з боку короля, який все ж не позбавив Вагнера своєї прихильності.Реалізація фестивальної ідеї відбулася у більш скромному затишному місті Байройт, яке більше за Мюнхен відповідало вимогам митця. Тривалий будівельний процес, який відбувався в умовах крайнього фінансового дефіциту та не раз опинявся на межі зриву, був вдало завершений 1876 року, коли Фестшпільхауз відкрив свої двері для відвідувачів, які прибули у Байройт з різних країн. Весь цикл був повтореним під час першого фестивалю тричі. Фестиваль одержав широкий розголос у міжнародній пресі і став подією непересічного художнього значення. Однак фінансовий дефіцит після його проведення не дав можливості продовжувати діяльність протягом наступних п’яти років, які були використані для написання та постановки 1882 року «Парсіфаля». Наголошується на тому, що цей останній в доробку митця твір, названий "святковою сценічною містерією" створювався з урахуванням особливих акустичних і сценічних умов фестивального театру і був призначений автором виключно для виконання у Фестшпільхаузі.^UThe dissertation study is devoted to the Bayreuth Festival (Bayreuther Festspiele), founded in 1876 by the composer Richard Wagner (Richard Wagner, 1813–1883) in order to perform his own work, namely the tetralogy "The Ring of the Nibelung" according to the composer's plan, it has required special stage conditions being embodied in the Festspielhaus. His ideas about reforming art were based on practical experience of his work in various theaters. They were born out of necessity to find the new means of stage embodiment of musica drama, developed by composer most of his life and been theoretically substantiated in a number of works.The festival went through different periods, determined by general socio-historical changes and the figure of the leader, who determined the stylistic principles of the functioning of the artistic process and repertoire. The festival activity started by R. Wagner leadership on two festivals having been continued by his descendants and acquired new dimensions such as the list of performed works from the artist's attainment, changes in the principles of their interpretation and theatrical and stage means.The historical prerequisites have been studied in terms of the organization of the festival, prompted R. Wagner to theoretically justify and the need to reorganize art, that been in extremely miserable situation and turned into entertainment, then to actions for the practical implementation of his plan. A quarter of a century had passed from its announcement to the actual implementation. The theoretical works of the composer were based on the experience he gained from his youth, working in various provincial theaters of the German states. Understanding the reasons for the low artistic level of most theatrical groups caused by a number of factors, R. Wagner decided to carry out a reform, the purpose was to create a fundamentally new theater, chosen ancient drama as a reference point by composer. R. Wagner's time as Kapellmeister at the Dresden Royal Opera became a source of experience in managing a large theater institution and contributed to a clearer understanding of the ways to implement the reform, the basics were published in journalism a few years later and became a signpost for the creation of the festival.Practical actions were considered from point of view to reform the opera and its transformation into a symphonized musical drama, the path from the publication of the theoretical justification to the stages of the successive implementation the innovative program. Composer began to implement his creative idea, starting with writing the literary basis of a large-scale work, which eventually became the tetralogy "The Ring of the Nibelung". The prospects of its production and performance appeared to R. Wagner only after meeting with King Ludwig II of Bavaria, who was an ardent admirer of Wagner's works, expressed his willingness to support and finance his project. Together they discussed the idea of building a festival theater in Munich, the capital of Bavaria. The courtiers and intrigues forced the composer to leave Munich and destroyed his hope of building certain theater intended for the performance of the Tetralogy. While in exile, he was forced to part with the ideas of building a theater, although the king never deprived Wagner of his favor, but the idea encountered difficulties.The realization of the festival took place in the more modest city of Bayreuth, that was more well-acceptable for artist`s requirements than Munich. The long construction process took place in conditions of extreme financial deficit and more than once found itself on the verge of collapse. It was successfully completed in 1876, when the Festspielhaus opened its doors to visitors who arrived in Bayreuth from various countries. The whole cycle was repeated three times during the first festival. The festival received wide publicity in the international press and became an event of unparalleled artistic importance. The financial shortfall after first festival caused it`s couldn't held for the next five years. The years were used to write and stage “Parsifal” in 1882. The last work of the artist was called "holiday stage mystery", was created taking into account the special acoustic and stage conditions of the Festspielhaus and was intended by the author exclusively for performance here.