В книге раскрываются научное значение и основные положения теории анархизма и исследуются правовые нормы и правила. Штаммлер Рудольф (1856-1938) - немецкий теоретик права.

Личность одного из лидеров революционного анархизма Нестора Махно (1888–1934) и сегодня вызывает большой интерес в обществе. Обнародованные после долгого запрета документы позволяют увидеть в нем не анекдотическую фигуру, созданную советским агитпропом, а незаурядного полководца и организатора, пытавшегося воплотить на родной Украине идеалы свободы и справедливости. В огне Гражданской войны отряды Махно сражались против белых и красных, интервентов и петлюровцев. В неравной борьбе они были разбиты, их «батька» закончил жизнь в эмиграции, но его идеи не погибли. В последние годы появляется все больше трудов, авторы которых исследуют не только яркую личность Махно, но и его теорию и практику самоорганизации общества в противовес подавляющей власти государства. Книга писателя Василия Голованова – одно из лучших исследований феномена Махно, сочетающее строгую документальность с художественным мастерством изложения. В книгу включены многочисленные фотографии.

Михаил Александрович Бакунин -- одна из самых сложных и противоречивых фигур русского и европейского революционного движения. Противоречивость его выражала собой характерные черты эпохи ломки старых утопических представлений и утверждения новых идей научного социализма. Революционер, непримиримый противник самодержавия, активный борец за освобождение славянских народов и вместе с тем один из создателей мелкобуржуазной утопической теории анархизма -- таков Бакунин. "Это натура героическая, оставленная историей не у дел",-- говорил о нем А. И. Герцен. Бакунин, как указывал В. И. Ленин, был одним из представителей "непролетарского домарксистского социализма" {В. И. Ленин, Полн. собр. соч., т. 26, стр. 49.}. Не поняв роли и значения рабочего движения на Западе, он в первый период своей революционной деятельности целиком ушел в национально-освободительную борьбу славянских народов. На баррикадах Праги и Дрездена искал он пути к освобождению своей родины. Усилия его были тщетны, ибо ставка на национальные движения была, по существу, проявлением мелкобуржуазных иллюзий. После многих лет тюрьмы и ссылки Бакунин вновь встал в ряды европейской демократии. Карл Маркс попытался привлечь его к деятельности в Интернационале -- первой массовой международной организации пролетариата. Но Бакунин, по-прежнему оставаясь мелкобуржуазным революционером, не понял роли, которую было призвано сыграть Международное товарищество рабочих в становлении самостоятельного рабочего движения. В середине 60-х годов формируется анархистское мировоззрение Бакунина. Оно выражало настроения разорявшихся масс крестьянства и мелкой буржуазии, вливающихся в рабочий класс, страдания и судьбы которых глубоко волновали Бакунина. "В общем это -- детство пролетарского движения, подобно тому, как астрология и алхимия представляют собой детство науки" {К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., изд. 2-е, т. 18, стр. 30.}, -- писали о бакунизме Маркс и Энгельс.

Воспоминании соратника Н. И. Махно, его заместителя и начальника штаба В. Ф. Белаша, свидетельства очевидцев и участников махновщины раскрывают одну из трагических страниц гражданской войны в Украине. Впервые на основе многочисленных оригинальных документов в книге воссоздается образ одного из первых кавалеров ордена Боевого Красного Знамени Нестора Махно — организатора Повстанческой Армии (махновцев), поиски им путей и методов борьбы во имя свободы народов Украины. Показаны действия махновцев с марта 1917 г. по август 1921 г. Нестора Махно не могли понять ни Ленин. пи Троцкий, ни Деникин... Его поймет история. Для историков, широкого круга читателей. Рекомендуется для библиотечных коллекторов. Книга издается в авторском варианте.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

Публикуемые документы раскрывают одну из малоизвестных страниц отечественной истории — трагические события в Кронштадте весной 1921 г. Многие десятилетия эти документы были недоступны исследователям, ибо они вступали в противоречие с утвердившейся в советской историографии официальной трактовкой причин и характера выступления матросов, солдат и рабочих Кронштадта и тех методов, которыми оно было подавлено.

Т. 1 : 1883 - 1916 гг.. - 704 с.

Париж - место последнего отдыха славного командарма Повстанческой армии Нестора Махно. Здесь он провел последние девять лет своей жизни, о которых сегодня мало известно.

When Somalia became independent in 1960, there was some doubt whether it could achieve its ultimate goals of expanding into a greater Somalia and bringing together all the Somalis who had been artificially divided by colonialism. But there was no cause to expect that the opposite would occur, that the state would splinter into smaller entities, that rather than there being five points on the star (as represented on Somalia’s flag) there would not even be two. Alas, the unexpected happened, among terribly tragic circumstances, and the tragedy is still not over. It is hard to explain exactly what happened, let alone why it happened, and that is frankly not the purpose of this book. Its purpose, one it certainly does fulfill, is the broader goal of presenting the Somalis, primarily those within the bounds of the former Somali Democratic Republic but also many living further afield, and helping us understand who they are, who they were prior to the collapse of the state, and even who their ancestors were. It concedes the dark side, much of it political and economic, but also shows what is good and hopefully enduring in the culture and arts of Somalis.