Однією з важливих проблем у мистецтві другої половини ХХ ст. була і є проблема стильової єдності навколишнього середовища. Під цією єдністю необхідно розуміти взаємодію архітектури, мистецтва і дизайну, що допомагає організувати гармонійний життєвий простір. Зазначено, що блискучим прикладом вирішення даної проблеми є художньо-дизайнерське оформлення архітектурного ансамблю "Старе місто" у Харкові.

Одной из важных проблем в искусстве второй половины ХХ ст. была и есть проблема стилевого единства окружающей человека среды. Под этим единством необходимо понимать взаимодействие архитектуры, искусства и дизайна, которые помогают организовать гармоническое жизненное пространство. Отмечено, что блестящим примером решения данной проблемы является художественно-дизайнерское оформление архитектурного ансамбля "Старый город" в Харькове.

One of the important problems in art of second half ХХ centuries was and there is a problem of style unity of medium, enclosing the man. It is necessary to perceive this unity interaction of architecture, art and design, which help to organize harmonic zoetic space. A nitidous example of a solution of this problem was art - design veneering of an architectural ensemble " Old city " in Kharkov.

Висвітлено роль архітектури і природи, які у своїй "органічній спільності", створюють ансамбль, цілісну картину світу, де всі зв'язки стійкі та носять універсальний характер.

Освещена роль архитектуры и природы, которые в своей "органической общности", создают ансамбль, целостную картину мира, где все связи устойчивы и носят универсальный характер.

The architecture and nature, in " of an organic generality ", create band, integrated picture of the world, where all connections are steady and wear universal character.

Отмечено, что городской организм - сложная, моногоотраслевая, мономерная система. Для архитекторов и художников первостепенной является задача создания в городе гармоничной, полноценной среды для работы, жизни и отдыха всех людей. Показано существование проблемы синтеза архитектуры и скульптуры.

Зазначено, що міський організм є складною, багатогалузевою, багатовимірною системою. Для архітекторів і художників першочерговим є завдання розробки у місті гармонійного, повноцінного середовища для роботи, життя та відпочинку людей. Показано існування проблеми синтезу архітектури та скульптури.

Уперше сформульовано концепцію, принципи й методику перетворення історичного центру міста, висвітлено її архітектурно-дизайнерські й ергономічні аспекти. Удосконалено механізм і типологію формування елементів дизайну у міському просторі відповідно до образу життя городян. Установлено основні образно-типологічні й змістові характеристики дизайнерської складової середовища історичного центру, показано її неоднорідність у контексті динаміки власних параметрів та стійкості зв'язків з іншими компонентами міського ансамблю. Виявлено способи взаємозв'язку різних пластів предметно-просторового середовища (ППС) та їх архітектурно-містобудівної активності й рівня мобільності. Уперше міське середовище розглянуто як цілісний об'єкт містобудівного проектування та дизайнерського наповнення, що сприяє спадкоємності архітектурно-містобудівного процесу, забезпечує збереження історико-культурної спадщини, а також послідовне формування й розвиток великих міст щодо регіональних і місцевих особливостей. Розроблено методику перетворення житлового середовища історичного центру міста з урахуванням ролі й можливостей елементів міського дизайну як способу й засобу гуманізації середовища життєдіяльності городянина.

Виявлено рівень вивченості архітектури Донбасу у загальній теорії архітектури та містобудування. Розглянуто специфіку ансамблевої забудови архітектури у містах Донбасу, зумовлену певними чинниками, а саме: наявністю корисних копалин і дешевої робочої сили, а також появою залізниці. Установлено етапи виникнення, становлення та розвитку ансамблевої архітектури у центрах міст Донбасу - з початку 1934 р. до кінця 1940-х рр. (зародження), з кінця 1940-х рр. до 1955 р. (розквіт) і з 1955 р. до 1959 р. (зникнення). Стосовно кожного з визначених етапів виявлено характерні особливості формування ансамблів: галузеві, композиційно-планувальні та стилістичні. Виявлено та послідовно розкрито основні принципи та прийоми формування ансамблів, розташованих у центрах міст. Описано складові елементи (планувальні, просторові принципи та принципи об'ємної забудови будівель). Запропоновано концепцію стосовно охорони використання та відновлення ансамблів 1930 - 1950-х рр., яка припускає мінімальні зміни в їх зовнішньому вигляді. Розроблено та запропоновано збереження та використання ансамблів 1930 - 1950-х рр. у центрах міст Донбасу.

Вперше розроблено методичний підхід щодо реконструкції композиційної структури (КС) міста, пов'язаний з архітектурною регламентацією забудови історичного середовища на підставі вивчення морфології та типології елементів КС. Визначено принципи та методи реконструкції КС історичних міст. Виявлено факторну залежність диференціації архітектурного середовища історичного міста від просторової організації історико-культурної спадщини та морфологічних типів середовища. Розроблено метод виявлення морфоструктури архітектурного середовища історичного міста. Апробовано методику визначення архітектурних регламентів забудови історичного середовища.

Узагальнено класифікацію архітектурних ансамблів, визначено їх основні типологічні особливості. Висвітлено теорію закономірності еволюційних перетворень міської забудови. Вперше сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації ансамблевої забудови. Наведено теоретичне обгрунтування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень під час реконструкції об'єктів у містах з цінною історичною забудовою. Визначено архітектурно-планувальні типи ансамблів сучасної міської забудови. Обгрунтовано пріоритетні напрямки використання принципів архітектурно-планувальної організації ансамблевих рішень. Розроблено теоретичні засади гармонізації міської забудови.

Вперше внутрішні громадські простори у структурі історичної житлової забудови Львова на межі XIX - XX ст. стали об'єктом наукового дослідження, в результаті якого визначено особливості формування даної архітектури. До наукового обігу введено значний обсяг фактичних матеріалів (описано понад 500 об'єктів, досліджено близько 1 000 будинків Львова, зроблено більше ніж 3 000 фотофіксацій). Встановлено планувальні, об'ємно-конструктивні, стилістичні та композиційні принципи формування архітектури громадських просторів у структурі житлових будинків Львова, з'ясовано причини їх руйнування та розроблено рекомендації щодо збереження, використання та реконструкції. Проведено порівняльний аналіз архітектурних рішень громадських просторів житлових будинків Львова та інших міст (Відня, Вроцлава, Варшави, Кракова), виявлено основні закономірності, відмінності й особливості їх розвитку. Сформульовано базові принципи збереження громадських просторів, встановлено критерії визначення їх цінності. Наведено рекомендації щодо реставрації та модернізації архітектури громадських просторів в історичній житловій забудові Львова за сучасних умов.

Рассмотрена пространственная среда как мифопоэтическая категория. Уделено внимание выявлению в архитектуре мифопоэтических аспектов сознания, так называемой "вторичной смысловой парадигмы", которая присуща только художественной литературе. На основе анализа и сопоставления архитектурных объектов разных исторических периодов показаны инвариантность и разнообразное архитектурно-пространственное выражение мифопоэтических конструкций.

Висвітлено питання архітектурно-будівельної діяльності в Києво-Печерському монастирі у період правління імператриці Анни Іоаннівни у контексті ліквідованого інституту гетьманства, відновленого Петром ІІ. Наведено відомості про мистецькі твори, представлені в монастирських храмах в 1730-х рр. у синтезі з архітектурою.

Освещены вопросы архитектурно-строительной деятельности в Киево-Печерском монастыре в период правления императрицы Анны Иоановны в контексте ликвидированного института гетманства, восстановленного Петром ІІ. Даны сведения о художественных произведениях, представленных в монастырских храмах в 1730-х гг. в синтезе с архитектурой.

Зазначено, що з метою охорони та раціонального використання архітектурної спадщини в Україні необхідно проводити ревалоризацію архітектурних ансамблів. Осмислення особливостей архітектурних ансамблів пов'язане і з дослідженням їх образу в історичному ландшафті в загальнокультурному та філософському аспектах.

Зазначено, що необхідною складовою опрацьованої методології ревалоризації архітектурних ансамблів стало впровадження науково-практичних досліджень у навчальний процес. Багатолітні систематичні напрацювання містили аналіз результатів експедицій, зокрема реалізованих під час літніх практик, що мали міждисциплінарний характер. Науково-пошукові роботи проведено з метою аналізу значущості та призначення архітектурного ансамблю, оцінки його довкілля, інвентаризації, розкриття внутрішніх і зовнішніх чинників деградації пам'яток, вироблення концепцій на перспективу розвитку.

Мета роботи - розшифрувати символіку плану барокового ансамблю Церкви св. Юра у м. Львів.

Сучасним тенденціям передачі пам'яток містобудування в концесію може протистояти вироблення державних програм ревалоризації архітектурних ансамблів в історичному ландшафті, щоб сприяти веденню громадського контролю за дотриманням концесіонерами взятих зобов'язань.

Досліджено особливості архітектурно-художньої організації фасадів нових будинків у системі історичної різночасової вулиці, виявлено основні закономірності і прийоми формування їх архітектурно-художньої виразності за різноманітних умов. Визначено критерії гармонізації старої і нової забудови. Розроблено класифікацію будинків-новацій в архітектурі історичної вулиці. Розроблено моделі архітектурно-художнього формоутворення структури фасадів будинків-новацій в архітектурі історичної вулиці з урахуванням примикань до різноманітних існуючих будинків. Рекомендовано сучасні можливості освітлення нових фасадів в історичному середовищі та проаналізовано особливості їх поліхромії. Доведено, що завдяки грамотній інтеграції можливе одержання нових якостей сучасної забудови в системі історичних будинків. Запропоновано варіанти інтеграції об'єкта історичної забудови в композиції сучасної будівлі. Рекомендовано прийоми включення будинку-новації до різночасового ансамблю.

Розглянуто основні проблеми та завдання дизайну архітектурного середовища сільських поселень України на сучасному етапі суспільного розвитку. Запропоновано підхід до формування концепції дизайну архітектурного середовища українського села на базі принципів модернізації та спадкоємності архітектурного простору.

Запропоновано ідею створення музею під відкритим небом, що поєднав би 2 пам'яткові об'єкти - архітектурний ансамбль та археологічний заповідник в один великий комплекс. Описано пропозицію формування архітектурного простору, що охоплює навколишнє середовище. Проаналізовано позитивні та проблемні аспекти створення музею. Розглянуто особливості створення великого музею, що поєднує різнорідні пам'ятки, розташовані поруч.

Досліджено синтез вітчизняного та закордонного досвіду у дизайні експозицій фрагментів архітектурних пам’яток, розроблено теоретичні та практичні рекомендації щодо їх дизайн-проєктування. Проаналізовано ступінь вивченості проблеми, досліджено специфіку просторової організації та особливості використання спеціального обладнання в дизайні експозицій архітектурних фрагментів. Розроблено системну модель представлення експозицій фрагментів архітектурних пам’яток. Сформульовано принципи, вимоги та практичні заходи щодо дизайну експозицій архітектурних фрагментів. Методика дослідження представлена науковими підходами, принципами, загальнонауковими і спеціальними методами дослідження. Емпіричною базою для проведення наукової роботи став натурний (фотофіксація, обміри, опис, спостереження) та дистанційний аналіз об’єктів (аналіз наукових публікацій). Продемонстровано ефективність запропонованих рекомендацій в умовах реального проєктування. Теоретичні висновки дослідження можуть бути використані у навчальному процесі, а саме у лекційних курсах для напрямів «Дизайн», «Реставрація творів мистецтва», «Архітектура та містобудування», у розробці навчально-методичної літератури, у курсовому та дипломному проєктуванні.

Наведено концептуальний аналіз предметно-просторового середовища сучасних підприємств громадського харчування у Львові, Києві та Одесі. Вони славляться найбільшим розмаїттям надзвичайних тематичних і багатофункціональних закладів. Розроблено класифікацію смислових і художніх рішень інтер'єрів для відвідувачів цих закладів. Їх різновиди окреслені за такими ознаками: стилістичний напрямок, сюжетно-тематичний напрямок, жанровий зміст і предметно-чуттєвий зміст, гастрономічна спеціалізація, імітація чи відтворення певного історичного типу закладів харчування. Встановлено, що на концепцію підприємства громадського харчування та його тематичну спрямованість також часто впливає історичне минуле будівлі: тип закладу, його основні функції та стилістичне рішення. Сформульовано основні підходи до проектування архітектури сучасних інтер'єрів закладів харчування в контексті їх художньо-образного вирішення: концептуалізм, еклектика, екологічність, традиціоналізм, функціоналізм, символізм, інноваційність та експерименталізм. Визначено додатковий спектр послуг і спеціальних функцій, які доповнюють концептуальний дизайн тематичних установ. Це реабілітаційна, культурно-освітня функція (наявність музеїв, книжкових магазинів, бібліотек, лекцій і тематичних зустрічей, майстер-класів, музичних концертів, художніх виставок), розваги (риболовля, кіно, дискотека, караоке, стендап-вистави, театральні вистави, театральні вистави) акції, що передбачають різноманітні ігри), наявність ремонту велосипедів, дитячої кімнати, тематичного магазину або можливість провести час із тваринами. Визначено основні тенденції зростання актуальності та ідентифікації закладів харчування, що сприяють зростанню їх популярності, привабливості та відвідуваності. Це: гастрономічна спеціалізація; акцент на художньо-образне рішення; універсальність і доступність додаткових послуг; інтерактивність.