Уперше за умов Правобережного Лісостепу України встановлено вплив вапнування на фоні тривалого (35 років) застосування різних доз органічних і мінеральних добрив та їх поєднання на зміну кислотно-основних властивостей чорнозему опідзоленого важкосуглинкового, його поживний режим, баланс кальцію, урожайність сільськогосподарських культур, якість продукції та продуктивність ланок польової сівозміни. Установлено динаміку змін кислотності грунту за його профілем, а також розраховано баланс кальцію в грунті польової сівозміни за умов тривалого застосування різних доз добрив і систем удобрення. Визначено вплив вапнування на зміну параметрів показників родючості грунту (рухомість макро- і мікроелементів, біологічну активність грунту, його структуру). Виявлено, що застосування дефекату на фоні органічних і мінеральних добрив підвищує в прямій та післядії врожайність культур польової сівозміни, за цього покращується якість урожаю.

Наведено результати вивчення впливу норм внесення вапна та окремих видів органічних добрив на продуктивність конюшино-тимофіївкової суміші, якість корму, зміну агрохімічних і біологічних властивостей дерново-підзолистого грунту, економічної та біоенергетичної оцінки проведених агрозаходів за умов Передкарпаття України протягом 1996 - 1999 рр. Встановлено найбільш економічно вигідні та енергетично виправдані норми внесення вапна й окремих видів органічних добрив, які забезпечують оптимальні умови для росту та розвитку рослин конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій суміші, що підвищують продуктивність травостою та якість корму.

Вперше запропоновано алокаційну модель визначення ефективності вапнування на радіоактивно забруднених землях, сутність якої полягає у деференціації результатів застосування вапняних добрив за наслідками (економічна, екологічна та соціальна), місцем одержання (локальна, регіональна) та ступенем збільшення ефекту (мультиплікаційний ефект та його специфічні форми прояву: первинний, стартового вибуху, резонансний, дифузійний, акселерації). Наведено методологічні підходи щодо визначення еколого-економічної ефективності внесення вапняних добрив на радіоактивно забруднених землях, що базуються на показниках радіоактивного навантаження на людину. Розроблено регламентацію робіт з хімічної меліорації грунтів із застосуванням підтримувальної технології внесення вапна та локального окультурення цих земель. Розроблено модель регіонального агрохімічного кластера з урахуванням наявності вапняних родовищ.

Висвітлено актуальні проблеми підвищення ефективності агротехнічних заходів щодо збереження та відтворення родючості грунтів. Охарактеризовано нові види добрив і меліорантів. Розкрито роль вапнування й удобрення у підвищенні ефективності землеробства Західного Полісся. Проаналізовано вплив повторного вапнування на вміст рухомого алюмінію у сірому лісовому грунті. Вивчено ефективність різних рівнів вапнування у зерно-бурякових сівозмінах Західного Лісостепу. Розглянуто особливості застосування добрив у сучасній технології вирощування картоплі. Досліджено урожайність злаково-бобових сумішок залежно від рівня мінерального живлення та норм висіву компонентів. Визначено динаміку мінерального азоту темно-сірого опідзоленого грунту під час вегетації буряків цукрових за біологізації удобрення. Показано можливості удосконалення методів агроекологічного моніторингу для просторово-часового моделювання динаміки рівнів грунтових вод на прикладі рисових систем Херсонської області. Увагу приділено альтернативним органо-мінеральним добривам і їх ефективності у короткоротаційній сівозміні.

Наведено відомості з історії розвитку меліорації. Охарактеризовано грунти за фізичними, водно-фізичними, хімічними властивостями, реакцією грунтового розчину. Висвітлено питання впливу зрошувальної води, терміну зрошування, гіпсування та вапнування на зміну хімічного складу й властивостей меліорованих грунтів, порових розчинів і грунтових вод. Розглянуто процеси переміщення вологи й солей у разі зволоження та промивки грунтів, зміни гідрогеологічних умов під впливом меліорації.

Наведено принципи діагностики і оптимізації фосфатного та калійного режимів за показниками буферності, які слугують науковою базою щодо здійснення на вищому сучасному методологічному рівні наукового моніторингу грунтів та розробки найефективніших заходів з підвищення їх продуктивності.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.17-24 + П040.81

Рубрики:

Чорноземні та лучно-чорноземні ґрунти

Вапно і вапнування ґрунтів

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено концентрацію Pb і Cd у вегетативній масі гречки і продуктах переробки бджолами її пилку (бджолиному обніжжі і перзі) та вплив вапнування кислих грунтів на якість цієї продукції. Встановлено перевищення концентрації Pb і Cd у бджолиному обніжжі та перзі, вироблених бджолами із квіткового пилку гречки, вирощеної за умов локального техногенного забруднення медоносних угідь Центрального Лісостепу. Виявлено зниження коефіцієнта накопичення Pb і Cd у бджолиному обніжжі та перзі за вапнування кислих грунтів.

Висвітлено хибність розрахунку доз вапнякових меліорантів за гідролітичною кислотністю. Наведено методику визначення доз вапна за pH-буферністю грунту, яка дозволяє відповідно до потреб конкретних сільськогосподарських культур за менших витрат досягти оптимальної кислотно-лужної рівноваги в грунтовому середовищі.

Показана ошибка расчета доз известнякових мелиорантов по показателю гидролитической кислотности. Приведена методика определения доз извести по pH-буферности почвы, что дает возможность соотвественно потребностям конкретных сельськохозяйственных культур при меньших затратах достичь оптимального кислотно-щелочного равновесия в почвенной среде.

Висвітлено стан і перспективи відродження хімічної меліорації кислих грунтів в Україні. Наведено основні положення сучасної концепції хімічної меліорації кослих грунтів, яка в цілому спрямована на ресурсоощадження, екологічну безпеку та підвищення родючості кислих грунтів. Запропоновано шляхи широкого впровадження ресурсозберігальних технологій окультурювання кислих грунтів.

Проведено огляд результатів наукових досліджень авторів протягом останніх років за тематикою, пов'язаною з обгрунтуванням застосування кальцієвмісних меліорантів і фітомеліоративних заходів для поліпшення якості кислих грунтів. Висвітлено переваги локального способу внесення кальцієвмісних меліорантів на кислих грунтах. Наголошено, що для економії матеріальних і енергетичних ресурсів доцільним є використання як меліорантів місцевих сировинних ресурсів і кальцієвмісних відходів виробництва, що значно зменшує витрати на їх транспортування і закупівлю та, водночас, розв'язує проблему утилізації відходів. Встановлено диференційовану дію вапняних меліорантів природного та промислового походження на продуктивну функцію грунту залежно від його типу та якості. Розкрито роль фітомеліорації як біологічного способу окультурювання грунтів, що здійснюється через використання фітопотенціалу грамотно підібраних сільськогосподарських культур і є доволі м'яким та екологічно безпечним заходом у порівнянні з хімічною меліорацією.

Встановлено, що застосування вапнування та комплексу біопрепаратів граундфікс, органік-баланс та липосам є вагомими чинниками впливу на рухомість свинцю, кадмію, цинку у сірому лісовому грунті та їх транслокацію в системі "грунт - рослина" за різних рівнів забрудненості грунту полютантами. Проведення вапнування сірого лісового грунту забезпечило зниження коефіцієнта рухомості свинцю від 14,0 - 52,3 до 13,2 - 43,3, кадмію - від 14,2 - 78,6 до 7,7 - 76,0, цинку - від 9,2 - 38,0 до 4,9 - 36,1 %. Внесення біопрепаратів граундфікс, органік-баланс та липосам за нейтральної реакції грунтового середовища (на провапнованих фонах) знижувало темпи транслокації свинцю, кадмію і цинку в системі "грунт - рослина" на 1,0 - 4,3; 0,1 - 0,4; 1,6 - 138 мг/кг сухої речовини вегетативної маси відповідно та забезпечувало додаткове нагромадження сухих речовин рослинами кукурудзи у фазі 3 - 5 листків на 5 - 18 %, залежно від фону забрудненості важкими металами.