Проанализированы приемы размещения современных православных храмов и комплексов в застройке городов. Приведены градостроительные требования к их расположению и рекомендации по организации участков храмов. Проанализирован опыт проектирования и строительства храмов в Польше. Описаны региональные особенности формирования образа храма. Освещены проблемы сохранения Киевского детинца и увековечивания памяти об уникальном первохраме Древней Руси - церкви Святой Богородицы Десятинной. Рассмотрены вопросы возникновения и развития храмов некоторых современных православных духовных центров на территории Беларуси: Спасо-Ефросиньевского женского монастыря в Полоцке, Жировического Свято-Успенского мужского монастыря, Свято-Никольского женского монастыря в Могилеве.

Розглянуто тенденції і напрямки формування сакральних будівель та споруд в Україні. Значну увагу приділено типологічним і містобудівним особливостям, а також образному вирішенню інтер'єру сучасних храмів. Висвітлено питання застосування архітектурно-конструктивно-технологічних систем "ГІТОР" і "ГІПЛОПЛАСТОН".

Рассмотрены тенденции и направления формирования сакральных строений и сооружений в Украине. Значительное внимание уделено типологическим и градостроительным особенностям, а также образному решению современных храмов. Изложены вопросы применения архитектурно-конструктивно-технологических систем "ГИТОР" и "ГИПОПЛАСТОН".

Розглянуто перспективи розвитку сучасного та майбутнього храмобудування за умов високоурбанізованого середовища. Поряд з функціональним описанням представлено загальні конструктивні схеми висотних храмів-веж, що повинні стати центрами духовного, естетичного та культурно-інтелектуального розвитку та посвячення людини. Підкреслено соціально-історичну необхідність побудови таких храмів.

Рассмотрены перспективы развития современного и будущего храмостроения в условиях высокоурбанизованной среды. Рядом с функциональным описанием представлены общие конструктивные схемы высотных храмов-башень, которые должны стать центрами духовного, эстетического и культурно-интеллектуального развития и посвящения человека. Подчеркнута социально-историческая необходимость построения таких храмов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н716.6

Рубрики:

Культові будівлі та споруди

Шифр НБУВ: Ж69446 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні принципи розташування та архітектурно-просторового вирішення монастирів ЧСВВ на кожному етапі їх розвитку.

Розглянуто особливості просторового розміщення будівель церков у структурі міста, зв'язок форми і тектоніки їхніх баневих завершень з місцерозташуванням. Складено типологію форм баневих завершень у стилістичному їх вираженні та визначено роль храмів у формуванні обличчя сучасного міста.

Розглянуто основні етапи зародження та розвитку мережі українських культурно-просвітницьких будівель; виявлено основні засади формування типів, структури їх об'ємно-просторової організації та принципів проектування.

Проаналізовано сакральну дерев'яну архітектуру українців Карпат в урбаністичному, ландшафтному та релігійному аспектах, висвітлено генезу її планово-просторових форм. Визначено архітектурно-етнографічне районування, школи народної храмової архітектури, зокрема, бойківська, гуцульська, закарпатська, лемківська, типи та групи церков, типологію споруд для дзвонів.

Проанализирована сакральная деревянная архитектура украинцев Карпат в урбанистическом, ландшафтном и религиозном аспектах, освещен генезис её планово-пространственных форм. Определены архитектурно-этнографическое районирование, школы народной храмовой архитектуры, в частности, бойковская, гуцульская, закарпатская, лемковская, типы и группы церквей, типология сооружений для звонов.

Розкрито архітектурно-планувальні особливості визначних монументальних василіанських монастирів Бойківщини. Проаналізовано планувально-просторовий розвиток впродовж століть.

Розглянуто сакральний простір храмової архітектури, який у своїй формотворчій структурі виражений через певні форми та їх змістовне наповнення, а також співіснування таких креативних його компонентів як ідея - форма - функція - значення та знак - символ.

Проаналізовано особливості архітектурної композиції львівської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1591 - 1692). Вивчено можливість зміни проектного рішення у процесі будівництва, вказано на ймовірний прототип первинного проектного задуму - первісна церква св. Юра у Львові.

Порівняно рівень і характер гармонізації українських та японських дерев'яних храмів із природним оточенням. Одержані результати уточнюють деякі аспекти генези українського дерев'яного храму: японська модель розвитку дерев'яної культової архітектури, що достатньою мірою схожа на українську, свідчить на користь важливої ролі анімістичного чинника у генезі українського дерев'яного храму.

Розглянуто еволюцію розвитку архітектури монастирського комплексу св. Онуфрія у м. Львів. Виявлено основні етапи розвитку архітектурно-планувальної структури монастирського комплексу.

Освещена основа православного храмостроения со времен Киевской Руси до наших дней, идеология, символика и особенности архитектурно-художественной образности храма. Представлен авторский опыт проектирования православной церкви, в котором отражено творческое кредо архитектора. Раскрыты нюансы и особенности этого вида проектирования.

Визначено, що принципи пропорційної побудови закладено на етапі зведення конструктивного остова традиційної дерев'яної церкви. Запропоновано методику пропорційного аналізу з урахуванням будівельних методів народних майстрів. Доведено, що для визначення пропорційних залежностей висотної побудови центральної нави використовується діагональний перетин, який виявляє дійсні розміри між центральним кілком розмітки та кутами зрубу, замість поздовжнього, який дає загальну інформацію про висотні розміри і, таким чином, схематичне зображення відстані від кілка розмітки до кута нави на такому перетині є лише проекцією. Встановлено, що вихідними розмірами для побудови традиційної дерев'яної церкви є сторона та діагональ квадрата розмітки, а не центральної нави, як вважалось раніше. Проведено верифікацію опільської, бойківської та гуцульської шкіл народного храмобудування за встановленим принципом пропорційної побудови церков.

Висвітлено та проаналізовано історичні аспекти, сучасний стан і перспективи розвитку архітектури комплексу будівель Духовно-просвітницького центру Української Греко-Католицької Церкви ім. Митрополита Андрея Шептицького в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області; надано пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації цього центру в контексті інтеграції духовної освіти у навчальні програми Скнилівської сільської школи та дитсадка.

Порушено проблему відтворення втрачених монастирських комплексів Чину Святого Василія Великого, що в наш час є надзвичайно актуальною. Монастирі відіграють значну роль у багатьох сферах життя українського суспільства і є об'єктами української культурної спадщини. За архітектурно-просторовим рішення монастирі були компактним містобудівним утворенням, із сакральними, житловими, просвітницькими та господарськими зонами, функціонально поєднаними між собою. На сьогодні багато монастирських комплексів втрачено, а в тих, що дійшли до наших днів, є об'єкти, що перебувають у напівзруйнованому стані. Найбільшої шкоди пам'яткам завдало функціональне використання їх не за призначенням, що призводило до перепланування, перебудови, добудови і надбудови, а то й до часткового чи повного руйнування монастирських будівель. Звернено увагу на необхідність грунтовного комплексного вивчення та зіставлення письмових джерел, ілюстративних, архівних, картографічних матеріалів, натурних обстежень, щоб ідентифікувати архітектурно-просторову структуру василіанських монастирів. Науково обгрунтована документація про розглянуті об'єкти з урахуванням закономірностей архітектурно-просторової організації, надає можливість архітекторам-реставраторам відтворити цілісний і композиційно довершений монастирський ансамбль як складової історичного середовища міста чи села. На підставі опрацювання літературних, архівних і картографічних матеріалів і натурних обстежень вивчено містобудівну структуру руїн василіанських монастирів. Суспільне визнання ролі монастирських пам'яток як осередків духовності, що мають наукову, історичну та мистецьку цінність спонукає до необхідності їх охорони, як об'єктів культурної спадщини. Залежно від містобудівного положення, цінності монастирських об'єктів, ступеня їх збереженості, запропоновано індивідуально для кожного конкретного василіанського монастирського комплексу реставраційні заходи та збереження і відтворенню втрачених монастирських споруд.