Здійснено соціально-філософське дослідження аквакультури. Розглянуто науково-методологічні засади вивчення феномену аквакультури як рушійної сили соціальної активності особистості за умов екологічної кризи. Виявлено та проаналізовано категорії, що відображають зміст аквакультури. З'ясовано її суть і проаналізовано підходи до осмислення у суспільствознавчій думці. Запропоновано визначення аквакультури як цілепокладаючу діяльність людини стосовно пізнання, перетворення, впорядкування, охорони, раціонального та комплексного використання такої складової природного середовища, як вода та водний ресурс, спрямовану на відтворення, оновлення, організацію та трансформацію соціального буття відповідно до потреб, намірів, ціннісних орієнтацій суб'єктів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Досліджено й описано образний фонд сучасної масової культури Заходу, розглянуто механізми його функціонування та розвитку. Здійснено культурологічно-філософський аналіз образів, що були запозичені з традиційних культур Сходу та найбільш широко використовувались у творах масової культури (кінофільмах, відео- та комп'ютерних іграх, масовій літературі). З'ясовано, що на формування даних образів суттєво впливнула концепцію Ф.Ніцше про надлюдину. Встановлено, що вибір певних образів значною мірою обумовлений закономірностями колективного несвідомого. Показано особливості відображення архетипових образів Сходу у масовій свідомості Заходу. Проаналізовано таку важливу складову частину індустрії масової культури як відеоігри. Зроблено висновок, що внаслідок широкого запозичення певних елементів інших культур західною культурою зміни її базових інститутів не відбувається.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз онтологічних та аксіологічних вимірів феномену безсмертя у контексті соціального буття. На підставі вивчення концепцій безсмертя у соціокультурній та історико-філософській спадщині людства систематизовано уявлення про феноменологію безсмертя та визначено семантичні контексти досліджуваного феномену. Встановлено онтологічний статус безсмертя як фундаментальної світоглядної категорії, абсолютної універсалії культури, що виконує функцію соціального зв'язку минулого, сьогодення та майбутнього та є одним з аспектів трансісторичного існування людської культури взагалі. На підставі аналізу рівнів буттєвого виявлення феномену виділено рівень загальнолюдського (абсолютні складові), локально-історичного (особливості етнічних культур) та індивідуального. Зроблено висновок про аксіологічну природу феномену безсмертя як соціокультурної цінності. Розглянуто ідею про безсмертя як аксіологічну сенсоутворювальну функцію на рівні індивідуального. Встановлено, що безсмертя як онтологічний феномен є соціокультурним інтенційним утворенням аксіологічної природи. Виявлено, що у просторово-часових межах скінченного буття даний феномен невичерпний і знаходиться поза межами світу реального досвіду та наукового знання.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

  Скачати повний текст

Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Представлено науково-методологічну базу усвідомлення біосоціальних засад духовно-практичного феномену мистецтва в контексті коеволюційної парадигми розвитку системи "людина - суспільство - природа". Запропоновано інтегративну модель дослідження, позначено й типологізовано можливі структурні рівні системного аналізу біосоціальних засад мистецтва в континуумі соціоприродної коеволюції, її соціокультурних, духовних детермінант. Наведено нові дані міждисциплінарних досліджень щодо феномену мистецтва у контексті біосоціальної проблематики антропосоціогенезу, соціальної історії, міжсоціальних зв'язків адекватно парадигмі коеволюції. Розкрито біосоціальні засади (рівні, умови, ядро, механізми, детермінанти, специфіку біосоціальної інтеграції в мистецтві) мистецтва як факту та фактору коеволюції. Введено поняття "арт-соціалізація", показано біосоціальну цілісність процесу арт-соціалізації (у соціогенезі, у формуванні особистості) в його органічності соціоприродній екосистемі людини, коеволюційній парадигмі. Позначено типові інформаційні коди біосоціальних засад коеволюції, зашифровані мовою мистецтва, які виявляють його функції щодо забезпечення стійкого розвитку системи "людина - суспільство - природа".

  Скачати повний текст

Висвітлено питання соціально-філософського дослідження взаємодії людини та суспільства, тип якої визначено як інформаційну цивілізацію, її зміст та співвідношення з іншими поняттями у системі філософських категорій. Розглянуто методологічний аспект дослідження генезису інформаційної форми зв'язку у соціальному світі. Осмислено специфіку взаємодії людини та суспільства на сучасному етапі переходу до нового способу відтворення соціальності людини. Проаналізовано детермінанти переходу до інформаційної фази розвитку і механізм взаємодії людини та суспільства у процесі становлення соціального організму країни, функціонування якого базується на соціальному метаболізмі переважно інформаційного характеру. Вирішальна роль у становленні нового типу цивілізації належить особистості, розвиток сутнісних сил якої перетворюється на її нагальну потребу, обумовлюючи тим самим трансформації у способі організації соціального життя, де на першому місці знаходиться духовне виробництво як спосіб здаволення духовних потреб людини. Поширення даних тенденцій в Україні зустрічає певні перешкоди, пов'язані з перехідним характером сучасного стану українського суспільства. Висвітлено основні напрямки оптимізації становлення соціального організму країни з урахуванням особливостей її історичного розвитку, менталітету українців та їх домінуючих цінностей.

  Скачати повний текст

Здійснено культурологічний аналіз культурної динаміки як процесу зміни ціннісних орієнтацій. Досліджено роль девіантного мислення та його конкретних типів, зроблено антропологічний та філософський аналіз культурних "вибухів", еволюційних та дифузно-еволюційних процесів у європейській культурі протягом двох з половиною тисячоліть. Доведено наявність трьох основних типів (патернів) девіантного мислення, які є інваріантами щодо відношенню до конкретних культурно-історичних епох і лежать у основі різних інноваційних соціокультурних процесів.

  Скачати повний текст

Розроблено цілісну соціально-філософську концепцію дизайну як фактора гармонізації відносин суспільства й особистості. Розкрито сутність дизайну як об'єкта вивчення соціальної філософії. Проаналізовано наукові підходи щодо дизайну в його історичній ретроспективі. Визначено принципи та методи філософського аналізу та розроблено категоріальний апарат дослідження дизайну. Вивчено генезу дизайнерської діяльності, акцентовно увагу на її інноваційному характері. Визначено сутність, форми та функції дизайну, досліджено концепцію дизайнерської діяльності в системі відносин людина - суспільство, розкрито сутніть дизайнерської творчості як специфічного способу самореалізації особистості. Встановлено роль дизайну у розвитку соціальної свободи та самоудосконалення соціуму й особистоті, розглянуто специфіку самореалізації особистості в дизайнерській діяльності. Розкрито сутність дизайну як культурної універсалії цивілізації, розглянуто сучасні уявлення про технократичний дизайн. Уточнено аксіологічну складову змісту дизайну та його антропологічний вимір. Виявлено специфіку сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномену в інформаційно-культурному просторі й обгрунтовано напрями оптимізації його нових форм. Показано роль вітчизняних дизайнерських традицій у саморозвитку українського суспільства. Проаналізовано актуальні проблеми дизайну в сучасному філософському дискурсі - класичному, модерністському, постмодерністському.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження цінностей молодіжної культури. Виявлено, що молодіжна культура передбачає специфічне розуміння соціальних функцій індивіда, проявом якого є прагнення створити свій життєвий світ, виробити власні регулятивні установки та форми самоздійснення, що відрізняються від загальноприйнятих норм поведінки. Встановлено, що прагнення до альтернативного способу життя теоретично фіксується й аналізується за допомогою поняття "сфера формування цінностей". Відзначено, що утворені в даній сфері ціннісні установки не мають однозначного соціального змісту, їх соціальна значущість може мати негативне й позитивне вираження. Проаналізовано соціальні характеристики суб'єкта молодіжної культури сучасного українського суспільства. В ієрархії потреб даного суб'єкта виявлено домінування вітальних цінностей, а характерною рисою особистості є життєздатність як екзистенціальна стратегія, пов'язана з можливістю людини протистояти обставинам і не підкорятися принципам колективної поведінки. Особливу увагу приділено питанню відродження національних традицій української культури. Доведено, що завдання культурно-національного виховання молоді вимагає розгляду на рівні державних пріоритетів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему розвитку еволюційної теорії у британо-американській культурній антропології XIX - XX ст. Визначено ідейне джерело еволюціонізму. Проаналізовано основні теоретичні напрямки теорії культурної еволюції. Виділено стадії розвитку еволюційної теорії у британо-американській культурній антропології, а саме: класичний еволюціонізм, неоеволюціонізм і відроджений еволюціонізм. Досліджено особливості лінійної, універсальної та багатолінійної еволюції. Визначено й обгрунтовано принципи реконструкції еволюції культури, а також основні ознаки культурної еволюції. Висвітлено нові напрямки еволюційної теорії, а саме: культурну екологію та політичну еволюцію. Розглянуто розроблені представниками другої хвилі еволюційного відродження закони паралельної еволюції та еволюційного потенціалу. Досліджено причини зростання та зменшення наукового інтересу до еволюціонізму. Виявлено причини ренесансу еволюційної теорії у XX ст. Спрогнозовано перспективи її розвитку.

  Скачати повний текст

На підставі історико-філософського та культурологічного підходів створено сучасну концепцію естетичного як соціального феномену, що набуває значення духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти за нових екзистенційних умов існування людства. Доведено, що "естетичне" є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї або іншої предметності, реалізованої у дійсності відповідно до її внутрішньої сутності у найбільш досконалій формі. Здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, зокрема, досліджено його онтологічний, гносеологічний, антрпологічний та аксіологічний виміри у контексті історико-культурної еволюції людства та зміни філософських парадигм. Доведено, що "естетичне" у філософії та культурі (в історичному та сучасному аспектах) не збігається, а лише локалізується в них приблизно так, як "ідеал" і "реальність", що має суб'єктивні й об'єктивні причини. Проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який формується під впливом глобалізації й інформаційної революції, а також модернізаційних процесів, що відбуваються в Україні. Зроблено концептуальну антиципацію ролі естетичного у сучасній цивілізації на підставі визначення причин зміни у ставленні та розумінні естетичного та поширення ознак аномії як суспільного феномену.

  Скачати повний текст

Розглянуто принципи побудови філософської моделі діалогу та морально-етичні критерії його функціонування на рівні культури. Визначено, що на сьогодні діалог культур - це взаємовплив, за яким кожен залишається на своїй точці зору, але обох цей діалог сутнісно збагачує. Доведено, що єдина можливість існування такого діалогового відношення - покладання в його основу морально-етичних критеріїв: відповідальності за іншого та перед іншим, толерантності тощо. Зазначено, що "універсальній гомогенності" може бути протиставлена взаємодія культур за принципом "гостинності" щодо іншого.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення теоретико-літературознавчих праць та ідейного контексту художніх творів проаналізовано систему етико-естетичних поглядів У.С.Моема. Зроблено висновок про еволюцію світогляду письменника від "чистого мистецтва" до "масової культури" через періоди захоплення іраціоналізмом і натуралізмом. Встановлено, що основними етико-еститичними вимогами до масового читача У.С.Моема були принципи розважальності, доступності, простоти стилю та втішливості. Показано, що як представник загальнолітературної для Великобританії тенденції подолання вікторіанської спадщини У.С.Моем ставив перед собою художні вимоги ідентичні завданням модерністського мистецтва. У творчості У.С.Моема виявлено художню адаптацію для масового читача проблематики, сюжетного та персонажного планів модерністського мистецтва, що є раннім зразком худжнього синтезу, характерного для подальшого розвитку мистецтва XX ст. Показано, що співвіднесення творчості У.С.Моема з масовою культурою визначається етико-естетичними настановами, на які автор спирається у творчому процесі: використання стереотипів, моралізаторство, адресація узгальнень, а також уявлення про ідеальний текст, який повністю задовольняє запити та вимоги розважальності, цікавості, доступності та "втішності". Виявлено, що центральними для етико-естетичної системи У.С.Моема є питання сенсу життя, критерії моральності, пошук естетичного ідеалу, місце літератури у суспільтві та вплив творчої особистості митця на вибір теми. Встановлено, що етико-естетичні вимоги розважальності, зображення "пристрастей та інстинктів" і "драматизації дії" обумовили у творчості У.С.Моема зміну художньо-методологічних орієнтирів та художнього пошуку від "чистого мистецтва" до реалістичної манери та перехід письменника до формуваня етико-естетичних задач, характерних для канонів масової культури.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади феномену "культурна політика". Проведено концептуалізацію її стратегічних пріоритетів та визначено етносоціальний вектор культурної політики України. Удосконалено понятійний апарат сфери культурної політики. Розкрито взаємообумовленість поняття "культура та політика її реалізації". Здійснено експлікацію понять "культурна політка", "суб'єкт культурної політики". Представлено класифікації моделей культурної політики, узагальнених та проаналізованих з урахуванням рольових повноважень і етичних принципів взаємодії суб'єктів культурної політики. На підставі аналізу концептуальних засад культурної політики міжнародних організацій ЮНЕСКО та Ради Європи визначено основні тенденції культурних процесів сучасності, стратегічні пріоритети, принципи формування та реалізації культурної політики. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері культури, а також вектора культурної політики держави з метою досягнення основних стратегічних пріоритетів етносоціального розвитку України.

  Скачати повний текст

Досліджено характеристики жіночого начала на підставі культурноантропологічного підходу, в якому сутність людини та її культуру розглянуто у взаємозв'язку. Надано порівняльну характеристику існуючим методам вивчення жіночого начала. Здійснено спробу "жіночої проекції" німецької філософської антропології. Розглянуто схожість властивостей жіночого начала та ігрового принципу. Обгрунтовано можливість аналогій між жіночим і діонісійським началами, чоловічим та аполонівськими началами. Проаналізовано уявлення щодо жіночого начала жінок-філософів. Розглянуто жіночу літературну та філософську творчість і встановлено їх особливості. Проведено порівняння проявів жіночого та чоловічого начал у культурі XX ст. з архаїчними символами жіночого та чоловічого, виявлено їх схожість. Відзначено наявність у сучасній культурі жіночого та чоловічого шляхів особистісного становлення.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методологію дослідження змін як сутнісної характеристики культури. Встановлено, що поширення загальнонаукових методів (ЗНМ) на сферу культурології сприяло становленню критеріїв науковості й об'єктивності під час інтерпретації причин, рушійних сил і змісту культурних змін (КЗ); ЗНМ дослідження КЗ потребують коригування відповідно до специфіки предмета й об'єкта дослідження. Визначено поняття зміни як найбільш адекватне для опису процесів у культурі з одночасним виявленням процесів трансляції, інновацій і розмаїття адаптацій для зміщення акценту в аналізі феноменів культури з буття на становлення без ігнорування моменту стійкості. Розкрито основу побудови "синтетичної" концепції КЗ як відмову від "методологічної чистоти" досліджень на користь обгрунтування принципів інтеграції різних дослідницьких підходів та поліметодологізму як установки постнекласичної науки, що відповідає ситуації постмодерну, полікультурності та глобалізації.

  Скачати повний текст