Проаналізовано категорію віри у філософських побудовах М. Бубера та Л. Шестова. Доведено, що гносеологічні позиції філософів мають схильність до розгляду віри не тільки як релігійної формули, а й як одного з важливих способів пізнання, яке людиною може сприйматись як пізнання містичне.

  Скачати повний текст

Висвітлено релігійні та філософські аспекти проблеми діалогу, базуючись на матеріалах творчості М.Бубера та М.Бахтіна. З'ясовано походження поняття "діалог" і трансформацію його смислового навантаження. Розглянуто методологічні засади проблеми діалогу у західноєвропейській філософській традиції доби античності та всього історичного періоду до початку XX ст. Установлено, що до кінця XIX - початку XX ст. поняття "діалог" застосовувалось переважно до мовленнєвої поведінки, відігравало роль літературного жанру та мало інформативний характер. Показано, що тільки на початку XX ст. одержала розвиток теорія діалогу, діалогічності. Поняття "діалог" грунтувалось на фундаментальному принципі зв'язку людини з іншими людьми, світом, Богом. Зазначено, що свого вищого розвитку діалогічний принцип набув у творчості М.Бубера та М.Бахтіна. Показано, що характерною особливістю "релігійного" діалогу є його вертикальний зріз і наявність у діалозі Третьої онтологічної координати - Бога, "філософський" діалог відбувається у лінійній площині в міжлюдській сфері. Наголошено, що головними принципами діалогу є визнання рівноправності та наявності інших людей, відкритість людини для діалогу, народження нового сенсу у позиціях суб'єктів діалогу. Проаналізовано значення діалогу для міжрелігійної сфери. Доведено, що "міжрелігійний" діалог відбувається на формальному рівні.

  Скачати повний текст