Концептуалізовано релігійну комунікацію у просторі європейської культури, в якому релігія (християнство), як і наука, ініціювала формотвірні комунікативні моделі. Висвітлено та проаналізовано основні підходи комунікативної філософії XX ст. Показано контемпоральність ідей комунікативної філософії з основними ідеями релігійної комунікації у змістовому, етичному та нормативному аспектах, на підставі цього розглянуто християнську релігію як джерело артикуляції базових цінностей. Доведено, що релігія є комунікативно-парадигмальною моделлю культури, а наука - парадигмально-комунікативною. Здійснено спробу специфікувати релігійну комунікацію шляхом виділення трьох гетеротромних вимірів: тринітарного, вертикального та горизонтального. Установлено, що в екуменічному русі мають місце дві магістральні комунікативні стратегії - модерністська - подібності та постмодерністська - розрізнення.

  Скачати повний текст

Висвітлено релігійні та філософські аспекти проблеми діалогу, базуючись на матеріалах творчості М.Бубера та М.Бахтіна. З'ясовано походження поняття "діалог" і трансформацію його смислового навантаження. Розглянуто методологічні засади проблеми діалогу у західноєвропейській філософській традиції доби античності та всього історичного періоду до початку XX ст. Установлено, що до кінця XIX - початку XX ст. поняття "діалог" застосовувалось переважно до мовленнєвої поведінки, відігравало роль літературного жанру та мало інформативний характер. Показано, що тільки на початку XX ст. одержала розвиток теорія діалогу, діалогічності. Поняття "діалог" грунтувалось на фундаментальному принципі зв'язку людини з іншими людьми, світом, Богом. Зазначено, що свого вищого розвитку діалогічний принцип набув у творчості М.Бубера та М.Бахтіна. Показано, що характерною особливістю "релігійного" діалогу є його вертикальний зріз і наявність у діалозі Третьої онтологічної координати - Бога, "філософський" діалог відбувається у лінійній площині в міжлюдській сфері. Наголошено, що головними принципами діалогу є визнання рівноправності та наявності інших людей, відкритість людини для діалогу, народження нового сенсу у позиціях суб'єктів діалогу. Проаналізовано значення діалогу для міжрелігійної сфери. Доведено, що "міжрелігійний" діалог відбувається на формальному рівні.

  Скачати повний текст