Дисертацію присвячено з'ясуванню специфіки проблематики людського пізнання під кутом зору концепції філософського символізму. Розглянуто поняття "символ" та "символізація" на засадах базових положень діалектичної методології та комунікативно-діалогічного тлумачення соціокультурного універсуму. Визначено, що символ як філософсько-культурологічна категорія актуально релевантний для осягнення інтенційованості, механізмів форм людського пізнання; акцентовано увагу на динамічній природі символа (процесуальність символіки) у соціокультурному та спекулятивному пізнанні, обгрунтовано його суттєвий діалогізм, людиновимірність та орієнтованість на творче перетворення дійсності. З'ясовано продуктивність використання у гносеології та методології пізнання концептуальних моделей філософського символізму.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "ритуальний сміх". Зроблено спробу тлумачення змістового сенсу даного феномену у культурі архаїки та виявлення його символічних метафор. З'ясовано особливості звернення до ритуального сміху у творчості різних діячів культури наступних епох. Запропоновано концепцію інтерпретації даного сміху, яка базується на використанні можливостей герменевтичного підходу до вивчення явища. Розроблено аналітичний підхід до вивчення даного феномену, який дозволяє враховувати його динамічну природу й онтологічну цілісність. Характерні особливості ритуального сміху розглянуто на матеріалі української народної культури і, зокрема, - українських поховальних "забав", ритуалів "комори" та "перезви" весільного обряду. Проаналізовано "сміхові образи" у творчості М.Гоголя, В.Хлєбнікова, М.Арцибашева, Л.Андрєєва, Ф.Малявіна, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні положення філософсько-методологічного та релігієзнавчого значення. Досліджено специфіку символічного світорозуміння, конкретизованого в знакових системах християнських храмів на підставі філософського аналізу ідейно-художньої програми Софії Київської. Висвітлено феномен "софійності" давньоруського християнського світогляду, що є архетипом української культури та формування ідеологеми "Святої Русі". Запропоновано інтерпретацію світських сюжетів баштових циклів Софії Київської та символічне розуміння їх двох'ярусності як відображення двох'ярусності християнської моделі світобудови.

  Скачати повний текст

Виявлено природу символу, його когнітивні можливості та механізм функціонування в комунікативно-пізнавальній сфері соціальних систем. Розглянуто поняття "символ", "символічний текст" з використанням положень діалектичної методології, комунікативного трактування соціокультурних процесів, досліджуваних у рамках синергетичного підходу. Визначено, що символ є засобом виявлення та пізнання навколишньої дійсності, дозволяє з'ясувати внутрішню сутність тієї системи, яку він представляє, є загальнокультурною категорією і має право бути включеним до групи базових концептів синергетичної парадигми. Встановлено можливість продуктивного використання символу під час формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

Досліджено явище символізму у філософській культурі України. Охарактеризовано різні підходи до проблеми символу в європейській філософській думці. Вивчено гносеологічну природу символу, його зміст, функції та особливості динаміки символу в процесі становлення та розвитку української філософської культури. Розкрито символіку міфологічного світогляду праукраїнців. Визначено місце, роль та значення символу в філософській культурі Києворуської доби та доби першого українського Відродження. Доведено, що основними символами, які відображають українську ментальність, є символи світла, софійності, Людини, слова, серця (душі). На підставі аналізу творів Г.С.Сковороди показано, як за допомогою символів філософ здійснює сходження від поняття до образу. Розкрито структуру символу в романтичній традиції на основі проведеного дослідження символічного світобачення романтиків: М.Гоголя, П.Юркевича, О.Потебні, П.Куліша.

  Скачати повний текст

Розкрито символічне підгрунтя української культури, її вияв у літературних текстах, народній творчості, образотворчому мистецтві. Базуючись на символічному підході, висвітлено явища, які були присутніми для всієї української культури. Наскрізні структури взаємопов'язуються з архетипами: софійності, кордоцентризму, апостольської місії слова, образу вільної індвідуальності. Досліджено символічний лад українського бароко та виявлено символіку загальну та притаману тільки українській культурі. Розкрито суть символізму на вирішальних етапах розвитку української культури: у творчості Г.Сковороди, у програмних настановах кирило-мефодіївців та лінгвістичній спадщині О.О.Потебні і Д.Овсяніко-Куліковського.

  Скачати повний текст

Проаналізовано духовно-практичний аспект духовності як сутнісної характеристики буття людини. Виявлено роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституюванні символу як одиниці духовності. З використанням даного підходу обгрунтовано онтологічні засади духовності, що є основою єдності рівнів антропо-буття. Визначено антропологічні чинники трансформації тілесності, проаналізовано особливості духовно-практичного синтезу та структуру символу як одиниці духовності. Наведено класифікацію духовних практик з урахуванням критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності та розгортання її змісту. Визначено базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича.

  Скачати повний текст