Висвітлено соціально-філософські аспекти "дерева-символу". Проаналізовано символ дерева в поетичній творчості Лесі Українки, його роль у традиційній культурі українців, весільній обрядовій пісенності у регіональному аспекті. Розглянуто питання використання деревної рослинності у фітодизайні, ландшафтній архітектурі та озелененні. Описано механізм дії мінералізованої (пластової) води на сільськогосподарські рослини, декоративні властивості гідрофільних рослин, перспективних для озеленення водних екосистем урбанізованих територій. Розкрито ареалогічну структуру та визначено цінність інтродукції деревно-чагарникових видів рослин ботанічного саду Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського.

Освещены социально-философские аспекты "дерева-символа". Проанализирован символ дерева в поэтическом творчестве Л.Украинки, его роль в традиционной культуре украинцев, свадебной обрядовой песенности в региональном аспекте. Рассмотрены вопросы древесной растительности в фитодизайне, ландшафтной архитектуре и озеленении. Описаны механизм действия минерализированной (пластовой) воды на сельскохозяйственные растения, декоративные свойства гидрофильных растений, перспективных для озеленения водных экосистем урбанизированных территорий. Раскрыта ареологическая структура и определена ценность интродукции древесно-кустарниковых видов растений ботанического сада Таврического национального университета им. В.И.Вернадского.

Раскрыты сущность, истоки, роль (функции), структура, свойства и правовое обеспечение феномена символической реальности. Представлены результаты исследования интеллектуальной активности, творчества, информационного отношения как основных проявлений символической реальности, приведена характеристика науки, искусства и образования как ее форм (сегментов). Рассмотрен онтологический контекст символической реальности, в частности, условия постмодерна и глобализация. Показана роль игры, искушения, воображения и нюансов в механизме символического воздействия. Установлены правовые гарантии интеллектуальной свободы, приведено описание ее американской и европейской парадигм. Разработан проект международной конвенции о защите интеллектуальной свободы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю216.26 + Ю224.23

Рубрики:

Душа і тіло

Проблема символів у пізнанні

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто трансформацію тілесності у символотвірному процесі духовних практик. Розкрито онтологічні засади, параметри й особливості інтерпретації символу. Увагу приділено філософії духовності у творчості Г.С. Сковороди та П.Д. Юркевича.

Рассмотрена трансформация телесности в символообразовательном процессе духовных практик. Раскрыты онтологические основы, параметры и особенности интерпретации символа. Уделено внимание философии духовности в творчестве Г.С. Сковороды и П.Д. Юркевича.

Наведено тлумачення української психологічної системи символічних образів. Висвітлено особливості символічної мови, надано інтерпретацію символіки тваринного та рослинного світу, природних феноменів, чисел, звуків, букв. Увагу приділено символіці кольорів. Запропоновано методику визначення й інтерпретації персонального кольору людини, викладено засади архетипової психології. Розкрито зміст поняття символіки як продукту культурно-історичного розвитку людини й етносу, в якому інтегруються світобачення, світорозуміння, менталітет, мова, духовність.

Приведено толкование украинской психологической системы символических образов. Освещены особенности символического языка, дана интерпретация символики животного и растительного мира, природных феноменов, чисел, звуков, букв. Внимание уделено символике цветов. Предложена методика определения и интерпретации персонального цвета человека, изложены основы архетиповой психологии. Раскрыто содержание понятия символики как продукта культурно-исторического развития человека и этноса, в котором интегрируются мировоззрение, миропонимание, менталитет, язык, духовность.

Досліджено символ як особливий засіб пізнання в христианстві. Розглянуто значення ідеї Центру Світу, яке виражається особливими християнськими символами. Приділено увагу значенню ікони як одного з найголовніших християнських символів.

Розглянуто проблему трансформацій символів у сучасному суспільстві. На прикладі окремих форм симулякрів, потреб соціуму та окремих людей проаналізовано особливості утворення та функціонування символів у знаковому просторі постмодерну.

Дисертацію присвячено з'ясуванню специфіки проблематики людського пізнання під кутом зору концепції філософського символізму. Розглянуто поняття "символ" та "символізація" на засадах базових положень діалектичної методології та комунікативно-діалогічного тлумачення соціокультурного універсуму. Визначено, що символ як філософсько-культурологічна категорія актуально релевантний для осягнення інтенційованості, механізмів форм людського пізнання; акцентовано увагу на динамічній природі символа (процесуальність символіки) у соціокультурному та спекулятивному пізнанні, обгрунтовано його суттєвий діалогізм, людиновимірність та орієнтованість на творче перетворення дійсності. З'ясовано продуктивність використання у гносеології та методології пізнання концептуальних моделей філософського символізму.

Розглянуто малодосліджену проблему визначення методологічних принципів для аналізу широкого спектру зворотніх, регенеративних процесів у культурі, характер яких співпадає з явищем ренесансності у даній сфері. На підставі аналізу концептуальних засад та засобів розуміння ренесансних процесів у філософських і культурологічних дослідженнях визначено принцип зворотності як найбільш адекватної теоретичної установки. З метою розкриття специфіки, ролі та необхідності зворотніх процесів у культурі розроблено теоретико-методологічну модель, в основу якої покладено синтез концептуальних принципів філософії життя, символічних форм та респонзивної феноменології. Виявлено, що нормативність є фактором, який зумовлює цілісність і динамічність культури і становить базову умову для реалізації принципу зворотності, а для розуміння суті ренесансних процесів необхідно визначати час як параметр семантичної організації символічних форм. Зазначено, що повернення до цінностей минулого як формоорганізованих семантичних структур зумовлює упорядкування смислового простору культури, сприяє творчому піднесенню та активізації застарілих форм до ренесансних перетворень.

Проведене філософське дослідження дозволило визначити принципи, що становлять основу сковородинівського символізму. З'ясовано, що дані принципи засновано на ідеї некласичної онтології. Основою теорії символу Г.С. Сковороди є вчення про дві натури. Це вчення відкриває в бутті мовний вимір. Мовний характер буття означає, що воно отримує певні форми лише у процесі самообгрунтування. Тому умовами буття, що обгрунтовує себе, є, з одного боку, структура, яка визначає можливість втілення буття ("видима натура"); з іншого - метафізичне "ніщо". Дві натури разом становлять символ. Таким чином, за Г.С. Сковородою процес самообгрунтування буття розгортається як буття людини у символі. Логіку даного процесу викладено у вченнях про "Великий світ", серце та "Символічний світ". Множинність станів буття ("Великий світ") створюється онтологічним уявленням (істинним серцем людини) в обрії "Символічного світу".

Розкрито суть поняття "ритуальний сміх". Зроблено спробу тлумачення змістового сенсу даного феномену у культурі архаїки та виявлення його символічних метафор. З'ясовано особливості звернення до ритуального сміху у творчості різних діячів культури наступних епох. Запропоновано концепцію інтерпретації даного сміху, яка базується на використанні можливостей герменевтичного підходу до вивчення явища. Розроблено аналітичний підхід до вивчення даного феномену, який дозволяє враховувати його динамічну природу й онтологічну цілісність. Характерні особливості ритуального сміху розглянуто на матеріалі української народної культури і, зокрема, - українських поховальних "забав", ритуалів "комори" та "перезви" весільного обряду. Проаналізовано "сміхові образи" у творчості М.Гоголя, В.Хлєбнікова, М.Арцибашева, Л.Андрєєва, Ф.Малявіна, С.Прокоф'єва, Д.Шостаковича.

Досліджено символічні механізми конструювання реальностей, орієнтованих на буття людини. У цьому контексті встановлено особливості психічної, міфологічної реальностей і реальності повсякденного життя. Обгрунтовано положення, що символ є онтологічною характеристикою реальностей, орієнтованих на буття людини. Це зумовлено тим, що антропометричні реальності реалізуються саме у процесі їх конструювання за допомогою символічних засобів. Для цих реальностей символ є єдністю онтологічної та гносеологічної складових реальностей. Як пізнавальний інструмент, символ у той же час оформлює смисл реальності для людини, надає їй буттєву значущість. Обгрунтовано гіпотезу, що саме символ, а не інші знакові форми виконують конструювальну функцію у формуванні й існуванні антропоцентричних реальностей. Виявлено особливості конструювальної ролі символів за різних типів реальностей, орієнтованих на буття людини: психічної реальності (за варіанта, запропонованого психоаналізом), міфологічної реальності та реальності повсякденного життя. Доведено, що символ протидіє симуляції та симулякрам, сприяє поверненню реальності повсякденності її онтологічного смислу.

Обгрунтовано теоретичні положення філософсько-методологічного та релігієзнавчого значення. Досліджено специфіку символічного світорозуміння, конкретизованого в знакових системах християнських храмів на підставі філософського аналізу ідейно-художньої програми Софії Київської. Висвітлено феномен "софійності" давньоруського християнського світогляду, що є архетипом української культури та формування ідеологеми "Святої Русі". Запропоновано інтерпретацію світських сюжетів баштових циклів Софії Київської та символічне розуміння їх двох'ярусності як відображення двох'ярусності християнської моделі світобудови.

Визначено природу символу, його когнітивні можливості та механізм функціонування в комунікативно-пізнавальній сфері соціальних систем. Розглянуто поняття символу, символічного тексту з використанням положень діалектичної методології, комунікативного трактування соціокультурних процесів, досліджуваних у рамках синергетичного підходу. З'ясовано, що символ є засобом виявлення та пізнання навколишньої дійсності, дозволяє виявити внутрішню сутність тієї системи, яку він представляє, є загальнокультурною категорією і має право бути включеним до групи базових концептів синергетичної парадигми. Встановлено можливість продуктивного використання символу під час формування управлінських впливів на соціальну систему.

Досліджено явище символізму у філософській культурі України. Охарактеризовано різні підходи до проблеми символу в європейській філософській думці. Вивчено гносеологічну природу символу, його зміст, функції та особливості динаміки символу в процесі становлення та розвитку української філософської культури. Розкрито символіку міфологічного світогляду праукраїнців. Визначено місце, роль та значення символу в філософській культурі Києворуської доби та доби першого українського Відродження. Доведено, що основними символами, які відображають українську ментальність, є символи світла, софійності, Людини, слова, серця (душі). На підставі аналізу творів Г.С.Сковороди показано, як за допомогою символів філософ здійснює сходження від поняття до образу. Розкрито структуру символу в романтичній традиції на основі проведеного дослідження символічного світобачення романтиків: М.Гоголя, П.Юркевича, О.Потебні, П.Куліша.

Розкрито символічне підгрунтя української культури, її вияв у літературних текстах, народній творчості, образотворчому мистецтві. Базуючись на символічному підході, висвітлено явища, притаманні українській культурі. Наскрізні структури взаємопов'язуються з архетипами: софійності, кордоцентризму, апостольської місії слова, образу вільної індвідуальності. Досліджено символічний лад українського бароко та виявлено символіку загальну та притаману тільки українській культурі. Розкрито суть символізму на вирішальних етапах розвитку української культури: у творчості Г.Сковороди, у програмних настановах кирило-мефодіївців та лінгвістичній спадщині О.О.Потебні і Д.Овсяніко-Куліковського.

Проаналізовано духовно-практичну сторону духовності як сутнісної характеристики буття людини. Виявлено роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституювання символу як одиниці духовності. Визначено антропологічні чинники трансформації тілесності. Проаналізовано особливості духовно-практичного синтезу та структуру символу як одиниці духовності. Наведено класифікацію духовних практик на засадах критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності та розгортання її змісту. Визначено базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича.

Проаналізовано духовно-практичний аспект духовності як сутнісної характеристики буття людини. Виявлено роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституюванні символу як одиниці духовності. З використанням даного підходу обгрунтовано онтологічні засади духовності, що є основою єдності рівнів антропо-буття. Визначено антропологічні чинники трансформації тілесності, проаналізовано особливості духовно-практичного синтезу та структуру символу як одиниці духовності. Наведено класифікацію духовних практик з урахуванням критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності та розгортання її змісту. Визначено базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича.

Висвітлено дослідження з історії народної символіки, розкрито значення та зміст народних символів, оберегів та ін. Проведено історіографічний аналіз символіки в ментальності запорозького козацтва, ахарактеризовано символіку української весільної обрядовості. Розкрито походження, сакральне значення та сучасне трактування символу священної змії. Описано слов'янські символи в ювелірних прикрасах та проаналізовано їх роль у формуванні ментальності людини. Увагу приділено рослинній та зооморфній символіці в художньому оформленні інтер'єру української оселі Середнього Подніпров'я. Акцентовано на питаннях збереження та продовження традицій використання символів та оберегів в народному побуті, а також елементів сакральної символіки в українському орнаменті.

Розглянуто екзистенціал любові в контексті пошуків сучасної філософської антропології. Розглянуто поняття символу. З'ясовано релевантність поняття символу. Поняття любові досліджено у межах західної філософської традиції.