Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально апробовану методику використання епістолярних матеріалів у процесі вивчення української літератури, суть якої полягає у послідовному й систематичному залученні епістолярної спадщини як джерела проникнення в духовний світ митця та його творчу лабораторію, а також як засобу заохочення школярів до самоаналізу; у різноманітності форм і методів організації навчальної діяльності на уроках та в позакласній роботі. Визначено, що критеріями ефективності використання епістолярних матеріалів є рівень знань учнів про зазначений жанр та його особливості; наявність умінь і навичок роботи з письменницьким епістолярієм; зацікавлення духовним світом митця, його творчістю.

  Скачати повний текст

Досліджено співвідношення фактичного й особистісного в українській документально-художній прозі кінця XX ст. Мемуарна та біографічна література представлені як складний процес, що перебуває у безперервному русі та розвитку. З використанням історико-теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних літературознавців проаналізовано малодосліджені українські та біографічні твори. Акцентовано увагу на тому, що документально-художній прозі властиве гармонічне поєднання документальної достовірності й особистісного начала. Досліджено суб'єктивний чинник як невід'ємну рису літератури non fiction. З'ясовано шляхи реалізації особистісного начала безпосередньо у тексті. Виявлено спільні та відмінні параметри суб'єктивності у творах-спогадах і творах-біографіях. Установлено градацію суб'єктивного чинника у документально-художній прозі.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження листа, який функціонує у побутовій сфері та генетично спорідненої з ним епістолярної форми як феномену художньої літератури. На базі жанрової теорії М.Бахтіна обгрунтовано провідну роль концепції адресата у процесі формування його жанрових домінант і становленні структури, виявлено специфічні риси письменницького епістолярію у порівнянні з кореспонденціями інших дописувачів. Шляхом вивчення листа у діахронічному аспекті визначено етапи конституювання та розвитку даного жанру, простежено динаміку його жанрових домінант і структурно-стилістичних рис. На матеріалі письменницьких епістоляріїв (Томаса та Генріха Манна, Р.М.Рільке, С.Цвейга, Ф.Шіллера, Й.В. Гете) наведено типологію письменницького листа, встановлено його жанрові модифікації й проаналізовано їх специфічні ознаки. Спираючись на жанрову модель М.Лейдермана та поняття про родо-жанрову домінанту М.Гіршмана, уточнено зміст поняття "епістолярна форма" та проаналізовано жанрову специфіку творів з вміщеною епістолярною формою. На прикладі творів німецької літератури виокремлено різновиди епістолярної форми та продемонстровано можливості їх використання у процесі композиційної побудови художніх творів. Простежено еволюцію епістолярної літератури та відтворено концепцію теоретичного функціонування її жанрів.

  Скачати повний текст

Досліджено французький епістолярний роман як специфічне явище художньої прози, що походить від сполучення форми листа та жанру роману. Вивчено твори XVIII, XIX, XX ст. та висвітлено еволюцію французького епістолярного роману, що є виправданим під час дослідження закономірностей розвитку літературної мови та її стилістичної диференціації. Визначено місце епістолярного стилю у системі функціональних стилів та виявлено прагматичні характеристики французького епістолярного роману. Розкрито його структурні характеристики шляхом об'ємно-прагматичного членування. Розроблено структурну типологію даного роману, визначено композиційні фактори функціонування листів у ньому та встановлено форми передачі чужого мовлення. Проаналізовано лінгвостилістичні засоби створення художнього образу персонажа у французькому епістолярному романі, досліджено іронію у контексті теорії поліфонії О.Дюкро, а також функціонування інтертекстуальних зв'язків у даному романі.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття дискурсивної одиниці в аспекті аналізу дискурсу. Установлено жанрологію епістолярних текстів, з'ясовано статус епістолярного мовлення в системі функціональних стилів. Здійснено комунікативно-прагматичну та функціонально-стильову характеристику дискурсивних одиниць українського листування. Визначено специфічні і загальнотекстові дискурсивні одиниці епістолярію як писемної форми мовлення, зокрема: директивні конструкції, наративні моделі, питальні та окличні речення, засоби вираження емоційного стану, маркери соціального статусу, засоби ініціалізації та завершення епістолярного тексту, стандартизовані формули звертання, привітання, усталені форми побажання, поздоровлення, віншування, вибачення, вдячності, запрошення.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Висвітлено жанрову природу письменницьких щоденників, становлення теоретичних засад для виокремлення місця щоденника серед інших жанрів документалістики. Проаналізовано жанр щоденника як цілісну структуру, позначену виробленими власними канонами, в порівнянні зі специфічними рисами суміжних жанрів. Досліджено суб'єктивні та об'єктивні передумови щоденникового письма - від задуму як пошуку відповідної форми до її втілення. Розглянуто типологію щоденника, розкрито специфіку щоденникового письма за допомогою авторського самороз'яснення, феномен "літературного щоденника". Виділено особливі естетичні категорії, властиві щоденнику.

  Скачати повний текст