Проведено дослідження листа, який функціонує у побутовій сфері та генетично спорідненої з ним епістолярної форми як феномену художньої літератури. На базі жанрової теорії М.Бахтіна обгрунтовано провідну роль концепції адресата у процесі формування його жанрових домінант і становленні структури, виявлено специфічні риси письменницького епістолярію у порівнянні з кореспонденціями інших дописувачів. Шляхом вивчення листа у діахронічному аспекті визначено етапи конституювання та розвитку даного жанру, простежено динаміку його жанрових домінант і структурно-стилістичних рис. На матеріалі письменницьких епістоляріїв (Томаса та Генріха Манна, Р.М.Рільке, С.Цвейга, Ф.Шіллера, Й.В. Гете) наведено типологію письменницького листа, встановлено його жанрові модифікації й проаналізовано їх специфічні ознаки. Спираючись на жанрову модель М.Лейдермана та поняття про родо-жанрову домінанту М.Гіршмана, уточнено зміст поняття "епістолярна форма" та проаналізовано жанрову специфіку творів з вміщеною епістолярною формою. На прикладі творів німецької літератури виокремлено різновиди епістолярної форми та продемонстровано можливості їх використання у процесі композиційної побудови художніх творів. Простежено еволюцію епістолярної літератури та відтворено концепцію теоретичного функціонування її жанрів.

  Скачати повний текст