Plants are people too? Not exactly, but in this work of philosophical botany Matthew Hall challenges readers to reconsider the moral standing of plants, arguing that they are other-than-human persons. Plants constitute the bulk of our visible biomass, underpin all natural ecosystems, and make life on Earth possible. Yet plants are considered passive and insensitive beings rightly placed outside moral consideration. As the human assault on nature continues, more ethical behavior toward plants is needed. Hall surveys Western, Eastern, Pagan, and Indigenous thought, as well as modern science and botanical history, for attitudes toward plants, noting the particular resources for plant personhood and those modes of thought which most exclude plants. The most hierarchical systems typically put plants at the bottom, but Hall finds much to support a more positive view of plants. Indeed, some Indigenous animisms actually recognize plants as relational, intelligent beings who are the appropriate recipients of care and respect. New scientific findings encourage this perspective, revealing that plants possess many of the capacities of sentience and mentality traditionally denied them. “All those who depend on plants should critically read Plants as Persons … I highly recommend Plants as Persons as a challenging read for any carnivores, PETA advocates, or emerging academics; the book is thought-provoking for omnivores, medical practitioners, life science enthusiasts, and philosophers … If you are fascinated by plants, you will want this for your personal collection.” — Katie Kamelamela, Economic Botany “Overall, this book is a ‘must read’ for anyone interested in the state of the environment today, whether professionally or as a concerned citizen. It does not simplify the issues but has managed to attain that elusive balance between remaining accessible and readable without sacrificing intellectual range, subtlety and complexity of thought.” — Australian Humanities Review “Dr. Hall does a wonderful job of presenting many layers of research and insight in a very organized way. His introduction outlines the content of his book clearly and each chapter ends with a helpful summary and a smooth transition into the next topic of discussion. There is a lot of information to think about in Plants as Persons. All of it enlightening. Now here is a book that is hard to put down.” — ArtPlantae Today “If you are someone who thought philosophy began and ended with Aristotle and Socrates, then this book will be an eye opener … [it] explains that plants are active, self-directed, and even intelligent. Hall puts forward the view that nature is a communion of subjective, collaborative beings, organizing and experiencing their environment.” — Chicago Botanic Garden “The extension of ethics to the nonhuman, nonanimal is important, and ahead of its time. What a pleasure to experience this well-written, well-researched, interesting approach to applied comparative philosophy. Matthew Hall makes an outstanding contribution to a new and important field of study.” — Christopher Key Chapple, author of Yoga and the Luminous: Patañjali’s Spiritual Path to Freedom

This book offers a controversial new interpretation of Plato’s Apology of Socrates. By paying unusually close attention to what Socrates indicates about the meaning and extent of his irony, David Leibowitz arrives at unconventional conclusions about Socrates’ teaching on virtue, politics,and the gods; the significance of his famous turn from natural philosophy to political philosophy; and the purpose of his insolent “defense speech.” Leibowitz shows that Socrates is not just a colorful and quirky figure from the distant past but an unrivaled guide to the good life – the thoughtful life – who is as relevant today as he was in ancient Athens. On the basis of his fresh understanding of the dialogue as a whole, and of the Delphic oracle story in particular, Leibowitz also attempts to show that the Apology is the key to the Platonic corpus, indicating how many of the disparate themes and apparently contradictory conclusions of the other dialogues fit together.

В этой небольшой, но насыщенной работе интереснейший философ современности Джорджо Агамбен (1942 г.р.) продолжает развивать тему «жизни», своих известных книг «Homo sacer» и «Что остается после Освенцима», хотя уже из другой перспективы. В диалоге с Жоржем Батаем, Карлом Линнеем, Эрнстом Геккелем, Якобом фон Юкскюлем и прежде всего Хайдеггером, Агамбен размещает границу между человеком и животным в самом человеке. Лишь только отстраняя свою животность, человеку открывается мир, но вместе со своей животностью он одновременно загоняет жизнь в зону исключения. Отношение человека и животности, и человечности к животному становится таким образом у Агамбена решающим политическим конфликтом нашей культурной ситуации.

Предлагаемая читателю книга представляет собой сборник эссе известного современного французского философа Жана Бодрийяра, объединенных в произведение более крупной формы, дополняющих друг друга в развитие темы. Книга будет полезна и интересна всем интересующимся современной философией и философской антропологией.

Предлагаемая работа известного немецкого философа вполне годится на роль визитной карточки мыслителя. Она знаменует собой начало развертывания его творчества, сохраняя при этом дистанцию от самых ранних произведений, не раз переиздавалась и обрела жизнь за рубежом. По отношению к экзистенциальной философии О. Ф. Больнов выступает и как систематизатор, и как модернизатор, и как "посвященный", не желающий "скатываться к далекому от жизни объективизму" и утверждающий, что "окончательное единство исходит все же из плоскости экзистенциального".

Роман "Ґоґ і Маґоґ" Мартіна Бубера, одного з найоригінальніших та найвідоміших філософів XX сторіччя, незвичний для європейського читача. На перший погляд перед нами вигадана історична хроніка, різновид добре відомого жанру "альтернативної історії", яка відбувається в хасидських осередках Галичини і Польщі наприкінці XVIII ст. Проте це - перший, найбільш приступний шар змістів, які зчитуються з текстуальної поверхні роману. На читача, який насмілиться відкрити буберівський "магічний детектив", чекає справжнє інтелектуальне випробування і навіть виклик, адже філософська насиченість тексту, гострота моральних дилем вражає. Книга створювалась чверть століття і була закінчена у 1941 році. Добре відома європейській літературі тема — роль особистості в історії — набуває у Бубера виміру екзистенційної боротьби за справжню цінність людського буття.

Збірка нарисів французьких істориків «Відкритість. Суспільство. Влада » втілює синтез філософського теоретизування з конкретно-історичним дослідженням. У ній філософська ідея суспільної відкритості наповнюється історико-біографічним змістом, а також окреслюються особистісно психологічні витоки індивідуальної відкритості в особливостях життєвого, творчого й інтелектуального шляху різних історичних персоналій. У рамках дихотомії «відкритості - закритості» в збірці розглянуті ідеологічно несумісні постаті: революціонер Робесп’єр та імператор Наполеон або монарх Людовик XVIII і комуніст Горбачов. Замість історії лівих - таких різнорідних, як Йосиф Сталін, Морис Торез, Мао Цзедун, Улоф Пальме чи інтелектуали Ані Кріґель (член ФКП у 1948-1956 pp.) і сам автор Еманюель Ладюрі (член ФКП у 1945-1963 pp.), і правих - серед яких Бонапарт і Луї-Філіп, у книжці подано іншу історію: історію, з одного боку, людей «відкритих», а з другого - їхніх «закритих» опонентів. Книга має ґрунтовний науковий апарат і розрахована на істориків, культурологів, фахівців з інтелектуальної історії, студентів-гуманітаріїв.

740-страничный том с лаконичным названием «Всё» включает в себя полный корпус (практически полный корпус, уточняют издатели в аннотации) «взрослых» произведений обэриута Александра Ивановича Введенского (1904–1941), арестованного вскоре после начала войны и погибшего на тюремном этапе. Уточнение необходимо, потому что детские стихи, составляющие большую часть известных текстов Введенского, не включены в издание. На что есть несколько причин. Во-первых, составитель книги и неутомимый текстолог Анна Герасимова пишет в предисловии: «Произведения Введенского для детей пользовались популярностью несмотря на то, что, как кажется, уступают в изобретательности и непосредственности хармсовским и порой, увы, не свободны от политической конъюнктуры. Кое-что написано явно ради заработка». А во-вторых, в этом нет нужды, потому что они переиздавались неоднократно, даже в 40–50-е годы, до официальной реабилитации Введенского.