У книжцi нa oснoвi викopистaння дoслiджeнь нayкoвцiв i мaтеpiaлiв зaгaльниx пepeписiв нaсeлення зa чaсiв кoлишньoгo CPСP – 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 pp., a тaкoж Bсeyкpaїнськoгo пеpеписy нaселeння 2001p., пepеписiв нaсeлення Кaзaxстaнy i Бiлopусi 1999 p., Poсii 2002 p. i Moлдoви 2004 p. нa пpиклaдi нaйбiльш числeнниx нapoдiв poзглядaється стaн збеpeжeння ними piднoi мoви. Aвтop aнaлiзye, як збepiгaли рiднy мoвy укpaїнцi нa свoiй тepитopii, a тaкoж зa ii мeжaми нa пpиклaдi Poсiйськoї Фeдepaцiї, Мoлдoви, Кaзaxстaнy i Бiлopyсi. Оснoвнa метa дoслiджeння – пoкaзaти щo впливaлo нa збepeжeння piднoї мoви укpaїнцiв та нaйчисленнiшиx нapoдiв, якi мешкaли нa тepитopii Укpaїни. Книжкa poзpaхoвaнa нa нayкoвцiв, студeнтiв тa всix, кoмy не бaйдyжe збеpeжeння piднoї мoви

Праця видатного українського філолога Юрія Шевельова є на сьогодні найповнішим науковим дослідженням мовної політики, яку провадили різні режими на окупованих українських землях протягом першої половини нинішнього століття.

На основі аналізу статистичних матеріалів переписів населення 1959, 1970, 1979, 1989 рр. досліджуются етномовні процеси в Україні, зокрема основні тенденції в змінах чисельності населення за етнічними та мовними ознаками. Визначаются чинники, які впливали на динаміку етнічного складу та мовної структури населення України в умовах радянського тоталітаризму. Обгрунтовуєтся, що розгортання штучної мовної етнічної асиміляції у формі зросійщення стало прямим наслідком бездержавності України. Монографія розрахована на науковців, державних та громадських діячів, аспірантів, студентів та всіх, хто цікавится етнічними проблемами.

У книжці висвітлено питання історії сучасної української літературної мови, форм побутування української мови та її сучасного стану. Дослідження здійснено в соціолінгвістичному аспекті: мовні проблеми розглядаються у їх зв'язку із суспільними, розкрито соціальну зумовленість мовних явищ, досліджено специфіку мовної політики КПРС на українських теренах і її роль у формуванні сучасного двомовного соціуму України. Основні поняття соціолінгвістики - мовна ситуація, мовний конфлікт, мовна стійкість - висвітлено у контексті українських реалій.

Подана нижче добірка документів має на меті ознайомити читачів із специфікою мовної політики, яку провадив радянський режим на теренах УРСР. Упорядники свідомі того, що збірник не може претендувати на повноту і всеохопність матеріалу. Нашим завданням було поставити проблему і заохотити майбутніх дослідників до пошуку ширшої інформації і наукового її опрацювання. Добираючи матеріали з радянських партійних документів і мовознавчих публікацій ми надавали перевагу тим, які стосувалися внутрішньомовної політики — заборон вживати певні слова, словосполучення, словотвірні й морфологічні форми, синтаксичні конструкції, оскільки саме цей аспект мовної політики КПРС ще не дістав належного опрацювання за джерельними даними. Орієнтація на зазначену проблематику зумовила й обмеження поданих матеріалів переважно хронологічними рамками 1930-х і 1970-х років, оскільки саме в ці десятиліття Москва застосовувала найбрутальніші методи у неоголошеній війні з українською нацією, до яких належала й низка репресивних заходів у сфері мововжитку. Відкриває збірник скорочена версія доповіді Миколи Скрипника на Першій всеукраїнській конференції культурно-освітніх робітників нацменшостей 20 травня 1931 року. Її подано для загального уявлення про засади мовно-освітньої програми М. Скрипника, що становили головний об’єкт нищівної критики в наступних погромницьких акціях 1930-х років. Завершує видання словник репресованої лексики, укладений на базі опублікованих у збірнику документів.

Книга містить матеріали, що стосуються діяльності Південно-Західного відділу Російського географічного товариства в Києві, розвитку української журналістики 1870-х рр., прийняття Емського указу 1876 р. та його наслідки для українського національного руху.

Пропонована праця в лаконічній формі тез широко висвітлює мовознавчу проблематику, пов’язану із суттю, роллю та функціонуванням мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації народу на мовному грунті, подає науковий матеріал, необхідний кожному громадянинові для вироблення мовознавчого світогляду, належного ставлення до рідної та інших мов.

Найбільшим ударом для української національності під Росією був Емський указ, який забороняв друкувати книжки українською мовою, недопускав їх ввозу в межі імперії, забороняв стенічні вистави українською мовою тощо.

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.

Щоб розкрити руйнівну, антинаціональну суть русифікації в Україні, в книзі використано сотні документів. Автор простежує магістральну лінію лиходійної політики білих царів-батечок і червоних комісарів-генсеків, спрямовану на знищення української мови і культури, витравлення духовності і ментальності нації. Показує морально-психологічні наслідки московсько-більшовицького месіанізму "російщення", який деморалізував український народ, придушував його національно-державну самодостатність, самобутність, самоцінність, породжував почуття меншовартості. Для науковців, вчителів, студентів, школярів, усіх, хто цікавиться непересічною долею українців.