У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

Небо спирається на землю при кінці світу і там баби кладуть прачі на небо. Крім видимого неба є ще інше, що називається Імперійським. Воно прикривається видимим небом, ніби склом. За народним розумінням, на Імперійському небі перебуває сам Бог, а на видимому — ангели і всі святі. Кажуть, що є такі щасливці, котрі бачили, як уночі розкривається видиме небо, відкриваючи Імперїйське — таке ясне, мов сонце.

У книзі з дослідницької сторони розглядаються релігійні вірування слов'ян, християнські та дохристиянські, пов'язані з ними звичаї та забобони. Описуються найбільші народні язичницькі та християнські свята, такі як Новий рік, Андрія, Коляда, Великдень, Купала, Спас тощо.

Наш современник, подвижник благочестия, отец Серафим Вырицкий (+1949) оставил такое наставление: "Как часто мы болеем из-за того, что не молимся за трапезой, не призываем Божие благословение на пищу. Раньше все делали с молитвой на устах: пахали — молились, сеяли — молились, собирали урожай — молились. Сейчас мы не ведаем, какие люди готовили то, что мы вкушаем. Ведь часто еда приготовлена с хульными словами, руганью, проклятьями. Поэтому обязательно нужно окроплять трапезу Иорданской (Крещенской) водой, — она все освящает, и можно не смущаясь вкушать то, что приготовлено. Все, что мы вкушаем, — это жертва любви Божией к нам, людям; через пищу вся природа и ангельский мир служат человеку. Поэтому перед трапезой нужно особенно усердно помолиться. Прежде всего мы призываем благословение Отца Небесного, читая молитву «Отче наш...». А там, где Господь, там и Божия Матерь, там и Ангелы, поэтому поем: «Богородице Дево, радуйся...» и тропарь Ангельским Силам: «Небесных воинств Архистратизи...». Недаром мы говорим: «Ангела за трапезой» — и воистину Ангелы с нами за трапезой, когда мы с молитвой и благодарением вкушаем пищу. А там, где Ангелы, там и все святые. Поэтому мы поем тропарь святителю Николаю, призывая вместе с ним благословение всех святых на нашу трапезу.

Эта книга — попытка разобраться в неимоверно сложном, чрезвычайно запутанном и пестром мире человеческих суеверий, с научных позиций, в доступной для восприятия форме объяснить, что же в действительности скрывается если не за каждым (нельзя объять необъятное!), то хотя бы за наиболее типичными суеверными предрассудками. В поле зрения автора — и черные кошки и привидения, и амулеты, и предсказания будущего, и различные небесные «знамения», и множество других иррациональных поверий.

This is a reproduction of a book published before 1885. This book may have occasional imperfections such as missing or blurred pages, poor pictures, errant marks, etc. that were either part of the original artifact, or were introduced by the scanning process. We believe this work is culturally important, and despite the imperfections, have elected to bring it back into print as part of our continuing commitment to the preservation of printed works worldwide. We appreciate your understanding of the imperfections in the preservation process, and hope you enjoy this valuable book.

Т. 1. - 1946. - 453 с.

В последние годы в России было опубликовано множество книг о суевериях и волшебстве. Однако во всех этих книгах суеверия и волшебство рассматриваются либо исключительно с исторической точки зрения, либо весьма узко, с точки зрения конкретных магических знаний. Автор книги "Мир суеверий и волшебства" д-р Альфред Леманн преследует совершенно иные цели. Изображая вышеназванные явления в их историческом развитии, он не стремится объяснить их действием неведомых сил и не заставляет читателя признать существование этих сил и их безусловную эффективность. Д-р А. Леманн ищет ключ к необъяснимым явлениям в самом человеке и приходит к заключению, что эти явления вызваны недостаточным знанием или неверным наблюдением. Автор подробно описывает человеческие возможности наблюдения и их уязвимость, состояние сна и сновидения, бессознательную сторону душевной жизни человека, его способность подвергаться внушению. Автор стремится доказать неосновательность суеверий, демонстрируя их субъективность, и на месте этого разрушенного фантастического здания создает реальную картину, опирающуюся на принципы естественных наук. Можно не соглашаться с автором в отдельных частностях, но в целом следует признать, что избранный автором путь ведет к верному критическому пониманию суеверий и волшебства. Книга д-ра А. Леманна была опубликована на русском языке в Москве в 1900 г. Надеемся, что она поможет вам проникнуть в мир таинственных явлений и лучше понять природу веры человека в магическое, его неизбывное влечение к непостижимому.

  Текст у форматі PDF 7.86 Мб