Пропонований «Конспект лекцій з курсу української діалектології» видається на допомогу студентам-філологам, зокрема заочникам. В основу «Конспекту. » покладено курс лекцій, який протягом ряду років читав автор в Ужгородському державному університеті. Цей випуск «Конспекту. » присвячено вступним розділам. Укладений він в основному у відповідності з діючою університетською програмою з цього курсу. Проте у посібнику не всі розділи розроблені з однаковою докладністю. Ті з питань, які більш-менш достатньо висвітлені в інших посібниках, опускаються. Наприклад, при опрацюванні розділу «Історія вивчення українських говорів» потрібні відомості про вивчення українських говорів та діалектів в УРСР студент може знайти у посібнику А. А. Москаленка «Нарис історії української діалектології» (Одеса, 1961, 1962) та в статті Ф. Т. Жилка «Дослідження діалектів української мови за радянської доби (1917—1957 рр. )» (зб. «Дослідження з мовознавства в Українській РСР за сорок років». К. , 1957). Питання ж вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в країнах народної демократії, у нашій навчальній і науковій літературі поки спеціально не висвітлювалося. При вивченні загальної історії науки це питання досить важливе. У зв'язку з цим у пропонованому «Конспекті. » дещо докладніше, ніж інші розділи, викладено відомості про вивчення українських говорів за рубежем, зокрема в Польщі, Чехословаччині, Румунії та Угорщині.

Мемуари українського політичного діяча Івана Кедрина розповідають про такі важливі події в історії України як Перша світова війна, Українська революція 1917-21 рр., політична діяльність українців у складі Польщі, боротьбу ОУН і УПА, працю національних організацій в еміграції

Книга состаит из трех глав, посвященных Галицко-русской литературе княжеского периода, польской и австро-польской неволи. Княжий период (1143-1340) Период неволи польских королей (1340-1772) Период австро-польской неволи (1772-1939)

У книзі автор аналізує становище різних частин України, що опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Особливу увагу він звертає на розвиток політичних настроїв західних українців та пропонує тактику поведінки, метою якої є незалежна соборна Українська Держава.

Збірник є першою науковою публікацією документів з історії класової боротьби селянства Східної Галичини в період розкладу феодалізму та буржуазно-демократичної революції 1848-49 рр. Документи висвітлюють селянські виступи в регіоні в тісному взаємозв'язку з подіями в Наддніпрянській Україні, Буковині, Росії, Молдавії, Польщі, Угорщині, Молдавії.

П'ятдесят років тому комуністична влада Польщі вчинила катастрофічну наругу над українцями Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя, насильно пересиливши їх із споконвічних батьківських земель на північно-східні території, що відійшли від Німеччини. З метою повної асиміляції близько 150 тисяч наших братів і сестер по крові було розселено по кілька сімей серед польського етносу. А перед цим, у 1944-1946 роках, 482 тисячі українців із вказаних етнічних земель нашого народу насильно відправили в Радянську Україну. Автор на основі численних документів і матеріалів показує процес освоєння українцями привісленських територій з часів Київської Русі, постійне прагнення тамтешньої людності жити спільно з Матір'ю-Україною, - аж до трагічних подій 1944-1947 років. Дослідження виконане в рамках програми "Українознавство в системі освіти, науки і культури" Інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка і рекомендоване Міністерством освіти України як посібник студентам і викладачам, котрі вивчають історію України, а також розраховане на всіх, хто цікавиться минулим нашого народу.

На початку ХХ ст. територія сучасних західних областей України була перетворена на сировинний придаток Польщі. Політичний і економічний гніт доповнювався державною системою національного гноблення. Проте широкі народні маси не мирилися з насильним загарбанням Західної України і перетворенням її в колонію Польщі. Боротьба за визволення, за відродження Української соборної держави закінчилась блискучою безкровною перемогою в наші – прийнятям 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет.

Із суто західною пунктуальністю автор - відомий американський науковець, професор політології Колумбійського університету - досліджує політичну історію Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Румунії, Болгарії, Албанії та Прибалтійських держав у часи між двома світовими війнами.

Алессандро Гваньїні (Гваніус, Гванінус) (1538 — †1614) — італієць з Верони, який служив у Великому князівстві Литовському, у Вітебську, і залишив кілька праць, які стосуються історії східних слов'ян. Найвідоміший своєю працєю «Хроніка Сарматії Європейської», що була надрукована в Кракові в 1578 році. В ній описується історія Польщі, Литви, Русі, Московії, Мазовії, Прусії, Померанії та ін. Пропоноване дослідження греко-католицького священника о. Ореста Купранця стосується аналізу назв "Русь", "Україна", "Волинь" у світлі текстів Гваньїні. Праця цінна в першу чергу для збереження видавничої спадщини української еміграції.

Науково-популярна книга присвячена історії Війська Запорозького періоду XVI — середини XVII ст. Автор змальовує історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі, показує в цьому контексті дипломатичні стосунки Війська Запорозького з сусідніми країнами: Росією та Польщею, Швецією та Туреччиною. Особливе місце відводиться дипломатичній діяльності Б. Хмельницького. Для широкого кола читачів.

У праці йдеться про українські національні військові підрозділи, частини та з'єднання, що діяли на боці німецької армії в роки Другої світової війни. Автор висвітлює історію національних легіонів, допоміжних і охоронних частин, батальйонів Українського Визвольного Війська, дивізії "Галичина", юнацьких протиповітряних та інших формацій, створених з українців. Описано їх використання німецькими установами як допоміжного фактору в рамках психологічної війни і воєнних дій проти Радянського Союзу. Особливу увагу звернено на політику Німеччини у справах створення цих формацій. Показано зусилля частини українських політичних та військових діячів, спрямовані на використання цих формувань з метою пропагування ідей українського визвольного руху. Використано матеріали архівів України, Німеччини, США, Польщі, Білорусі, Чехії, а також численні публікації стосовно цієї проблеми в книгах, журналах та газетах.

Висвітлено польсько-український збройний конфлікт у Володимир-Волинському районі Волинської області в роки нацистської окупації. Перелік українських і польських жертв грунтується на спогадах місцевих селян. У вступі йдеться про передумови протистояння, викликаного прагненням польської меншини відновити владу Польщі у регіоні, де переважало українське населення. Видання підготоване завдяки підтримці Центру Українських Історичних досліджень ім. Петра Яцика, КІУС, Університет Альберти.

Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями для загального добра зроблений Ґійомом ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном його величності короля Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера його величності короля Польщі і Швеції. Гданськ, року Божого 1650.

Книга висвітлює історію польсько українських відносин у Східній Галичині в 1920–1930 ті рр. Використані в книзі дані архівів, мемуарів і міжвоєнної преси аргументовано доказують, що період 1920–1939 рр. являє собою переважно історію успішної державної інтеграції галицьких українців до Польщі і мирного польсько-українського співжиття. Міжнаціональний конфлікт, за рідким винятком, практично був повністю відсутнім у звичайній повсякденності переважної більшості жителів Галичини. Український національний рух прагнув максимально використати всі можливості для свого розвитку в Польської державі. При виконанні певних умов це позитивно розглядалось державною адміністрацією Другої Речі Посполитої. Книга написана з позиції дослідника, не зв'язаного з українською чи польською історичною школою й особливостями національних дискурсів. Головний висновок книги є те, що українсько-польську історію Східної Галичини першої половини ХХ століття неможливо розглядати тільки як історію конфлікту.

Це книга про слово, що віками на території Лемківщини, Бойківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя берегло українців від втрати тотожності, від загибелі.

На значному документальному матеріалі показано революційно-визвольну боротьбу трудящих Західної України в 1933-1939 рр. проти соціального і національного гніту панської Польщі, за возз'єднання з УРСР, керівну і спрямовуючу роль КПЗУ в цій боротьбі.

Книга аналізує розвиток українсько-польських стосунків від часів приєднання Західної України до Австрійської монархії до кін. 19 ст.

Ч. 1. - 456 с.

Имя Юзефа Пилсудского (1867 – 1935) много лет окружалось молчанием как в СССР, так и на его родине, в Польше. Этому есть объяснение – Пилсудский, боровшийся за независимость своей страны, был непримиримым врагом как царской, так и советской России. В самой Польше он установил диктатуру, жестоко подавлял оппозицию, поощрял возникновение культа своей личности. Несмотря на это, Пилсудский остается виднейшим польским политиком первой половины XX века, восстановителем польского государства после многих лет колониального угнетения, ярким и неординарным человеком, личность которого наложила отпечаток на все последующее развитие страны. Первая в России биография Ю. Пилсудского написана известным ученым, доктором исторических наук Г. Ф. Матвеевым на основе широкого круга источников. Эта книга будет полезна всем, кто интересуется историей Польши, многими нитями связанной с Россией.