У монографії на матеріалі лінгвістичних (писемні пам'ятки і сучасні народні говори), історичних, археологічних, антропологічних та ін. джерел висвітлюються питання етно- і глотогенезу слов'ян, досліджуються етапи їх розселення у Східній Європі, формування східнослов'янських мовних особливостей, утворення давньоруської народності та її мови, становлення й первісна локалізація (до XIII ст. включно) давньоруських діалектних фонетичних рис, що згодом стали розрізнювальними особливостями російської, української та білоруської мов. Через типологічне зіставлення цих рис із результатами розвитку відповідних праслов'янських фонетичних явищ в інших слов'янських мовах забезпечується загальнослов'янське тло дослідження. Для мовознавців, істориків, етнографів (дослідників, викладачів вузів, аспірантів, учителів, студентів) і всіх, хто цікавиться історією східнослов'янських мов.

Михаил Иосифович Коялович (1828-1891) - сын белорусского священника, историк, публицист, общественный деятель, профессор Петербургской академии, автор многих научных работ, в том числе Истории русского самосознания . Изучал происхождение и этническую историю белорусов, русских, украинцев, считал их близкородственными народами по вере, языку, этнографическим традициям. Выступал против окатоличивания и полонизации белорусского народа, отдавал симпатии великодержавной русской нации. Лекции по истории западной России (так они вначале назывались) были прочитаны в Петербурге для лиц высшего круга, пожелавших ознакомиться с историей страны (то есть Белоруссией), где в это время подавлялось восстание 1863 года. Последнее издание книги выходило более столетия назад. Книга написана увлекательно, мысли проиллюстрированы многими примерами.

При создании этого труда автор ставил перед собой следующие цели: 1) ознакомить читателей с Беларусью 2) предоставить материалы тому, кто примет на себя труд составить о ней подробное описание К Беларуси Без-Корнилович относил только Витебскую и Могилевскую губернии. В этом труде он собрал исторические и другие сведения о более чем 140 городах, местечках и селениях этих губерний. Книга содержит интересный краеведческий материал.

В книге в доступной форме даются рекомендации людям, столкнувшимся с правоохранительными органами Республики Беларусь. Ольга Дрозд — президент Республиканского благотворительного общественного объединения «Рука помощи», основной целью которого является помощь людям, находящимся в местах лишения свободы, и их близким, помощь людям, освободившимся из мест лишения свободы.

Бібліографічні матеріали містять спеціальну літературу, присвячену широкому колу проблем, що стосуються етнології, фольклору та міфології українського, російського і білоруського народів. Книга розрахована на молодих науковців, аспірантів, студентів, вона буде корисна усім, хто цікавиться фольклористикою та етнологією.

Подаючи границі, котрими обмежена суцільна територія, населена українським народом, визначний український учений-географ Степан Рудницький, проводить українську етнографічну границю в частині, що межує з російською територією, через Курщину, Вороніжчину й Донщину. У Курщині йде вона повітами: Рильським, Суджанським, Обоянським, Корочанським та Старооскольським, охоплюючи частини їх суцільно населені українським народом. На Вороніжчині цю границю провадить через Городище, Шаталівку, Росош, Репіївку до устя Потудоня в Дін коло м. Коротояка, потім вздовж Дону на Ліски, Маслівку, Мечетку, Нижній Кисляй, Козлівку, Василівку, Бурлаївку, Красне, Пихівку, Банну. В Донщині — починається від Банної вздовж західньої межі Хоперського повіту на Гарячій і далі, охоплюючи третину земель Донщини. Подавши ці границі, він зазначує трудність точного їх визначення: «Границі поміж українською та московською етнографічною територією теж дуже трудні для докладного визначення — каже він. Не тому, щоб тут були переходові діялекти, як, наприклад, на білоруській границі. Навпаки — їх тут немає ніде. Українські й московські села, навіть части сел, дуже виразно від себе відділені, й немає ніякого сумніву, куди причислити їх населення. Трудність лежить у чімсь іншім. Гранична смуга між українським та московським живлом... почала густіше заселюватися щойно в XVII. і XVIII. віках. Колонізаційні струї українців, що плили з заходу на схід, перехрещувалися з московськими колонізаційними струями, що плили з півночі на південь. В результаті повстала довжелезна й широка мішана смуга, в якій зустрічаємо величезну кількість обусторонніх етнографічних півостровів і островів»

Поет-шістдесятник, перекладач і літературний критик Іван Світличний відбувся як "голос духу", як людина своєї доби. її жертва, її сумління. В 1994 році поетові було посмертно присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка. До книги увійшли поезії, поеми ("Архімед", "Рильські октави", "Курбас", "Вітер з України", "Гетьман Мельпомени" та ін.) та поетичні переклади автора з давньоруської, польської, словенської, сербської,словацької, чеської, білоруської, французької, італійської, турецької мов.

В монографии даётся характеристика экономического положения Западной Белоруссии, входившей в 1921-39 годах в состав Польши, в годы мирового кризиса 1929-33. Рассматривается положение народных масс, их борьба за социальное и национальное освобождение и присоединение к БССР, деятельность КПЗБ и национально-демократических организаций белорусского народа.

В атласі представлено близько 130 архаїчних говірок української і білоруської мов, формування яких пов'язане з історією давніх східнослов'янських племен - древлян, дреговичів і сіверян. На 107 лінгвістичних картах відображені діалектні явища фонетико-фонологічного, просодійного, граматичного і лексико-семантичного структурних рівнів. Деталізуються сучасні українсько-білоруські діалектні межі у нижньому Надприп'ятті, визначаються напрями розвитку міждіалектних контактів у цьому регіоні. Для лінгвістів - дослідників, викладачів, студентів.

Т. 1 : Статут Великого князівства Литовського 1529 року. - 2002. - 469 с

Гэта — своеасаблівая анталогія беларускай літаратуры першай паловы XX стагоддзя, у якой сабраны найболып значныя творы 66 пісьменнікаў, загубленых карнымі органамі бальшавіцкай улады ў 1920-1950-я гады. Сорак чацвёрты том кніжнага праекта «Беларускі кнігазбор».

"Хроніка європейської Сарматії" італо-польського історика XVI–XVII ст. Олександра Гваньїні (1538–1614) є надзвичайно цінною й популярною пам’яткою європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні в XVI–XVIII ст. Ця книга неодноразово видавалася різними європейськими мовами, а її найновіше видання (у польському перекладі) побачило світ у Кракові 1611 р. «Хроніка» Гваньїні складається з 10 книг-частин, кожна з яких присвячена конкретній державі або регіону, висвітлює їх військово-політичну та релігійно-культурну історію. Найбільшу увагу приділено Центральній та Східній Європі (Україна, Білорусь, Росія, Польща, Литва, Молдова та ін.), дещо меншу – Західній Європі (Австрія та Німеччина, Швейцарія, Скандинавія тощо), а також Близькому Сходу. І не випадково саме за цією «Хронікою» вчився Богдан Хмельницький, не випадково вона справила такий потужний вплив на українське, російське, білоруське літописання. «Хроніка» Гваньїні написана легко, читається і нині з величезним інтересом та містить багато ілюстрацій. Видання окремою книгою у перекладі українською мовою «Хроніки» Гваньїні – цінного історичного джерела, літературної та історіографічної пам’ятки без сумніву стане вагомою подією у науковому та культурному житті сучасної України. Це видання розраховане не тільки на науковців, а й на викладачів вищої та середньої школи, широке коло любителів історії.

Східнослов'янське мовознавство не має ще вступного курсу до історії східньослов'янських мов. Такі вступні курси, як: "Введение в курс истории русского языка" А. Шахматова та "Введение в историю русского языка"Дурново можна вважати вже методологічно застарілими, та й не охоплюють вони всіх східньослов'янських мов, а тільки російську. А тим часом перед дослідниками виникає цілий ряд проблем, які треба дослідити перед тим, як почати саму історію цих мов – української, російської і білоруської.

Праця кандидата історичних наук Н. Стужинської присвячена малодослідженим і маловідомим подіям Білоруського Спротиву: Слуцькому повстанню й діяльності антирадянської партизанки в 20-ті роки ХХ ст. У додатку представлені матеріали, які ілюструють тогочасну боротьбу. Розрахована на широке коло читачів.

Матеріали науково-історичних читань присвячені вивченню наукової та громадської спадщини видатного українського політика, державника, науковця М.С. Грушевського, інтерпретації його поглядів на сучасні суспільно-політичні події, зв’язків з Білоруссю в контексті впливу на формування українсько-білоруських відносин. Розраховано на істориків, політологів, дипломатів, а також студентів вищих навчальних закладів, хто вивчає проблеми політології, державотворення, міжнародних відносин.

Книга у науково-популярній формі розповідає про естонські, латвійські, литовські, білоруські та українські добровольчі формування, які приймали участь у Другій світовій війні в складі збройних сил Німеччини. Книга містить багато фотографій та ілюстрацій, чималу увагу приділено опису уніформ, які носили дані формування. Книга буде корисною перед усім тим, що розглядає історія українських формувань у збройних силах Німеччини у комплексі з подібними формуваннями інших народів Східної Європи.